06 листопада 2013 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі: головуючого - судді Бондаренко Н.В.
суддів: Собіни І.М., Григоренка М.П.,
секретар судового засідання: Панас Б.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу виконавчого комітету Житомирської міської ради на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 3 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Житомирської міської ради про зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 3 червня 2013 року поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом до виконавчого комітету Житомирської міської ради про зобов'язання вчинити дії.
Зобов'язано виконавчий комітет Житомирської міської ради позачергово надати ОСОБА_1 благоустроєне житло у вигляді окремої квартири у м.Житомирі у межах норми житлової площі, що відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам та видати ордер на заселення жилої площі.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В поданій на дане рішення суду апеляційній скарзі виконавчий комітет Житомирської міської ради вказує, що судом не взято до уваги те, що відповідно до Закону України "Про статус суддів" та постанови Кабінету Міністрів України від 3.08.2005 року № 707 "Про затвердження Порядку забезпечення житлом суддів Апеляційного суду України, апеляційних і місцевих судів", обов'язок щодо забезпечення суддів житлом покладався на органи виконавчої влади, а не на органи місцевого самоврядування. Таким чином відсутні правові підстави зобов'язувати виконавчий комітет Житомирської міської ради надати житло. Крім того, вказані нормативно-правові акти, на які посилався позивач та суд, на момент звернення з позовом до суду втратили чинність.
Ухвалення судового рішення про зобов'язання позивача житлом призводить до порушення прав інших осіб, які перебувають у списку позачергового одержання житла перед ОСОБА_1
Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1
Розглянувши справу в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив з того, що відповідно до вимог Закону України "Про статус суддів" та Житлового кодексу
Справа № 296/3421/13-ц Головуючий у суді І інстанції - Маслак В.П.
Провадження № 22-ц/787/1495/2013 Доповідач - Бондаренко Н.В.
Української PCP позивач має право на забезпечення благоустроєним житлом позачергово, однак в супереч вказаним нормам права виконавчий комітет Житомирської міської ради не надав позивачу житло протягом шести місяців після обрання його суддею.
Такі висновки суду першої інстанції є правильними.Відповідно до статей 126,130 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. Держава забезпечує фінансування на незалежні умови для функціонування судів і діяльності суддів.
Гарантії самостійності судів і незалежності суддів забезпечуються, зокрема належним і соціальним забезпеченням суддів, що передбачено ст.14 Закону України «Про судоустрій України», який був чинним на час виникнення правовідносин.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, постановою Верховної Ради України №236-УІ "Про обрання суддів" від 20 березня 2008 року ОСОБА_1 обрано безстроково суддею апеляційного суду Житомирської області. Наказом голови апеляційного суду Житомирської області № 29к від 23 квітня 2008року позивача зараховано до штату апеляційного суду з 24 квітня 2008 року.
Згідно довідки виконавчого комітету Житомирської міської ради № 768 від 4 липня 2008 року (а.с. 10) ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку в міськвиконкомі в списку позачергового одержання житла за № 360 з 26 червня 2008 року.
Станом на 1 січня 2013 року ОСОБА_1 перебуває у списку громадян, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень по Богунському району за № 282.
Частиною 7 ст.44 Закону України «Про статус суддів» встановлено, що не пізніш як через шість місяців після обрання суддя Конституційного Суду, Верховного Суду або вищого спеціалізованого суду, який потребує поліпшення житлових умов, забезпечується благоустроєним житлом у вигляді окремої квартири або будинку Кабінетом Міністрів України, а суддя іншого суду - відповідними місцевими органами державної виконавчої влади за місцем знаходження суду. У разі незабезпечення судді благоустроєним житлом у зазначені строки суд за рахунок державного бюджету може придбати квартиру або будинок за ринковими цінами і передати їх у користування судді. Порядок фінансування судів для цієї мети, а також порядок розрахунків з державним бюджетом органу державної виконавчої влади, який своєчасно не надав судді житло, визначається Кабінетом Міністрів України.
Частиною 8 Закону України «Про статус суддів» передбачено, що суддя має право на додаткову житлову площу відповідно до вимог ст.49 ЖК України.
Згідно Положення про Державну судову адміністрацію України, затвердженого Указом Президента України від 3.03.2003р. №182/2003, Державна судова адміністрація України здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів, вживає заходів щодо забезпечення суддів благоустроєним житлом. Крім того, питання щодо забезпечення суддів апеляційних судів житлом регулюється Порядком забезпечення житлом суддів Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів, затвердженого постановою КМ України від 3.08.2005р. №707, пунктом 2, 4 якого встановлено, що суддя, щодо якого прийнято рішення про взяття на облік для забезпечення житлом, письмово повідомляє про це місцевий орган виконавчої влади. Копія рішення місцевого органу виконавчої влади про надання судді житла надсилається Державній судовій адміністрації для ведення обліку. У разі коли місцевий орган виконавчої влади у шестимісячний строк не забезпечили житлом суддю, який потребує поліпшення житлових умов, суд на підставі його заяви за погодженням з Державною судовою адміністрацією може прийняти рішення про придбання житла за рахунок коштів державного бюджету та передачу його у користування судді. Для забезпечення суддів благоустроєним житлом Державна судова адміністрація та її територіальні управління (стосовно суддів місцевих судів) ведуть контрольні списки суддів, які потребують поліпшення житлових умов, та суддів, які забезпечені житлом, і вносять місцевим органам виконавчої влади пропозиції щодо забезпечення суддів житлом. Взяття, перебування та зняття з обліку судді здійснюється виконавчими комітетами рад за місцем роботи відповідно до житлового законодавства.
Стаття 41 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає особливості повноважень районних у містах рад та їх виконавчих органів, зокрема, питання організації управління районами в містах належать до компетенції міських рад. Районні у містах ради (у разі їх створення) та їх виконавчі органи відповідно до Конституції та законів України здійснюють управління рухомим і нерухомим майном та іншими об'єктами, що належать до комунальної власності територіальних громад районів у містах, формують, затверджують, виконують відповідні бюджети та контролюють їх виконання, а також здійснюють інші повноваження, передбачені цим Законом, в обсягах і межах, що визначаються міськими радами.
Відповідно до вимог ст.5 ЖК України державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів, а відповідно до пункту 6 ст.15 ЖК України до компетенції виконкому міської Ради відноситься прийняття рішень про надання жилих приміщень у будинках житлового фонду місцевої ради. Отже, передумовою для надання житла суддям є, зокрема, рішення органу місцевого самоврядування.
З огляду на викладене та враховуючи правову позицію, яка викладена в постанові Верховного Суду України №21-292а11 від 7 травня 2012року та те, що обов'язок забезпечити житлом суддю, який потребує поліпшення житлових умов, покладений на місцеві органи виконавчої влади за місцем роботи судді, а також те, що позивач протягом шести місяців з дня обрання його суддею і на час розгляду справи не був забезпечений житлом, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вимог позивача, оскільки вирішення питання щодо розподілу та надання житла суддям відноситься до компетенції Житомирської міської ради та її виконавчого органу, а доводи апеляційної скарги про те, що виконком Житомирської міської ради є неналежним відповідачем не заслуговують на увагу.
Безпідставними є доводи скарги про те, що суд не залучив в якості співвідповідача Житомирську обласну державну адміністрацію, оскільки до повноважень місцевих державних адміністрацій, які визначені Законом України «Про місцеві державні адміністрації», не належить вирішення питань про забезпечення житлом суддів, які потребують поліпшення житлових умов.
Що стосується тверджень скарги про застосування судом Законів України та нормативних актів, які на час постановлення рішення судом втратили чинність, то вони не ґрунтуються на законодавстві, що регулюють дію законів у часі.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Офіційне тлумачення вказаного положення Конституції України міститься в Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, відповідно до п. 2 якого дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Згідно із частинами 1 та 2 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (ч. 3 ст. 5 ЦК України).
Частиною 4 ст. 4 ЦК України визначено, що актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Отже, ураховуючи, що право у позивача на отримання житла виникло під час дії Закону України «Про статус суддів» та Порядку забезпечення житлом суддів Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів, затвердженого постановою КМ України від 3.08.2005р. №707, а не з часу набрання чинності Закону України «Про судоустрій і статус суддів», застосуванню до спірних правовідносин підлягає закон який діяв на момент існування такого права. З цих правових підстав і заявлений позов ОСОБА_1
Що стосується доводів апеляційної скарги про пропуск позивачем строку позовної давності, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Доводи апеляційної скарги щодо пропуску трьохрічного строку позовної давності та безпідставності позову є суперечливими між собою та взаємовиключними. Заперечуючи проти позову в суді першої інстанції та, оскаржуючи постановлене рішення в справі з цих підстав, відповідач не врахував, що положення про правові наслідки спливу строку позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб'єктивного цивільного права і факт його порушення або оспорювання. Якщо ж при розгляді справи буде встановлено, що у позивача немає суб'єктивного права або законного інтересу, про захист якого він просить, або ж воно не порушувалося чи не оспорювалося, суд відмовляє в позові не через пропущення строку позовної давності, а за безпідставністю матеріально-правової вимоги.
Окрім цього, колегія суддів вважає, що строк позовної давності не є пропущеним, оскільки порушення прав ОСОБА_1 було триваючим і тривало до втрати чинності Закону України «Про статус суддів», відповідно до якого існував обов'язок відповідача забезпечити позивача житлом до 1.01.2011року, тому саме з цього часу слід рахувати строк позовної давності, який позивачем не порушено.
Що стосується поновлення судом першої інстанції зазначеного строку, то дана обставина не впливає на законність постановленого рішення суду.
Доводи апеляційної скарги висновків суду, викладених в оскаржуваному рішенні, не спростовують і на їх правильність не впливають. Передбачених ст.309 ЦПК України підстав для скасування такого рішення і ухвалення нового рішення або зміни рішення немає.
Керуючись ст.ст.303,304,307,308,313,314,315,317,325 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу виконавчого комітету Житомирської міської ради відхилити.
Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 3 червня 2013 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий Бондаренко Н.В.
Судді: Григоренко М.П.
Собіна І.М.