Справа № 1323/4047/2012
Провадження № 1/456/34/2013
іменем України
"15" жовтня 2013 р. Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді Бучківської В. Л.
суддів Бораковського В.М., Шрамка Р.Т.
при секретарі Проців І.В.
з участю прокурора Михавківа І.В.
захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
ОСОБА_5, ОСОБА_6
потерпілого ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрию кримінальну справу про обвинувачення
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2,
громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3,
неодруженого, син ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, не працює, проживає за
адресою: АДРЕСА_1, раніше не
судимого, в порядку ст.89 КК України,
за ч.3 ст.27, п.12 ч.2 ст.115, ч.3 ст.27, п.4 ч.2 ст.115 КК України,
ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_5,
уродженця ІНФОРМАЦІЯ_6,
громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3,
неодруженого, не працює, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7, проживає за
адресою: Львівська обл., Жидачівський р-н, с. Рудківці, вул.
ОСОБА_11, 16, раніше не судимого,
за ч.2 ст.27, п.12 ч.2 ст.115, ч.2 ст.27, п.4 ч.2 ст.115 КК України,
ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_8,
уродженця ІНФОРМАЦІЯ_9, громадянина України,
українця, ІНФОРМАЦІЯ_10, неодруженого, не працює, зареєстрований і проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_11, раніше не судимого,
за ч.5 ст.27, п.12 ч.2 ст.115, ч.5 ст.27, п.4 ч.2 ст.115 КК України
ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_12,
уродженця ІНФОРМАЦІЯ_9, громадянина України,
українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, не працює, зареєстрований і проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_13, раніше не судимого,
за ч.5 ст.27, п.12 ч.2 ст.115, ч.5 ст.27, п.4 ч.2 ст.115 КК України,
ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_14,
уродженця ІНФОРМАЦІЯ_15, громадянина України,
українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, не працює, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_16, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_17, раніше не судимого,
за ч.5 ст.27, п.12 ч.2 ст.115, ч.5 ст.27, п.4 ч.2 ст.115 КК України,-
ОСОБА_8 та ОСОБА_10 18 грудня 2009 року в період часу із 00 годин до 01 години 19 грудня 2013 року у приміщенні будинку № 41 по вул. Лісовій у с. Рудківці Жидачівського району Львівської області, за попередньою змовою групою осіб, з особливою жорстокістю вчинили умисне вбивство потерпілого ОСОБА_15; ОСОБА_14 заподіяв потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження та за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_13 та ОСОБА_12 вчинив заздалегідь необіцяне приховування особливо тяжкого злочину; ОСОБА_13 та ОСОБА_12, за попередньою змовою між собою та ОСОБА_14 вчинили заздалегідь необіцяне приховування особливо тяжкого злочину за наступних обставин.
18 грудня 2009 року ОСОБА_8 та ОСОБА_10, знаходячись у приміщенні будинку № 41 по вул. Лісовій у с. Рудківці Жидачівського району Львівської області, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з метою вчинення вбивства ОСОБА_15, за попередньою змовою між собою, для реалізації злочинного наміру, направленого на вчинення вбивства ОСОБА_15, для з'ясування обставин зникнення мобільного телефону у ОСОБА_10, що мало місце восени 2009 року на території Пустомитівського району Львівської області, вжили заходів для доставлення потерпілого в помешкання ОСОБА_10, де за попередньою змовою групою осіб, з особливою жорстокістю вчинили умисне вбивство потерпілого ОСОБА_15, а саме: в період часу із 00 годин до 01 години 19 грудня 2009 року, ОСОБА_8 та ОСОБА_10, реалізовуючи злочинний намір на умисне вбивство ОСОБА_15, діючи узгоджено і цілеспрямовано, знаходячись у приміщенні кухні вказаного будинку, використовуючи свою переважаючу фізичну силу, позбавляючи потерпілого можливості закликати на допомогу, усвідомлюючи, що своїми діями завдають потерпілому особливих фізичних страждань та нестерпного болю, умисно, почергово із значною силою прикладання нанесли ОСОБА_15: ОСОБА_8 6 ударів, а ОСОБА_10 4 удари кулаками в життєво важливі органи тіла, а саме в грудну клітку потерпілого. Крім того, достовірно знаючи, що спричинення такої значної кількості ударів в область грудної клітки та спини є небезпечним для життя, може потягнути за собою смерть людини і бажаючи настання таких наслідків, ОСОБА_8 металевою кочергою, яку йому надав ОСОБА_10 наніс близько 10 ударів по обох ключицях/лопатках ОСОБА_15, а ОСОБА_10 1 удар в ліву частину ключиці/лопатки, і заподіяли тим самим потерпілому тілесні ушкодження у вигляді перелому тіла лівої лопатки та перелому тіла правої лопатки, які згідно з висновком судово-медичної експертизи №27/12 від 15.05.2012 р. належать до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я.
В ході злочинних дій ОСОБА_8 та ОСОБА_10, ОСОБА_14, на вимогу ОСОБА_8 наніс ОСОБА_15 один удар кочергою в праве плече потерпілого, чим умисно заподіяв потерпілому тілесне ушкодження у вигляді перелому тіла правої лопатки, яке згідно з висновком судово-медичної експертизи №27/12 від 15.05.2012 р. належить до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я.
Продовжуючи виконання злочинного наміру та усвідомлюючи, що своїми діями він завдає ОСОБА_15 особливих фізичних страждань та нестерпного болю, ОСОБА_8 кочергою вдарив по металевій кружці, яку в руках перед своїм обличчям тримав ОСОБА_15, і заподіяв тим самим останньому тілесні ушкодження у вигляді перелому кісток черепа, травматичного зламу 1, 3 зубів верхньої щелепи справа і травматичний злам 1, 2 зубів верхньої щелепи зліва, які згідно з висновком судово-медичної експертизи №27/12 від 15.05.2012 р. відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я.
Продовжуючи свої узгоджені злочинні дії, направлені на умисне вбивство ОСОБА_15, бажаючи спричинити потерпілому особливий біль і страждання, ОСОБА_8, металевою кочергою завдав один удар в ділянку голови ОСОБА_15, достовірно знаючи, що спричинення удару в область голови є небезпечним для життя, може потягнути за собою смерть людини і бажаючи настання таких наслідків, в результаті вказаного удару потерпілий впав на підлогу, де йому ОСОБА_8 тією ж кочергою завдав близько 5 ударів в ділянку спини, а ОСОБА_10 завдав 1 удар в грудну клітку потерпілого, який від сукупності отриманих тілесних ушкоджень помер на місці і таким чином, умисно вбили потерпілого з особливою жорстокістю, за попередньою змовою групою осіб.
Умисне протиправне заподіяння смерті потерпілому ОСОБА_15, ОСОБА_8 та ОСОБА_10, нанесеними чисельними ударами кулаками та металевою кочергою потерпілому, в своїй сукупності кваліфікуються, як тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент його заподіяння і, призвело, згідно з висновком експертизи №93 від 27.06.2013 р. до виникнення травматичного шоку, від якого потерпілий помер на протязі незначного проміжку часу. Вказані дії ОСОБА_8 та ОСОБА_10М, вчинені за попередньою змовою групою осіб, спрямовані на умисне вбивство з особливою жорстокістю, продовжувались від 30 до 60 хвилин і були закінчені тоді, коли потерпілий ОСОБА_15 перестав подавати ознаки життя.
З метою приховати труп і сліди вчиненого злочину ОСОБА_8, спільно з ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_12, які достовірно знали про вчинення ОСОБА_8 та ОСОБА_10 умисного вбивства ОСОБА_15, в приміщенні будинку № 41 по вул. Лісовій у с. Рудківці Жидачівського району Львівської області, маючи умисел на заздалегідь не обіцяне приховування особливо тяжкого злочину - умисного вбивства ОСОБА_15, вчиненого ОСОБА_8 та ОСОБА_10, діючи за попередньою змовою між собою, на прохання ОСОБА_8 та ОСОБА_10 з метою уникнення останніми кримінальної відповідальності за вчинений злочин та з метою перешкоджання органам дізнання та досудового слідства у своєчасному розкритті злочину, перенесли труп ОСОБА_15, його куртку і черевики з будинку до ставка, розташованого на подвір'ї ОСОБА_16 на вул. Лісовій у с. Рудківці Жидачівського району Львівської області. Донісши труп до ставка, ОСОБА_13 пішов з місця злочину, а ОСОБА_8 і ОСОБА_14 розбили лід на ставку, після чого разом із ОСОБА_12 кинули труп ОСОБА_15 і його черевики у ставок. Після цього ОСОБА_12 та ОСОБА_8 залишили дане місце, а ОСОБА_14, з метою приховування слідів злочину, біля фундаменту, що знаходиться неподалік від церкви у тому ж населеному пункті, викинув куртку ОСОБА_15
У березні 2010 року, після того, як розтанув лід на вказаному ставку, ОСОБА_12 і ОСОБА_14 виявили, що труп ОСОБА_15 сплив на поверхню та повідомили про це ОСОБА_8, який запропонував їм витягнути труп із водоймища і закопати його. Після цього, маючи умисел на заздалегідь не обіцяне приховування особливо тяжкого злочину - умисного вбивства ОСОБА_15, вчиненого ОСОБА_8 та ОСОБА_10, діючи за попередньою змовою між собою, ОСОБА_12, ОСОБА_14 і ОСОБА_13, на прохання ОСОБА_8, в нічний час у березні 2010 року на земельній ділянці із західної сторони фундаменту, що неподалік від вказаного ставка, викопали яму, а ОСОБА_12 і ОСОБА_14 витягнули труп ОСОБА_15 з водоймища, зв'язали алюмінієвим дротом руки і ноги та перенесли труп до вказаної ями і закопали його, поклавши у верхніх шарах ґрунту цеглу з метою уникнення можливого розкопування ями тваринами, а про вказане місце розповіли ОСОБА_8 та ОСОБА_10
В судовому засіданні підсудний ОСОБА_8 пояснив, що 18 грудня 2009 року близько 14.00 год. на автобусній зупинці в с. Рудківці Жидачівського району Львівської області він зустрів свого троюрідного брата ОСОБА_15, вони разом випили по пиву, ОСОБА_15 розповів, що йде до будинку своєї колишньої дружини та несе подарунки своєму сину, і вони розійшлися. Близько 23 год. він зайшов до ОСОБА_10, який проживає ІНФОРМАЦІЯ_18, де вже були ОСОБА_12, ОСОБА_14 та ОСОБА_13, через деякий час прийшов ОСОБА_17 Під час розпивання спиртних напоїв, ОСОБА_12 та ОСОБА_10 сказали, що у одного з них зник мобільний телефон і попросили його поговорити з ОСОБА_15 щодо зникнення телефону. Він погодився, оскільки той був його троюрідним братом, і сказав їм, щоб вони його покликали. Тоді ОСОБА_12 та ОСОБА_13 пішли за ОСОБА_15 до будинку його колишньої дружини, де останній на той час знаходився. Через деякий час вони зателефонували до нього і сказали, що той відмовляється виходити на вулицю і йти разом з ними. Коли вони покликали його вдруге, ОСОБА_15 погодився і пішов разом з ними до будинку ОСОБА_10 В будинку він почав з ОСОБА_15 розмовляти і поцікавився, де подівся мобільний телефон ОСОБА_10, і запитував, чи відомо йому щось про зникнення телефону. ОСОБА_15 розумів свою провину і погоджувався повернути телефон або гроші. Біля пічки він побачив кочергу, і взявши її, наніс 5 ударів металевою кочергою в ліве плече зверху, потім кілька ударів кулаками по тілу. Потерпілий під час цього, оборонявся руками, кривився, просив, щоб його не били, оскільки він все зрозумів. ОСОБА_10 наніс один, або два удари кочергою по плечі, і передав кочергу комусь із хлопців, не пригадує кому саме, і сказав, що якщо вони хочуть, то можуть також провчити ОСОБА_15. ОСОБА_12, ОСОБА_14 та ОСОБА_13 вдарили ОСОБА_15 по одному разу кочергою, ОСОБА_17 жодних ударів потерпілому не наносив і просив їх припинити бити ОСОБА_15 ОСОБА_18 через 15 хв. ОСОБА_10 наніс один удар в грудну клітку потерпілого, після чого той схилився на руку та почав важко дихати. Після цього вони всі разом сіли за стіл і вирішили випити за примирення. ОСОБА_15, здається, випив разом з ними. Вони сиділи і випивали, а приблизно через 15-20 хв. ОСОБА_12 сказав, що ОСОБА_15 побілів. Потерпілий сидів на стільці та схилив голову. Він підійшов до нього, перевірив пульс, однак пульс був відсутній. Потім вони поклали потерпілого на підлогу і він наніс 2-3 удари кулаком в область грудної клітки, тобто намагався зробити непрямий масаж серця, однак ОСОБА_15, жодних ознак життя не подавав. Вони всі перевіряли, чи потерпілий дихає, однак видимих ознак дихання не виявили. Ці події тривали приблизно 15-20 хв. З того часу, як ОСОБА_12 помітив, що обличчя ОСОБА_15 стало блідого забарвлення і до того моменту, як вони кинули тіло у водойму, пройшло приблизно півтори години, обличчя у потерпілого було біло-жовтого забарвлення, на дотик холодне, пульс на шиї був відсутній, серцебиття також не було. Потім вони всі вийшли на вулицю покурити. Хтось запропонував викликати швидку допомогу, але він сказав, що вже пізно, оскільки потерпілий вже був мертвий. Коли вони повернулися в будинок, то ОСОБА_10 дав покривало, на якому він, ОСОБА_14, ОСОБА_13 та ОСОБА_12 винесли тіло ОСОБА_15 на вулицю і понесли до ставка, який знаходиться поруч на сусідній земельній ділянці, та кинули його в ставок. Після цього вони відразу розійшлися по домівках. ОСОБА_10 разом з ними до ставка не ходив, а залишився у себе вдома. На наступний день, він поїхав в м. Новий Розділ. Через деякий час до нього зателефонував, чи ОСОБА_12, чи ОСОБА_19, не пригадує, і сказав, що тіло ОСОБА_15 в ставку сплило і його потрібно закопати, що вони і зробили, а згодом, коли він приїхав в село, хлопці показали йому місце, де закопали тіло. Вони з хлопцями домовилися, що якщо їх будуть питати за ОСОБА_15, то вони будуть говорити, що вони його не бачили. Через деякий час до нього приїжджав дільничний інспектор і розпитував за ОСОБА_15, на що він йому відповів, що ОСОБА_15 18.12.2009 року він не бачив. Визнає, що наносив удари потерпілому, проте вказує, що мав намір провчити потерпілого, щоб той більше такого не робив, проте наміру вбивати потерпілого у нього не було.
В судовому засіданні підсудний ОСОБА_10 пояснив, що 18.12.2009 року у вечірній час доби біля магазину в с. Рудківці Жидачівського району Львівської області він зустрівся з ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 Вони вирішили випити спиртне та пішли в магазин, де купили 2 пляшки горілки ємністю 0,5 л. Потім він запропонував піти до його будинку по вул. Лісовій, 41, оскільки там нікого на той час не було, в будинку вони розпивали спиртні напої та розмовляли між собою. Через деякий час до будинку прийшов ОСОБА_17, а потім ОСОБА_8 Під час розпивання спиртних напоїв він розповів присутнім про те, що в с. Сокільники, де він працював з ОСОБА_15 та ОСОБА_12 в нього викрали мобільний телефон і ОСОБА_15 знав про те, хто викрав, однак на той час про це йому не розповів. Вони вирішили покликати ОСОБА_15, щоб з'ясувати обставини викрадення телефону, і ОСОБА_12 та ОСОБА_13 пішли до будинку ОСОБА_20, де на той час знаходився ОСОБА_15 Через незначний період часу, ОСОБА_12 і ОСОБА_13 повернулися до будинку та повідомили, що ОСОБА_15 відмовляється йти, однак за деякий час знову пішли та повернулись до будинку вже разом з ОСОБА_15 Вони всі разом стали розпивати спиртні напої. ОСОБА_8 почав розпитувати у ОСОБА_15 про те, чому він відразу не сказав, що певні особи викрали мобільний телефон. ОСОБА_15 погоджувався із ОСОБА_8, що він в даному випадку поступив неправильно. ОСОБА_8 наніс один удар металевою кочергою по кружці, в той час коли потерпілий пив з неї воду. Після цього ОСОБА_15 підвівся, помив водою обличчя та знову сів на стілець, з його роту текла кров. Після цього ОСОБА_8 взяв металеву кочергу та наніс нею один удар по плечі ОСОБА_15 та передав кочергу йому, і він також наніс один удар зверху по плечі ОСОБА_15 ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 також нанесли по одному удару металевою кочергою по плечі ОСОБА_15 Після того, як всі завдали по одному удару, то ОСОБА_8 запитав у ОСОБА_17, чому він не хоче наносити удари, а той відповів, що вважає це неправильним. ОСОБА_17 відразу вийшов з будинку, а ОСОБА_8 вийшов за ним, інші також вийшли на вулицю. Між ОСОБА_8 і ОСОБА_17 виник конфлікт, після якого ОСОБА_17 пішов додому, а всі інші повернулися до приміщення будинку. Після того, як вони повернулися до будинку, він наніс 4 удари в ділянку грудної клітки ОСОБА_15 Після цього більше ніхто потерпілому ударів не наносив. Він наніс один удар кочергою потерпілому, оскільки хотів його провчити за те, що той поступив неправильно відносно нього. Він наносив удари правою рукою, коли потерпілий сидів розвернутий до столу, дані удари приходилися в ліву частину грудної клітки потерпілого. Під час розпивання горілки ОСОБА_15, щось сказав йому, і він, піднявшись наніс йому кулаком один, або два удари в грудну клітку. Пригадує, що ОСОБА_8 наніс один удар металевою кочергою в область голови потерпілого, і в нього з лобу почала текти кров. Після його останнього удару пройшло 30-40 хв. до того часу, як ОСОБА_12 сказав, що потерпілий блідий. ОСОБА_8 надавав потерпілому першу медичну допомогу, перевіряв, чи б'ється серце в потерпілого, чи є наявний пульс, і вони зрозуміли, що ОСОБА_15 мертвий. Тоді він пішов в іншу кімнату та приніс звідти покривало, на яке вони поклали тіло ОСОБА_15 Потім ОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 взяли труп та винесли його з будинку, він з ними не пішов, а залишився в будинку та ліг спати. Наступного дня від ОСОБА_12 йому стало відомо, що труп ОСОБА_15 вони кинули в ставок, однак ОСОБА_13 тільки допомагав нести труп, а в ставок не кидав. Визнав, що наносив тілесні ушкодження потерпілому, проте зазначив, що наміру його вбивати у нього не було.
В судовому засіданні підсудний ОСОБА_12 пояснив, що 18.12.2009 року у вечірній час доби він біля магазину в с. Рудківці Жидачівського району Львівської області зустрівся із ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_13, ОСОБА_14 Під час розмови вони вирішили розпити спиртні напої та купили в магазині дві пляшки горілки ємністю по 0,5 л. ОСОБА_10 запропонував піти до його будинку, та розпити там вказане спиртне, на що всі погодилися. Через деякий час, близько 20 год. в помешкання ОСОБА_10 прийшов ОСОБА_17, якого вони запросили до столу і він також з ними вживав спиртні напої. Під час розпивання спиртного, близько 21 год. ОСОБА_10 розповів, що в с. Сокільники, де він працював із ОСОБА_15, в нього викрали мобільний телефон і ОСОБА_15 було відомо, хто викрав телефон, проте на той час він йому про це не розповів. ОСОБА_10 звернувся до ОСОБА_8 із проханням поговорити з ОСОБА_15 з даного приводу. ОСОБА_8 сказав йому та ОСОБА_13 піти покликали ОСОБА_15, який, як йому відомо, на той час знаходився в помешканні своєї колишньої дружини ОСОБА_20 в с. Рудківці, на що вони погодились. Він разом з ОСОБА_13 пішли до будинку ОСОБА_20 ОСОБА_13 став біля хвіртки, а він пішов до вхідних дверей і постукав у двері, відчинив двері ОСОБА_21 (батько ОСОБА_20), якого він попросив покликати ОСОБА_15 Невдовзі ОСОБА_15 вийшов із будинку і він розповів йому, що його кличе ОСОБА_8 ОСОБА_15 відмовився піти з ними. Після цього вони повернулися до будинку ОСОБА_10 і повідомили ОСОБА_8, що ОСОБА_15 відмовляється йти. Тоді ОСОБА_10 сказав, щоб вони вдруге пішли покликати ОСОБА_15, що вони і зробили. Підійшовши до будинку ОСОБА_20, він постукав у вхідні двері, які відчинила ОСОБА_20 та на його прохання покликала ОСОБА_15 Він вийшов із будинку і сказав, що піде з ними, однак спочатку піде до туалету, який розташований на вулиці позаду будинку. Вони погодилися та стали його очікували біля воріт. Через деякий час, коли ОСОБА_15 так і не повернувся, вони зрозуміли, що той втік. Він відразу зателефонував до ОСОБА_8 та повідомив, що ОСОБА_5 втік у напрямку стадіону. Він разом з ОСОБА_13 почали переслідували потерпілого, пішли по слідах на снігу від взуття ОСОБА_15 Біля стадіону вони зустріли ОСОБА_15, якому сказали, що ОСОБА_8 хоче з ним поговорити, на що ОСОБА_15 погодився та прослідував за ними. Коли вони йшли до місця проживання ОСОБА_10, то їм назустріч вже йшли ОСОБА_8 та ОСОБА_14 ОСОБА_8 сказав усім йти до будинку ОСОБА_10 Коли вони прийшли до будинку, то всі зайшли на кухню. ОСОБА_15 добровільно зайшов до будинку, потім на кухню, зняв верхній одяг, взуття та сів на стілець між столом і пічкою. ОСОБА_10 і ОСОБА_22 на підвищених тонах почали питати ОСОБА_15 про те, чому він відразу не сказав ОСОБА_10, хто викрав у нього мобільний телефон. ОСОБА_15 погоджувався із ОСОБА_8, говорив, що він в даному випадку вчинив неправильно. Після цього ОСОБА_8 почав наносити кулаками чисельні удари в ділянку грудей ОСОБА_15, повідомивши, що це за те, що він не хотів йти. Після цього ОСОБА_8 почав наносити кулаками чисельні удари в ділянку грудей ОСОБА_15, поводячи себе при цьому дуже агресивно. ОСОБА_10 підійшов до ОСОБА_15 і наніс йому близько 3-4 удари кулаком в ділянку грудей. Потім ОСОБА_10 взяв металеву кочергу та передав її ОСОБА_8, який наніс нею багато ударів ОСОБА_15 зверху по плечах. Під час завдавання ударів ОСОБА_15 намагався захищатись, ставлячи руки, проте удари всеодно потрапляли на його тіло. Потерпілий попросив пити і ОСОБА_10 дав йому металеву кружку з водою, в цей час ОСОБА_8 наніс один удар кочергою по кружці, в той момент, коли ОСОБА_15 пив з неї воду. Внаслідок цього на обличчі потерпілого з'явилась кров. ОСОБА_17 намагався припинити удари, проте ОСОБА_8 на це не реагував. Тоді хтось запропонував усім присутнім особам в кімнаті взяти цю ж кочергу і також завдати удари ОСОБА_15 Він взяв вказану кочергу в праву руку і завдав нею один удар в праву ногу, у ділянку вище коліна потерпілого, після чого кочергу поставив біля печі. Після нього ОСОБА_13 та ОСОБА_14 також завдали по одному удару кочергою потерпілому. ОСОБА_17 відмовився завдати удари ОСОБА_15, оскільки сказав, що це неправильно та відразу вийшов з будинку, ОСОБА_8 вийшов за ним, і ще кілька осіб вийшли на вулицю. Між ОСОБА_8 і ОСОБА_17 виник конфлікт, під час якого вони тягали один одного за одяг. Після припинення шарпанини ОСОБА_17 пішов додому, а всі решта повернулися до приміщення будинку, де на кухні на тому ж стільці сидів ОСОБА_15 Пригадує, що ОСОБА_8 взяв кочергу в дві руки, розмахнувшись нею і наносячи удар, зачепив нею кухонну піч у верхній частині і наніс кочергою удар ОСОБА_15 в голову, внаслідок цього із лобу потерпілого почала текти кров. ОСОБА_10 також був агресивний. Під час того, як ОСОБА_8 та ОСОБА_10 наносили удари потерпілий кричав, щоб вони його не били. Було видно, що ОСОБА_15 було боляче. ОСОБА_8 з ОСОБА_10 наносили удари потерпілому на протязі години. Потім вони продовжили розпивати алкогольні напої. В цей час ОСОБА_15 сказав щось ОСОБА_10, і останній у відповідь завдав йому один удар кулаком правої руки в ділянку грудей і потерпілий почав важко дихати та схилився над столом. ОСОБА_9 через 15-20 хвилин після того він побачив, що у ОСОБА_15 побіліли вуха і обличчя, про що повідомив всіх присутніх. Тоді він з ОСОБА_8 підійшли до ОСОБА_15, однак той не подавав жодних ознак життя, рот та очі у нього були відкриті, пульсу на шиї не було. ОСОБА_8 перевіряв серцебиття, але воно було відсутнє. Вони зрозуміли, що ОСОБА_15 помер. Після цього вони виключили світло в будинку та вийшли всі на вулицю, щоб закурити цигарки, там вони простояли мовчки біля однієї години. Коли повернулися до будинку, то ОСОБА_8 сказав, що труп треба заховати, і вони попросили ОСОБА_10 дати щось, щоб обгорнути тіло. ОСОБА_10 приніс з іншої кімнати покривало. Тоді вони поклали тіло ОСОБА_15 на покривало та віднесли його до ставка та кинули там у воду. ОСОБА_10 з ними не йшов, а залишився вдома. Коли вони труп поклали біля ставка, то ОСОБА_13 пішов геть. Потім черевики ОСОБА_15 він кинув у ставок і вони потонули, штору, яку вони використовували для того, щоб перенести труп ОСОБА_15, він кинув в туалет, що знаходиться на території школи, а куртку кинув на незавершеному будівництві, що знаходиться біля церкви у тому ж селі. Весною 2010 року він з ОСОБА_14 пішли подивитись до ставка, куди кинули труп ОСОБА_15 Підійшовши до ставка, вони побачили, що труп ОСОБА_15 знаходиться на поверхні води. Того ж вечора він разом з ОСОБА_14 пішли в туалет, що знаходиться на території школи, де забрали штору і він разом з ОСОБА_14 та ОСОБА_13 пішли на земельну ділянку, що знаходиться по сусідству із ставком ОСОБА_16, на якій за допомогою лопати викопали яму. Після цього ОСОБА_13 пішов додому, а він з ОСОБА_14 витягнули труп ОСОБА_15 зі ставка, замотали ноги в штору, щоб не було слідів на землі та перев'язали алюмінієвим дротом ноги і руки трупа, для того, щоб було зручніше нести, тоді перетягнули тіло до ями та закопали. В місці, де вони закопали труп ОСОБА_15, згодом зверху поставили багато цегли. Розкаюється у вчиненому, зокрема в тому, що не зміг врятувати потерпілого. Ствердив, що удар наніс потерпілому за вказівкою ОСОБА_8, оскільки боявся останнього, визнав, що брав участь у прихованні злочину, проте вину в причетності до вчинення умисного вбивства заперечив в повному обсязі.
В судовому засіданні підсудний ОСОБА_14 пояснив, що 18.12.2009 року він перебував в с. Рудківці Жидачівського району Львівської області, у вечірній час доби близько 19 год. на вулиці біля магазину він зустрівся з ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_13 та ОСОБА_12 Хтось із вищевказаних осіб запропонував випити спиртне, на що всі погодились, також хтось вже мав на той час із собою дві пляшки горілки. Вони пішли до житлового будинку ОСОБА_10, де усі разом розпивали спиртне. За даних обставин до помешкання ОСОБА_10 прийшов ОСОБА_17, якого вони запросили до столу і він також з ними вживав спиртні напої. Під час розпивання спиртних напоїв ОСОБА_10 розповів, що в с. Сокільники, де він працював із ОСОБА_15, в нього викрали мобільний телефон певні особи і ОСОБА_15 знав, хто викрав, проте йому про це не розповів. ОСОБА_10 звернувся до ОСОБА_8 та сказав, що потрібно вирішити це питання і той у відповідь, з ним погодився. Тоді ОСОБА_8 зателефонував до ОСОБА_15, однак останній не відповідав на дзвінки. Після цього ОСОБА_8 сказав ОСОБА_13 та ОСОБА_12, щоб вони покликали ОСОБА_15, який як йому відомо, на той час знаходився в помешканні своєї колишньої дружини ОСОБА_20, на що вони погодилися і пішли до її будинку. Через незначний період часу ОСОБА_12 і ОСОБА_13 повернулися до будинку ОСОБА_10 та повідомили, що ОСОБА_15 не хоче йти. ОСОБА_10 попросив, щоб вони пішли вдруге покликати ОСОБА_15, що вони і зробили. Потім він пригадує обставини, за яких вони повернулися усі до будинку ОСОБА_10, також з ними був ОСОБА_15 Зайшовши на кухню, ОСОБА_15 сів на стілець між столом і пічкою. ОСОБА_8 почав питати ОСОБА_15 про те, чому він відразу не сказав ОСОБА_10, що певні особи викрали мобільний телефон. Також до ОСОБА_15 з претензіями почав звертатись ОСОБА_10 та підійшовши до потерпілого, наніс йому біля чотирьох ударів кулаками в ділянку грудей. Потім ОСОБА_8 взяв металеву кочергу, яка знаходилась на кухні біля печі і даною кочергою почав завдавати удари ОСОБА_15, однак куди саме він не може сказати, оскільки знаходився позаду ОСОБА_8 та не бачив, але може припустити, що удари ОСОБА_8 наніс зверху по плечах потерпілого. В діях ОСОБА_8 та ОСОБА_10 була жорстокість. Він бачив на обличчі потерпілого кров, бачив, як ОСОБА_8 наніс удар кочергою по металевій кружці, в той час коли потерпілий пив з неї воду. ОСОБА_8 наніс приблизно 10 ударів металевою кочергою по плечах потерпілого, а також декілька ударів кулаками в груди. Він пригадує, що на обличчі ОСОБА_15 була кров, однак не пам'ятає, звідки вона з'явилася. Він просив ОСОБА_8 припинити побиття потерпілого. Після цих подій між ними зав'язалась розмова про те, хто вважає себе справжнім чоловіком, той має нанести удар ОСОБА_15 Він пригадує, що наніс один удар в ділянку лівого плеча, а ОСОБА_13 - один удар в ділянку ноги, ОСОБА_12 також наніс один удар, куди саме не пригадує. ОСОБА_17 відмовився наносити удари. ОСОБА_8 запитав у нього про те, чому він не хоче завдавати удари, а той відповів, що вважає це неправильним. ОСОБА_17 відразу вийшов із будинку, ОСОБА_8 вийшов за ним, що відбувалося на вулиці йому невідомо. Після цього ОСОБА_8 повернувся сам у приміщення кухні. Потім він вийшов в туалет на вулицю і відчувши, що перебуває в стані сильного алкогольного сп'яніння, пішов до місця проживання своєї бабці, що відбувалось по дорозі і в подальшому він не пам'ятає. На наступний день він поїхав в м. Новий Розділ. Згодом, коли йому стало відомо, що ОСОБА_15 зник, він запитував у ОСОБА_12 і ОСОБА_13 про те, що сталося із ОСОБА_15, на що вони розповідали, що ОСОБА_15 вийшов із будинку, так як за ним повинен був приїхати якийсь автомобіль, в який він сів і поїхав у невідомому напрямку. Він в озері потерпілого не топив, в яму не закопував. Зазначив, що удар наніс потерпілому за вказівкою ОСОБА_8, оскільки боявся останнього, проте заперечив свою вину в приховуванні злочину та в причетності до вчинення умисного вбивства потерпілого.
В судовому засіданні підсудний ОСОБА_13 пояснив, що 18.12.2009 року у вечірній час на вулиці в с. Рудківці Жидачівського району біля магазину він зустрівся зі своїм двоюрідним братом ОСОБА_14, поруч з яким були ОСОБА_10, ОСОБА_12 і ОСОБА_8, останній запропонував вжити алкогольні напої, на що всі погодились, після чого він пішов у магазин та взяв дві пляшки горілки ємністю по 0,5 літри. Потім вони всі пішли до житлового будинку ОСОБА_10, де разом розпивали спиртне. За даних обставин, до помешкання ОСОБА_10 прийшов ОСОБА_17, його запросили до столу і він також вживав спиртні напої. Під час розпивання спиртних напоїв ОСОБА_10 розповів, що в с. Сокільники, де він працював із ОСОБА_15, в нього викрали мобільний телефон певні особи і ОСОБА_15 знав, хто викрав, проте на той час йому про це не розповів. ОСОБА_8 сказав, що в даній ситуації потрібно розібратися і сказав ОСОБА_12 та йому, щоб вони пішли та покликали ОСОБА_15, який як йому відомо, на той час знаходився в с. Рудківці в помешканні своєї колишньої дружини ОСОБА_20 Вони погодилися на пропозицію ОСОБА_8 та пішли до будинку ОСОБА_20 Він стояв біля хвіртки, а ОСОБА_12 пішов до вхідних дверей і постукав у двері, хтось відчинив, ОСОБА_12 спілкувався із ОСОБА_15 про те, щоб він йшов із ними до будинку ОСОБА_10, однак ОСОБА_15 категорично відмовився йти і повернувся до приміщення будинку. Після цього вони повернулися до будинку ОСОБА_10 і повідомили ОСОБА_8, що ОСОБА_15 відмовляється йти. ОСОБА_8 сказав йому та ОСОБА_12, щоб вони знову йшли та покликали ОСОБА_15, при цьому він записав номер телефону ОСОБА_8 на випадок того, якщо ОСОБА_15 знову відмовиться йти. Після цього він разом з ОСОБА_12 пішли по ОСОБА_15 вдруге. В подальшому, підійшовши до будинку ОСОБА_20, зупинились біля вхідних дверей і ОСОБА_12 постукав у вхідні двері. Двері відчинив батько ОСОБА_23 та на їхнє прохання покликав ОСОБА_15 Коли потерпілий вийшов з будинку, то сказав, що він іде в туалет, і щоб вони очікували його біля воріт, однак не повернувся. Потім вони побачили, що на подвір'ї його немає і зрозуміли, що він втік. ОСОБА_12 відразу по телефону повідомив ОСОБА_8 про те, що ОСОБА_15 втік у напрямку стадіону. Потім він з ОСОБА_12 пішли по слідах потерпілого, які залишилися на снігу. Вони побачили ОСОБА_15, який йшов сам біля стадіону. Після цього вони підбігли до нього, щоб повідомити йому про те, що необхідно йти до будинку ОСОБА_10, оскільки там з ним хоче поговорити ОСОБА_8 На цю пропозицію він погодився. Коли вони разом з ОСОБА_15 проходили неподалік від школи і церкви, то їм назустріч йшли ОСОБА_14 і ОСОБА_8, який сказав йти до будинку ОСОБА_10, що всі і зробили, в тому числі і ОСОБА_15 Коли вони йшли дорозі, то ОСОБА_8 підійшов до ОСОБА_15 і безпричинно наніс йому два або три удари кулаком правої руки в ділянку грудей. Після цього ОСОБА_15 та всі інші пішли до будинку ОСОБА_10 Коли вони прийшли до будинку, то відразу зайшли на кухню. ОСОБА_15 сів на стілець між столом і пічкою. ОСОБА_8 почав питати ОСОБА_15 про те, чому він відразу не сказав ОСОБА_10, що певні особи викрали мобільний телефон. ОСОБА_8 сказав до ОСОБА_15, щоб останній повернув ОСОБА_10 гроші за вказаний мобільний телефон або сам телефон, ОСОБА_15 на це погодився. Під час того, як ОСОБА_8 продовжив спілкування з ОСОБА_15, то почав наносити кулаками чисельні удари в ділянку грудей потерпілого. Тоді ОСОБА_10 взяв металеву кочергу, яка знаходилась біля печі та дав її ОСОБА_8, і останній наніс близько 6-7 ударів по плечах потерпілого. Потім він дав кочергу всім іншим, для того, щоб вони нанесли удари. Він не пригадує, хто наніс удар першим, однак він завдав один несильний удар в ділянку ноги потерпілого, нижче коліна. Він це зробив, оскільки боявся, що ОСОБА_8 нанесе і йому удари. Після цього він разом з ОСОБА_14 стояли в приміщенні коридору. Через деякий час ОСОБА_15 попросив, щоб йому подали води, ОСОБА_10 взяв металеву кружку з водою та дав потерпілому. В той час, коли ОСОБА_15 пив воду, ОСОБА_8 металевою кочергою наніс один удар по кружці і внаслідок цього в ОСОБА_15 з носа та рота почала текти кров. Потім ОСОБА_8 знову замахнувся та хотів завдати удар потерпілому, однак кочерга потрапила в піч та зіскочивши, зачепила лоб потерпілого. Після цього в потерпілого почала текти кров з лоба. ОСОБА_8 та ОСОБА_10 з жорстокістю наносили удари. Потерпілий від їхніх ударів прикривався руками, ойкав, стогнав. Він не суперечив їм, оскільки боявся ОСОБА_8 Він бачив, що у потерпілого були вибиті зуби, з носа і рота текла кров. Нанесення ударів потерпілому тривало близько однієї години. На протязі цього часу удари наносили ОСОБА_8 і ОСОБА_10 Від ударів потерпілий падав на підлогу, потім піднімався і знову падав. Через незначний проміжок часу, потерпілий боком впав на землю і ОСОБА_8 завдав три удари металевою кочергою по сідницях ОСОБА_15 ОСОБА_20 ОСОБА_8 та ОСОБА_10 підняли потерпілого та посадили на стілець та всі знову продовжили вживати спиртні напої. Під час розпивання спиртного, ОСОБА_10 підвівся та з невідомих причин, наніс один удар в область грудної клітки потерпілого. Після вказаного удару ОСОБА_15 схилився на лікоть та почав важко дихати. Вони знову продовжили розпивати спиртні напої і під час цього ОСОБА_12 звернув їхню увагу на те, що ОСОБА_15 зблід. Тоді ОСОБА_8 почав прощупувати пульс потерпілого, однак пульс був відсутній. Після цього ОСОБА_8 припідняв потерпілого та наніс 4-5 ударів в область серця, робив непрямий масаж серця потерпілому. Після цього ОСОБА_8 повідомив, що ОСОБА_15 мертвий. Вони вимкнули світло та всі вийшли в коридор, де простояли мовчки близько 30 хв. Потім вони зайшли в приміщення кухні, ввімкнули світло та ОСОБА_10 приніс покривало, на яке вони поклали тіло ОСОБА_15 ОСОБА_8 сказав, що тіло потрібно кудись винести. Труп виносили він, ОСОБА_8, ОСОБА_12 і ОСОБА_14, а ОСОБА_10 з ними не йшов, залишився у будинку. Вони вчотирьох понесли труп до ставка, що розташований на подвір'ї ОСОБА_16, що неподалік від місця проживання ОСОБА_10 Коли вони підійшли до ставка та поклали тіло ОСОБА_15, він сказав, що йде додому. В подальшому йому розповідав ОСОБА_12 про те, що тоді вони викинули труп у ставок. ОСОБА_8 повідомив, щоб усі мовчали, оскільки, якщо тіло ОСОБА_15 не зайдуть, то ніхто кримінальної справи проти них не порушить. Весною 2010 року йому стало відомо від ОСОБА_12 (при цій розмові був присутній і ОСОБА_14), що труп ОСОБА_15 всплив і знаходиться ззовні на воді в тому ж ставку і повідомив, що потрібно труп витягнути і закопати, оскільки ОСОБА_12 спілкувався про дані події із ОСОБА_8 і останній сказав, що потрібно саме так зробити, але щоб це зробили без нього, оскільки він немає можливості приїхати у село і допомогти. Ввечері того ж дня, коли було темно, він, ОСОБА_14 і ОСОБА_12 пішли на земельну ділянку, що заходиться по сусідству із вищевказаним ставком. Там вони за допомогою лопати викопали яму глибиною близько 1 метра, щоб приховати там труп, після цього він пішов додому, а вони мали витягнути вночі труп та поховати його у тій ямі. Як йому відомо із розповіді ОСОБА_12, то останній із ОСОБА_14 витягнули труп ОСОБА_15 із ставка, зв'язали ноги трупа в штору та перев'язали ноги і руки дротом, перетягнули до вказаної ями та закопали. Ствердив, що удар наніс потерпілому за вказівкою ОСОБА_8, оскільки боявся останнього, визнав, що брав участь у прихованні злочину, проте вину в причетності до вчинення умисного вбивства заперечив в повному обсязі.
Вина підсудного ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого п.4, п.12 ч.2 ст.115 КК України, підсудного ОСОБА_10 у вчиненні злочину, передбаченого п.4, п.12 ч.2 ст.115 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.396 КК України, ОСОБА_13 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.396 КК КК України, ОСОБА_14 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.122, ч.2 ст.28, ч.1 ст.396 КК України підтверджується наступними доказами у справі:
показаннями в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_7, який пояснив, що 18.12.2009 року його син ОСОБА_24 поїхав у с. Рудківці Жидачівського району Львівської області для вручення подарунка своєму сину ОСОБА_25, який проживає в даному населеному пункті разом із колишньою дружиною сина - ОСОБА_20 Цього дня, близько 19 год. його дружина ОСОБА_26 зателефонувала до ОСОБА_8, який повідомив, що він знаходиться в будинку своєї колишньої дружини. Після цього вони спілкувались по тефону близько 23 год. і його дружина попросила сина залишитися у будинку колишньої дружини, оскільки на вулиці було дуже холодно, а він був легко одягнутий, на що останній погодився та казав йому не телефонувати, однак через 30 хв. сам зателефонував, проте повідомив, що помилково набрав номер. В подальшому дружина зателефонувала до нього близько 24 год., однак телефон був вимкнутий. Вранці 19.12.2009 р. дружина знову зателефонувала до сина, телефон був вимкнутий, тоді вона зателефонувала до ОСОБА_20, яка повідомила, що 18.12.2009 р. близько 23 год. до неї додому прийшли ОСОБА_13 і ОСОБА_12 та покликали ОСОБА_15, він вийшов до них, однак через деякий час повернувся. Через деякий час ОСОБА_13 та ОСОБА_12 знову повернулися та почали стукати у вікна та вхідні двері. ОСОБА_24 одягнувся, вийшов та пішов з ними, після того до будинку він не повертався. Невістка ОСОБА_20 розповідала, що того вечора до ОСОБА_15 на мобільний телефон декілька раз телефонував, як вона потім дізналася ОСОБА_8, але ОСОБА_8 не відповідав на дзвінки. Він їздив в с. Рудківці Жидачівського району та розпитував людей, однак підсудні розпускали плітки про те, що ніби-то його сина бачили в автомобілі, який поїхав в невідомому напрямку. Колишня дружина сина, говорила, що не бачила ОСОБА_8 після того, як він вийшов з її будинку та пішов в невідомому напрямку разом з ОСОБА_12 та ОСОБА_13 Коли він зустрівся з ОСОБА_12 та ОСОБА_10 та почав розпитувати про свого сина, останні повідомили про те, що їм невідомо місцезнаходження ОСОБА_8, однак вони бачили, як він кудись їхав на автомобілі. В подальшому він звернувся із заявою у міліцію з приводу зникнення сина. Приблизно у серпні 2011 р. він у ОСОБА_16, який проживає у с. Рудківці, побачив черевики, впізнав їх як такі, що належать його сину, йому відомо, що дані черевики ОСОБА_16 знайшов у ставку на подвір'ї свого будинку у вказаному населеному пункті. Через деякий час приїхали працівники міліції та вилучили вказані черевики. 28.03.2012 р. він дізнався, що знайшли труп, закопаний неподалік від вказаного ставка, який він в подальшому опізнав, як труп свого сина ОСОБА_15 Окремо зазначив, що ОСОБА_15 не один раз розповідав його дружині, своїй матері про те, що він боїться ОСОБА_8 у зв'язку з тим, що останній неодноразово застосовував до нього фізичну силу. Зазначив, що його син був цілком здоровий, він не хворів на хронічні захворювання. Він ніколи не чув від нього скарг на болі в області серця, син жодного разу не перебував на лікуванні в медичному закладі з захворюваннями серця. Вважає, що суд повинен суворо покарати підсудних, оскільки вони не били, а катували його сина, знущалися над ним, і своєї провини в судовому засіданні не визнали;
показаннями свідка ОСОБА_26, даними на досудовому слідстві й перевіреними в судовому засіданні відповідно до ст.306 КПК України, які є аналогічними показанням ОСОБА_7, при цьому свідок повідомила, що під час вказаних подій дізналась від ОСОБА_20 про те, що ввечері 18.12.2009 р. на мобільний телефон ОСОБА_15 телефонував ОСОБА_8, однак ОСОБА_15 не відповідав на дзвінки. ОСОБА_26 сама зателефонувала до ОСОБА_8, який приходиться сином її двоюрідного брата, який повідомив, що ввечері 18.12.2009 р. ОСОБА_15 сів в автомобіль і кудись поїхав, а через деякий час ОСОБА_8 вже повідомляв, що ОСОБА_15 поїхав у м. Львів відробляти гроші (ОСОБА_20 1 а.с. 148-151, 156-158);
показаннями свідка ОСОБА_27 - очевидця подій, які мали місце 18.12.2009 р. на вул. Лісовій,41 у с. Рудківці Жидачівського району про те, що 18.12.2009 року у вечірній час він зайшов до житлового будинку ОСОБА_10, де вже були ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_13, ОСОБА_13 і ОСОБА_12, які в приміщенні кухонної кімнати сиділи за столом та розпивали спиртні напої. Вони запросили його до столу і пригостили спиртним. Під час розпивання спиртних напоїв ОСОБА_10 розповів, що в с. Сокільники, де він працював із ОСОБА_15, в нього викрали мобільний телефон певні особи і ОСОБА_15 знав, хто викрав, проте на той час йому про це не повідомив. Також ОСОБА_10 розповідав, що ОСОБА_15 часто не давав йому всіх грошей, які він заробляв. Хтось з присутніх повідомив, що ОСОБА_15 на даний час є в селі, в будинку своєї колишньої дружини і ОСОБА_8 сказав, що потрібного його покликати. Після цього ОСОБА_12 та ОСОБА_13 пішли покликати ОСОБА_15 і невдовзі повернулися і повідомили, що він відмовився йти з ними. Через деякий час ОСОБА_13 та ОСОБА_12 знову пішли покликали ОСОБА_15, а за ними через кілька хвилин вийшли ОСОБА_8 та ОСОБА_14, він залишився у будинку із ОСОБА_10 Через незначний проміжок часу вказані особи повернулися в будинок разом з ОСОБА_15 Коли всі зайшли в приміщення кухні, то ОСОБА_8 та ОСОБА_10 спочатку задавали питання, які стосувались викрадення телефону. Вони поводили себе відносно потерпілого зверхньо, агресивно, зверталися до нього в наказовому тоні. ОСОБА_8 був в стані сильного алкогольного сп'яніння, він не контролював свої дії. Під час цієї розмови він взяв металеву кочергу та наніс з агресією нею декілька ударів по лівому плечу потерпілого, зі словами: «Навіщо ти так зробив». Коли ОСОБА_8 наносив кочергою удари потерпілому, то останній ойкав, стогнав, просився, щоб його не били, було помітно, що потерпілому боляче. ОСОБА_8 наносив удари з усієї сили, тримаючи кочергу в одній руці і постійно демонстрував свою зверхність, авторитет над іншими, він був в стані сильного алкогольного сп'яніння, не контролював свої дії, удари наносив агресивно. Потерпілий, захищався від ударів, підставляв руки, просив припинити удари, однак ОСОБА_8 на його прохання не звертав уваги та продовжував його бити. Він звернувся до ОСОБА_8 та сказав, щоб той припинив наносити удари, але ОСОБА_8 сказав всім присутнім нанести удари потерпілому. Він це сказав в наказовій формі. ОСОБА_12 та ОСОБА_10 виконували всі розпорядження ОСОБА_8, він був для них авторитетом. Під час цих подій ОСОБА_8 поводив себе дуже агресивно, всі інші підсудні його боялися, оскільки вони бачили як ОСОБА_8 знущався з потерпілого і напевне вважали, що він може вчинити таке і щодо них і тому всі по черзі нанесли по одному удару металевою кочергою в область ноги вище коліна потерпілого, окрім нього. У зв'язку з цим між ним та ОСОБА_8 виник словесний конфлікт, і він вийшов з будинку на вулицю, за ним відразу вийшов ОСОБА_8, і вони почали тягатися за одяг, ОСОБА_8 запитував у нього, чому він не бив потерпілого. Потім він пішов додому, а ОСОБА_8 повернувся назад в приміщення будинку. Через декілька днів при зустрічі з ОСОБА_12 та ОСОБА_10 він запитав у останніх, що було далі, коли він пішов додому. Вони відповіли, що допили спиртне та розійшлись по домівках. На початку квітня 2012 р. під час розпиття спиртних напоїв у с. Рудківці, ОСОБА_10 розповідав про те, що під час подій, які мали місце 18.12.2009 р. ОСОБА_15 помер і вони закопали його тіло неподалік будинку, який належить ОСОБА_16 Через деякий час він зустрівся з ОСОБА_10, який повідомив, що таких подій не було і це неправда.
показаннями свідка ОСОБА_20 в судовому засіданні про те, що вранці 18.12.2009 р. до неї, у с. Рудківці Жидачівського району приїхав її колишній чоловік - ОСОБА_15, і привіз подарунки їхньому сину - ОСОБА_28. Через деякий час він кудись пішов, а повернувся назад близько 18 год. разом з її батьком. Ввечері до неї приїхали в гості ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, які разом з нею та ОСОБА_15 розпивали спиртні напої. Близько 23 год. на мобільний телефон ОСОБА_15 хтось телефонував, однак він не відповідав на дзвінки. В подальшому їй стало відомо, що це тефонував ОСОБА_8 Через деякий час до її будинку прийшли ОСОБА_12 і ОСОБА_13, які попросили покликати ОСОБА_15, що вона і зробила. ОСОБА_24 вийшов на вулицю до них, проте повернувся та був досить схвильований, присів в кухні на стілець і з ніким не розмовляв. Через деякий час вказані особи знову прийшли за ОСОБА_15 Останній одягнувся і вийшов із будинку, та не повідомив куди йде. Після цього вона ОСОБА_15 більше не бачила. Вранці наступного дня до неї зателефонувала ОСОБА_26 і запитала про свого сина, оскільки він додому неповернувся, а його телефон був вимкнутий. Вона їй розповіла про вищевказані події, після чого сама телефонувала до ОСОБА_15, однак його телефон був вимкнутий;
показаннями свідка ОСОБА_21 в судовому засіданні, які за змістом є аналогічними показанням свідка ОСОБА_20, свідок повідомив суду, що після того, як ОСОБА_15 закликали перший раз ОСОБА_12 і ОСОБА_13, він пішов спати і більше про вказані події йому нічого не відомо;
показаннями свідка ОСОБА_30 в судовому засіданні про те, що 18.12.2009 р. ввечері він, ОСОБА_29, ОСОБА_31 приїхали в гості до ОСОБА_20 в с. Рудківці Жидачівського району, де розпивали спиртні напої, разом з ними також був колишній чоловік ОСОБА_20 - ОСОБА_15. Близько 23 год. на мобільний телефон ОСОБА_15 хтось кілька раз телефонував, однак останній не відповідав на дзвінки. Через деякий час, хтось покликав його на вулицю. Він вийшов на вулицю, проте повернувся, і був досить схвильований. Потім, ОСОБА_15 знову хтось покликав і він одягнувся і вийшов із будинку, куди йшов, не повідомляв;
показаннями свідка ОСОБА_31 в судовому засіданні, які за змістом є аналогічними показанням свідка ОСОБА_30 про обставини, за яких 19.12.2009 р. ОСОБА_15 вийшов з помешкання ОСОБА_32 і не повернувся;
показаннями свідка ОСОБА_29, даними на досудовому слідстві й перевіреними в судовому засіданні відповідно до ст.306 КПК України, які є аналогічними показанням свідків ОСОБА_30 та ОСОБА_31;
показаннями свідка ОСОБА_16 в судовому засіданні про те, що у с. Рудківці Жидачівського району у його власності є житловий будинок та земельна ділянка. На території подвір'я біля будинку є штучний ставок розміром 10х10 метрів, в якому він розводив рибу. Влітку 2010 року він, оглядаючи ставок, біля берегу у воді виявив зимовий черевик коричневого кольору, ззовні зі шнурівками та кожухом всередині. Даний черевик він кинув під лавку біля будинку, а в травні 2011 року знову, оглядаючи ставок, виявив інший аналогічний черевик коричневого кольору із шнурівками та кожухом всередині, однак даний черевик містив на собі гнилісні пошкодження. Дане взуття він порівняв і побачив, що це пара зимових черевик. В подальшому до нього приїхав ОСОБА_7, якому він показав дані черевики і той, оглянувши їх, сказав, що вони належать його сину ОСОБА_15, який безвісті зник в 2009 році. Після цього черевики були вилучені працівниками міліції. Тіло ОСОБА_15 в водоймі знайдено працівниками міліції не було, і згодом було виявлено в землі на відстані 30 м. від його подвір'я;
показаннями свідка ОСОБА_33, допитаної в судовому засіданні за клопотанням адвоката ОСОБА_4, про те, що до того часу, як відбулись ці події, її син - ОСОБА_13 був набагато меншого зросту, за характером боязким та несміливим. Час від часу, вона бачила, як син почав прокидатися вночі та кричати, а коли зненацька вона заходила в його кімнату, то помічала, що ОСОБА_13 плаче. На її запитання, що трапилось, син відповідав, що все добре. Він завжди сидів вдома за комп'ютером, нікуди не ходив на прогулянки. Її син не міг когось образити, просто він випадково потрапив в таку ситуацію. Їй було відомо про плітки, які поширювались в с. Рудківці, однак коли вона запитувала сина, чи йому щось про це відомо, він говорив, що нічого не розповість, а якщо розповість, то невідомо, що з ним зробить ОСОБА_8 Вважає, що коли в присутності її сина завдавали удари іншій людині, він не міг нічого суперечити, оскільки боявся за своє життя та здоров'я;
протоколом очної ставки від 10 травня 2012 року між ОСОБА_27 і ОСОБА_8, під час якої ОСОБА_27 конкретизував дії ОСОБА_8 по відношенню до ОСОБА_15, заперечивши показання ОСОБА_8 про те, що він не бив ОСОБА_15 кулаками в груди, не завдавав множинні удари кулаками і металевою кочергою по тілу ОСОБА_15 (ОСОБА_32 2 а.с. 68-72);
протоколом очної ставки від 18 квітня 2012 року між ОСОБА_27 і ОСОБА_10, під час якої ОСОБА_27 конкретизував дії ОСОБА_10, який наніс кілька ударів кулаками та один удар металевою кочергою по тілу потерпілого (Т.2 а.с.25-27);
протоколом очної ставки від 18 квітня 2012 року між ОСОБА_27 і ОСОБА_12, під час якої ОСОБА_27 конкретизував дії ОСОБА_12, який наніс один удар по тілу потерпілого на виконання вказівки ОСОБА_8 (Т.2 а.с.28-32);
протоколом очної ставки від 18 квітня 2012 року між ОСОБА_27 і ОСОБА_13, під час якої ОСОБА_27 конкретизував дії ОСОБА_13, який наніс один удар по тілу потерпілого на виконання вказівки ОСОБА_8 (Т.2 а.с.37-41);
протоколом очної ставки від 20 квітня 2012 року між ОСОБА_27 і ОСОБА_14, під час якої ОСОБА_27 конкретизував дії ОСОБА_14, який наніс один удар по тілу потерпілого на виконання вказівки ОСОБА_8 (Т.2 а.с.54-57);
показаннями ОСОБА_12 і ОСОБА_10 на очній ставці 18 квітня 2012 року, з яких вбачається, що сторони настояли на свої показаннях, ОСОБА_12 і ОСОБА_10 конкретизували дії один одного по відношенню до ОСОБА_15, і які є аналогічними за змістом показанням, які підсудні ОСОБА_12 і ОСОБА_10 дали в судовому засіданні (ОСОБА_32 2 а.с. 20-24);
показаннями ОСОБА_12 і ОСОБА_13 на очній ставці 18 квітня 2012 року, з яких вбачається, що сторони настояли на свої показаннях, ОСОБА_12 і ОСОБА_13 конкретизували дії один одного по відношенню до ОСОБА_15, і які є аналогічними за змістом показанням, які підсудні ОСОБА_12 і ОСОБА_13 дали в судовому засіданні (ОСОБА_32 2 а.с. 42-48);
показаннями ОСОБА_12 і ОСОБА_14 на очній ставці 25 квітня 2012 року, з яких вбачається, що сторони настояли на свої показаннях, ОСОБА_12 конкретизував дії ОСОБА_14 по відношенню до ОСОБА_15, заперечивши показання ОСОБА_14 про те, що він пішов із будинку ОСОБА_10 раніше, коли ОСОБА_15 ще був живий, підтвердивши те, що ОСОБА_14 допомагав виносити труп ОСОБА_15 з будинку, кидав труп у ставок, переховував тканини і куртку, викопував яму, витягував із ставка труп ОСОБА_15 і закопував труп (ОСОБА_32 2 а.с. 63-67);
показаннями ОСОБА_12 і ОСОБА_8 на очній ставці 10 травня 2012 року, з яких вбачається, що сторони настояли на свої показаннях, ОСОБА_12 конкретизував дії ОСОБА_8 по відношенню до ОСОБА_15, заперечивши показання ОСОБА_8 про те, що він не бив потерпілого кулаками в груди, не завдавав множинні удари кулаками та металевою кочергою по тілу ОСОБА_15, не висловлював пропозицію сховати труп, не вказував, що потрібно робити (ОСОБА_32 2 а.с. 85-91);
показаннями ОСОБА_10 і ОСОБА_14 на очній ставці 20 квітня 2012 року, з яких вбачається, що сторони настояли на свої показаннях, ОСОБА_10 конкретизував дії ОСОБА_14 по відношенню до ОСОБА_15, заперечивши показання ОСОБА_14 про те, що він пішов із будинку ОСОБА_10 раніше, коли ОСОБА_15 ще був живий, підтвердивши те, що ОСОБА_14 допомагав виносити труп ОСОБА_15 з будинку, кидав труп у ставок, викопував яму, витягував із ставка труп ОСОБА_15 і закопував його (ОСОБА_32 2 а.с. 49-53);
показаннями ОСОБА_10 і ОСОБА_8 на очній ставці 18 травня 2012 року, з яких вбачається, що сторони настояли на свої показаннях, ОСОБА_10 конкретизував дії ОСОБА_8 по відношенню до ОСОБА_15, і які є аналогічними за змістом показанням, які підсудний ОСОБА_10 давав в судовому засіданні (ОСОБА_32 2 а.с. 92-97);
показаннями ОСОБА_13 і ОСОБА_14 на очній ставці 25 квітня 2012 року, з яких вбачається, що сторони настояли на свої показаннях, ОСОБА_13 конкретизував дії ОСОБА_14 по відношенню до ОСОБА_15, заперечивши показання ОСОБА_14 про те, що він пішов із будинку ОСОБА_10 раніше, коли ОСОБА_15 ще був живий, підтвердивши те, що ОСОБА_14 допомагав виносити труп ОСОБА_15 із будинку, кидав труп у ставок, викопував яму, витягував із ставка труп ОСОБА_15 і закопував його (ОСОБА_32 2 а.с.58-62);
показаннями ОСОБА_8 і ОСОБА_14 на очній ставці 10 травня 2012 року, з яких вбачається, що сторони настояли на свої показаннях, ОСОБА_8 і ОСОБА_14 конкретизували дії один одного по відношенню до ОСОБА_15, ОСОБА_8 заперечив показання ОСОБА_14 про те, що він пішов із будинку ОСОБА_10 раніше, коли ОСОБА_15 ще був живий, підтвердивши те, що ОСОБА_14 допомагав виносити труп ОСОБА_15 із будинку, кидав труп у ставок (ОСОБА_32 2 а.с. 73-77);
показаннями ОСОБА_13 і ОСОБА_8 на очній ставці 10 травня 2012 року, з яких вбачається, що сторони настояли на свої показаннях, ОСОБА_13 конкретизував дії ОСОБА_8 по відношенщо до ОСОБА_15, заперечивши показання ОСОБА_8 про те, що він не виходив за ОСОБА_15, не бив його кулаками в груди, не завдавав множинні удари кулаками і металевою кочергою по тілу ОСОБА_15, не висловлював пропозицію сховати труп, не вказував, що потрібно робити (ОСОБА_32 2 а.с. 78-84);
показаннями ОСОБА_10 і ОСОБА_13 на очній ставці 18 квітня 2012 року, з яких вбачається, що сторони настояли на свої показаннях, ОСОБА_10 і ОСОБА_13 конкретизували дії один одного по відношенню до ОСОБА_15 (ОСОБА_32 2 а.с. 33-36);
протоколом відтворення обстановки та обставин події від 31.03.2012 р. з обвинуваченим ОСОБА_8, який на місці події показав, як і при яких обставинах він та інші особи наносили удари по тілу ОСОБА_15 19.12.2009 р. у приміщені будинку за адресою: Львівська область, Жидачівський район, с. Рудківці, вул. Лісова, 41, а в подальшому переховували труп ОСОБА_15 (ОСОБА_32 2 а.с. 194-198, а.с. 202-208);
протоколом відтворення обстановки та обставин події від 31.03.2012 р. з обвинуваченим ОСОБА_12, який на місці події показав, як і при яких обставинах він та інші особи наносили удари по тілу ОСОБА_15 19.12.2009 р. у приміщені будинку за адресою: Львівська область, Жидачівський район, с. Рудківці, вул. Лісова, 41, а в подальшому переховували труп ОСОБА_15 (ОСОБА_32 3 а.с.53-59, а.с. 63-73);
протоколом відтворення обстановки та обставин події від 31.03.2012 р. з обвинуваченим ОСОБА_13, який на місці події показав, як і при яких обставинах він та інші особи наносили удари по тілу ОСОБА_15 19.12.2009 р. у приміщені будинку за адресою: Львівська область, Жидачівський район, с. Рудківці, вул. Лісова, 41, а в подальшому переховували труп ОСОБА_15 (ОСОБА_32 3 а.с. 165-171, а.с. 175-184);
протоколом відтворення обстановки та обставин події від 31.03.2012 р. зі свідком ОСОБА_27, який на місці події показав, як і при яких обставинах ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_13 і ОСОБА_14 наносили удари по тілу ОСОБА_15 19.12.2009 р. у приміщені будинку за адресою: Львівська область, Жидачівський район, с. Рудківці, вул. Лісова, 41 (ОСОБА_32 3 а.с.8-12, а.с.16-19);
протоколом відтворення обстановки та обставин події від 04.04.2012 р. з обвинуваченим ОСОБА_14, який на місці події показав, як і при яких обставинах він та інші особи наносили удари по тілу ОСОБА_15 19.12.2009 р. у приміщені будинку за адресою: Львівська область, Жидачівський район, с. Рудківці, вул. Лісова, 41, а в подальшому переховували труп ОСОБА_15 (ОСОБА_32 3 а.с.261-265, а.с.269-271);
протоколом відтворення обстановки та обставин події від 09.04.2012 р. з обвинуваченим ОСОБА_10, який на місці події показав, як і при яких обставинах він та інші особи наносили удари по тілу ОСОБА_15 19.12.2009 р. у приміщені будинку за адресою: Львівська область, Жидачівський район, с. Рудківці, вул. Лісова, 41, а в подальшому переховували труп ОСОБА_15 (ОСОБА_32 3 а.с.165-171, а.с.175-184);
протоколом огляду місця події від 28.03.2012 р., згідно з яким на земельній ділянці по вул. Лісовій у с. Рудківці Жидачівського району Львівської області, із західної сторони фундаменту на глибині 1 м. був виявлений в скелетизованому вигляді труп людини в одязі із зв'язаними алюмінієвими дротами (вилучені під час огляду) руками і ногами (ОСОБА_32 1 а.с.207-216, а.с. 221-235);
протоколом пред'явлення трупа для впізнання від 29.03.2012 р., згідно з яким у приміщенні моргу Жидачівської ЦРЛ за адресою: Львівська область, м. Жидачів, вул. Ярослава Мудрого, 29 у пред'явленому для впізнання трупі, ОСОБА_7 по статурі і по одягу впізнав свого сина ОСОБА_15 (ОСОБА_32 1 а.с. 273);
протоколом огляду місця події від 29.03.2012 р., згідно з яким у приміщенні моргу Жидачівської ЦРЛ за адресою: Львівська область, м. Жидачів, вул. Ярослава Мудрого, 29 проведений огляд трупа ОСОБА_15, в результаті якого було встановлено, що труп має вигляд частково скелетизованого та частково в стані вираженого жировоску, м'які тканини зовнішньої поверхні тіла відсутні, в тім'яній ділянці голови на майже повністю скелетизованому черепі є ділянка шкіри неправильної форми в стадії жировоску розміром 10х6 см. із залишками волосся темного кольору довжиною до 1 см.; на трупі є одяг - светр, футболка, джинсові штани, кальсони, труси, шкарпетки; ногах трупа є тканина світло-рожевого кольору з помітним малюнком листків, що схожа на штору; одяг і тканина на всіх поверхнях із нашаруванням грунту коричневого кольору та частин м'яких тканин трупа в стані жировоску; при зовнішньому огляді оголених кісток склепіння черепа трупа порушення їх цілісності не виявлено; тверда мозкова оболонка та головний мозок знаходяться в стані різко вираженого гниття кашоподібної консистенції світло-сірого кольору; після видалення головного мозку і твердої мозкової оболонки порушення цілісності кісток основи черепа не виявлено; на кістках носа зліва є вдавлений перелом неправильної прямокутної форми розміром 1x2см; на верхній щелепі є крайовий злам другого і першого зубів зліва, відсутній третій і шостий зуби зліва, є крайовий злам шосшого і третього зубів справа, на нижній щелепі відсутній шостий зуб зліва та шостий зуб справа; на лівій лопатці в ділянці тіла лопатки є лінійний перелом, розташований у косо-вертикальному напрямку довжиною 7,5 см., паралельно якому є схожий перелом довжиною 2,5 см.; в ділянці тіла правої лопатки є перелом неправильної П-подібної форми з нерівними краями з розмірами кінців 2,5 і 7 см.; при дослідженні всіх інших кісток трупа будь-яких переломів та особливостей не виявлено; всі внутрішні органи, крім печінки і нирок, мають виражені ознаки руйнування внаслідок гниття та жирового переродження тканин (ОСОБА_32 1 а.с.274-278, а.с.281-285);
протоколом огляду місця події від 28.03.2012 р., згідно з яким у внутрішній частині фундаменту неподалік від церкви і клубу у с. Рудківці Жидачівського району Львівської області було виявлено та вилучено куртку темного кольору (ОСОБА_32 1 а.с. 236-241);
протоколом огляду місця події від 28.03.2012 р., згідно з яким у приміщенні будинку за адресою: Львівська область, Жидачівський район, с. Рудківці, вул. Лісова, 41, було виявлено і вилучено металеву кочергу з кухні, металеву лопатку (совок), марлеві тампони, на яких зроблені змиви з печі на кухні і підлоги в коридорі, коврик з кухні (ОСОБА_32 1 а.с.250-264, а.с.268-271);
протоколом виїмки від 29.03.2012 р., згідно з яким у приміщенні моргу Жидачівської ЦРЛ за адресою: Львівська область, м. Жидачів, вул. Ярослава Мудрого, 29 було вилучено одяг трупа ОСОБА_15: светр, футболку, штани, ремінь, кальсони, труси, шкарпетки і залишки тканини (штору) (ОСОБА_32 4 а.с.4);
протоколом виїмки від 30.03.2012 р., згідно з яким у ОСОБА_34 було вилучено металеву кружку із пошкодженнями емалі (ОСОБА_34 4 а.с.22);
протоколом огляду місця події від 06.04.2012 р., згідно з яким у приміщенні службового кабінету №8 Жидачівського РВ ГУ МВС України у Львівській області за адресою: Львівська область, м. Жидачів, вул. Садова, 4, обвинувачений ОСОБА_12 добровільно видав аркуш паперу з рукописним текстом, який він знайшов у приміщенні камери №4 ІТТ Жидачівського РВ ГУ МВС України у Львівській області (ОСОБА_34 4 а.с. 17-19);
протоколом огляду місця події від 07.07.2011 р., згідно з яким на подвір'ї біля будинку ОСОБА_16 у с. Рудківці Жидачівського району Львівської області було виявлено і вилучено два черевики (ОСОБА_34 1 а.с.111);
протоколами огляду предметів, постановами про визнання їх речовими доказами та долучення до кримінальної справи, згідно з якими було оглянуто і долучено до кримінальної справи два алюмінієві дроти, чотири марлеві тампони із змивами, металевий совок, металеву кружку, металеву кочергу, куртку ОСОБА_15, предмети одягу ОСОБА_15 (светр, футболку, штани, ремінь, кальсони, труси, шкарпетки), черевики ОСОБА_15, залишки тканини (штору), коврик, фрагмент стегнової кістки з трупа ОСОБА_15, марлевий тампон із зразками крові ОСОБА_7, аркуш паперу з рукописним текстом (ОСОБА_34 5 а.с.219-227);
висновком комісійної судово-медичної експертизи №93 від 27.06.2013 р., проведеної на підставі ухвали колегії суддів Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 16.05.2013 р. (ОСОБА_34 7 а.с.219-225), згідно з яким удари, нанесені підсудними в голову, плече (і напевно шию), грудну клітку могли викликати травматичний шок або рефлекторну зупинку серця, що в подальшому стало причиною смерті; і якщо смерть наступила від травматичного шоку або рефлекторної зупинки серця, то всі ушкодження, нанесені потерпілому в момент спричинення були небезпечними для життя і можуть кваліфікуватись як тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент нанесення (ОСОБА_34 7 а.с.233-252);
показаннями в судовому засіданні судово-медичного експерта ОСОБА_18, який повністю підтримав висновок №106/2012-мк від 14.05.2012 р. та зазначив, що на правій лопатці виявлено 1 наскрізну тріщину та на лівій лопатці було виявлено 2 наскрізні тріщини, які утворились від дії тупого предмету (предметів), характерних особливостей, які б дали можливість більш конкретно встановити механізм утворення тріщин та вид травмуючого предмету виявлено не було. Оскільки кочерга являється твердим тупим предметом, не виключено, що вище вказані пошкодження на лопатках могли утворитися від дії кочерги, наданої на експертизу. Повністю підтримав висновок №93 від 27.06.2013 р.;
показаннями в судовому засіданні судово-медичного експерта ОСОБА_35, який повністю підтримав висновок №93 від 27.06.2013 р. та зазначив, що згідно з матеріалами кримінальної справи потерпілому було нанесено значну кількість ударів тупими предметами (кулаками, кочергою), внаслідок чого було спричинено тілесні ушкодження, які викликали травматичний шок. Удари, нанесені підсудними ОСОБА_12 та ОСОБА_13 в ділянки ніг не знаходяться в причинному зв'язку зі смертю, оскільки на ногах не виявлено жодних тілесних ушкоджень. Рефлекторна зупинка серця, як можлива причина смерті потягла би за собою смерть потерпілого відразу, і могла настати як наслідок від ударів, нанесених в шию, грудну клітку, живіт, де знаходяться рефлекторні зони, пошкодження яких призводить до смерті. Вважає, що причиною смерті потерпілого ОСОБА_7 був травматичний шок;
висновком судово-медичної експертизи №27/12 від 15.05.2012 р., згідно з яким при судово-медичній експертизі скелетизованого трупа ОСОБА_15 виявлені наступні тілесні ушкодження: перелом кісток носа, перелом тіла лівої лопатки та перелом тіла правої лопатки, травматичний злам 1, 3 зубів верхньої щелепи справа та травматичний злам 1, 2 зубів верхньої щелепи зліва. Враховуючи, що труп ОСОБА_15 скелетизований, із фрагментарними залишками м'яких тканин і частково залишків гнилих та муміфікованих внутрішніх органів, встановити причину та час настання смерті ОСОБА_15 не представляється можливим. Тілесні ушкодження, виявлені на трупі ОСОБА_15 у вигляді переломів обох лопаткових кісток виникли від безпосередньої дії тупого твердого предмету із обмеженою поверхнею та відносяться у живих осіб до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я. Перелом кісток носа, виявлений на трупі ОСОБА_15, виник від безпосередньої дії тупого твердого предмету із обмеженою поверхнею та відноситься у живих осіб до категорії легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров'я. Травматичний злам чотирьох зубів щелепи виник від дії тупих предметів та відноситься у живих осіб до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров'я; в категоричні формі висловитись щодо механізму утворення переломів зубів не представляється можливим. Тілесні ушкодження, виявлені на трупі ОСОБА_15 не знаходяться у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку й настанням смерті ОСОБА_15 Характер та локалізація виявлених ушкоджень на трупі ОСОБА_15 вказують на неможливість їх утворення внаслідок вільного падіння ОСОБА_15 на площину із положення стоячи. У фрагменті стегнової кістки від трупа ОСОБА_15 антигенів А, В, Н не знайдено, тому групову належність крові встановити неможливо. При судово-токсикологічному дослідженні м'язової тканин з трупа ОСОБА_15 не виявлено етилового, метилового, пропілового, бутилового і алілового спиртів. При проведенні судово-медичної експертизи у відділенні судово-медичної криміналістики лопаток від трупа ОСОБА_15, на правій лопатці виявлено 1 наскрізну тріщину та на лівій лопатці було виявлено 2 наскрізні тріщини, які утворились від дії тупого предмету (предметів). Виявити будь-які патологічні зміни в присланому матеріалі при судово-гістологічному дослідженні неможливо через різко виражені гнилісні зміни (ОСОБА_34 5 а.с.30-40);
висновком додаткової судово-медичної експертизи №67/12 від 21.05.2012 р., згідно з яким будь-які патологічні зміни в м'яких тканинах та внутрішніх органах при судово-медичній експертизі та додатковому судово-гістологічному дослідженні через різко виражені гнилісні зміни не виявлено. При судово-медичній експертизі скелетизованого трупа ОСОБА_15 виявлені наступні ушкодження: перелом кісток носа, перелом тіла лівої лопатки та перелом тіла правої лопатки, травматичний злам 1,3 зубів верхньої щелепи справа та травматичний злам 1, 2 зубів верхньої щелепи зліва. Тілесні ушкодження, виявлені на трупі ОСОБА_15, у вигляді переломів обох лопаткових кісток виникли від безпосередньої дії тупого твердого предмету із обмеженою поверхнею, оскільки кочерга являється твердим тупим предметом, не виключено, що вищевказані пошкодження на лопатках могли утворитися від дії кочерги, при ударах такою в ділянку лопаткових кісток, та відносяться у живих осіб до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я. Перелом кісток носа, виявлений на трупі ОСОБА_15, виник від безпосередньої дії тупого предмету із обмеженою поверхнею та відноситься у живих осіб до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я. Травматичний злам чотирьох зубів верхньої щелепи виник від дії тупих твердих предметів та відноситься у живих осіб до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров'я; в категоричній формі висловитись щодо механізму утворення переломів зубів не представляється можливим. Тілесні ушкодження, виявлені на трупі ОСОБА_15, не знаходяться у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку із настанням смерті ОСОБА_15 Враховуючи, що труп ОСОБА_15 скелетизований, із фрагментарними залишками м'яких тканин і частково залишків гнилих та муміфікованих внутрішніх органів, встановити причину та час настання смерті ОСОБА_15І, не представляється можливим (ОСОБА_34 5 а.с.55-60);
висновком судово-гістологічної експертизи №1/13 р. від 25.01.2013 р. трупа ОСОБА_15, проведеної на підставі ухвали колегії суддів Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 05.12.2012 р. (ОСОБА_34 7 а.с.162-164), згідно з яким на запитання суду «Чи наявний в кістковому матеріалі стегнової кістки трупа ОСОБА_15 /який знаходиться в архіві судово-медичної імунології/ діатомовий планктон? Чи відповідає він планктону, який міститься в рідині, відібраній з водоймища, в яке було поміщене тіло потерпілого ОСОБА_15?», експертами надано відповідь про те, що в кістковому мозку діатомового планктону не виявлено, немає ні лабораторних, ні макроскопічних ознак утоплення (ОСОБА_34 7 а.с.188);
показаннями в судовому засіданні судово-медичного експерта ОСОБА_28, який підтримав свої висновки та додатково вказав, що на підставі постанови органу досудового слідства проводив судово-медичну експертизу трупа ОСОБА_15 По завершенню експертизи було надано висновок експерта №27/12 від 15.05.2012 р., а в подальшому на підставі постанови органу досудового слідства ним було проведено додаткову судово-медичну експертизу (за матеріалами кримінальної справи) трупа ОСОБА_15, по завершенню якої був наданий висновок експерта №67/12 від 21.05.2012 р. Крім того, 28.03.2012 р. він приймав участь у проведенні слідчої дії - огляді місця події за фактом виявлення трупа ОСОБА_15, 29.03.2012 р. приймав участь у проведенні слідчої дії - огляді трупа ОСОБА_15, а 30.03.2012 р., 04.01.2012 р. і 09.04.2012 р. приймав участь під час проведення відтворення обстановки та обставин дії за участю ОСОБА_27, ОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_13, під час яких вказані особи розповідали про обставини, які пов'язані із вбивством ОСОБА_15 у грудні 2009 року та подальшим переховуванням його трупа. Встановити причину смерті ОСОБА_15 не представилось можливими у зв'язку із вираженими гнильними змінами м'яких тканин, органів та систем органів трупа ОСОБА_15, про що зазначено у вищезгаданих висновках експерта. Ознак самооборони на кістках трупа ОСОБА_15 не виявлено. Тілесні ушкодження, виявлені на трупі ОСОБА_15, виникли від дії тупого твердого предмету (тупих твердих предметів). Могли виникнути внаслідок ударів металевою кочергою, яка була виявлена і вилучена під час проведення слідчих дій та в подальшому скерована для проведення медико-криміналістичної експертизи. Крім того, судово-медичний експерт ОСОБА_28 в судовому засіданні вказав, що прослухавши пояснення підсудних, вважає, що причиною смерті потерпілого міг бути травматичний шок, який згідно медичної практики проходить у фазі гальмування та фазі збудження. В судовому засіданні підсудні пояснювали, що потерпілий тривалий час знаходився в сидячому положенні, а потім різко піднявся, це є ознакою фази збудження. Ознаками фази гальмування є важке дихання, бліде забарвлення шкірних покривів, відсутність пульсу, можливо відсутність серцебиття. В даному випадку пульс у потерпілого міг бути і відсутній, а якщо він і був, то підсудні могли його не виявити. Під час фази гальмування тіло на дотик холодне, може з'являтись холодний піт, характерними ознаками також є відсутність свідомості, привідкритий рот, оскільки йде подразнення і м'язи щелеп розслаблюються та рот відкривається. За вказаний підсудними часовий проміжок не могли виникнути абсолютні ознаки смерті потерпілого, однак можна помітити відносні ознаки смерті, а саме: пасивне положення тіла, бліде забарвлення шкірних покривів, відсутність дихання, свідомості, відсутність пульсу та серцебиття, втрата чутливості до больових подразників, охолодження кінцівок за рахунок перерозподілу крові. Часові проміжки та кількість нанесених ударів відповідають класичним ознакам травматичного шоку у потерпілого, який був розвинутий за допомогою подразнення нервових рецепторів організму. Підсудними було нанесено різні тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_15, від переломів лопаток у потерпілого міг розвинутись травматичний шок, а от тілесні ушкодження у вигляді синців травматичного шоку викликати не могли. Травматичний шок - це певний термінальний стан, подразнення всієї нервової системи в сукупності, відповідно мозок починає неадекватно реагувати на такі зміни і відбувається перерозподіл крові в організмі, шкірні покриви стають блідого забарвлення, пошкоджені тканини руйнуються. Якщо даний процес не зупиняти, тобто не надати відповідну медичну допомогу, то розвивається стан агонії, яка призводить до смерті. Агонія, клінічна смерть тривають близько 40 хв., якщо відсутнє дихання і серцебиття, то приблизно через 10 хв. відмирають клітини мозку. Розвиток вказаних процесів призводить до травматичного шок, кожне ушкодження організму призводить до болю, однак він не є основним фактором травматичного шоку. Біль, подразнення нервової системи та пошкодження тканин, внаслідок нанесених ударів спричиняють больовий шок, який є одним із варіантів травматичного шоку. Неадекватна поведінка потерпілого розпочалась з фази збудження, коли він різко піднявся і тоді розпочався травматичний шок, який інколи може наступити раптово, однак в даному випадку все відбувалося повільно. За наведених підсудними обставин, за яких було вчинено злочин, та кількістю та механізмом нанесених тілесних ушкоджень, поведінкою та реакцією потерпілого на удари, які були завдані підсудними, можна зробити висновок, що причиною смерті потерпілого був саме травматичний шок;
показаннями в судовому засіданні судово-медичного експерта ОСОБА_28 про те, що висновок експертизи №1/13 р. від 25.01.2013 р. трупа ОСОБА_15 свідчить про те, що на час занурення тіла потерпілого у водойму 19.12.2009 року, потерпілий ОСОБА_15 був мертвий, оскільки діатомового планктону ні у воді, ні у нирках, ні у кістковому мозку потерпілого не виявлено;
висновком медико-криміналістичної експертизи №106/2012-мк від 14.05.2012 р., згідно з яким, на правій лопатці виявлено 1 наскрізну тріщину та на лівій лопатці було виявлено 2 наскрізні тріщини, які утворились від дії тупого предмету (предметів), характерних особливостей, які б дали можливість більш конкретно встановити механізм утворення тріщин та вид травмуючого предмету виявлено не було. Оскільки кочерга являється твердим тупим предметом, не виключено, що вищевказані пошкодження на лопатках могли утворитися від дії кочерги, наданої на експертизу (ОСОБА_34 5 а.с.73-77);
висновком молекулярно-генетичної експертизи №3/535 від 21.05.2012 р., згідно з яким ОСОБА_7 може бути біологічним батьком особи чоловічої генетичної статі, фрагмент кістки якої надано на дослідження; ймовірність даної події складає 99,83% (ОСОБА_34 5 а.с.91-94);
висновком почеркознавчої експертизи №6/194 від 03.05.2012 р., згідно з яким рукописний текст на представленому 1 (одному) аркуші паперу, добровільно виданому обвинуваченим ОСОБА_12 06.04.2012 р. під час проведення огляду у приміщенні кабінету №8 Жидачівського РВ ГУ МВС України у Львівській області, - виконаний ОСОБА_8 (ОСОБА_34 5 а.с.126-129).
Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством.
Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості, не викликають.
Органами досудового слідства дії підсудного ОСОБА_8 кваліфіковано за ч.3 ст.27, п.12 ч.2 ст.115; ч.3 ст.27, п.4 ч.2 ст.115 КК України, а саме ОСОБА_8 ставиться в вину організація та вчинення умисного, за попередньою змовою групою осіб, з особливою жорстокістю вбивства потерпілого ОСОБА_15; дії підсудного ОСОБА_10 кваліфіковано за ч.2 ст.27, п.12 ч.2 ст.115, ч.2 ст.27, п.4 ч.2 ст.115 КК України, а саме ОСОБА_10 ставиться в вину вчинення у співучасті з іншими суб'єктами злочину умисного, за попередньою змовою групою осіб, з особливою жорстокістю вбивства потерпілого ОСОБА_15; дії підсудних ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 кваліфіковано за ч.5 ст.27, п.12 ч.2 ст.115; ч.5 ст.27, п.4 ч.2 ст.115 КК України, а саме ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 ставиться в вину пособництво у вчиненні умисного, за попередньою змовою групою осіб, з особливою жорстокістю вбивства потерпілого ОСОБА_15
Зокрема, на досудовому слідстві встановлено що ОСОБА_8, діючи як організатор групи для вчинення злочину, спонукав до участі у вчиненні вбивства ОСОБА_15 чотирьох осіб в якості виконавців та пособників, керував діями співучасників та особисто приймав участь у вчиненні дій, направлених на позбавлення життя потерпілого. ОСОБА_12 та ОСОБА_13, діючи як пособники у вчиненні вбивства ОСОБА_15, згідно відведеної функції ОСОБА_8, під надуманим приводом з'ясування обставин зникення мобільного телефону у ОСОБА_10, близько 24 години шляхом застосування насильства щодо ОСОБА_15 доставили його разом із ОСОБА_8 і залученим як пособником ОСОБА_14, до місця проживання ОСОБА_10 ОСОБА_12, ОСОБА_13 і ОСОБА_14, перебуваючи у приміщенні будинку № 41 по вул. Лісовій у с. Рудківці, своєю присутністю усували перешкоди та сприяли вчиненню вбивства ОСОБА_15 іншими співучасниками. ОСОБА_10, діючи як співвиконавець у вчиненні вбивства ОСОБА_15, згідно відведеної функції, разом із ОСОБА_8, користуючись безпорадним станом ОСОБА_15, умисно наносили разом з іншими учасниками удари кулаками та металевою кочергою по тілу ОСОБА_15, чим подавили волю потерпілого до опору та спричинили останньому тілесні ушкодження, від яких потерпілий помер. З метою приховати труп і сліди вчиненого злочину ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 і ОСОБА_8 перенесли труп ОСОБА_15, його куртку і черевики до ставка, розташованого на подвір'ї ОСОБА_16 по вул. Лісовій у Рудківці Жидачівського району Львівської області, де розбили лід на ставку, після чого разом із ОСОБА_12 кинули труп ОСОБА_15 і його черевики у ставок, а в березні 2010 року виявили, що труп сплив на поверхню, про що повідомили ОСОБА_8, який запропонував їм витягнути труп із водоймища і закопати його, що вони і зробили в нічний час у березні 2010 року.
На підставі досліджених в судовому засіданні доказів, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_8 та ОСОБА_10 є співучасниками вчинення умисного, за попередньою змовою групою осіб, з особливою жорстокістю вбивства потерпілого ОСОБА_15, а тому їх дії слід кваліфікувати за п.4, п.12 ч.2 ст.115 КК України, ОСОБА_14 заподіяв потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження та за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_13 та ОСОБА_12 вчинив заздалегідь необіцяне приховування особливо тяжкого злочину, а тому його дії слід перекваліфікувати на ч.1 ст.122; ч.2 ст.28, ч.1 ст.396 КК України; ОСОБА_13 та ОСОБА_12, за попередньою змовою між собою та ОСОБА_14 вчинили заздалегідь необіцяне приховування особливо тяжкого злочину, а тому їхні дії слід перекваліфікувати на ч.2 ст.28, ч.1 ст.396 КК України.
До вказаних висновків суд прийшов, виходячи з наступного.
Відповідно до п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров'я особи» №2 від 07 лютого 2003 р. вчиненим за попередньою змовою групою осіб (п. 12 ч. 2 ст. 115 КК) умисне вбивство вважається тоді, коли в позбавленні потерпілого життя брали участь декілька осіб (дві і більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його виконання. За цей злочин несуть відповідальність і ті особи, котрі хоча й не вчинювали дій, якими безпосередньо була заподіяна смерть потерпілому, але, будучи об'єднаними з іншими співвиконавцями вбивства єдиним умислом, спрямованим на позбавлення потерпілого життя, виконали хоча б частину того обсягу дій, який група вважала необхідним для реалізації цього умислу. З урахуванням конкретних обставин справи та змісту спільного умислу осіб, що вчинюють убивство за попередньою змовою, до таких дій належать: застосування на початку нападу насильства щодо потерпілого з метою приведення його у безпорадний стан з тим, щоб інший співучасник, скориставшись таким станом, заподіяв потерпілому смерть; подолання опору потерпілого з метою полегшити заподіяння йому смерті іншим співучасником; усунення певних перешкод, що в конкретній ситуації заважають іншій особі заподіяти потерпілому смерть або істотно ускладнюють це; надання особі, яка згідно з домовленістю заподіює смерть потерпілому, конкретної допомоги під час учинення вбивства (у вигляді порад, передачі зброї тощо); ведення спостереження за потерпілим, іншими особами чи обстановкою безпосередньо перед убивством або під час його вчинення з метою забезпечити реалізацію спільного умислу тощо.
Дослідженими в судовому засіданні доказами встановлено, що попередня змова на вбивство потерпілого ОСОБА_15, між підсудними ОСОБА_8 та ОСОБА_10 виникла під час з'ясування останніми у потерпілого обставин зникнення мобільного телефону у ОСОБА_36 восени 2009 року, та відбулась у формі конклюдентних дій підсудних, які почергово почали наносити удари потерпілому. При цьому після того, як ОСОБА_8 умисно, із значною силою прикладання наніс ОСОБА_15 6 ударів, ОСОБА_10 наніс 4 удари кулаками в життєво важливі органи тіла, а саме в грудну клітку потерпілого. Після того, як ОСОБА_8 металевою кочергою, яку йому надав ОСОБА_10, наніс близько 10 ударів по обох ключицях/лопатках ОСОБА_15, ОСОБА_10 завдав 1 удар в ліву частину ключиці/лопатки, достовірно знаючи, що спричинення такої значної кількості ударів в область грудної клітки та спини є небезпечним для життя. Продовжуючи свої узгоджені злочинні дії, направлені на умисне вбивство ОСОБА_15, бажаючи спричинити потерпілому особливий біль і страждання, ОСОБА_8, металевою кочергою завдав один удар в ділянку голови ОСОБА_15, достовірно знаючи, що спричинення удару в область голови є небезпечним для життя, може потягнути за собою смерть людини і бажаючи настання таких наслідків, в результаті вказаного удару потерпілий впав на підлогу, де йому ОСОБА_8 тією ж кочергою завдав близько 5 ударів в ділянку спини, а ОСОБА_10 завдав один удар в грудну клітку потерпілого, який від сукупності отриманих тілесних ушкоджень помер на місці і таким чином підсудні, умисно вбили потерпілого, за попередньою змовою між собою.
Показання підсудних ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 про кількість, послідовність нанесених ОСОБА_8 та ОСОБА_37 ударів, жорстокість та агресію, з якими були нанесені вказані удари в життєво важливі органи тіла потерпілого, повністю узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_38 і підтверджують, що дії ОСОБА_8 та ОСОБА_10 були попередньо узгоджені та спрямовані на досягнення єдиної мети - настання смерті потерпілого, при цьому кожний з них виконував певну роль.
Доводи підсудних ОСОБА_8 та ОСОБА_10 про відсутність у них попередньої змови, оскільки, як вони стверджували і під час досудового слідства так і в судовому засіданні, вони не домовлялись про вчинення вбивства, є безпідставними, оскільки спростовуються викладеними у вироку доказами. Зокрема, як вбачається з пояснень підсудних ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та свідка ОСОБА_27 з самого початку і до завершення подій злочинні дії ОСОБА_8 та ОСОБА_10 були охоплені спільним умислом на досягнення, за попередньою домовленістю, поставленої мети - вбивства потерпілого, що стверджується спланованим розвитком подій, а саме: послідовністю, швидкістю та узгодженістю нанесення потерпілому ударів підсудними, надання ОСОБА_10 предмету для нанесення тілесних ушкоджень - металевої кочерги ОСОБА_8, усвідомлення підсудними необхідності застосування фізичної сили для подолання опору потерпілого, спільне бажання провчити потерпілого за неправильний вчинок. Суд вважає, що кожний з підсудних здійснив такий об'єм дій, які по їх замислу були необхідні і достатні для реалізації спільного злочинного умислу - вбивства потерпілого.
Волевиявлення ОСОБА_8 та ОСОБА_10 через поведінку, виконання узгоджених між собою дій, направлених на позбавлення життя потерпілого та характер дій підсудних, коли вони одночасно та узгоджено почали наносити удари потерпілому (що підтверджується як показаннями інших підсудних, так і показаннями свідка), та з метою вбивства, з особливою жорстокістю били кулаками та металевою кочергою потерпілого, який знаходився в сидячому, а згодом в лежачому положенні і фактично не мав можливості захищатись, наносили удари в місця розташування життєво важливих органів, кількість нанесених ударів в життєво важливі органи, механізм спричинення тілесних ушкоджень та час протягом якого вони наносились (близько 1 години часу), свідчить про попередню домовленість на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині з особливою жорстокістю, за попередньою змовою групою осіб.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров'я особи» №2 від 07 лютого 2003 р. для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК), суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю. Якщо винний діяв з умислом на вбивство, тривалість часу, що минув з моменту заподіяння ушкоджень до настання смерті потерпілого, для кваліфікації злочину як умисного вбивства значення не має.
Відповідно до закону (ст.ст.24, 115 КК України) для обвинувачення в умисному вбивстві необхідно встановити, що винна особа, вчиняючи протиправні дії, передбачала настання смерті потерпілого і внаслідок цих дій бажала чи свідомо припускала настання такого наслідку.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_8 та ОСОБА_10, упродовж тривалого часу (на протязі 1 години) кулаками та металевою кочергою жорстоко били потерпілого ОСОБА_15 по різним частинам тіла, потерпілий не міг чинити опору, а лише прикривався руками і просив підсудних припинити дії, однак, залишаючись при свідомості, до настання смерті відчував сильний фізичний біль.
Аналізуючи досліджені судом докази, суд прийшов до висновку, що твердження підсудних ОСОБА_8 та ОСОБА_10 про те, що вони не мали умислу на вбивство потерпілого ОСОБА_15, є безпідставними і спростовуються наведеними у вироку доказами так і самими обставинами справи, а саме: кількістю нанесених ударів, в тому числі і в життєво важливі органи, а також та обставина, що на прохання підсудних ОСОБА_14, ОСОБА_12 та свідка ОСОБА_27, які просили їх зупинитися і перестати наносити удари потерпілому, підсудні ОСОБА_8 та ОСОБА_10 на прохання не зважали і продовжували свої злочинні дії, що свідчить про те, що підсудні ОСОБА_8 та ОСОБА_10 бажали настання смерті потерпілого ОСОБА_15 і припинили злочинні дії, коли потерпілий почав стогнати та хрипіти, а згодом взагалі подавати ознаки життя.
Про наявність у підсудних ОСОБА_8 та ОСОБА_10 прямого умислу на вбивство потерпілого свідчать зокрема, спосіб заподіяння тілесних ушкоджень, знаряддя злочину, кількість, характер та локалізація тілесних ушкоджень, спрямованість ударів та їх сила, а також поведінка підсудних, які виконавши усі дії, які вважали необхідними для доведення злочину до кінця, після вчинення злочину залишили потерпілого у безпорадному стані, коли той, почав важко дихати і схилив голову над столом, жодним чином не намагалися відвернути злочинних наслідків свого діяння, внаслідок чого настала смерть потерпілого, а тому суд вважає, що наносячи потерпілому ОСОБА_15 зазначені тілесні ушкодження, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 усвідомлювали суспільну небезпеку своїх дій, передбачали їх наслідки, локалізація та характер спричинених тілесних ушкоджень свідчить, що вони стосовно потерпілого діяли спільно, активно й узгоджено, з єдиним умислом - позбавити його життя.
Та обставина, що підсудний ОСОБА_8, після того, як підсудний ОСОБА_12 звернув увагу присутніх на потерпілого, який не подавав будь-яких ознак життя, намагався надати потерпілому допомогу шляхом завдання ударів кулаками в область серця, не дає суду підстав вважати, що в підсудного ОСОБА_8 був відсутній умисел на вбивство потерпілого, оскільки останній удар, підсудний ОСОБА_10 наніс в його присутності, і підсудний ОСОБА_8, як і підсудний ОСОБА_10, які знаходилися на близькій віддалі від потерпілого не могли не бачити і не чути, як потерпілий стогнав, а згодом втратив свідомість і помер. При цьому, жоден з підсудних не вчинив будь-якої дії, щоб врятувати потерпілого, коли той помирав, а навпаки, бажаючи настання смерті, свідомо вчинили дії, необхідні для того, щоб потерпілий помер і бажали настання таких наслідків.
Не спростовують висновків суду про прямий умисел в підсудних ОСОБА_8 та ОСОБА_10 на вбивство потерпілого ОСОБА_15 показання підсудних про те, що з часу нанесення ОСОБА_10 останнього удару та моментом, коли ОСОБА_12 виявив, що потерпілий не подає жодних ознак життя пройшло 30-40 хв., підстав вважати, що потерпілий помер саме в цей момент в суду немає, оскільки з показань судового-медичного експерта ОСОБА_28 в судовому засіданні про стадії розвитку травматичного шоку та показань підсудних про те, що після останнього удару потерпілий почав стогнати та хрипіти, вбачається, що потерпілий помер на протязі незначного проміжку часу після нанесення останнього удару ОСОБА_10
Крім того, суд не може погодитись з показаннями підсудного ОСОБА_8 про те, що він наніс лише кілька ударів потерпілому кулаками та п'ять ударів металевою кочергою та не мав умислу на вбивство потерпілого, до таких показань колегія суддів ставиться критично, ніякими іншими доказами дані обставини не підтверджуються та спростовуються наведеними вище доказами у справі, в тому числі показаннями інших підсудних ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та свідка ОСОБА_38 про кількість нанесених ОСОБА_8 ударів, жорстокість та агресію, з якими були нанесені вказані удари в життєво важливі органи тіла потерпілого.
Ці показання підсудних ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та свідка ОСОБА_38 підтверджуються проведеними між ними очними ставками, оголошеними в судових засіданнях протоколами допитів обвинувачених, які є аналогічними їх показанням, даними ними в судовому засіданні, протоколами відтворення обстановки і обставин події із застосуванням відеозапису з участю вказаних підсудних та свідка, де останні на місці події детально розповіли і показали кількість та механізм заподіяння ударів підсудними ОСОБА_8 та ОСОБА_10 Ставити під сумнів ці показання в суду підстав немає.
Окрім цього, показаннями свідка ОСОБА_27 - очевидця подій, які мали місце 18.12.2009 р. на вул. Лісовій,41 у с. Рудківці Жидачівського району, який за клопотанням прокурора був допитаний в закритому судовому засіданні, дають підстави суду зробити висновок, що події розвивалися саме таким чином, як показав вказаний свідок, суд враховує, що злочин було вчинено у його присутності, показання надані свідком суд вважає правдивими, логічними та послідовними, вони загалом співпадають з показами інших підсудних про перебіг подій, що мали місце з їх участю 18 грудня 2009 року, які стороннім особам не могли бути відомі.
Рукописний текст, який міститься в матеріалах кримінальної справи (Т.4 а.с.20), який згідно висновку почеркознавчої експертизи №6/194 від 03.05.2012 р., виконаний ОСОБА_8 (ОСОБА_34 5 а.с.126-129), та був виданий обвинуваченим ОСОБА_12 06.04.2012 р. під час проведення огляду у приміщенні кабінету №8 Жидачівського РВ ГУ МВС України у Львівській області, свідчить про намір підсудного ОСОБА_8 уникнути кримінальної відповідальності за скоєний ним злочин.
Оцінюючи показання підсудного ОСОБА_8, а саме його твердження, що він вбивства не вчиняв, та наніс потерпілому лише кілька ударів, а інші підсудні його обмовляють, щоб уникнути кримінальної відповідальності, суд вважає, що підсудний ОСОБА_8 неправдиво пояснював про обставини вчиненого ним злочину i розцінює їх як один із засобів захисту своїх прав та інтересів та намаганням уникнути відповідальності за вчинене.
Суд не бере до уваги показання підсудного ОСОБА_10 про те, що він вбивства ОСОБА_15 не вчиняв, та наніс потерпілому лише кілька ударів, й розцінює дачу таких показань як форму захисту з метою применшення ступеню тяжкості вчиненого злочину та пом'якшення покарання.
Сукупність наведених доказів, разом з показаннями самих підсудних ОСОБА_8 та ОСОБА_10 привели суд до висновку, що мотивом дій підсудних ОСОБА_8 та ОСОБА_10 була неприязнь до потерпілого у зв'язку зі зникненням мобільного телефону у ОСОБА_10 восени 2009 року на території Пустомитівського району Львівської області, та бажання підсудних провчити потерпілого, обставини зникнення вказаного телефону були предметом з'ясування підсудними ОСОБА_8 та ОСОБА_10 у потерпілого ОСОБА_15 18.12.2009 р. в с. Рудківці, по вул. Лісовій,41, що спростовує доводи досудового слідства про надуманий привід з'ясування обставин зникнення мобільного телефону.
Підсудні ОСОБА_8 та ОСОБА_10 в судовому засіданні заявили про те, що потерпілий ОСОБА_15 достовірно знав, хто викрав телефон у ОСОБА_10, проте останньому про це не повідомив, вони вважали, що потерпілий поступив неправильно, а тому повинен відповісти за свій вчинок, і незважаючи на той факт, що потерпілий ОСОБА_15 в приміщенні будинку, під час розвитку вказаних подій, визнавав свою ніби-то провину і зобов'язувався повернути кошти або телефон, підсудніх ОСОБА_8 та ОСОБА_10 це не зупинило, і вони, попередньо змовившись, діючи узгоджено і цілеспрямовано, використовуючи свою переважаючу фізичну силу, позбавляючи потерпілого можливості закликати на допомогу, усвідомлюючи, що своїми діями завдають потерпілому особливих фізичних страждань та нестерпного болю, умисно, почергово із значною силою прикладання нанесли потерпілому значну кількість ударів кулаками та металевою кочергою в життєво важливі органи, і припинили свої дії тільки тоді, коли потерпілий ОСОБА_15 схилив голову над столом і почав важко дихати, а згодом взагалі перестав подавати ознаки життя.
В силу п.4 ч.2 ст.115 КК України умисне вбивство визнається вчиненим з особливою жорстокістю, бо винний усвідомлював, що завдає потерпілому особливих мук и страждань. Сама по собі множинність поранень при вбивстві не в усіх випадках свідчить про наявність такої кваліфікуючої ознаки, оскільки закон пов'язує останню не тільки зі способом вбивства, а й з іншими обставинами, які підтверджують, що винний діяв з умислом, спрямованим на вчинення злочину з особливою жорстокістю.
Згідно з п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07.02.2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» умисне вбивство визнається вчиненим з особливою жорстокістю, якщо винний, позбавляючи потерпілого життя, усвідомлював, що завдає йому особливих фізичних (шляхом заподіяння великої кількості тілесних ушкоджень, тортур, мордування, мучення, в тому числі з використанням вогню, струму, кислоти, лугу, радіоактивних речовин, отрути, яка завдає нестерпного болю тощо) психічних чи моральних (шляхом зганьблення честі, приниження гідності, заподіяння тяжких душевних переживань, глумління тощо) страждань, а також якщо воно було поєднане із глумлінням над трупом або вчинювалося в присутності близьких потерпілому осіб і винний усвідомлював, що такими діями завдає останнім психічних чи моральних страждань.
Детальний аналіз наведених показань підсудних та свідка ОСОБА_27, свідчить, що під час вбивства потерпілого, ОСОБА_8 та ОСОБА_37 діяли спільно, спираючись один на одного, між їхніми діями існує причинний зв'язок, окрім цього вони позбавляли ОСОБА_15 життя, діючи крайнє безжалісно, нещадно, завдаючи потерпілому нестерпного фізичного болю, усвідомлюючи це і бажаючи заподіяння останньому особливих страждань.
Згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи №93 від 27.06.2013 р., удари, нанесені підсудними в голову, плече (і напевно шию), грудну клітку могли викликати травматичний шок або рефлекторну зупинку серця, що в подальшому стало причиною смерті; і якщо смерть наступила від травматичного шоку або рефлекторної зупинки серця, то всі ушкодження, нанесені потерпілому в момент спричинення були небезпечними для життя і можуть кваліфікуватись як тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент нанесення.
Суд прийшов до переконливого висновку, що ОСОБА_8 та ОСОБА_37 діяли щодо ОСОБА_15 з особливою жорстокістю, оскільки під час позбавлення його життя завдавали протягом тривалого часу чисельних ударів руками і твердим металевим предметом - кочергою в життєво важливі частини тіла і голову, внаслідок чого потерпілий зазнав особливих страждань, одержав переломи лопаток, переломи кісток носу та травматичний злам зубів, під час нанесення ударів з носа та рота у потерпілого текла кров, потерпілий не мав змоги себе захистити і лише підставляв руки, бажаючи уникнути ударів, які наносили підсудні, просив води, оскільки почував себе погано. Винні у смерті ОСОБА_15 особи били його тривалий час, робили перерви, вживали спиртні напої, а потім знову продовжували злочинні дії. Потерпілий просив зазначених осіб не бити його, намагався себе захистити, підвестися, падав, однак ОСОБА_8 та ОСОБА_10 не зупиняли своїх дій та продовжували наносити удари.
Після того, як потерпілий схилив голову над столом та намагався щось сказати, попросити допомоги, підсудний ОСОБА_10, в присутності ОСОБА_8, який схвалив його дії, наніс йому удар в грудну клітку, після чого потерпілий застогнав, почав хрипіти та перестав подавати будь-які ознаки життя.
Висновком експертизи №27/12 від 15.05.2012 р. встановлено, що характер та локалізація тілесних ушкоджень, виявлених на трупі ОСОБА_15 вказує на неможливість їх утворення внаслідок вільного падіння ОСОБА_15 на площину із положення стоячи (ОСОБА_34 5 а.с.30-40).
Показання в судовому засіданні судово-медичного експерта ОСОБА_28 про те, що при наявності виявлених у потерпілого наведених тілесних ушкоджень, на час настання смерті потерпілий відчував нестерпний фізичний біль, чисельні переломи лопаток, перелом кісток черепа у будь-якому разі супроводжується особливим болем, дає суду підстави вважати, що підсудні ОСОБА_8 та ОСОБА_37 усвідомлювали, що позбавляючи життя потерпілого, вони завдають йому особливих фізичних страждань, а тому вважає доведеним факт вчинення підсудними ОСОБА_8 та ОСОБА_37 умисного вбивства з особливою жорстокістю.
Показання підсудних ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та свідка ОСОБА_38 щодо механізму спричинення тілесних ушкоджень потерпілому підсудними ОСОБА_8 та ОСОБА_10, не суперечать висновкам комісійної судово-медичної експертизи №93 від 27.06.2013 р., згідно з якими удари, нанесені підсудними в голову, плече (і напевно шию), грудну клітку могли викликати травматичний шок або рефлекторну зупинку серця, що в подальшому стало причиною смерті (ОСОБА_34 7 а.с.233-252).
Отже, характер вчинених підсудними ОСОБА_8 та ОСОБА_10 дій, пов'язаних із завданням потерпілому кулаками та металевою кочергою чисельних ударів у життєво важливі органи, внаслідок чого він зазнавав особливих страждань і йому були спричинені зазначені у висновку судово-медичної експертизи тілесні ушкодження, які призвели до розвитку травматичного шоку і смерті потерпілого, свідчать про те, що вони були прижиттєвими, нанесеними невдовзі перед настанням смерті та заподіяні дією твердих предметів і доводить, що підсудні свідомо з винятковою жорстокістю нещадно наносили потерпілому безліч ударів і бажали його нестерпних страждань. Виняткова жорстокість підсудних доводиться і тим, що помираючого потерпілого підсудні залишили за столом і коли, він почав стогнати та хрипіти, не надали йому жодної медичної допомоги і не врятували його життя, що свідчить про їх намір - позбавити життя потерпілого.
Обставини за яких було вчинено злочин підсудними ОСОБА_8 та ОСОБА_10 щодо потерплого ОСОБА_15, узгодженість, інтенсивність і направленість їхніх дій, свідчать про те, що вони, за попередньою змовою групою осіб, діючи з особливою жорстокістю, спричиняючи своїми узгодженими діями фізичний біль, особливі страждання і мучення, шляхом спричинення особливо болісних тілесних ушкоджень, діяли не тільки з умислом на вбивство, а ще й з умислом, спрямованим на вбивство потерпілого з особливою жорстокістю.
Суд бере до уваги висновок комісійної судово-медичної експертизи №93 від 27.06.2013 р. та показання в судовому засіданні судового-медичного експерта ОСОБА_28 та вважає, що причиною смерті потерпілого ОСОБА_39 є травматичний шок (ОСОБА_34 7 а.с.233-252).
Письмові докази, які містяться в матеріалах кримінальної справи, а саме пояснення підсудних в судовому засіданні, показання свідка ОСОБА_27, показання в судовому засіданні судово-медичного експерта ОСОБА_28, протокол огляду місця події від 28.03.2012 р., висновок експерта №27/12, висновок експерта №78/2012-мк, додатковий висновок експерта №67/12, висновок експерта №106/2012-мк, дали достатні підстави судово-медичним експертам для висновку, що смерть потерпілого могла настати від травматичного шоку.
Так, в судовому засіданні судового-медичний експерт ОСОБА_28 дав показання про те, що причиною смерті потерпілого міг бути травматичний шок, який згідно медичної практики проходить у фазі гальмування та фазі збудження. В судовому засіданні підсудні пояснювали, що потерпілий тривалий час знаходився в сидячому положенні, а потім різко піднявся, це є ознакою фази збудження. Ознаками фази гальмування є важке дихання, бліде забарвлення шкірних покривів, відсутність пульсу, можливо відсутність серцебиття. В даному випадку пульс у потерпілого міг бути і відсутній, а якщо він і був, то підсудні могли його не виявити. Під час фази гальмування тіло на дотик холодне, може з'являтись холодний піт, характерними ознаками також є відсутність свідомості, привідкритий рот, оскільки йде подразнення і м'язи щелеп розслаблюються та рот відкривається. За вказаний підсудними часовий проміжок не могли виникнути абсолютні ознаки смерті потерпілого, однак можна помітити відносні ознаки смерті, а саме: пасивне положення тіла, бліде забарвлення шкірних покривів, відсутність дихання, свідомості, відсутність пульсу та серцебиття, втрата чутливості до больових подразників, охолодження кінцівок за рахунок перерозподілу крові. Часові проміжки та кількість нанесених ударів відповідають класичним ознакам травматичного шоку у потерпілого, який був розвинутий за допомогою подразнення нервових рецепторів організму. Підсудними було нанесено різні тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_15, від переломів лопаток у потерпілого міг розвинутись травматичний шок, а от тілесні ушкодження у вигляді синців травматичного шоку викликати не могли. Травматичний шок - це певний термінальний стан, подразнення всієї нервової системи в сукупності, відповідно мозок починає неадекватно реагувати на такі зміни і відбувається перерозподіл крові в організмі, шкірні покриви стають блідого забарвлення, пошкоджені тканини руйнуються. Якщо даний процес не зупиняти, тобто не надати відповідну медичну допомогу, то розвивається стан агонії, яка призводить до смерті. Агонія, клінічна смерть тривають приблизно 40 хв., якщо відсутнє дихання і серцебиття, то приблизно через 10 хв. відмирають клітини мозку. Розвиток вказаних процесів призводить до травматичного шоку, кожне ушкодження організму призводить до болю, однак він не є основним фактором травматичного шоку. Біль, подразнення нервової системи та пошкодження тканин, внаслідок нанесених ударів спричиняють больовий шок, який є одним із варіантів травматичного шоку. Неадекватна поведінка потерпілого розпочалась з фази збудження, коли він різко піднявся і тоді розпочався травматичний шок, який призвів до смерті потерпілого.
Суд вважає, що причиною смерті не могла бути рефлекторна зупинка серця, оскільки вказана причина смерті має зовсім іншу клініку і у потерпілого, під час вказаних подій розвинутою не була.
Так, згідно судово-медичної практики удари тупим предметом у рефлекторні зони (серце, сонячне сплетіння, промежина і т. ін.) іноді призводять до швидкої, майже миттєвої смерті, яка настає в результаті рефлекторної зупинки серця. При розтині трупа будь-яких видимих ушкоджень і патологічних змін, які могли б пояснити настання смерті, виявити не вдається. Діагноз встановлюється тільки після ретельного аналізу обставин події і картини вмирання, при виключенні інших можливих причин смерті.
Погоджуючись із висновком комісійної експертизи та показаннями експерта ОСОБА_28, беручи до уваги, що смерть потерпілого настала не миттєво, а через незначний проміжок часу, що виключає рефлекторну зупинку серця, на підставі аналізу всіх обставин справи, суд приходить до висновку, що смерть потерпілого ОСОБА_15 настала саме від травматичного шоку.
Правильність та об'єктивність висновку комісійної судово-медичної експертизи та показання судово-медичних експертів ОСОБА_28, ОСОБА_18, ОСОБА_35 про те, що причиною смерті є травматичний шок сумнівів не викликає, підсудні ОСОБА_8 та ОСОБА_10 в судовому засіданні визнали факт нанесення потерпілому тілесних ушкоджень (не визнали лише кількість нанесених ударів та заперечили умисел на вбивство потерпілого), не заперечили, що потерпілий помер на їхніх очах і вони вжили всіх заходів для приховання вбивства потерпілого, а тому доводи захисту про те, що причина смерті потерпілого не встановлена, і між діями підсудних ОСОБА_8 та ОСОБА_10 немає причинового зв'язку зі смертю, суд вважає безпідставними.
Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров'я особи» №2 від 07 лютого 2003 р. передбачено, що у разі, коли до кримінальної відповідальності притягнуто кількох осіб, які діяли спільно з умислом, спрямованим на позбавлення життя потерпілого чи заподіяння шкоди його здоров'ю, належить з'ясовувати і зазначати у вироку характер їхніх дій, ступінь участі у вчиненні злочину кожної з них. Дії осіб, які безпосередньо брали участь у позбавленні життя потерпілого або заподіянні шкоди його здоров'ю, потрібно кваліфікувати за статтями КК, що передбачають відповідальність за умисне вбивство чи умисне заподіяння шкоди здоров'ю, а дії організаторів, підбурювачів і пособників, які не були співвиконавцями злочинів, - за тими ж статтями з посиланням на відповідну частину ст. 27 КК.
Колегією суддів, дослідженими в судовому засіданні доказами встановлено, що підсудні ОСОБА_8 та ОСОБА_10, з метою вчинення вбивства ОСОБА_15, за попередньою змовою між собою, для реалізації злочинного наміру, направленого на вчинення вбивства ОСОБА_15, для з'ясування обставин зникнення мобільного телефону у ОСОБА_10, та можливого повернення коштів, вжили заходів для доставлення потерпілого в помешкання ОСОБА_10, де за попередньою змовою групою осіб, з особливою жорстокістю вчинили умисне вбивство потерпілого ОСОБА_15
У зв'язку з наведеним, в колегії суддів відсутні також підстави вважати, що підсудний ОСОБА_8 організував вбивство та розподілив ролі між співучасниками, дослідженими в судовому засіданні доказами встановлено, що останній діяв як співвиконавець, а тому відсутні підстави для кваліфікації його дій за ч.3 ст.27 КК України.
Наведене свідчить про те, що ОСОБА_8 та ОСОБА_10 є співвиконавцями вчинення умисного, за попередньою змовою групою осіб, з особливою жорстокістю вбивства потерпілого ОСОБА_15, а тому кваліфікація їх дій з посиланням на частини другу та третю статті 27 КК України є зайвою, а їх дії слід кваліфікувати за п.4, п.12 ч.2 ст.115 КК України.
Дії підсудних ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, яким органом досудового слідства ставиться в вину пособництво у вчиненні умисного вбивства, за попередньою змовою групою осіб, з особливою жорстокістю, підлягають перекваліфікації, зокрема, підсудного ОСОБА_14 на ч.1 ст.122; ч.2 ст.28, ч.1 ст.396 КК України; підсудних ОСОБА_13 та ОСОБА_12 на ч.2 ст.28, ч.1 ст.396 КК України, з наступних підстав.
Так, з досліджених в судовому засіданні письмових доказів та пояснень підсудних та свідка ОСОБА_27, вбачається, що 18.12.2009 року п'ятеро підсудних та свідок ОСОБА_27 знаходячись в приміщенні будинку №41 по вул. Лісовій в с. Рудківці, де розпивали спиртні напої, за вказівкою ОСОБА_8, який був для інших підсудних авторитетом, для з'ясування обставин зникнення у ОСОБА_10 мобільного телефону восени 2009 року, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, погодились піти покликати потерпілого ОСОБА_15 та двічі ходили до будинку колишньої дружини потерпілого ОСОБА_20 та кликали потерпілого, і згодом привели його до будинку. В подальшому, під час нанесення ОСОБА_8 та ОСОБА_10 чисельних ударів по тілу потерпілого, підсудні ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 не вчинили жодної дії, яка б містила ознаки об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч.5 ст.27, п.12 ч.2 ст.115, ч.5 ст.27, п.4 ч.2 ст.115 КК України, і яка б свідчила про те, що вони мають умисел на вбивство потерпілого, з особливою жорстокістю, за попередньою змовою групою осіб. Той факт, що підсудні ОСОБА_12 та ОСОБА_13, погодились піти покликати потерпілого, і разом з підсудним ОСОБА_14 знаходились в будинку під час нанесення підсудними ОСОБА_8 та ОСОБА_10 тілесних ушкоджень потерпілому, не дають правових підстав суду вважати, що вони вчинили пособництво у умисному вбивстві.
Відповідно до ч.5 ст.27 КК України пособником є особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню злочину іншими співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати злочинця, знаряддя чи засоби вчинення злочину, сліди злочину чи предмети, здобуті злочинним шляхом, придбати чи збути такі предмети, або іншим чином сприяти приховуванню злочину.
За змістом вказаної норми закону пособник зміцнює своїми діями чи бездіяльністю бажання, рішучість у виконавця або інших співучасників щодо вчинення злочину.
З об'єктивної сторони спільність у поведінці пособника виявляється в тому, що, укріплюючи своїми діями чи бездіяльністю рішучість вчинити злочин, він ставить свою діяльність у причиновий зв'язок з тим злочином, який вчиняється виконавцем.
Із суб'єктивної сторони пособник обов'язково повинен бути поінформований про злочинні наміри співучасників. Так він передбачає, що злочин, конкретний злочин, буде вчинений, і бажає цього чи свідомо припускає його вчинення.
В суду відсутні підстави вважати, що підсудні ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14, зміцнювали своїми діями чи бездіяльністю бажання, рішучість у виконавців ОСОБА_8 та ОСОБА_10 вчинити злочин, або були поінформовані про злочинні наміри виконавців, дослідженими в судовому засіданні доказами встановлено, що попередня змова на вбивство потерпілого, між ОСОБА_8 та ОСОБА_10 виникла безпосередньо в будинку ОСОБА_10, під час з'ясування обставин зникнення мобільного телефону, а тому колегія суддів вважає, що між діями ОСОБА_12 та ОСОБА_13, які ходили кликати потерпілого, та діями ОСОБА_12, ОСОБА_14 та ОСОБА_13, які були присутні під час нанесення тілесних ушкоджень потерпілому співвиконавцями ОСОБА_8 та ОСОБА_10, та смертю потерпілого, відсутній причиновий зв'язок, їхні дії не були об'єднані з іншими співвиконавцями вбивства єдиним умислом, спрямованим на позбавлення потерпілого життя, а тому відсутні підстави вважати, що вказані дії містять ознаки об'єктивної та суб'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч.5 ст.27, п.12 ч.2 ст.115, ч.5 ст.27, п.4 ч.2 ст.115 КК України.
Одночасно з показань підсудних ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, як під час досудового, так і під час судового слідства вбачається, що на вимогу ОСОБА_8, який попередньо жорстоко та агресивно наніс чисельні удари потерпілому ОСОБА_7, маючи реальні підстави побоюватися останнього, який нещодавно звільнився з місць позбавлення волі і користувався значним авторитетом серед односельчан, підсудні ОСОБА_12 та ОСОБА_13 нанесли металевою кочергою по одному удару в ділянку ноги потерпілого, а підсудний ОСОБА_14 в ділянку правого плеча потерпілого. Нанесені підсудними ОСОБА_12 та ОСОБА_13 удари, зі слів підсудних, були без прикладання сили, та не могли спричинити потерпілому тілесні ушкодження. Колегія суддів бере до уваги вказані показання підсудних, оскільки такі з початку досудового слідства були чіткими, послідовними, такими, що відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються іншими зібраними досудовим слідством та перевіреними в судовому засіданні доказами, крім того підсудні ретельно в деталях описали обставини та мотиви вчинення ними вказаних дій. Ці показання узгоджуються також з показаннями підсудних ОСОБА_8 та ОСОБА_10 та свідка ОСОБА_27, які дали аналогічні показання, та висновками експертиз, згідно яких на ногах потерпілого жодних тілесних ушкоджень не виявлено. Допитані в судовому засіданні експерти ОСОБА_28, ОСОБА_18 та ОСОБА_35 ствердили, що нанесені підсудними ОСОБА_12, та ОСОБА_13 удари не спричинили потерпілому жодних тілесних ушкоджень і тому підстав вважати, що такі знаходяться у причиновому зв'язку і могли викликати у потерпілого травматичний шок, який став причиною смерті, в суду відсутні.
Суд вважає, що дії підсудного ОСОБА_14, який на виконання вказівки ОСОБА_8, наніс удар в ділянку правого плеча потерпілого слід кваліфікувати за ч.1 ст.122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, оскільки в місці, де наніс удар підсудний потерпілому виявлено перелом лопатки (ОСОБА_20 5 а.с.30-40), в діях підсудного ОСОБА_14 відсутні кваліфікуючі ознаки частини другої вказаної статті, оскільки мети залякати потерпілого, або змусити вчинити певні дії у підсудного не було, удар був нанесений ним на виконання вказівки підсудного ОСОБА_8, якого підсудний ОСОБА_14 боявся. Підстав вважати, що нанесений удар знаходиться в причиновому зв'язку зі смертю потерпілого, в суду відсутні, оскільки такий не міг, як вбачається з показань експертів ОСОБА_28, ОСОБА_18 та ОСОБА_35 стати безпосередньою причиною смерті, та не був спрямований в життєво важливі органи. Окрім цього дії підсудного ОСОБА_14 не відзначаються спільним характером та узгодженістю дій з діями ОСОБА_8 та ОСОБА_10, та не об'єднані з іншими співвиконавцями вбивства єдиним умислом, спрямованим на позбавлення потерпілого життя.
Окрім цього, суд вважає, що в діях підсудних ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 відсутня суб'єктивна сторона складу злочину, передбаченого ч.5 ст.27, п.12 ч.2 ст.115, ч.5 ст.27, п.4 ч.2 ст.115 КК України, оскільки здобутими досудовим слідством та перевіреними в судовому засіданні доказами встановлено, що наміру на позбавлення життя - умисне вбивство у підсудних не було, дії підсудних ОСОБА_8 та ОСОБА_10 їхнім умислом не охоплювалися, співвиконавці умисного вбивства діяли узгоджено між собою, про їх намір вчинити умисне вбивство потерпілого, підсудним ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 не могло бути відомо, оскільки попередня змова між ОСОБА_8 та ОСОБА_10 на вчинення вбивства виникла безпосередньо перед нанесенням тілесних ушкоджень підсудними потерпілому, органом державного обвинувачення не надано, а судом під час розгляду справи не здобуто жодного доказу, який би давав підстави вважати, що між підсудними з самого початку виникла змова на вчинення вбивства потерпілого, і підсудні ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 вчинили пособництво у вказаному злочині.
Суд вважає, що у ході судового слідства не здобуто належних і допустимих доказів, які б у їх сукупності об'єктивно підтверджували скоєння ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 злочину, передбаченого ч.5 ст.27, п.12 ч.2 ст.115, ч.5 ст.27, п.4 ч.2 ст.115 КК України
Одночасно на підставі досліджених в судовому засіданні доказів, колегією суддів встановлено, що з метою приховати труп і сліди вчиненого злочину ОСОБА_8, спільно з ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_12, які достовірно знали про вчинення ОСОБА_8 та ОСОБА_10 умисного вбивства ОСОБА_15, в приміщенні будинку № 41 по вул. Лісовій у с. Рудківці Жидачівського району Львівської області, маючи умисел на заздалегідь не обіцяне приховування особливо тяжкого злочину - умисного вбивства ОСОБА_15, вчиненого ОСОБА_8 та ОСОБА_10, діючи за попередньою змовою між собою, на прохання ОСОБА_8 та ОСОБА_10 з метою уникнення останніми кримінальної відповідальності за вчинений злочин та з метою перешкоджання органам дізнання та досудового слідства у своєчасному розкритті злочину, перенесли труп ОСОБА_15, його куртку і черевики з будинку до ставка, розташованого на подвір'ї ОСОБА_16 на вул. Лісовій у с. Рудківці Жидачівського району Львівської області. Донісши труп до ставка, ОСОБА_13 пішов з місця злочину, а ОСОБА_8 і ОСОБА_14 розбили лід на ставку, після чого разом із ОСОБА_12 кинули труп ОСОБА_15 і його черевики у ставок. Після цього ОСОБА_12 та ОСОБА_13 залишили дане місце, а ОСОБА_14, з метою приховування слідів злочину, біля фундаменту, що знаходиться неподалік від церкви у тому ж населеному пункті, викинув куртку ОСОБА_15 У березні 2010 року, після того, як розтанув лід на вказаному ставку, ОСОБА_12 і ОСОБА_14 виявили, що труп ОСОБА_15 сплив на поверхню та повідомили про це ОСОБА_8, який запропонував їм витягнути труп із водоймища і закопати його. Після цього, маючи умисел на заздалегідь не обіцяне приховування особливо тяжкого злочину - умисного вбивства ОСОБА_15, вчиненого ОСОБА_8 та ОСОБА_10, діючи за попередньою змовою між собою, ОСОБА_12, ОСОБА_14 і ОСОБА_13, на прохання ОСОБА_8, в нічний час у березні 2010 року на земельній ділянці із західної сторони фундаменту, що неподалік від вказаного ставка, викопали яму, а ОСОБА_12 і ОСОБА_14 витягнули труп ОСОБА_15 з водоймища, зв'язали алюмінієвим дротом руки і ноги та перенесли труп до вказаної ями і закопали його, поклавши у верхніх шарах ґрунту цеглу з метою уникнення можливого розкопування ями тваринами, а про вказане місце розповіли ОСОБА_8 та ОСОБА_10
Вказані дії підсудних ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_12 слід кваліфікувати за ч.2 ст.28, ч.1 ст.396 КК України, як вчинене за попередньою змовою групою осіб заздалегідь необіцяне приховування особливо тяжкого злочину.
Поняття приховування злочину наведене у ч. 5 ст. 27 КК України, відповідно до якої воно може полягати в приховуванні злочинця, знарядь чи засобів вчинення злочину, слідів злочину чи предметів, здобутих злочинним шляхом. КК розрізняє два види приховування злочинів: заздалегідь обіцяне і заздалегідь не обіцяне. Перше, відповідно до ч. 5 ст. 27 розцінюється як співучасть у злочині, а саме як пособництво. Заздалегідь необіцяне приховування визначається як самостійний злочин проти правосудця у ст. 396 КК України. У цьому випадку приховувач не дає виконавцю або іншим співучасникам попередньої обіцянки (тобто до вчинення злочину, або у будь-якому випадку до його закінчення) на таке приховування.
Суд вважає, що дії ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_12, які допомогли винести труп потерпілого з будинку та понесли його до ставка, де розбивши лід, кинули у водойму, а згодом витягли та закопали труп охоплюються ч.2 ст.28, ч.1 ст.396 КК України, оскільки підсудні не давали співвиконавцям злочину - умисного вбивства ОСОБА_8 та ОСОБА_10 попередньої обіцянки (тобто до вчинення злочину, або у будь-якому випадку до його закінчення) на таке приховування, а вчинили заздалегідь необіцяне приховування особливо тяжкого злочину - умисного вбивства ОСОБА_15, вчиненого ОСОБА_8 та ОСОБА_10, діючи за попередньою змовою між собою, на прохання ОСОБА_8 та ОСОБА_10 з метою уникнення останніми кримінальної відповідальності за вчинений злочин та з метою перешкоджання органам дізнання та досудового слідства у своєчасному розкритті злочину, після вбивства потерпілого, приховали його труп.
Показання підсудного ОСОБА_14 про те, що він не вчиняв дій по приховуванню особливо тяжкого злочину колегія суддів розцінює, як намір підсудного уникнути кримінальної відповідальності, оскільки вказані показання підсудного не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, стороною захисту суду не надано жодного доказу, який би спростував показання інших чотирьох підсудних про те, що ОСОБА_14 допомагав переносити тіло потерпілого з будинку до водоймища, розбивав лід та допомагав кинути труп у водойму, а згодом восени 2010 року вчиняв дії по переховуванню трупа потерпілого на земельній ділянці ОСОБА_16
В суду відсутні підстави вважати, що потерпілий ОСОБА_15 помер від утоплення, оскільки дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема висновком судово-гістологічної експертизи №1/13 р. від 25.01.2013 р. трупа ОСОБА_15 та показаннями судово-медичного експерта ОСОБА_28 в судовому засіданні встановлено, що в кістковому мозку потерпілого діатомового планктону не виявлено, немає ні лабораторних, ні макроскопічних ознак утоплення.
Доводи захисту про відсутність у діях підсудних ОСОБА_8 та ОСОБА_10 попередньої змови групи осіб та про відсутність у них умислу на вбивство, суд вважає необґрунтованими. Про те, що підсудні ОСОБА_8 та ОСОБА_10 вчинили умисне вбивство за попередньою змовою групою осіб, і в них був умисел на вбивство потерпілого, свідчить те, що їх дії були взаємопов'язані і взаємоузгоджені, їх спільні дії при нанесенню потерпілому ударів руками та металевою кочергою в життєво важливі органи, були спрямовані на позбавлення його життя. При цьому суд визнає достовірними показання підсудних ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, свідка ОСОБА_27, як на досудовому слідстві так і в судовому засіданні про те, що вони наносили потерпілому удари по різних частинах тіла, в тому числі і по голові.
Таким чином суд вважає доведеним факт скоєння
підсудним ОСОБА_8 умисного вбивства, тобто протиправного заподіяння смерті потерпілому, вчинене з особливою жорстокістю, за попередньою змовою групою осіб, тобто злочину, передбаченого п.4, п.12 ч.2 ст.115 КК України;
підсудним ОСОБА_10 умисного вбивства, тобто протиправного заподіяння смерті потерпілому, вчинене з особливою жорстокістю, за попередньою змовою групою осіб, тобто злочину, передбаченого п.4, п.12 ч.2 ст.115 КК України;
підсудним ОСОБА_12 заздалегідь необіцяного приховування особливо тяжкого злочину, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, тобто злочину, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.396 КК України;
підсудним ОСОБА_14 заподіяння потерпілому середньої тяжкості тілесного ушкодження та заздалегідь необіцяного приховування особливо тяжкого злочину, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, тобто злочинів, передбачених ч.1 ст.122, ч.2 ст.28, ч.1 ст.396 КК України;
підсудним ОСОБА_13 заздалегідь необіцяного приховування особливо тяжкого злочину, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, тобто злочину, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.396 КК України.
При призначенні покарання підсудним по даній справі суд суворо дотримується принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання та враховує, що життя людини, відповідно до ст. 3 Конституції України, є найвищою соціальною цінністю, а в ст. 27 Основного Закону наголошується, що кожна людина має невід'ємне право на життя і ніхто не може свавільно позбавити людину життя.
Обираючи покарання підсудному ОСОБА_8 суд враховує характер та тяжкість вчиненого злочину, який згідно ст.12 КК України є особливо тяжким злочином, фактичні обставини справи, конкретний характер і ступінь участі підсудного у вчиненому ним злочині, тяжкість заподіяних злочином наслідків - позбавлення життя людини, спосіб вчинення злочину і його мотиви, а також те, що підсудний не одружений, проживає в громадянському шлюбі та має на утриманні малолітню дитину, раніше не судимий, в порядку ст.89 КК України, на обліках в нарколога та психіатра не перебуває, згідно експертизи на час вчинення злочинних дій міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, за місцем проживання характеризується позитивно, не працює. Суд також враховує, що підсудний вину у вчиненні злочину не визнав, навмисно намагався заплутати досудове слідство та свідомо перешкоджав встановленню істини у кримінальній справі, про що свідчила його поведінка під час проведення досудового слідства, а також те, що останній протягом судового розгляду справи вину не визнавав і лише в судових дебатах попросив вибачення у батька потерпілого, у вчиненому не розкаявся, скоїв особливо тяжкий злочин, наслідком якого стало позбавлення життя людини з особливою жорстокістю, нікчемний привід для вбивства потерпілого, відсутність пом'якшуючих обставин та як таку, що обтяжує покарання обставину - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, та приходить до переконання, що виправлення ОСОБА_8 та запобігання вчиненню ним нових злочинів можливе лише в умовах тривалої ізоляції засудженого від суспільства, і вважає за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції п.4, п.12 ч.2 ст.115 КК України.
Обираючи покарання підсудному ОСОБА_10 суд враховує характер та тяжкість вчиненого злочину, який згідно ст.12 КК України є особливо тяжким злочином, фактичні обставини справи, конкретний характер і ступінь участі підсудного у вчиненому ним злочині, тяжкість заподіяних злочином наслідків - позбавлення життя людини, спосіб вчинення злочину і його мотиви, а також те, що підсудний не одружений, раніше не судимий, на обліках в нарколога та психіатра не перебуває, згідно експертизи психічним захворюванням не страждає, виявляє ознаки легкої розумової відсталості в степені легкої дебільності, на час вчинення злочинних дій міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, за місцем проживання характеризується позитивно, не працює. Суд також враховує, що підсудний вину у вчиненні злочину не визнав, навмисно намагався заплутати досудове слідство та свідомо перешкоджав встановленню істини у кримінальній справі, про що свідчила його поведінка під час проведення досудового слідства, а також те, що останній протягом судового розгляду справи вину не визнавав і лише в судових дебатах попросив вибачення у батька потерпілого, у вчиненому не розкаявся, скоїв особливо тяжкий злочин, наслідком якого стало позбавлення життя людини з особливою жорстокістю, нікчемний привід для вбивства потерпілого, відсутність пом'якшуючих обставин та як таку, що обтяжує покарання обставину - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, та приходить до переконання, що виправлення ОСОБА_10 та запобігання вчиненню ним нових злочинів можливе лише в умовах тривалої ізоляції засудженого від суспільства, і вважає за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції п.4, п.12 ч.2 ст.115 КК України.
Обираючи покарання підсудному ОСОБА_12 суд враховує характер та тяжкість вчиненого злочину, фактичні обставини справи, конкретний характер і ступінь участі підсудного у вчиненому ним злочині, тяжкість заподіяних злочином наслідків, спосіб вчинення злочину і його мотиви, а також те, що підсудний є особою молодого віку, вину у заздалегідь не обіцяному приховуванні злочину визнав повністю, раніше не судимий, згідно експертизи на час вчинення злочинних дій міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, за місцем проживання характеризується позитивно, не працює, у вчиненому розкаюється, як такі, що пом'якшують покарання обставини суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, як на стадії досудового слідства, так і під час судового засідання, як таку, що обтяжує покарання обставину - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, і вважає за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст.28, ч.1 ст.396 КК України.
Підстав для застосування ст.ст. 69,75 КК України до підсудного ОСОБА_12, із врахуванням обставин справи, наслідків та тяжкості скоєного злочину, суд не вбачає. Таке покарання, на думку суду, буде необхідним та достатнім для його можливого виправлення, перевиховання та профілактики вчинення ним нових злочинів.
Обираючи покарання підсудному ОСОБА_14 суд враховує характер та тяжкість вчинених злочинів, фактичні обставини справи, конкретний характер і ступінь участі підсудного у вчинених ним злочинах, тяжкість заподіяних злочином наслідків, спосіб вчинення злочину і його мотиви, а також те, що підсудний є особою молодого віку, вину у вчинених злочинах визнав частково, раніше не судимий, згідно експертизи на час вчинення злочинних дій міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, за місцем проживання характеризується позитивно, не працює, у вчиненому розкаюється, як таку, що обтяжує покарання обставину - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, і вважає за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.1 ст.122; ч.2 ст.28, ч.1 ст.396 КК України.
Підстав для застосування ст.ст. 69,75 КК України до підсудного ОСОБА_14, із врахуванням обставин справи, наслідків та тяжкості скоєного злочину, суд не вбачає. Таке покарання, на думку суду, буде необхідним та достатнім для його можливого виправлення, перевиховання та профілактики вчинення ним нових злочинів.
Обираючи покарання підсудному ОСОБА_13 суд враховує характер та тяжкість вчиненого злочину, фактичні обставини справи, конкретний характер і ступінь участі підсудного у вчиненому ним злочині, тяжкість заподіяних злочином наслідків, спосіб вчинення злочину і його мотиви, а також те, що підсудний є особою молодого віку, вину у заздалегідь не обіцяному приховуванні злочину визнав повністю, раніше не судимий, згідно експертизи на час вчинення злочинних дій міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, за місцем проживання характеризується позитивно, не працює, у вчиненому розкаюється, як такі, що пом'якшують покарання обставини суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину в ході судового слідства, як таку, що обтяжує покарання обставину - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, і вважає за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст.28, ч.1 ст.396 КК України.
Підстав для застосування ст.ст. 69,75 КК України до підсудного ОСОБА_13, із врахуванням обставин справи, наслідків та тяжкості скоєного злочину, суд не вбачає. Таке покарання, на думку суду, буде необхідним та достатнім для його можливого виправлення, перевиховання та профілактики вчинення ним нових злочинів.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
За змістом п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", обов'язковому з'ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні. Зокрема, суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин та якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну шкоду та з чого він виходив при цьому.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, яка підлягає стягненню з підсудних суд виходить із вимог ст. 23 ЦК України, та роз'яснень, що викладені в п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду № 4 від 31 березня 1995 року N4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" та визначає суму відшкодування, яка відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, з врахуванням обставини при яких було спричинено моральну шкоду потерпілому - цивільному позивачу, ступінь вини кожного з підсудних, характер та обсяг фізичних, душевних, психічних страждань цивільного позивача, непоправність втрати і неможливість поновити попереднє становище, істотність вимушених змін у життєвих стосунках потерпілого, і наслідків, що наступили, той факт що потерпілий безповоротно втратив сина, переніс страждання пов'язані зі смертю сина, і продовжує нести ці душевні страждання, та зважаючи на обставини при яких було заподіяно моральну шкоду, а також враховуючи кваліфікацію дій підсудних, колегія суддів вважає, що моральна шкода повинна бути стягнута з підсудних ОСОБА_8 та ОСОБА_10, оскільки саме вони вчинили за попередньою змовою групою осіб умисне вбивство, з особливою жорстокістю потерпілого ОСОБА_15
Враховуючи обставини за яких підсудними ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 було вчинено злочини, а також об'єкт злочину, передбаченого ч.1 ст.396 КК України, яким є інтереси правосуддя в частині забезпечення своєчасного виявлення, припинення та розкриття злочинів, та відсутність в підсудних об'єктивної та суб'єктивної сторони складу злочину, передбаченого п.4, п.12 ч.2 ст.115 КК України, колегія суддів не вбачає підстав для стягнення з підсудних моральної шкоди.
Враховуючи дані про особи підсудних ОСОБА_8 та ОСОБА_10, та їх майновий стан, враховуючи, що життя людини є найвищою соціальною цінністю, що підсудні своїми спільними діями з єдиним умислом заподіяли потерпілому значні і тривалі моральні страждання, надовго порушили нормальний стан його життя, завдали родині потерпілого такої моральної шкоди, яку усунути неможливо, а тому суд вважає за необхідне стягнути солідарно з підсудних ОСОБА_8 та ОСОБА_10 на користь потерпілого - цивільного позивача ОСОБА_7 50 000 грн. моральної шкоди. Ця сума, враховуючи особу підсудних і характер їх дій, на думку суду відповідає вимогам розумності та справедливості і за даних конкретних обставин не може вважатися явно завищеною чи надмірною.
Підлягають стягненню з підсудних ОСОБА_8 та ОСОБА_10, в порядку ст.93 КПК України, і судові витрати за проведення експертиз.
Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, -
ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого п.4, п.12 ч.2 ст.115 КК України, й призначити йому покарання - 14 /чотирнадцять/ років позбавлення волі.
ОСОБА_10 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого п.4, п.12 ч.2 ст.115 КК України, й призначити йому покарання - 12 /дванадцять/ років позбавлення волі.
ОСОБА_12 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.396 КК України, й призначити йому покарання - 2 /два/ роки 6 /шість/ місяців позбавлення волі.
ОСОБА_13 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.396 КК України, й призначити йому покарання - 2 /два/ роки 6 /шість/ місяців позбавлення волі.
ОСОБА_14 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.122; ч.2 ст.28, ч.1 ст.396 КК України, й призначити йому покарання:
за ч.1 ст.122 КК України - 2 /два/ роки позбавлення волі;
за ч.2 ст.28, ч.1 ст.396 КК України - 3 /три/ роки позбавлення волі;
На підставі ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань, остаточне покарання ОСОБА_14 визначити 3 /три/ роки 6 /шість/ місяців позбавлення волі.
Строк відбуття покарання ОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_13 рахувати з 29 березня 2012 р., тобто з часу їх затримання, згідно з протоколами затримання /Т.2 а.с.169-172, Т.3 а.с.29-32, 136-139/.
Строк відбуття покарання ОСОБА_10 рахувати з 06 квітня 2012 р., тобто з часу його затримання, згідно з протоколом затримання /Т.2 а.с.289-292/.
Строк відбуття покарання ОСОБА_14 рахувати з 01 квітня 2012 р., тобто з часу його затримання, згідно з протоколом затримання /Т.3 а.с.237-239/. .
Запобіжний захід засудженим ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 - взяття від варту, до вступу вироку в законну силу залишити без змін.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 задоволити частково.
Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_8 та ОСОБА_10 на користь ОСОБА_7 50 000 /п'ятдесят тисяч/ грн. відшкодування моральної шкоди.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 до ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 про відшкодування моральної шкоди відмовити.
Речові докази: два алюмінієві дроти, чотири марлеві тампони із змивами, металевий совок, металеву кружку, металеву кочергу, предмети одягу ОСОБА_15 /светр, футболка, штани, ремінь, кальсони, труси, шкарпетки/, два черевики темно-коричневого кольору, залишки тканини /штору/, коврик, фрагмент стегнової кістки з трупа ОСОБА_15, марлевий тампон із зразками крові ОСОБА_7 - знищити, аркуш паперу із рукописним текстом - зберігати при справі /Т.5 а.с.219-227/.
Стягнути з ОСОБА_8 на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру /одержувач платежу: НДЕКЦ при ГУМВС України у Львівській області, р/р 31259272210042 в ГУДКСУ у Львівській області, МФО 825014, ЄДРПОУ 25575150 1591 /одну тисячу п'ятсот дев'яносто одну/ грн. 92 коп. за проведення молекулярно-генетичної експертизи /Т.5 а.с.91-94/.
Стягнути з ОСОБА_10 на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру /одержувач платежу: НДЕКЦ при ГУМВС України у Львівській області, р/р 31259272210042 в ГУДКСУ у Львівській області, МФО 825014, ЄДРПОУ 25575150 1591 /одну тисячу п'ятсот дев'яносто одну/ грн. 92 коп. за проведення молекулярно-генетичної експертизи /Т.5 а.с.91-94/.
Стягнути з ОСОБА_8 на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру /одержувач платежу: НДЕКЦ при ГУМВС України у Львівській області, р/р 31259272210042 в ГУДКСУ у Львівській області, МФО 825014, ЄДРПОУ 25575150 235 /двіста тридцять п'ять/ грн. 20 коп. за проведення трасологічної експертизи /Т.5 а.с.109-111/.
Стягнути з ОСОБА_10 на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру /одержувач платежу: НДЕКЦ при ГУМВС України у Львівській області, р/р 31259272210042 в ГУДКСУ у Львівській області, МФО 825014, ЄДРПОУ 25575150 235 /двіста тридцять п'ять/ грн. 20 коп. за проведення трасологічної експертизи /Т.5 а.с.109-111/.
Стягнути з ОСОБА_8 на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру /одержувач платежу: НДЕКЦ при ГУМВС України у Львівській області, р/р 31259272210042 в ГУДКСУ у Львівській області, МФО 825014, ЄДРПОУ 25575150 294 /двіста дев'яносто чотири/ грн. за проведення почеркознавчої експертизи /Т.5 а.с.109-111/.
Стягнути з ОСОБА_10 на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру /одержувач платежу: НДЕКЦ при ГУМВС України у Львівській області, р/р 31259272210042 в ГУДКСУ у Львівській області, МФО 825014, ЄДРПОУ 25575150 294 /двіста дев'яносто чотири/ грн. за проведення почеркознавчої експертизи /Т.5 а.с.109-111/.
На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Львівської області через районний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення.
Головуючий - суддя В.Л.Бучківська