Справа № 1319/2-74/11 Головуючий у 1 інстанції: Волоско І.Р.
Провадження № 22-ц/783/5124/13 Доповідач в 2-й інстанції: Штефаніца Ю. Г.
Категорія: 30
22 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Штефаніци Ю.Г.
суддів: Берези В.І., Федоришина А.В.,
за участі судового секретаря: Брикайло М.В.,
позивача ОСОБА_2, адвоката ОСОБА_3, представника третьої особи ОСОБА_4 - ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 26 червня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Західенерго», треті особи -ОСОБА_6, публічне акціонерне товариство «Граве Україна», фізична особа-підприємець ОСОБА_7, ОСОБА_8, про відшкодування майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
В грудні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 07 липня 2010 року на перехресті вулиць Стрийської та Максимовича у м.Львові сталася дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП), за участі належного йому автомобіля "Mitsubishi-Lancer", реєстраційний номер НОМЕР_1, та автомобіля «БАЗ 2215», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_6, який не дотримався вимог Правил дорожнього руху у результаті якої він отримав тілесні ушкодження, а належний йому автомобіль - технічні пошкодження. Вартість відновлювального ремонту автомобіля складає 133 336 грн. 55 коп., а розмір фактичної матеріальної шкоди - 50819 грн.04 коп., що відповідає ринковій вартості цього автомобіля станом на 25.10.2010 року. Публічним акціонерним товариством страховою компанією «ГравеУкраїна» (далі ПАТ СК«ГравеУкраїна») йому було виплачено страхове відшкодування майнової шкоди в сумі 25 500 грн.. У зв'язку з цим, уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь 37 837 грн. 04 коп. на відшкодування майнової шкоди, в тому числі 11400 грн. понесених витрат на проходження лікування у зв'язку з отриманою в ДТП травмою, а також стягнути 10 000 грн. на відшкодування моральної шкоди та понесені ним судові витрати.
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 26 червня 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
Вказане рішення суду оскаржив позивач ОСОБА_2, просить його скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на те, що із зазначеним рішенням він не погоджується, оскільки районним судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду, на думку апелянта, не відповідають обставинам справи, а саме рішення ухвалено з порушення норм матеріального та процесуального права. Крім того, апелянт посилається на те, що судом не було задоволено його клопотання про проведення комісійної автотехнічної експертизи, а відтак зазначене свідчить про неповноту дослідження обставин справи, оскільки проведені у справі автотехнічна та повторна автотехнічні експертизи містять протиріччя, неточності та деякі вихідні дані експертами взяті довільно із матеріалів справи (том.1 а.с. 226-229).
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_2, адвоката ОСОБА_3 на обґрунтування апеляційної скарги, представника ОСОБА_5 в заперечення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, колегія суддів не вбачає достатніх підстав для задоволення скарги.
В супереч доводам апелянта, суд першої інстанції з достатньою повнотою та всебічністю дослідив надані сторонами та наявні в матеріалах справи докази, з достатньою повнотою сприяв у встановлений законом спосіб всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, вірно встановив фактичні обставини справи, спірні правовідносини та правильно застосував норми матеріального і процесуального права при вирішенні спору.
Згідно положень ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як вбачається з матеріалів справи та беззаперечно встановлено судом першої інстанції, 7 липня 2010 року, біля 15 години, на перехресті вулиць Стрийська - Максимовича в м. Львові трапилась дорожньо-транспортна пригода - зіткнення транспортних засобів - автобуса марки БАЗ-2215, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_6, та автомобіля марки "Mitsubishi-Lancer", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2 Внаслідок ДТП автотранспортні засоби отримали технічні пошкодження, а ОСОБА_2 та пасажир його автомобіля ОСОБА_8 - тілесні ушкодження.
Постановою слідчого СЧ СВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області від 6 жовтня 2010 року відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_6 на підставі п.2 ст.6 КПК України, за відсутністю в його діях ознак злочину, передбаченого ст.286 КК України, однак копію постанови скеровано в ДАЇ для прийняття рішення про притягнення ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху України (а.с.14).
Постановою Шевченківського районного суду м.Львова від 2 листопада 2010 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП та накладено на нього адміністративне стягнення (а.с.15).
Зазначеними постановами ОСОБА_6 визнано винним у тому, що керуючи транспортним засобом проявив неуважність до оточуючої дорожньої обстановки та її змін, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним, не дав дорогу транспортному засобу, який рухався по головній дорозі, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки "Mitsubishi-Lancer", чим порушив вимоги п.п.1.5 2.3 «б»;10.1; 16.3; 16.11 Правил дорожнього руху.
Відповідно до висновку №121 від 25 жовтня 2010 року експертного автотоварознавчого дослідження вартість відновлювального ремонту автомобіля "Mitsubishi-Lancer" становить 133 336 грн. 55 коп., що перевищує ринкову вартість автомобіля, яка становить на час ДТП (вартість матеріального збитку) 50 819 грн. 04 коп. (а.с.18-43).
Платіжним дорученням № 147331 від 31 січня 2011 року підтверджується сплата СК «Граве Україна» позивачу страхового відшкодування у розмірі 25 500 грн. на підставі та відповідно до вищевказаного експертного висновку (а.с.93), що не заперечується позивачем.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що у скоєнні ДТП є вина обох її учасників, встановити ступінь вини кожного з них неможливо. А тому на підставі п.3 ч.1 ст.1188 та ч.2 ст.1193 ЦК України сума відшкодування позивачу має бути зменшена до суми страхового відшкодування сплаченої позивачу ПАТ СК "Граве Україна" в розмірі 25 500 грн.
Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції обґрунтованими і такими що відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Згідно ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, а ч.2 ст.1192 ЦК України передбачає, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
У відповідності до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове майно, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Положеннями ст.1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до ст.212 ЦПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції виходив із сукупності наявних об'єктивних доказів та фактичних даних щодо обставин ДТП, в тому числі з урахуванням експертних висновків щодо відповідності дій обох водіїв правилам дорожнього руху та наявності у них технічної можливості уникнути технічної можливості попередити зіткнення автомобілів.
Сам факт притягнення одного водія до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху ще не може свідчити, що другий із учасників ДТП не порушив правил дорожнього руху.
Відповідно до висновків судової автотехнічної експертизи за № 2512 від 30.12.2011 року, проведеної експертом Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, в даній дорожній ситуації, з технічної точки зору, водій автобуса ОСОБА_6 не діяв у відповідності до вимог Правил дорожнього руху України, зокрема при повороті ліворуч не дав дорогу транспортному засобу, що рухався по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо, а відтак ОСОБА_6 мав технічну можливість попередити зіткнення шляхом надання переваги в русі водію автомобіля "Mitsubishi-Lancer".
Щодо водія автомобіля "Mitsubishi-Lancer" експертизою було встановлено, що водій цього автомобіля в даній дорожній ситуації, з технічної точки зору, повинен був з моменту виникнення небезпеки для руху, яку він об'єктивно спроможний виявити, негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, а тому водій за цих умов дорожньої ситуації не мав технічної можливості зупинити свій автомобіль до місця зіткнення з автобусом шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування (т.1 а.с.149-153).
В ході розгляду даної цивільної справи за клопотанням представника відповідача судом було призначено повторну експертизу, проведення якої було доручено іншій експертній установі, у зв'язку з тим, що при проведенні попередньої експертизи експертом були взяті деякі вихідні дані з матеріалів як цивільної справи, так і матеріалів про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_6 та адміністративних матеріалів, без їх уточнення під час розгляду даної цивільної справи та не застосовано спеціальної методики дослідження.
Висновком експерта №1/187 від 09.04.2012 р. науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України у Львівській області підтверджено висновки попередньої експертизи щодо вимог Правил дорожнього руху, якими повинні були керуватися водії під час даної дорожньої обстановки, та, крім того, зазначено, що водій автомобіля марки "Mitsubishi-Lancer" мав технічну можливість уникнути ДТП (зіткнення), діючи у спосіб, передбачений вимогами Правил дорожнього руху України - повинен був з моменту виникнення небезпеки для руху, яку він об'єктивно спроможний був виявити, негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу.
Аналізуючи зазначений висновок експерта №1/187 від 09.04.2012 р. колегія суддів приходить до висновку, що при вирішенні питання - чи мав технічну можливість водій автомобіля марки "Mitsubishi-Lancer" діючи у спосіб, передбачений вимогами Правил дорожнього руху України, тобто шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування з моменту виникнення небезпеки для руху, встановлено, що момент виникнення небезпеки для руху водієві ОСОБА_2 в ухвалі про призначення експертизи не був заданий, а відтак зазначений момент експертом було взято згідно положень та підходу, який є в спеціалізованій літературі та виходячи із даних, що було зазначені при огляді місця пригоди, а саме схеми місця ДТП та протоколу огляду місця пригоди.
Дані експертні висновки обґрунтовано покладені судом першої інстанції в основу свого рішення, оскільки в схемі місця пригоди та протоколі огляду місця пригоди відображені фактичні дані, що мали місце при огляді місця ДТП та не викликають сумніву у своїй достовірності.
Аналізуючи висновки експертиз колегія суддів приходить до висновку, що причина розбіжностей у висновках щодо технічної можливості уникнення ДТП водія автомобіля марки "Mitsubishi-Lancer" обумовлена тим, що при первинній експертизі експерт при вирішенні зазначеного питання не використовував спеціальну методику, яка розроблена і стосується насамперед перехресних зіткнень, що мало місце у цьому випадку, а використовував загальну методику, яка специфіку зіткнення, що досліджувалася, не враховувала.
З огляду на викладене, підстав для проведення повторної комісійної судової автотехнічної експертизи не вбачається, а тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_2 щодо призначення такої експертизи. В суді ж апеляційної інстанції апелянтом не заявлялось такого клопотання.
З урахуванням викладеного та приймаючи до уваги, що відповідно до п.1.4 Правил дорожнього руху України кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності спільної вини обох водіїв у даній дорожньо-транспортній пригоді, діяльністю яких було завдано шкоди, та з врахуванням ступеня вини ОСОБА_2, який, знехтувавши Правилами дорожнього руху України, передбаченими п.12.3. не вжив належних заходів для уникнення аварії, а тому вважає обґрунтованим зменшення суми відшкодування останньому майнової шкоди до суми страхового відшкодування сплаченої позивачу ПАТ СК "Граве Україна" в розмірі 25 500 грн.
При цьому, суд взяв до уваги і те, що транспортні витрати щодо транспортування автомобілів та їх зберігання на спецмайданчику УДАІ несли обидві сторони, а також те, що пошкоджений автомобіль"Mitsubishi-Lancer" залишився у власності позивача.
Правомірно судом відмовлено і у задоволенні вимог позивача про відшкодування понесених ним витрат у зв'язку з проходженням оздоровчого курсу лікувальних вправ за авторською методикою О.Слінько та комплексу процедур (масаж, біостимуляція, магнітотерапія, віброкінезіотерапія та термомасаж) на загальну суму 11 400 грн., оскільки позивачем не представлено доказів на ствердження причинного зв'язку проходження такого лікування у зв'язку з ДТП.
Відповідач ПАТ «ДТЕК Західенерго», як правонаступник ВАТ«Західенерго» не заперечив тих обставин, що в момент вчинення ДТП водієм ОСОБА_6, керований ним автобус «БАЗ 2215», реєстраційний номер НОМЕР_2 на відповідній правовій підставі використовувався ВАТ «Західенерго» для господарської діяльності, а саме перевезення пасажирів, що також підтверджується тимчасовим реєстраційним талоном ДАП НОМЕР_3 на вказаний транспортний засіб, шляховим листом №037918 від 07.07.2010 року, виданого відповідачем.
В той же час, судом не встановлено та не вбачається з матеріалів справи того, що водій ОСОБА_6 перебував з підприємством-перевізником ВАТ «Західенерго» в трудових правовідносинах.
За вказаних обставин суд обґрунтовано вирішував спір з підстав, визначених ч.1 ст.1187 ЦК України щодо відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки.
Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Згідно з Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правої відповідальності власників наземних транспортних засобів", відповідач застрахував свою цивільну відповідальність перед третіми особами, що сторонами не заперечується.
Положеннями ст.ст.22-24 даного Закону передбачено відшкодування страховиком відповідно до лімітів відповідальності шкоди, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, а також моральна шкода.
Однак позивачем не заявлялися вимоги про відшкодування моральної шкоди до ПАТ СК "Граве Україна", а сама страхова компанія не була залучена до участі у справі як відповідач, а лише як третя особа, у зв'язку з чим судом обґрунтовано відмовлено у задоволенні цього позову до ВАТ«Західенерго».
За таких обставин, колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків районного суду і не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.
Керуючись ст.ст.303, 304, ст.307, ч.1 ст.308, ст. 313, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 26 червня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий : Штефаніца Ю.Г.
Судді: Береза В.І.
Федоришин А.В.