Справа № 1306/6829/12 Головуючий у 1 інстанції: Павлів З.С.
Провадження № 22-ц/783/4340/13 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.
Категорія:46
22 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Шандри М.М.
суддів: Шумської Н.Л., Струс Л.Б.
з участю секретаря Березюка О.З.
та з участю представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3,
адвоката ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28 березня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя, -
встановила:
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання квартири АДРЕСА_1 спільним майном подружжя, набутим за час шлюбу, поділити майно подружжя та визнати за ним право власності на ? ідеальну частину вищезазначеної квартири. В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що перебував з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі та за час спільного проживання ними була куплена квартира АДРЕСА_1, однак свідоцтво про право власності на квартиру видано на ім»я ОСОБА_5
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28.03.2013 року в задоволення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя відмовлено.
Рішення суду оскаржила представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 В апеляційній скарзі просить рішення скасувати, оскільки вважає його незаконним, необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що у суду не було надано жодних доказів про те, що кошти на придбання квартири належали особисто відповідачці.
Відповідачка в судове засідання не з»явилася, належним чином повідомлена про час і місце судового розгляду, тому розгляд справи здійснюється за її відсутності (а.с.98).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід задовольнити з таких підстав.
У відповідності до вимог ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із ст.. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фат кисні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам не відповідає.
Судом установлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 14.01.1999 року. Шлюб між сторонами розірвано рішенням Дрогобицького міськрайоного суду Львівської області від 26.02.2012 року.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів того, що позивач приймав участь в оплаті за придбання квартири АДРЕСА_1.
Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна з таких підстав.
Відповідно до ст.60 Сімейного Кодексу майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об"єктом права спільної сумісної власності.
Згідно з положеннями п.3 ч.1 ст. 57 Сімейного Кодексу особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Як убачається з матеріалів справи, у 2005 році між КП «Управління капітального будівництва» Дрогобицької міської ради та ОСОБА_5 було укладено договір пайової участі на будівництво 3-х кімнатної квартири АДРЕСА_1. На виконання умов договору ОСОБА_5 внесла кошти на рахунок КП «УКБ» ДМР в сумі 188 283 грн., в тому числі: 2005 р .- 44 000 грн., 2006 р. - 111 000 грн., 2007 р. - 28 460 грн., 2008 р. - 4 823 грн., що стверджується довідкою КП «УКБ» ДМР № 77 від 06.03.2013 року (а.с.73).
Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності САВ 273848 від 25.07.2008 року (а.с.26).
Таким чином, спірна квартира придбана за час шлюбу, і є об»єктом права спільної сумісної власності, виходячи із презумпції права спільної сумісної власності на майно набуте у шлюбі.
Відповідно до положень ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідачка не довела належними і допустимими доказами те, що оплата за договором пайової участі на будівництво спірної квартири проводилось за кошти, які належали їй особисто.
Відповідно до ст. 70 Сімейного Кодексу у разі поділу майна, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним контрактом.
Враховуючи зазначене положення, відсутність домовленості сторін щодо поділу майна та обставин, які б давали підставу для відступу від рівності часток, колегія суддів вважає, що частки сторін у спільному майні є рівними.
Враховуючи викладене, рішення районного суду, як таке, що не відповідає вимогам матеріального права в силу вимог п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України залишатися в законній силі не може і підлягає скасуванню з ухваленням судом апеляційної інстанції нового рішення про задоволення позову.
Керуючись ст.ст.307 ч.1 п.2 , 309 ч.1 п.4, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
вирішила:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28 березня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Визнати квартиру АДРЕСА_1 області спільним сумісним майном ОСОБА_2 та ОСОБА_5.
Поділити спільне майно подружжя та визнати за ОСОБА_2 право власності на ? ідеальну частину квартири АДРЕСА_1 Визнати за ОСОБА_5 право власності на ? ідеальну частину квартири АДРЕСА_1
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: Шандра М.М.
Судді: Шумська Н.Л.
Струс Л.Б.