Справа № 531/603/2013-ц
Провадження № 2/531/246/2013
27 вересня 2013 року Карлівський районний суд Полтавської області у складі :
головуючого - судді Жмурко П.Я.
при секретарі Сімоненко Я.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Карлівка цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором ,-
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на їхню користь заборгованість по кредитному договору у розмірі 22053,23 грн., а також понесений ними судовий збір.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.06.2007 року між відповідачем та ПАТ «Дельта Банк» було укладено кредитний договір №001-16017-180607. Банк надав ОСОБА_1 кредит, шляхом відкриття відновлюваної відкличної кредитної лінії на загальну суму 30000 грн. На день укладення договору - ліміт кредитної лінії 3500 грн. Розмір ліміту може змінюватись банком один раз на місяць, в межах кредитної лінії. Відповідач зобов'язалася щомісячно здійснювати погашення заборгованостей, процентів, пені та інших платежів, проте такі умови договору виконувала не належним чином, в результаті чого станом на 21.02.2013 року утворилася заборгованість у розмірі 22053,23 грн.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, проте у позовній заяві він просив суд справу розглядати без його участі, зазначивши при цьому, що підтримує позов у повному обсязі і не заперечує проти винесення заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (судової повістки). Причину неявки відповідач суду не повідомив, заяви про розгляд справи без його участі не надав.
Раніше в судових засіданнях представник відповідача проти задоволення позову заперечував, зазначені в позові обставини не визнавав посилаючись на те, що термін дії договору припинено, зростання тіла кредиту необґрунтоване і строки позовної давності пропущено.
Відповідно до ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З урахуванням заяви представника позивача, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 ЦК сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
З матеріалів справи вбачається, що 18.06.2007 року, ОСОБА_1 було заповнено та підписано анкету позичальника, згідно якої він надав банку свої дані і запропонував розглянути можливість надання йому кредиту, на умовах викладених у договорі кредитування, а також можливість укласти з ним договір про кредитування, відкрити позичковий рахунок та здійснити кредитування. В анкеті ОСОБА_1 підтвердив свою згоду з умовами договору та зобов'язався їх виконувати. ОСОБА_1 також зобов'язався повідомляти банк про зміни в зазначених ним даних анкети. (а.с. 7) Анкета є пропозицією укласти договір в розумінні ч. 1 ст. 641 ЦК України.
В цей же день - 18.06.2007 року, між банком та ОСОБА_1 укладено договір №001-16017-180607 на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки. (а.с. 5)
Відповідно до п. 1.2 договору, банк зобов'язався відкрити ОСОБА_1 картковий рахунок №26258900802989, надати платіжну картку та ПІН-код до неї. Згідно п. 1.3 договору, банк зобов'язався відкрити ОСОБА_1 кредитну лінію на загальну суму 30000 грн. і встановив ліміт кредитної лінії на день укладення договору - 4000 грн. Сторони узгодили, що ліміт кредитної лінії розраховується банком самостійно, в межах загальної суми кредитної лінії і може змінюватись один раз на місяць. При зміні ліміту додаткова угода не укладається. Інформація про зміну кредитної лінії зазначається у щомісячній виписці (виписка надається відповідно до п. 2.15 договору). (а.с. 5)
Пункти 1.1, 4.1, 4.3, 4.11 договору, свідчать про те, що сторони зобов'язались виконувати договір на зазначених в ньому умовах, а також на умовах Платіжної системи, Правил здійснення операцій за картковими рахунками, Тарифів та норм чинного законодавства, в тому числі і в частині, що договором не врегульована. Підписуючи договір, ОСОБА_1 підтвердив, що з Правилами і Тарифами він ознайомлений і погодився вважати їх обов'язковими для правовідносин, що виникли між ним та банком. (п. 4.1). (а.с. 5)
Розмір процентів за користування кредитом було визначено згідно договору та Тарифів. Так, відповідно до пунктів 2.4, 2.5 договору, проценти мали сплачуватись щомісячно, їх розмір відповідно до п. 2.3 - визначено Тарифами (пункт 1.1.1 тарифів, а.с. 6). (а.с. 5) Згідно пункту 2.6 договору, у разі порушення ОСОБА_1 умов договору, він повинен сплачувати банку пеню, у розмірі та в строки визначені Тарифами та Правилами. (а.с. 5) Пунктом 2.12 договору було визначено оплату вартості послуг банку, а у п. 1.2 Тарифів встановлено плату за обслуговування кредитного залишку (а.с. 6). Порядок (черговість) погашення заборгованості по договору, у разі надходження коштів на рахунок, визначено пунктом 2.7 договору. (а.с. 5) З договору вбачається, що раніше зазначені платежі мали здійснюватись щомісячно. Пунктом 1.4 Тарифів, визначено обов'язковий щомісячний мінімальний платіж (а.с. 6).
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Дослідивши договір, суд приходить до висновку, що його умови є законними. Про вільне волевиявлення сторін свідчать їхні підписи у договорі, а також та обставина, що договір вцілому чи окремі його положення не оскаржувались. ОСОБА_1 отримав оригінал договору, що вбачається з пункту 4.8, тому суд приходить до висновку, що він мав можливість ознайомитися з умовами договору детально і у разі незгоди, міг відстоювати своє право, уже після підписання договору.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що банком було виконано свої зобов'язання за кредитним договором, а саме надано позичальнику кредит, на зазначених в договорі умовах.
Наданий банком розрахунок ціни позову, який по суті є розрахунком заборгованості по кредитному договору, свідчить про те, ОСОБА_1 не належним чином виконував свої зобов'язання, щодо щомісячного погашення кредиту, сплати відсотків та інших платежів. З розрахунку вбачається, що кошти на погашення тіла кредиту вносились не завжди регулярно, в результаті чого банком нараховувалась пеня, а по кредиту утворилась заборгованість. (а.с. 12).
Згідно розрахунку заборгованість становить 22353,23 грн. і складається з тіла кредиту -8013,99 грн., відсотків - 5658,14 грн., комісії - 8381,10 грн. та пені - 300 грн. (а.с. 12) Всі нараховані платежі, були передбачені договором, який узгоджено сторонами. Згідно позову, позивач не просить стягувати з відповідача пеню.
Відповідно до пункту 1.4 договору, кредитування рахунку в межах кредитної лінії здійснюється протягом 364 календарних днів. Кожна наступна кредитна лінія надається після спливу строку попередньої, на умовах погоджених сторонами у цьому договорі, та не потребує підписання додаткових угод. Як уже було зазначено, ліміт кредитної лінії розраховується банком самостійно. З розрахунку вбачається, що після спливу терміну зазначеного в п. 1.4, відповідач продовжував вносити кошти на рахунок банку. Останній платіж було здійснено відповідачем в період з 03.08.2009 року по 31.08.2009 року. На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що термін кредитування рахунку було продовжено за взаємною згодою сторін. Таким чином, зростання тіла кредиту після 18.06.2008 року є обґрунтованим.
Останнє зняття готівки, згідно розрахунку, відбулося 22.09.2008 року, проте і після цієї дати тіло кредиту продовжувало зростати. Згідно пункту 1.5 договору, кредитні кошти можуть використовуватись не лише для знаття готівки, а й для розрахунку за товари, а також для виконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань за договором та вчинення інших операцій, передбачених договором. В анкеті клієнта ОСОБА_1 зазначено, що він планував розраховуватись карткою за товари та послуги, а також отримувати готівку (а.с. 8). Таким чином, графа «зняття готівки» містить лише часткову інформацію про кредитування ОСОБА_1 Відповідачем не було надано будь-яких виписок, розрахунків, довідок чи квитанцій, які б свідчили про те, що після 22.09.2008 року кредитні кошти ним не використовувались. Крім того, після зазначеної дати, ОСОБА_1 продовжував вносити кошти в рахунок погашення тіла кредиту і кошти вносились відповідачем у розмірі більшому, ніж зняті в цей період суми готівки (до таких висновків суд приходить дослідивши графи «платіжний період», «кредит» та «зняття готівки»). Суд вважає, що такими діями відповідач визнавав факт користування кредитними коштами. Після останнього платежу по рахунку, який відбувся в період з 03.08.2009 року по 31.08.2009 року, тіло кредиту не збільшувалось.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 2.15 договору, банком мали формуватись щомісячні виписки про рух коштів на рахунку ОСОБА_1, які надавались останньому у визначений ним спосіб (а.с. 5). Таким способом, згідно анкети позичальника, є отримання виписок електронною поштою (а.с. 7). Пунктом 4.4 договору, сторони узгодили, що інформація про стан заборгованості ОСОБА_1, передається останньому шляхом відправлення текстового повідомлення на номер мобільного телефону зазначений в анкеті (а.с. 5). Пунктом 2.16 договору, надано право ОСОБА_1, протягом 15 днів з моменту формування виписки про рух коштів, надати зауваження чи претензії по ній (а.с. 5). Крім того, у разі не надходження інформації у визначений відповідачем спосіб чи при виникненні інших ускладнень, він мав можливість звернутися до представників банку, в приміщенні банку, особисто. В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що такі умови договору банком не виконувались. Тому суд не має підстав сумніватись у виконанні договору в цій частині і приходить до висновку, що відповідач належним чином був проінформований про стан заборгованості та рух коштів на рахунку.
Статтею 60 ЦПК України, обов'язок доказування покладено на сторони. В матеріалах справи є лише один розрахунок заборгованості - наданий позивачем. В розрахунку не зазначено платежів, які б не були передбачені договором. Суд не володіє спеціальними економічними знаннями, які дозволяють провести аналіз нарахованих сум та встановити їх відповідність умовам кредитування та процентним ставкам. Суд досліджує законність умов договору та обґрунтованість стягуваних сум, відповідно до умов договору та вимог Закону. На підставі досліджених документів, суд приходить до висновку, що нарахована позивачем заборгованість підлягає до стягнення з відповідача.
Позивачем не було пропущено строки позовної давності, оскільки згідно п. 4.2 договору, він діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (а.с. 5). Таким чином, дію кредитного договору не припинено, а відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦПК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання, перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
На підставі вищевикладеного, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по кредитному договору у розмірі 22053,23 грн., яка складається з тіла кредиту -8013,99 грн., відсотків - 5658,14 грн. та комісії - 8381,10 грн. Підстав для зменшення розміру заборгованості немає.
Згідно з положеннями ст. 88 ЦПК України, у зв'язку з задоволенням позову, з ОСОБА_1 на користь банку, має бути стягнуто сплачений ними судовий збір.
Керуючись ст. ст. 526, 549, 627, 629, 641, 1049, 1054 ЦК України, ст. ст. 27, 31, 57, 60, 79, 88, 169, 212-215, 224-225 ЦПК України, суд -
Позов публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь акціонерного товариства «Дельта Банк» р/р №26258900802989, МФО 380236, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 34047020, заборгованість по кредитному договору на загальну суму 22053,23 грн. (двадцять дві тисячі п'ятдесят три гривні двадцять три копійки).
Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь акціонерного товариства «Дельта Банк», р/р НОМЕР_2, МФО 380236, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 34047020, понесений ними судовий збір у розмірі 229,40 грн. (двісті двадцять дев'ять гривень сорок копійок).
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Полтавської області, через Карлівський районний суд Полтавської області, протягом десяти днів з дня його проголошення або з дня отримання копії рішення.
Суддя Жмурко П.Я.