79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
21.12.06 Справа № 5/3013-6/379 А
За позовом: Державного підприємства "Львівприлад", м. Львів
до відповідача: Державної податкової інспекції у м. Львові, м.Львів
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000361531/0/5114 від 27.03.2006р.
Суддя Гоменюк З.П.
Представники:
від позивача: Босак О.Є. - предст.
від відповідача: Ортинська Н.М. -предст.
Представникам сторін роз"яснено їх права та обов'язки, що передбачені ст. 49, 51 КАС України, в тому числі право заявляти відводи.
У відповідності до ч.1 п.7 Прикінцевих та перехідних положень КАС України після набрання чинності цим Кодексом заяви і скарги у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, заяви у справах щодо відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести виправлення в актовий запис цивільного стану (глави 29-32 і 36 Цивільного процесуального кодексу України 1963 року), позовні заяви у господарських справах, що віднесенні цим Кодексом до адміністративної юрисдикції, а також апеляційні, касаційні скарги (подання), заяви (подання) про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими та винятковими обставинами у таких справах, подані і не розглянуті до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України, розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.
Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області Державним підприємством “Львівприлад» подано позов до ДПІ у м.Львові про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000361531/0/5114 від 27.03.2006р.
Ухвалою суду від 08.11.2006р. судом відкрито провадження в адміністративній справі за даним позовом та призначено її розгляд в попередньому судовому засіданні на 28.11.2006р.
Ухвалою суду від 28.11.2006р. за клопотанням позивача розгляд справи відкладено на 21.12.2006р.
В судовому засіданні 21.12.2006р. представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові та посилається на те що відповідачем не враховано вимоги ст.ст. 1, 11, 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Представник відповідача проти позовних вимог заперечив та подав суду письмове заперечення на позов, зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідно до вимог п.п 17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
За наслідками підготовчого провадження, суд прийняв рішення відкрити провадження в адміністративній справі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
Ухвалою господарського суду Львівської області від 02 червня 2003р. було порушено провадження у справі №6/165-4/122 про банкрутство державного підприємства «Львівприлад»та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Ухвалою господарського суду Львівської області від у справі №6/165-4/122 провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Львівприлад" припинено.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 03 вересня 2003р. було порушено провадження у справі №6/246-4/191 про банкрутство державного підприємства «Львівприлад»та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Оголошення про порушення справи про банкрутство державного підприємства «Львівприлад»опубліковане 03 жовтня 2003 року в газеті «Голос України».
Господарський суд Львівської області ухвалою від 09 лютого 2004 року у справі №6/246-4/191 затвердив реєстр вимог кредиторів ДП «Львівприлад».
До реєстру вимог кредиторів, згідно вказаної ухвали було включено кредиторські вимоги відповідача в сумі 2896816,26 грн. До заяви про визнання кредиторських вимог та відповідно до реєстру вимог кредиторів, затвердженого вищевказаною ухвалою не увійшла сума штрафу в розмірі 2330,40 грн. вказана у спірному податковому повідомленні-рішенні.
Ухвалою від 03 березня 2004р. у справі №6/246-4/191 господарським судом Львівської області було введено судову процедуру санації державного підприємства «Львівприлад»та призначено керуючого санацією боржника - ДП «Львівприлад», а ухвалою від 15 листопада 2004 року у справі №6/246-4/191 господарський суд Львівської області затвердив план санації державного підприємства "Львівприлад".
Ухвалою від 23 грудня 2005р. по справі №2/246-4/191 господарським судом Львівської області було затверджено звіт керуючого санацією ДП «Львівприлад»та провадження у справі про банкрутство ДП «Львівприлад»припинено.
23.02.2006р. за результатами перевірки проведеної ДПІ у м. Львові складено акт №12 про порушення ДП "Львівприлад" термінів сплати узгоджених сум податкового зобов'язання по земельному податку.
На підставі вказаного акту, ДПІ у м. Львові було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000361531/0/5114 від 27.03.2006р., яким застосовано штраф в розмірі 2330,40 грн. за порушення п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та ст. 17 Закону України "Про плату за землю", на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.
При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:
Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Згідно з п. 1.3 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковий борг (недоїмка) - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання. Відповідно до п. 1.5 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" штрафна санкція (штраф) - це плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.
Пунктом 5.1 ст. 5 вищевказаного Закону, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Відповідно до п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством.
Відповідно до преамбули Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", цей Закон не регулює також питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та погашення зобов'язань зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Одночасно, згідно з частиною 1 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
При цьому, вказаний Закон слід розглядати як законодавчий акт, що містить спеціальні норми, які мають пріоритет по відношенню до загальних норм щодо регулювання порядку відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до частини 15 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно зі статтею 14 цього Закону.
Штраф згідно спірного податкового повідомлення-рішення в сумі 2330,40 грн. нарахований за період з 02.09.2003р. до 03.09.2003р.
Як встановлено судом, оголошення про порушення справи про банкрутство державного підприємства «Львівприлад»опубліковане 03 жовтня 2003 року в газеті «Голос України».
При, цьому Позивачем не було включено до заяви про визнання кредиторських вимог та відповідно до затвердженого судом реєстру вимог кредиторів, суму штрафу в розмірі 2330,40 грн., що вказана у спірному податковому повідомленні-рішенні.
Відповідно до частини 2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
Окрім того, відповідно до ч.5 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону від 10 січня 2002 року N 2922-Ш встановлював наступне, після закінчення дії мораторію на задоволення вимог кредиторів у зв'язку з закінченням або достроковим припиненням процедури санації або ліквідаційної процедури чи затвердження арбітражним судом мирової угоди неустойка (штраф, пеня), а також суми завданих збитків, які боржник зобов'язаний був сплатити кредиторам за грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), можуть бути заявлені до сплати в розмірах, які існували на дату введення мораторію, якщо інше не передбачено цим Законом.
Проте, Законом України № 3088-ІП від 07.03.2002р. статтю 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" викладено в новій редакції. Відповідно до п. 5 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону № 3088-ІП від 07.03.2002р., (що не була змінена до часу розгляду даної справи) мораторій на задоволення вимог кредиторів застосовується до вимог кредиторів щодо відшкодування збитків, що виникли у зв'язку з відмовою боржника від виконання зобов'язань, у порядку, передбаченому частиною десятою статті 17 цього Закону.
Отже, враховуючи чинну редакцію вищевказаної статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми вказаного Закону не передбачають можливості стягнення після закінчення дії мораторію на задоволення вимог кредиторів у зв'язку з закінченням або достроковим припиненням процедури санації або ліквідаційної процедури чи затвердження арбітражним судом мирової угоди, грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які існували на дату введення мораторію.
Також, досліджуючи спірні правовідносини, судом встановлено, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Як зазначено вище, мораторій на задоволення вимог кредиторів щодо позивача вводився судом двічі, а саме: ухвалою господарського суду Львівської області від 02 червня 2003р. у справі №6/165-4/122 та ухвалою господарського суду Львівської області від 03 вересня 2003р. у справі №6/246-4/191.
Статтею 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.
Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:
забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;
не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Частиною 7 ст. 12 вищевказаного Закону передбачено, що дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.
В свою чергу, як встановлено з матеріалів справи, розрахунок штрафу здійснено відповідачем за період з 02.09.2003р. до 03.09.2003р.
При цьому, відповідачем при здійсненні розрахунку було взято до уваги ухвалу господарського суду Львівської області від 03 вересня 2003р. №6/246-4/191 якою було порушено провадження по справі про банкрутство та введено процедуру мораторію, однак відповідачем не враховано ухвали господарського суду Львівської області від 02 червня 2003р., якою було порушено провадження у справі №6/165-4/122 та також введено процедуру мораторію.
Наведене, на думку суду, є підставою для визнання нечинним спірного податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідач не надав суду доказів правомірності прийняття ним спірного податкового повідомлення-рішення. Наведене в свою чергу, є підставою для задоволення позовних вимог ДП "Львівприлад".
Сукупність вищенаведених встановлених обставин підтверджено документально, що дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 11, 17, 70, 71, 94, 138, 159, 160-163, 186, 254, п.п. 6, 7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов задоволити повністю.
2. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Львові №0000361531/0/5114 від 27.03.2006р.
3. Стягнути з Державної податкової інспекції у м.Львові , м. Львів, вул. Стрийська, 35 (код ЄДРПОУ 20801096) на користь державного підприємства “Львівприлад», м.Львів, вул.Стрийська, 47 (р/р 26008001000100 в ЛФ ВАТ банк “БІГ Енергія», МФО 325008, код ЄДРПОУ 05796593) 3грн.40 коп. витрат на сплату судового збору. Виконавчий лист видати після набрання постановою законної сили.
4. Постанова набирає законної сили у відповідності із ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку у порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України.
Суддя Гоменюк З.П.