Справа № 1308/3812/12 Головуючий у 1 інстанції: Ясиновський Р.Б.
Провадження № 22-ц/783/5704/13 Доповідач в 2-й інстанції: Бакус В. Я.
Категорія: 45
28 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого: судді Бакуса В.Я.,
суддів: Гірник Т.А., Ніткевича А.В.,
секретаря: Глинського О.А.,
з участю: представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4, він же представник ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3 на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 21 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_4 та Воля-Висоцької сільської ради Жовківського району Львівської області, треті особи - Відділ земельних ресурсів Жовківської районної державної адміністрації Львівської області, Відділення державної виконавчої служби Жовківського РУЮ Львівської області, відділ регіонального розвитку містобудування та архітектури Жовківської районної державної адміністрації Львівської області, про встановлення меж суміжних земельних ділянок в натурі, -
встановила:
рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 21 червня 2013 року в задоволені вказаному вище позові відмовлено.
Рішення суду оскаржила позивачка та її представник, просять його скасувати й ухвалити нове про задоволення їх вимог. Посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та не обґрунтованим. Апелянти посилаються на те, що суд не взяв до уваги той факт, що між позивачами та відповідачами відсутні межі суміжних земельних ділянок; ними (апелянтами) до суду були надані усі наявні у них документи для встановлення меж земельних ділянок і в основу встановлення меж ділянок мали лягти будівельні паспорта сторін - суміжних землекористувачів.
Представник відповідача - Воля-Висоцької сільської ради Жовківського району Львівської області та третіх осіб - Відділу земельних ресурсів Жовківської районної державної адміністрації Львівської області, Відділення державної виконавчої служби Жовківського РУЮ Львівської області, відділу регіонального розвитку містобудування та архітектури Жовківської районної державної адміністрації Львівської області в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення щодо часу та місця розгляду справи. Про причини неявки суд не повідомили, заяви про відкладення розгляду справи не подали.
За таких обставин, у відповідності до ч.2 ст.305 ЦПК України, їх неявка не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу - представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на підтримання апеляційної скарги, відповідача ОСОБА_4, він же представник ОСОБА_5 на заперечення апеляційної скарги, вивчивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
У листопаді 2012 року позивачка та її представник звернулися до суду із зазначеним позовом та просили зобов'язати відповідачів узгодити, погодити та встановити в натурі межі суміжних земельних ділянок між господарствами ОСОБА_2 та ОСОБА_5, ОСОБА_4 по АДРЕСА_1.
Свої вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що тривалий період між сторонами існує спір з приводу меж суміжних ділянок, що належать сторонам, а сільська рада не може вирішити це питання в добровільному порядку.
Відмовляючи у задоволені вимог районний суд виходив з того, що позивачкою не вчинено дій на підставі яких відповідачі зобов'язані були встановити та погодити межі суміжних земельних ділянок.
Однак з таким висновком колегія суддів погодитись не може, оскільки суд неправильно застосував норми матеріального права.
Встановлено, що позивачка є власником будинковолодіння, що розташоване по АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 12 лютого 1993 року (а.с.9, 10).
ОСОБА_5 та ОСОБА_4 проживають по сусідству в будинковолодінні № 7 по цій же вулиці.
Сторони по справі є землекористувачами суміжних земельних ділянок. Правовстановлюючих документів на земельні ділянки, якими сторони користуються, в останніх відсутні. Обидві земельні ділянки знаходяться на території Воля-Висоцької сільської ради Жовківського району Львівської області.
Рішенням Воля-Висоцької сільської ради від 27 червня 2002 року № 6 «Про надання дозволу на будівництво індивідуального житлового будинку гр. ОСОБА_2» сільською радою надано дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку, і як зазначено в рішенні, «на закріпленій земельній ділянці». Після завершення будівництва старий будинок забудовника зобов'язано знести (а.с.11).
Позивачці був виданий проект забудови земельної ділянки та акт виносу в натуру осей будівель. В проекті забудови площа земельної ділянки значиться 1 113 кв. м. (а.с.13).
Відповідно до архівного витягу рішенням Воля-Висоцької сільської ради від 31 січня 1994 року передано у приватну власність позивачці 0,17 га земельної ділянки (а.с.17).
Рішенням цієї ж сільської ради від 10 вересня 2010 року № 04 позивачці надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку орієнтовною площею 0,15 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель.
Таким чином, у зазначених вище трьох документах площа земельної ділянки позивачки є різною.
Межі земельної ділянки як позивачки, так і відповідачів в натурі не виносились.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про землеустрій» термін «документація з землеустрою» визначено як затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюються використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за використанням проектів тощо, а тому проект землевідведення не є правовстановлюючим документом, спрямованим на набуття, зміну або припинення прав та обов'язків.
Статтею 158 ЗК України визначені органи, що вирішують земельні спори.
За ч.2 ст.158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.
За ч.3 ст.158 ЗК України органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності й користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.
Згідно зі статтями 106, 158 ЗК України спір про встановлення чи відновлення меж земельних ділянок, що перебувають у власності й користуванні громадян, не підвідомчий суду.
За ч.5 ст.158 ЗК України суди розглядають справи за спорами про межі земельних ділянок, що перебувають у власності чи користуванні громадян-заявників, які не погоджуються з рішенням органу місцевого самоврядування чи органу влади з питань земельних ресурсів.
Як роз'яснено у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 р. «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», згідно зі ст.158 ЗК суди розглядають справи за спорами про межі земельних ділянок, що перебувають у власності чи користуванні громадян-заявників, які не погоджуються з рішенням органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
Воля-Висоцькою сільською радою рішення про встановлення меж суміжних ділянок сторін не приймалось, незважаючи на те, що позивачка зверталась з цим питанням до сільської ради. Дії, бездіяльність сільської ради позивачкою не оскаржувалдись.
Таким чином зазначений спір не підвідомчий суду.
Згідно з п.1 ст.205 ЦПК однією з підстав закриття провадження у справі є подання заяви, яка не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ч.1 ст.15 ЦПК суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
За таких обставин рішення районного суду підлягає до скасування з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні вимог за непідвідомчістю.
Згідно ч.2 ст.314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.
Керуючись ст.ст.303, 305, п.2 ч.1 ст.307, п.п.2, 4 ст.309, ч.2 ст.314, ст.313, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
апеляційну скаргу ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 21 червня 2013 року скасувати у ухвалити нове рішення, яким у задоволені вимог ОСОБА_2 та її представнику ОСОБА_3 відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.
Головуючий: Бакус В.Я.
Судді: Гірник Т.А.
Ніткевич А.В.