Справа № 538/1305/13-ц
Номер провадження 22-ц/786/3823/2013
Головуючий у 1-й інстанції Савинський Г.Б.
Доповідач Лобов О. А.
06 листопада 2013 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого судді Лобова О.А.,
суддів Одринської Т.В., Гальонкіна С.А.
при секретарі Гнатюк О.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 18 вересня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, зняття з реєстрації.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,
У червні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом, просив ухвалити рішення, яким визнати відповідачку такою, що втратила право на проживання у АДРЕСА_1, мотивуючи заявлені вимоги непроживанням відповідачки та малолітнього ОСОБА_3 у належному позивачу будинку понад шість місяців.
Рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 18 вересня 2013 року позов задоволений: ОСОБА_1 і малолітній ОСОБА_3 визнані такими, що втратили право користування жилими приміщеннями по АДРЕСА_1. Вказаних осіб знято з реєстрації у зазначеному будинку.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалите нове про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що суд безпідставно не взяв до уваги причини, з яких відповідачка була вимушена переїхати проживати до своєї бабусі. Судом також проігноровані заперечення органу опіки та піклування щодо задоволення вимог відносно малолітнього ОСОБА_3 Всупереч вимогам закону суд безпідставно зняв з реєстрації відповідачів у спірному помешканні.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав:
Відповідно до п.2 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове по суті заявлених вимог в разі неправильного застосування судом матеріального або процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 є власником будинку АДРЕСА_1, у якому крім нього зареєстрована його мати, а також колишня дружина і малолітній син. Після розірвання шлюбу у грудні 2011 року відповідачка разом із сином не проживає у будинку, проте залишається зареєстрованою у ньому.
Встановивши наведені обставини, суд першої інстанції з дориманням вимог процесуального закону дійшов обгрунтованого висновку про доведеність факту непроживання відповідачки без поважних причин у спірному помешканні, що є законною підставою для визнання її та малолітнього сина втратившими право користування житлом.
Посилання в апеляційній скарзі на невиконання позивачем рішення суду щодо сплати аліментів на утримання їхнього сина не є поважними причинами для непроживання у спірному будинку. Обгрунтованих доводів щодо вчинення позивачем перешкод для проживання або ж наявності інших поважних причин для непроживання відповідачкою не наведено. Окрім того, відповідачка не заперечує, що добровільно залишила будинок.
Стосовно доводів апеляційної скарги про порушення права малолітнього сина сторін у справі, то колегія суддів виходить з того, що відповідно до ч.4 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає. Рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 29 листопада 2011 року місце проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, визначено з матір'ю. ОСОБА_1 не заперечує, що вона добровільно залишила спірний будинок та проживає в іншому місці, отже відповідно до закону місцем проживання її малолітнього сина є її нове місце проживання.
Ухвалюючи рішення про зняття відповідачки та її малолітнього сина з реєстрації, суд першої інстанції у порушення вимог ст.215 ЦПК України не навів жодних мотивів та не зазначив правових підстав для такого рішення.
Відповідно до ст. 7 Закону України від 11 грудня 2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Як випливає із указаної норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду про позбавлення права користування житловим приміщенням. Отже, власник житла має право вимагати усунення перешкод у користуванні власністю, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим вимогу про позбавлення права користування житловим приміщенням.
Згідно статті 11 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання та місця перебування осіб та відповідно зняття з реєстрації осіб здійснюється органом реєстрації.
Як вбачається з матеріалів справи, орган реєстрації - відповідний відділ Міграційної служби Полтавської області, не був притягнутий до участі у справі, отже рішення суду про зняття відповідачки з реєстрації стосується особи, яка не приймала участі у справі, що суперечить принципу правової визначеності судового рішення.
За таких обставин рішення суду першої інстанції у вказаній частині підлягає скасуванню.
Окрім того, колегія суддів звертає увагу на наступне.
При вирішенні спорів, пов'язаних із користуванням жилими приміщеннями в будинках і квартирах, належних громадянам на праві приватної власності, слід керуватися нормами глави шостої розділу III ЖК України. Норми глави другої цього ж розділу про користування жилими приміщеннями в будинках державного і громадського житлового фонду до житлових відносин у приватному житловому фонді застосовуються у випадках, коли в главі шостій є посилання на них (ч.4 ст.156, ст.157, ст.163). У главі шостій відсутні посилання про застосування положень ст.71 ЖК України у частині збереження за членом сім'ї власника житла права користування помешканням, отже спір між сторонами слід вирішувати на підставі положень ст.405 ЦК України - спеціальної норми, яка введена в дію пізніше.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивач ОСОБА_2 є власником будинку АДРЕСА_1, а відповідачка оселилася у цьому будинку і зареєстрована як член сім'ї. Суд першої інстанції при вирішенні спору керувався положеннями ЖК України (ст.71), тоді як цей спір має бути вирішений на підставі положень ст.405 ЦК України.
За таких обставин мотивувальну частину рішення суду слід змінити, зазначивши про задоволення позову з підстав, передбачених ст.405 ЦК України.
Керуючись ст.303, п.2 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309, ст.314, ст.316 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 18 вересня 2013 року у частині зняття з реєстрації ОСОБА_1 і малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: будинок АДРЕСА_1 скасувати. Мотивувальну частину рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 18 вересня 2013 року змінити, зазначивши, що позов підлягає задоволенню з підстав, передбачених ст.405 ЦК України.
В іншій частині рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 18 вересня 2013 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене протягом двацяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий О.А. Лобов
Судді Т.В.Одринська
С.А. Гальонкін
З оригіналом згідно: суддя О.А. Лобов