Справа № 461/3436/13 Головуючий у 1 інстанції: Стрельбицький В.В.
Провадження № 22-ц/783/5669/13 Доповідач в 2-й інстанції: Зверхановська Л. Д.
Категорія:39
28 жовтня 2013 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Зверхановської Л.Д.
суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.
при секретарі: Служалі А.Ю.
з участю: позивача ОСОБА_2, представника відповідача - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 07 червня 2013 року,
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 07 червня 2013 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання недостовірною та образливою інформацію, зобов'язання до вчинення дій.
Рішення суду оскаржив позивач ОСОБА_2.
В апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним через неповне з'ясування обставин, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими. Вказує, що 08 травня 2012 року ОСОБА_5 в присутності ОСОБА_6 та ОСОБА_7 назвав його провокатором. Звертає увагу суду, що дане висловлювання зачіпає його гідність та честь, оскільки таке є недостовірним і повинно бути спростоване. Вважає. що районний суд в оскаржуваному рішення не навів доказів, що слово «провокатор» є оціночним судженням та не зазначив тлумачень даного слова. Крім того, вказує, що суд не розглянув п.1 його позовних вимог щодо висловлювання відповідача по використанню копії Прапора Перемоги та прапора Комуністичної партії України під час святкування Дня Перемоги 09.05. 2012 року та не постановив рішення.
Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення у повній мірі відповідає даним вимогам.
Статтею 269 ЦК України визначено, що особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом. Особисті немайнові права фізичної особи не мають економічного змісту.
Види особистих немайнових прав, перелік яких не є вичерпним, визначений статтею 270 ЦК України.
Одними із таких прав є право на повагу до гідності та честі особи та право на недоторканість ділової репутації.
Конституція України визначає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю, а також право кожного на повагу до його гідності (ст.ст.3,28).
Статтею 297 ЦК України визначено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Відповідно до ч.1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Згідно ст.32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та право вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її розповсюдила, не доведе протилежного. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.
Районним судом встановлено, що 08 травня 2012 року з ініціативи ОСОБА_2 та з метою запобігти подіям, що мали місце 09 травня 2011 року під час святкування Дня Перемоги, відбулась зустріч начальника ГУМВС України у Львівській області ОСОБА_4 з ОСОБА_2, на якій також були присутні ОСОБА_8 і ОСОБА_7 Під час розмови на запитання позивача, як бути з ст.24 Конституції України, яка надає усім громадянам рівні конституційні права (щодо використання прапора Перемоги та прапора Комуністичної партії під час святкування Дня перемоги 09 травня 2012 року), ОСОБА_4 відповів, що ОСОБА_2 є провокатором.
Відмовляючи в задоволенні позову, районний суд виходив з того, що висловлювання відповідача стосовно позивача є лише оціночним судженням, оскільки таке не містить фактичних даних, а являє собою лише оцінку дій та висловлювань позивача, не суперечить Конституції України чи будь-яким іншим актам законодавства, тлумачення слова «провокатор», наведені позивачем, не є вичерпними.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Згідно із статтею 47-1 Закону України «Про інформацію» ніхто на може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.
Відповідно до п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року №1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Згідно роз'яснень, викладених у п. 19 цієї ж Постанови, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Відповідно до ст.277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.
Частиною 2 ст. 30 Закону України "Про інформацію" визначено, що оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Колегія суддів вважає правильним висновок районного суду про те, що висловлювання відповідача стосовно позивача є лише оціночним судженням, оскільки таке не містить фактичних даних, а являє собою лише оцінку дій та висловлювань позивача, а відтак відсутні правові підстави для задоволення позову ОСОБА_2
Твердження апелянта про те, що суд не розглянув всіх його позовних вимог, на думку колегії суддів, є безпідставним, так як у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено повністю.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає.
Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Галицького районного суду м. Львова від 07 червня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: