Справа № 1304/2о-107/11 Головуючий у 1 інстанції: Олексієнко М.Ю.
Провадження № 22-ц/783/1019/13 Доповідач в 2-й інстанції: Штефаніца Ю. Г.
Категорія: 59
22 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Штефаніци Ю.Г.
суддів: Берези В.І., Федоришина А.В.,
за участі судового секретаря: Брикайло М.В.,
заявника ОСОБА_2 її представника ОСОБА_3, представника заінтересованої особи ОСОБА_4, адвоката ОСОБА_5 та представника Галицької районної адміністрації Львівської міської ради міської ради, як органу опіки і піклування, ОСОБА_6, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Галицького районного суду м.Львова від 17 вересня 2012 року у справі за заявою ОСОБА_2 за участі заінтересованих осіб органу опіки та піклування Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, ОСОБА_7 про визнання особи обмежено дієздатною та встановлення опіки над нею, -
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 17 вересня 2012 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 з участі заінтересованих осіб: органу опіки та піклування Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, ОСОБА_7 про визнання особи обмежено дієздатною та встановлення опіки над нею.
Вказане рішення суду оскаржив представник ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_2 В апеляційній скарзі посилається на те, що суд належним чином не з'ясував обставини, що мають значення для справи, при вирішенні спору не дав належної оцінки наявним у справі та наданим сторонами доказам, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи. Апелянт зазначає, що на протязі тривалого часу ОСОБА_7 страждає хворобою Паркінсона, давно мав психічні розлади, а протягом останніх двох років стан його здоров'я значно погіршився, має слухові та зорові галюцинації. Згідно висновку комісії лікарів-психіатрів відділення №3 комунального закладу «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» потребує госпіталізації у стаціонарне відділення в примусовому порядку у зв'язку з наявністю важкого психічного розладу, що позбавляє його можливості адекватно сприймати оточуючу дійсність, свій психічний стан та поведінку, виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють небезпеку для нього та оточуючих. Зазначає, що у медичній книжці ОСОБА_7 відмічено про відвідування ОСОБА_7 більше ніж 2 рази Львівського психоневрологічного диспансеру, що на думку апелянта свідчить про серйозні проблеми зі здоров'ям. Крім того, апелянт покликається на незаконність ухвали суду від 17 вересня 2012 року про відмову у задоволенні клопотання про призначення судово-психіатричної експертизи для визначення психічного стану ОСОБА_7 Оскільки, згідно п.1 ст.239 ЦПК України суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров'я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу, однак така не була призначена. Просить рішення суду та ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог (а.с. 158-160).
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача заявника ОСОБА_2 її представника ОСОБА_3 на обґрунтування апеляційної скарги, представника заінтересованої особи ОСОБА_4, адвоката ОСОБА_5 та представника Галицької районної адміністрації Львівської міської ради Андріїв Г.М. в заперечення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, колегія суддів не вбачає достатніх підстав для задоволення скарги.
В супереч доводам апелянта, суд першої інстанції з достатньою повнотою та всебічністю дослідив надані сторонами та наявні в матеріалах справи докази, з достатньою повнотою сприяв у встановлений законом спосіб всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, вірно встановив фактичні обставини справи, спірні правовідносини та правильно застосував норми матеріального і процесуального права при вирішенні спору.
Відповідно до ст.36 ЦК України, в редакції, що діяла на час виникнення та вирішення спірних правовідносин, суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо і тим ставить себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище. Порядок обмеження цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 22 червня 2011 року звернулась до суду із заявою в порядку Глави 2 ЦПК України про обмеження цивільної дієздатності її чоловіка ОСОБА_7 встановлення над ним опіки та призначення її опікуном останнього з тих підстав, що ОСОБА_7 страждає психічним розладом.
Відповідно до ст.3 Закону України "Про психіатричну допомогу" кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.
При вирішення поданої заяви судом безспірно встановлено, що ОСОБА_7, який на час звернення ОСОБА_2 до суду перебуває з нею в зареєстрованому шлюбі та є інвалідом 2-ї групи загального захворювання, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_2 від 6 лютого 1988 року, виданого Червоноармійським районним відділом ЗАГС м.Львова та пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 виданим 02 вересня 2010 року Пенсійним фондом України (т.1 а.с.6, 147).
Згідно листа комунального закладу «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» від 07 липня 2011 року № 821/0143 ОСОБА_7 перебував на стаціонарному обстеженні та лікуванні у 3-му клінічно-діагностичному відділенні КЗ «ЛОКПЛ»з 16 по 25 травня 2011 року з діагнозом: органічний шизофреноподібний розлад на фоні хвороби Паркінсона, супутній діагноз: хвороба Паркінсона, гіперкінетична форма (т.1 а.с.16)
Із довідки Львівського психоневрологічного диспансеру від 14 липня 2011 року № 2158д вбачається, що ОСОБА_7 знаходиться на обліку і лікуванні в даному закладі з 12 вересня 2006 року з приводу розладів особистості та поведінки органічної етіології, обумовлених судинним захворюванням головного мозку у вигляді тривожно-депресивного синдрому з параноїдним включенням. (а.с.20)
Згідно записів медичної карти амбулаторного хворого з 2006 року ОСОБА_7 спостерігається лікарями Львівського психоневрологічного диспансеру, продуктивної психосимптоматики на час оглядів не виявлялось.
Рішенням Франківського районного суду м.Львова від 25 травня 2011 року у справі за заявою комунального закладу «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» про госпіталізацію до психіатричного закладу в примусовому порядку ОСОБА_7, яке залишене ухвалою апеляційного суду Львівської області від 15 вересня 2011 року без змін, не встановлено необхідності лікування ОСОБА_7 в умовах стаціонару, неспроможності ним самостійно задовольняти основні життєві потреби, а також не встановлено, в чому полягають реальні наміри вчиняти дії, які є небезпечними для ОСОБА_7 та оточуючих. Не встановлено судами, в тому числі і з врахуванням пояснень в суді представників комунального закладу «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня», наявність у ОСОБА_7 саме психічного захворювання. Його тяжкий психічний стан пов'язували з розладами на фоні основного захворювання Паркенсона, що входить до переліку неврологічних. Підверджено тако ж, що органічний шизофреноподібний синдром може бути не тривалим в часі, спричинений вживанням медикаментів, у стану стресу, тощо(а.с.108,109).
В супереч твердженням апелянта, суд першої інстанції обґрунтовано критично оцінив покликання заявниці на висновок комісії лікарів-психіатрів відділення № 3 комунального закладу «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» від 23 травня 2011 року, згідно якого ОСОБА_7 потребує госпіталізації у стаціонарне відділення в примусовому порядку у зв'язку з наявністю важкого психічного розладу, що позбавляє його можливості адекватно сприймати оточуючу дійсність, свій психічний стан та поведінку, виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють небезпеку для нього та оточуючих.
Даному висновку комісії лікарів-психіатрів була надана належна оцінка судами при розгляді заяви комунального закладу «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» про госпіталізацію до психіатричного закладу в примусовому порядку ОСОБА_7. В ухвалі апеляційного суду Львівської області від 15 вересня 2011 року зазначено, що висновок комісії лікарів від 23 травня 2011 року втратив актуальність та не може засвідчувати об'єктивний стан здоров'я ОСОБА_7.
Висновки судів у вказаній цивільній справі щодо зазначеного висновку комісії лікарів-психіатрів від 23 травня 2011 року відносно психічного стану здоров'я ОСОБА_7 має преюдиціальне значення у даній цивільній справі за заявою ОСОБА_2.
Доказів про погіршення стану здоров'я ОСОБА_7 після набрання законної сили рішенням Франківського районного суду м.Львова від 25 травня 2011 року суду не надано.
В ході апеляційного розгляду даної справи судом апеляційної інстанції, з метою сприяння повному та всебічному з'ясуванню обставин справи, за клопотанням заявника ОСОБА_2 було призначено проведення судово-психіатричної експертизи для встановлення наявності у ОСОБА_7 психічного розладу та здатності усвідомлювати ним значення своїх дій та керувати ними. Однак підекспертний двічі не з'явився на засідання комісії, у зв'язку з чим справа була повернута з експертної установи до суду без виконання.
Таким чином, ні судом першої ні апеляційної інстанцій не було здобуто об'єктивних та беззаперечних доказів того, що ОСОБА_7 страждає на психічний розлад та не здатний усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними, а отже відсутні підстави для обмеження його цивільної дієздатності.
Поряд із зазначеним з матеріалів справи вбачається, що в своїй заяві ОСОБА_2 ставить питання про встановлення над ОСОБА_7 за наслідками визнання особи обмежено дієздатною не піклування, як це визначено ст.37 ЦК України, а встановлення над ним опіки та визнання її опікуном, що відповідно до положень ст.41 ЦК України можливо лише при визнанні особи недієздатною. Однак заявником питання щодо визнання останнього недієздатним перед судом не ставилось.
Відповідно до положень ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно положень ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Беручи до уваги викладене та виходячи із встановлених судом фактичних обставин справи, норм матеріального права що регулюють спірні правовідносини, із принципу диспозитивності цивільного судочинства, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності фактичних і правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_2
За таких обставин, колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків районного суду і не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.
При цьому судова колегія вважає за необхідне задовольнити заяву ОСОБА_2 щодо повернення їй сплачених коштів на проведення судово-психіатричної експертизи, яка фактично не була проведена експертною установою не з вини заявниці (т.1 а.с.221) .
Керуючись ст.ст.303, 304, ст.307, ч.1 ст.308, ст. 313, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Галицького районного суду м. Львова від 17 вересня 2012 року залишити без змін.
Повернути ОСОБА_2 кошти в сумі 1328 грн.44 коп. сплачені нею обласній комунальній клінічній психоневрологічній лікарні через філію ЛОУ №10013 АТ "Ощадбанк", код отримувача 02001280, Банк отримувача ГУ ДКСУ у Тернопільській області, рахунок отримувача35425001001498 за проведення судово-психіатричної експертизи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: Штефаніца Ю.Г.
Судді: Береза В.І.
Федоришин А.В.