Справа № 1306/1444/12 Головуючий у 1 інстанції: Гарасимків Л.І.
Провадження № 22-ц/783/5145/13 Доповідач в 2-й інстанції: Зверхановська Л. Д.
Категорія:34
28 жовтня 2013 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Зверхановської Л.Д.
суддів: Штефаніци Ю.Г., Цяцяка Р.П.
при секретарі: Служалі А.Ю.
з участю: представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28 травня 2013 року,
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28 травня 2013 року задоволено частково позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в сумі 1697 ( тисяча шістсот дев'яносто сім ) гривень 50 коп. та моральну шкоду у розмірі 300 грн.
В решті позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання судових витрат.
Рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_4.
В апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення ґрунтується на вигаданих позивачем фактах, які не підтверджені жодними документами чи свідками. Вказує, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 1697,5 грн. не мають юридичного підґрунтя та є незаконними. Покликається на постанову Дрогобицького МВ від 26.06.2010 року, якою встановлено, що відповідач викотив автомобіль і при цьому такий не був пошкоджений. Звертає увагу суду, що скло в лічильнику було розбите саме позивачем, щоб не виготовляти проектно-технічну документацію, оскільки даний лічильник згідно розподілу будинку знаходиться в квартирі відповідача.
Крім цього зазначає, що світильник, радіоточка, телефон і всі меблі були передані та розміщені у квартирі позивача 29.09.2006 року. Позивач весь час був присутній при переобладнанні будинку на дві квартири з окремими входами.
Просить рішення суду першої інстанції скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи із наступного.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Однак, оскаржуване рішення не у повній мірі відповідає даним вимогам.
Задовольняючи частково позов, районний суд виходив з того, що позивачу ОСОБА_2 внаслідок винних дій відповідача ОСОБА_4 спричинена майнова шкода у розмірі 1697,50 грн. та моральна шкода у розмірі 300 грн.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як він дійшов до них з порушенням норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусила зробити для відновлення свого порушеного права.
Згідно із ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч.ч. 3 і 4 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Доказами в розумінні ст.57 ЦПК України є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Відповідно до ч.1 ст.58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ч.1 ст.64 ЦПК України письмовими доказами є будь -які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяг із них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.
Колегія суддів вважає, що належними та допустимими доказами позивачем не доведено вини відповідача у заподіянні йому майнової шкоди у розмірі 1697,50 грн.
Так, як на доказ вини відповідача суд покликається на постанови ДІМ Дрогобицького MB ГУМВСУ у Львівській області про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_4 від 16.08.2008 року та від 03.05.2012 року, однак на час ухвалення оскаржуваного рішення дані постанови були скасовані.
Покликаючись на постанову ДІМ Дрогобицького MB ГУМВСУ у Львівській області від 26.06.2010 року про відмову в порушенні кримінальної справи як на один із доказів заподіяння відповідачем шкоди внаслідок пошкодження належного позивачу автомобіля, суд зазначає, що відповідач викотив автомобіль ЗАЗ на вул. Кониського і тим самим пошкодив його. Проте, у вказаній постанові зазначено, що ОСОБА_2 у своїй заяві у Дрогобицький MB ГУМВСУ у Львівській області вказав, що автомобіль при цьому не був пошкоджений.
Визначаючи розмір майнової шкоди, яка була заподіяна ОСОБА_2, районний суд такими доказами вважав надані позивачем товарні чеки та видаткову накладну.
Однак, колегія суддів вважає, що ці документи не є належними та допустимими доказами, оскільки на них відсутні відомості про те, що саме позивач здійснював їх оплату, на видатковій накладній від 12.04.2010 року здійснено рукописним текстом дописку наче б то придбаних матеріалів на суму понад 900 грн.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що оцінюючи зібрані по справі докази, суд не дотримався встановленого ст.212 ЦПК України принципу оцінки доказів, відповідно до якого суд на підставі всебічного, повного й об'єктивного розгляду обставин справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв'язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін, та не дав їм належної оцінки, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позову.
Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки(ст.257 ЦК України).
Відповідно до ч.ч.3-5 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Відповідач надав суду письмову заяву про застосування наслідків спливу строків позовної давності, яка знаходиться на а.с. 30, однак районний суд не дав жодної оцінки даній заяві.
Поважних причин пропуску строків позовної давності позивачем суду не наведено та судом не встановлено, хоча частина позовних вимог ОСОБА_2 стосувалася заподіяння шкоди ще у 2006 році.
Згідно із ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності( в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної(немайнової) шкоди розглядаються у випадках, передбачених чинним законодавством.
Позивачем у порушення вимог ст.ст.10, 60 ЦПК України належними та допустимими доказами не доведено заподіяння йому моральної шкоди, протиправність діяння відповідача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини ОСОБА_4 в її заподіянні.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.2, 309, 313, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28 травня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: