Справа № 531/602/2013-ц
Провадження № 2/531/245/2013
27 вересня 2013 року Карлівський районний суд Полтавської області у складі :
головуючого - судді Жмурко П.Я.
при секретарі Сімоненко Я.С.
за участю представника відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Карлівка цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором ,-
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на їхню користь заборгованість по кредитному договору у розмірі 3601,17 грн., а також понесений ними судовий збір.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08.08.2007 року між відповідачем та ПАТ «Дельта Банк» було укладено кредитний договір №001-16990-080807. Банк надав ОСОБА_2 кредит, шляхом відкриття відновлюваної відкличної кредитної лінії на загальну суму 30000 грн. На день укладення договору - ліміт кредитної лінії 2000 грн. Розмір ліміту може змінюватись банком один раз на місяць, в межах кредитної лінії. Відповідач зобов'язалася щомісячно здійснювати погашення заборгованостей, процентів, пені та інших платежів, проте такі умови договору виконувала не належним чином, в результаті чого станом на 21.02.2013 року у творилася заборгованість у розмірі 3601,17 грн.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, проте у позовній заяві він просив суд справу розглядати без його участі, зазначивши при цьому, що підтримує позов у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечує, оскільки ОСОБА_2 сплачувала кошти на виконання умов договору і сплачена нею сума, на сьогоднішній день, значно перевищує тіло кредиту. Представник відповідача зазначив, що згідно наданого банком розрахунку, останній раз відповідач зняла готівку у 2008 році, проте тіло кредиту зростало і після цієї дати. Представник відповідача вважає необґрунтованою нараховану банком заборгованість, яка продовжувала зростати не дивлячись на те, що відповідач не користувалася кредитною карткою і термін дії картки закінчився.
Заслухавши пояснення представника відповідача та вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 ЦК сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
З матеріалів справи вбачається, що 08.08.2007 року, ОСОБА_2 було заповнено та підписано анкету позичальника, згідно якої вона надала банку свої дані і запропонувала розглянути можливість надання їй кредиту, на умовах викладених у договорі кредитування, а також можливість укласти з нею договір про кредитування, відкрити позичковий рахунок та здійснити кредитування. В анкеті ОСОБА_2 підтвердила свою згоду з умовами договору та зобов'язалася їх виконувати. ОСОБА_2 також зобов'язалась повідомляти банк про зміни в зазначених нею даних анкети. (а.с. 7) Анкета є пропозицією укласти договір в розумінні ч. 1 ст. 641 ЦК України.
В цей же день - 08.08.2007 року, між банком та ОСОБА_2 укладено договір №001-16990-080807 на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки. (а.с. 5)
Відповідно до п. 1.2 договору, банк зобов'язався відкрити ОСОБА_2 картковий рахунок №26250901016040, надати платіжну картку та ПІН-код до неї. Згідно п. 1.3 договору, банк зобов'язався відкрити ОСОБА_2 кредитну лінію на загальну суму 30000 грн. і встановив ліміт кредитної лінії на день укладення договору - 1500 грн. Сторони узгодили, що ліміт кредитної лінії розраховується банком самостійно, в межах загальної суми кредитної лінії і може змінюватись один раз на місяць. При зміні ліміту додаткова угода не укладається. Інформація про зміну кредитної лінії зазначається у щомісячній виписці (виписка надається відповідно до п. 2.15 договору). (а.с. 5)
Пункти 1.1, 4.1, 4.3, 4.11 договору, свідчать про те, що сторони зобов'язались виконувати договір на зазначених в ньому умовах, а також на умовах Платіжної системи, Правил здійснення операцій за картковими рахунками, Тарифів та норм чинного законодавства, в тому числі і в частині, що договором не врегульована. Підписуючи договір, ОСОБА_2 підтвердила, що з Правилами і Тарифами вона ознайомлена і погодилась вважати їх обов'язковими для правовідносин, що виникли між нею та банком. (п. 4.1). (а.с. 5)
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Розмір процентів за користування кредитом було визначено згідно договору та Тарифів. Так, відповідно до пунктів 2.4, 2.5 договору, проценти мали сплачуватись щомісячно, їх розмір відповідно до п. 2.3 - визначено Тарифами (пункт 1.1.1 тарифів, а.с. 6). (а.с. 5) Згідно пункту 2.6 договору, у разі порушення ОСОБА_2 умов договору, вона повинна сплачувати банку пеню, у розмірі та в строки визначені Тарифами та Правилами. (а.с. 5) Пунктом 2.12 договору було визначено оплату вартості послуг банку, а у п. 1.2 Тарифів встановлено плату за обслуговування кредитного залишку (а.с. 6). Порядок (черговість) погашення заборгованості по договору, у разі надходження коштів на рахунок, визначено пунктом 2.7 договору. (а.с. 5) З договору вбачається, що раніше зазначені платежі мали здійснюватись щомісячно. Пунктом 1.4 Тарифів, визначено обов'язковий щомісячний мінімальний платіж (а.с. 6).
Зазначені умови договору є законними. Про вільне волевиявлення сторін свідчать їхні підписи у договорі, а також та обставина, що договір вцілому чи окремі його положення не оскаржувались. ОСОБА_2 отримала оригінал договору, що вбачається з пункту 4.8, тому суд приходить до висновку, що вона мала можливість ознайомитися з умовами договору детально і у разі незгоди, могла відстоювати своє право, уже після підписання договору.
Представником відповідача не заперечується в судовому засіданні і це підтверджується матеріалами справи, що банком було виконано свої зобов'язання, а саме надано позичальнику кредит, на зазначених в договорі умовах.
Наданий банком розрахунок ціни позову, який по суті є розрахунком заборгованості по кредитному договору, свідчить про те, ОСОБА_2 не належним чином виконувала свої зобов'язання, щодо щомісячного погашення кредиту, сплати відсотків та інших платежів. З розрахунку вбачається, що кошти на погашення тіла кредиту вносились не завжди регулярно, в результаті чого банком нараховувалась пеня, а по кредиту утворилась заборгованість. (а.с. 12).
Заперечуючи проти позову, представник відповідача посилається на те, що за період з 08.08.2007 року, ОСОБА_2 було виплачено на користь банку більше 13000 грн., на підтвердження чого до матеріалів справи долучено квитанції (а.с. 29-55).
Перерахувавши зазначені в квитанціях суми та співставивши їх із сумами, що зазначені в графі «Платежі, сплачено» розрахунку, суд прийшов до висновку, що сума коштів, внесених відповідачем, що вказана у розрахунку банку, перевищує загальну суму коштів по квитанціях. Крім того, суми, що були внесені і зазначені в розрахунку, співпадають з сумами по квитанціях. (а.с. 12, 29-55) На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що банк зараховував сплачені відповідачем суми, в рахунок погашення заборгованості по кредиту та сплати тіла кредиту. Кошти мали зараховуватись в порядку визначеному пунктом 2.7 договору, а тому на час звернення до суду існує заборгованість по тілу кредиту, проте відсутня заборгованість по комісії, відсотках, пені та простроченому тілу кредиту.
Заборгованість була нарахована в період з 08.08.2007 року по 21.02.2013 року. Враховуючи передбачені договором платежі та штрафи, суд не вважає обґрунтованими доводи представника відповідача, щодо того, що розмір заборгованості перевищує тіло кредиту.
Представник відповідача посилається також на те, що останнє зняття коштів ОСОБА_2, відбулося у 2008 році, що вбачається з розрахунку, а тому збільшення заборгованості по тілу кредиту після цієї дати - необґрунтоване.
Відповідно до пункту 1.4 договору, кредитування рахунку в межах кредитної лінії здійснюється протягом 364 календарних днів. Кожна наступна кредитна лінія надається після спливу строку попередньої, на умовах погоджених сторонами у цьому договорі, та не потребує підписання додаткових угод.
З даних зазначених у графі «зняття готівки», які визнані представником відповідача, оскільки він посилається на них заперечуючи проти позову, вбачається, що після спливу терміну передбаченого п. 1.4 договору, ОСОБА_2 продовжувала знімати готівку, що свідчить про продовження договору, на визначених сторонами умовах, за їх взаємною згодою. Останнє зняття готівки відбулося 23.09.2008 року, у розмірі 50 грн. Всього відповідачем знято готівку на загальну суму 6095 грн. (а.с. 12)
Згідно умов пункту 1.5 договору, кредитні кошти можуть використовуватись не лише для знаття готівки, а й для розрахунку за товари, а також для виконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань за договором та вчинення інших операцій, передбачених договором. При цьому в анкеті клієнта ОСОБА_2 зазначено, що вона планувала розраховуватись карткою за товари та послуги, а також отримувати готівку (а.с. 8). Тобто графа «зняття готівки» містить лише часткову інформацію про кредитування ОСОБА_2 Представником відповідача не надано будь-яких виписок, розрахунків, довідок чи квитанцій, які б свідчили про те, що після 23.09.2008 року кредитні кошти ОСОБА_2 не використовувались. Крім того, після зазначеної дати, ОСОБА_2 продовжувала вносити кошти в рахунок погашення тіла кредиту і кошти вносились відповідачем у розмірі більшому, ніж зняті в цей період суми готівки (до таких висновків суд приходить дослідивши графи «платіжний період», «кредит» та «зняття готівки»). Такими діями відповідач визнавала факт користування кредитними коштами.
Варто також зазначити, що відповідно до п. 2.15 договору, банком мали формуватись щомісячні виписки про рух коштів на рахунку ОСОБА_2, які надавались останній у визначений нею спосіб (а.с. 5). Таким способом, згідно анкети позичальника, є отримання виписок електронною поштою (а.с. 7). Пунктом 4.4 договору, сторони узгодили, що інформація про стан заборгованості ОСОБА_2, передається останній шляхом відправлення текстового повідомлення на номер мобільного телефону зазначений в анкеті (а.с. 5). Пунктом 2.16 договору, надано право ОСОБА_2, протягом 15 днів з моменту формування виписки про рух коштів, надати зауваження чи претензії по ній (а.с. 5). Крім того, у разі не надходження інформації у визначений відповідачем спосіб чи при виникненні інших ускладнень, вона мала можливість звернутися до представників банку, в приміщенні банку, особисто. В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що такі умови договору банком не виконувались. Представник відповідача жодних заперечень з цього приводу не висловлював, а тому суд не має підстав сумніватись у виконанні договору в цій частині.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач належним чином була проінформована про стан заборгованості та рух коштів на рахунку, при цьому до подачі позову в суд, вона жодних заперечень з приводу сум заборгованості не висловлювала і продовжувала вносити кошти в рахунок сплати кредиту, відсотків, заборгованості та інших передбачених договором платежів. Згідно розрахунку, останній раз ОСОБА_2 внесла кошти на рахунок в період з 03.12.2012 року по 29.12.2012 року (а.с. 12).
Заперечуючи проти позову, представник відповідача надав суду лише усні пояснення, щодо неправильності нарахувань по договору, при цьому до матеріалів справи не долучено іншого розрахунку заборгованості. Досліджуючи надані відповідачем квитанції, суд прийшов до висновку, що нарахування заборгованості проводилось з урахуванням внесених відповідачем сум, при цьому в розрахунку не зазначено платежі, які б не були передбачені договором.
Відповідно до ст. 27 ЦПК України, серед іншого, сторонам надано право заявляти клопотання, у випадках, коли вони вважають це за необхідне, а також право подавати докази та брати участь в їх дослідженні і право давати усні та письмові пояснення.
Оскільки в матеріалах справи є лише один розрахунок заборгованості, неправильність якого в судовому засіданні доведена не була, то суд бере його до уваги при визначенні розміру заборгованості, що підлягає до стягнення. Суд не володіє спеціальними економічними знаннями, які дозволяють провести аналіз нарахованих сум та встановити їх відповідність умовам кредитування та процентним ставкам. Дослідивши договір в рамках Закону та співставивши положення розрахунку з умовами договору, суд приходить до висновку, що банк нараховував суми в межах умов кредитування і вони можуть бути стягнуті з відповідача.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 повинна сплатити на користь банку заборгованість по кредитному договору від 08.08.2007 року, яка складається з тіла кредиту і становить 3601,17 грн.
При зверненні до суду позивачем не було пропущено строки позовної давності, оскільки позивач вносила кошти, в рахунок погашення заборгованості за договором, у 2012 році, що свідчить про визнання нею боргу, а отже про переривання строку позовної давності (ч. 1 ст. 264 ЦК України).
Згідно з положеннями ст. 88 ЦПК України, у зв'язку з задоволенням позову, з ОСОБА_2 на користь банку, має бути стягнуто сплачений ними судовий збір.
Керуючись ст. ст. 526, 549, 627, 629, 641, 1049, 1054 ЦК України, ст. ст. 27, 31, 57, 60, 79, 88, 212-215 ЦПК України, суд -
Позов публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь акціонерного товариства «Дельта Банк» р/р №26250901016040, МФО 380236, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 34047020, заборгованість по кредитному договору на загальну суму 3601,17 грн. (три тисячі шістсот одна гривня сімнадцять копійок).
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь акціонерного товариства «Дельта Банк», р/р НОМЕР_2, МФО 380236, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 34047020, понесений ними судовий збір у розмірі 229,40 грн. (двісті двадцять дев'ять гривень сорок копійок).
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Полтавської області, через Карлівський районний суд Полтавської області, протягом десяти днів з дня його проголошення або з дня отримання копії рішення.
Суддя Жмурко П.Я.