Справа № 1309/3248/11 Головуючий у 1 інстанції: Пилип"юк Г.М.
Провадження № 22-ц/783/5025/13 Доповідач в 2-й інстанції: Зверхановська Л. Д.
Категорія: 34
28 жовтня 2013 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Зверхановської Л.Д.
суддів: Штефаніци Ю.Г., Цяцяка Р.П.
при секретарі: Служалі А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 25 квітня 2013 року,
Оскаржуваним рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 25 квітня 2013 року задоволено позов Приватного акціонерного товариства "Просто - страхування" до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства "Просто - страхування" 26813 (двадцять шість тисяч вісімсот тридцять) гривень 35 копійок страхового відшкодування та 268 грн. 13 коп. судового збору.
Вирішено питання судових витрат.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_2.
В апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення є неправильним, так як позивачем пропущено строк позовної давності. Вказує, що рішення прийняте судом внаслідок неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, висновки суду не відповідають обставинам справи. Вважає, що копія платіжного доручення про виплату страхового відшкодування не має відмітки банку про його виконання, а помітка про його виконання з датою 29.08.2008 року - зроблена технічними засобами самого позивача і не може бути достатнім підтвердженням того, що платіж був зроблений саме 29.08.2008 року, оскільки платіжне доручення датоване 20.08.2008 року. Покликається на те, що судом безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання щодо витребування з банківської установи доказів проведення даного страхового платежу саме 29.09.2008 року.
Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Просто - страхування".
Колегія суддів вважає можливим розглядати справу у відсутності осіб, які беруть участь у справі, у тому числі і апелянта ОСОБА_2, котрі належним чином відповідно до вимог ст.ст.74-76 ЦПК України повідомлені про час та місце розгляду справи, але не з'явилися в судове засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення відповідає даним вимогам.
Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утримання диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.
Районним судом встановлено, що 14.06.2008 року о 01год. 30 хв. по вул. Тургенєва,73 у м. Львові ОСОБА_3, керуючи автомобілем “ВАЗ -2108” державний реєстраційний НОМЕР_1, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем "Тойота Ленд Крузер" р.н. НОМЕР_2, завдавши йому технічні пошкодження.
Постановою Залізничного районного суду м.Львова від 22.07.2008 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Згідно із п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно -правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо - транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно договору добровільного страхування транспортних засобів №АТК 134931 від 30.11.2007 р., укладеного між ПАТ "Просто - страхування" та ОСОБА_5, автомобіль "Тойота Ленд Крузер" був застрахований.
Згідно платіжного доручення №18084 від 20.08.2008 року позивачем проведена страхова виплата в розмірі 26 813,35 грн.
Згідно ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи відповідальної за завдані збитки.
Аналогічне положення закріплене і у ст. 27 Закону України "Про страхування".
Задовольняючи позов ПАТ "Просто - страхування", районний суд виходив з того, що строк позовної давності позивачем не пропущено, оскільки основне зобов'язання відповідно до платіжного доручення №18084 АТ "Просто - страхування" виконано 29.08.2008 року та виплачено страхове відшкодування у розмірі 26813,35 грн., а позовна заява до суду подана 29.08.2011 року, що стверджується вихідним штампом страхової компанії.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає положенням Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно -правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та Закону України «Про страхування».
Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки(ст.257 ЦК України).
Згідно із ч.1 ст.261 ЦК України перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ч.ч.3-5 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Колегія суддів вважає, що позивачем не пропущено строк позовної давності, оскільки згідно копії платіжного доручення від 20.08.2008 року, яке знаходиться на а.с. 26, дану банківську операцію здійснено 29.08.2008 року.
Ця ж обставина підтверджена довідкою АТ «Райффайзен Банк Аваль» №56-3-1-00/943 від 22.10.2013 року.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає.
Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 25 квітня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: