7 листопада 2013 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі
суддів: Хилевич С.В., Боймиструк С.В., Оніпко О.В.
секретар судового засідання Панас Б.В.
за участю позивача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сарненського районного суду від 5 вересня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу і стягнення аліментів,
Рішенням Сарненського районного суду від 5 вересня 2013 року зазначений позов задоволено частково: розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, зареєстрований 18 травня 2011 року у Немовицькій сільській раді Сарненського району Рівненської області, аз №5. Відновлено дошлюбне прізвище позивача після розірвання шлюбу на „ОСОБА_2".
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача аліменти на утримання доньки - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1\4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 1 липня 2013 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача аліменти на її утримання в розмірі 1/8 частин всіх видів заробітку (доходів) щомісячно до досягнення донькою - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, трирічного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили, та 114,70 гривень судового збору.
Стягнуто з ОСОБА_1 у дохід держави 229,40 гривень судового збору.
У стягненні витрат на правову допомогу відмовлено. ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на рішення в частині стягнення аліментів на утримання дружини, де покликався на порушення судом норм процесуального та матеріального права.
На її обґрунтування зазначав про свою згоду сплачувати аліменти на утримання доньки у визначеній судом частці, але у випадку стягнення з нього аліментів ще й на утримання дружини в присудженому розмірі залишкова сума коштів буде недостатньою для його проживання та буде меншою за встановлений законом прожитковий мінімум на одну особу. Вказував, що після оплати комунальних послуг його дохід становить близько 1000 гривень на місяць. Тому з урахуванням незначного заробітку вважав достатнім розмір аліментів на утримання дружини 1/26 частині всіх видів заробітку (доходу).
Крім того, судом не було враховано, що позивач одержує соціальну допомогу в розмірі 320 гривень та допомогу по догляду за дитиною близько 120 гривень щомісячно, а також отримала 25 000 гривень державної допомоги при народженні дитини, яку витрачає на власні потреби.
З наведених міркувань просив рішення Сарненського районного суду від 5 вересня 2013 року в частині стягнення аліментів на утримання дружини в розмірі 1/8 частин всіх видів заробітку (доходів) щомісячно до досягнення донькою трирічного віку скасувати та ухвалити нове, яким стягнути аліменти в розмірі 1/26 частини всіх видів заробітку (доходів) щомісячно до досягнення донькою трирічного віку.
В решті рішення суду першої інстанції не оскаржувалося.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи відповідача, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги.
Матеріалами справи встановлено, що від шлюбних відносин сторони мають доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, (а.с.3). Після фактичного припинення відносин між сторонами дитина залишилася проживати з матір'ю та перебуває на її утриманні.
Згідно з ч.ч. 2, 4 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Як убачається, відповідач працює і регулярно одержує заробітну плату, розмір якої щомісячно становить близько 1 300 гривень. В той же час допомоги дружині не надає, маючи таку можливість, хоча остання не працевлаштована і знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення останньою трирічного віку.
Ґрунтуючись на обставинах справи і вимогах закону, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про достатність підстав для виникнення та існування у відповідача обов'язку сплачувати аліменти на утримання ОСОБА_2.
Вирішуючи питання про їх розмір - 1\8 частину всіх видів заробітку щомісячно до досягнення дитиною трирічного віку, районний суд урахував розмір заробітної плати, яку отримує ОСОБА_1, відсутність у нього інших утриманців, стан його здоров'я, який є задовільним, а також необхідність і можливість утримувати відповідача.
Доводи апеляційної скарги про незначний дохід відповідача, що виключає, на думку відповідача, можливість сплачувати аліменти на утримання дружини, не можуть бути підставою для зменшення присудженого розміру аліментів, а тому на увагу не заслуговують.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України ухвалення рішення судом першої інстанції з додержанням норм процесуального і матеріального права є підставою для залишення рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 324-325 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Сарненського районного суду від 5 вересня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді:
07 листопада 2013 року м. Рівне
7 листопада 2013 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі
суддів: Хилевич С.В., Боймиструк С.В., Оніпко О.В.
секретар судового засідання Панас Б.В.
за участю позивача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сарненського районного суду від 5 вересня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу і стягнення аліментів,
Рішенням Сарненського районного суду від 5 вересня 2013 року зазначений позов задоволено частково: розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, зареєстрований 18 травня 2011 року у Немовицькій сільській раді Сарненського району Рівненської області, аз №5. Відновлено дошлюбне прізвище позивача після розірвання шлюбу на „ОСОБА_2".
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача аліменти на утримання доньки - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1\4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 1 липня 2013 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача аліменти на її утримання в розмірі 1/8 частин всіх видів заробітку (доходів) щомісячно до досягнення донькою - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, трирічного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили, та 114,70 гривень судового збору.
Стягнуто з ОСОБА_1 у дохід держави 229,40 гривень судового збору.
У стягненні витрат на правову допомогу відмовлено. ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на рішення в частині стягнення аліментів на утримання дружини, де покликався на порушення судом норм процесуального та матеріального права.
На її обґрунтування зазначав про свою згоду сплачувати аліменти на утримання доньки у визначеній судом частці, але у випадку стягнення з нього аліментів ще й на утримання дружини в присудженому розмірі залишкова сума коштів буде недостатньою для його проживання та буде меншою за встановлений законом прожитковий мінімум на одну особу. Вказував, що після оплати комунальних послуг його дохід становить близько 1000 гривень на місяць. Тому з урахуванням незначного заробітку вважав достатнім розмір аліментів на утримання дружини 1/26 частині всіх видів заробітку (доходу).
Крім того, судом не було враховано, що позивач одержує соціальну допомогу в розмірі 320 гривень та допомогу по догляду за дитиною близько 120 гривень щомісячно, а також отримала 25 000 гривень державної допомоги при народженні дитини, яку витрачає на власні потреби.
З наведених міркувань просив рішення Сарненського районного суду від 5 вересня 2013 року в частині стягнення аліментів на утримання дружини в розмірі 1/8 частин всіх видів заробітку (доходів) щомісячно до досягнення донькою трирічного віку скасувати та ухвалити нове, яким стягнути аліменти в розмірі 1/26 частини всіх видів заробітку (доходів) щомісячно до досягнення донькою трирічного віку.
В решті рішення суду першої інстанції не оскаржувалося.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи відповідача, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги.
Матеріалами справи встановлено, що від шлюбних відносин сторони мають доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, (а.с.3). Після фактичного припинення відносин між сторонами дитина залишилася проживати з матір'ю та перебуває на її утриманні.
Згідно з ч.ч. 2, 4 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Як убачається, відповідач працює і регулярно одержує заробітну плату, розмір якої щомісячно становить близько 1 300 гривень. В той же час допомоги дружині не надає, маючи таку можливість, хоча остання не працевлаштована і знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення останньою трирічного віку.
Ґрунтуючись на обставинах справи і вимогах закону, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про достатність підстав для виникнення та існування у відповідача обов'язку сплачувати аліменти на утримання ОСОБА_2.
Вирішуючи питання про їх розмір - 1\8 частину всіх видів заробітку щомісячно до досягнення дитиною трирічного віку, районний суд урахував розмір заробітної плати, яку отримує ОСОБА_1, відсутність у нього інших утриманців, стан його здоров'я, який є задовільним, а також необхідність і можливість утримувати відповідача.
Доводи апеляційної скарги про незначний дохід відповідача, що виключає, на думку відповідача, можливість сплачувати аліменти на утримання дружини, не можуть бути підставою для зменшення присудженого розміру аліментів, а тому на увагу не заслуговують.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України ухвалення рішення судом першої інстанції з додержанням норм процесуального і матеріального права є підставою для залишення рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 324-325 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Сарненського районного суду від 5 вересня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді: