Справа № 466/1247/13 Головуючий у 1 інстанції: Луців-Шумська Н.Л.
Провадження № 22-ц/783/4550/13 Доповідач в 2-й інстанції: Береза В. І.
Категорія: 43
22 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі: головуючого судді - Берези В.І., суддів - Федоришина А.В, Штефаніци Ю.Г., при секретарі - Брикайло М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 25 квітня 2013 року у справі за позовом Львівського комунального підприємства «Під Голоском-410» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості,-
оскаржуваним рішенням позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 в користь ЛКП "Під Голоском-410" м.Львова 8745 грн. 54коп. заборгованості з житлово-комунальних послуг та 122 грн. 10коп. судових витрат. В дохід держави стягнуто з ОСОБА_5 107 грн. 30коп. В частині позовних вимог до ОСОБА_3, ОСОБА_4 - відмовлено.
Рішення суду оскаржили відповідачі - ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 Просять рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначають про те, що рішення є незаконним. Він, ОСОБА_3, є інвалідом війни 1-ої групи, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни, згідно посвідчення серія НОМЕР_1 від 15.09.2004р., виданого УМВС України у Львівській обл.
Також, як інвалід 1-ої групи, зареєстрований в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають пільги з 18.06.2007 р. за категорією «інвалід війни 1 групи». ОСОБА_4 є його дружиною, була інвалідом другої групи загального захворювання, а згідно довідки МСЕК №150795 від 22.04.2013р. є інвалідом 1 групи по зору безтерміново.
Син - ОСОБА_5 є членом сім'ї, так як він не одружений і не був одружений, дітей не має. На усіх трьох у сім'ї поширюються пільги щодо сплати квартплати і комунальних послуг.
Суд невірно послався на Бюджетний кодекс України, стягуючи суму боргу. Норми бюджетного кодексу, які обмежували права інвалідів були визнані Конституційним судом неконституційними. Посилаючись на п.5 ст. 51 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010р., суд прийшов до висновку, що ОСОБА_5 (син) не може бути віднесений до категорії членів сім'ї пільговика, на якого розповсюджується пільга, передбачена ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Судом першої інстанції не взято до уваги і не надано належної оцінки тим фактам, що ОСОБА_5 здійснює догляд за своїм батьком - інвалідом 1-ї групи, інвалідом війни ОСОБА_3, а починаючи з 22.04.2013р. необхідно буде здійснювати нагляд і за своєї матір'ю - інвалідом 1-ї групи по зору ОСОБА_4, яка через свій поважний вік та інвалідність по зору не може вийти навіть з дому, не те, щоб доглядати за чоловіком.
Згідно з договором про надання житлово-комунальних послуг від 01.01.2009 року, який вважається продовженим, вказано наявність пільг стосовно усіх трьох членів сім'ї з оплати послуг 100%.
Суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, допустив невідповідність висновків суду обставинам справи.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення апелянтів - ОСОБА_3, ОСОБА_5, їх представника, за відсутності позивача ЛКП «Під Голоском-410», який належним чином повідомлений про розгляд справи, однак до суду не з'явився, тому справу заслухано відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до ст.ст. 11,60,61 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, визнані сторонами, доказуванню не підлягають.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджені тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з ст. 214 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання : 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані,які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають з встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 є співвласниками квартири АДРЕСА_1, зареєстровані та проживають за цією адресою. Будинок знаходиться на обслуговуванні ЛКП «Під Голоском-410». Ці обставини стверджуються довідкою з місця проживання про склад сім'ї і прописку № 250 від 14.02.2013р.
Згідно з посвідченням серії НОМЕР_1 від 15 вересня 2004р., ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є інвалідом війни першої групи.
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, є дружиною ОСОБА_3, членом його сім'ї. ОСОБА_4 була інвалідом другої групи загального захворювання, а згідно з довідкою МСЕК № 150795 від 22.04.2013р., вона є інвалідом 1-ї групи по зору безтерміново.
Задовольняючи частково позовні вимоги про солідарне стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за житлово-комунальні послуги, суд відмовив у задоволенні таких в частині стягнення боргу з ОСОБА_3 та його дружини ОСОБА_4, оскільки вони користуються 100% знижкою плати на ці послуги.
Однак, задовольняючи позовну вимогу частково, стягнув заборгованість з ОСОБА_5, 1955р.н., сина інших співвласників, покликаючись на те, що ОСОБА_5 не може бути віднесений до категорії членів сім'ї пільговика, на якого розповсюджується пільга, передбачена ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з чим колегія суддів не може погодитись, виходячи з наступного.
Відповідно до п.4, 5 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», позивачу, як інваліду війни, надавались пільги: 100-процентна знижка плати за користування житлом (квартирна, плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством (21 кв. метр загальної площі житла на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім'ю); 100-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання. Площа житла, на яку надається знижка, при розрахунках плати за опалення становить 21 кв. метр опалювальної площі на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10.5 кв. метра на сім'ю.
З матеріалів справи видно , що про таку пільгу було вказано і у договорі про надання послуг, підписаного сторонами.
Відповідно до ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», пільги щодо плати за житло, комунальні послуги та паливо, передбачені пунктами 4-6 цієї статті, надаються інвалідам війни та членам їх сімей, які проживають разом з ними, незалежно від виду житла чи форми власності на нього.
Відповідно до ч.2 ст.3 Сімейного кодексу України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Як видно з матеріалів справи - членами сім'ї відповідачів є: - ОСОБА_3, дружина - ОСОБА_4 та син - ОСОБА_5. Син є членом сім'ї, так як він не одружений і не був одружений, дітей не має. Відтак, обмежень щодо поширення зазначеної вище пільги, на думку колегії суддів, у членів сім'ї відповідачів немає.
Слід зазначити, що, стягуючи заборгованість з члена сім'ї -ОСОБА_5, суд першої інстанції покликався на те, що Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не визначено осіб, які відносяться до членів сім'ї інваліда війни, і на яких розповсюджується пільги, визначені ст.13 цього Закону, відтак, застосував норму п.5 ст. 51 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010р., де вказано, що при наданні пільг та здійсненні видатків з бюджету щодо їх виплат до членів сім'ї пільговика належать: дружина (чоловік), їхні неповнолітні діти (до 18 років); неодружені повнолітні діти, які визнані інвалідами з дитинства І та II групи або інвалідами І групи; особа, яка проживає разом з інвалідом війни І групи та доглядає за ним за умови, що інвалід війни не перебуває у шлюбі; непрацездатні батьки; особа, яка знаходиться під опікою або піклуванням громадянина, що має право на пільги, та проживає разом з ним.
Аналогічна норма містилась і в ст.64 Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік», однак була визнана рішенням Конституційного суду України №22-рп/2010 від 30.11.2010р. неконституційною, а отже втратила свою чинність.
Зазначені норми не застосовувались в Законах України «Про Державний бюджет на 2011-2013 роки».
Враховуючи наведене, висновок суду першої інстанції про стягнення заборгованості з ОСОБА_5 без врахування передбачених законом пільг є невірним.
Оскільки на зазначені обставини суд першої інстанції уваги не звернув, висновки суду не відповідають обставинам справи, не застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, тому оскаржуване рішення залишатись в силі не може та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Керуючись п.2 ч.1 ст.307, ч.1ст.309, ст.ст. 313, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 25 квітня 2013 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову про стягнення заборгованості з комунальних послуг з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.
Головуючий: Береза В.І.
Судді: Федоришин А.В.
Штефаніца Ю.Г.