Справа № 529/1112/13-ц
07 листопада 2013 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - судді Новака Д. І.
при секретарі Бурлига Н. Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Диканька цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач ОСОБА_2 акціонерне товариство "Родовід Банк" /далі - ПАТ "Родовід Банк"/ звернувся до суду із позовною заявою про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.
В обгрунтування своїх позовних вимог позивач вказує на те, що 27 серпня 2008 року між ПАТ "Родовід Банк" та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № Ск-195-000660/8-2008, відповідач ОСОБА_1 одержав від ПАТ "Родовід Банк" споживчий кредит в сумі 14 945 грн. 33 коп. з процентною ставкою за користування кредитом в розмірі 7 % на рік з кінцевим терміном повернення 27 серпня 2010 року. Проте всупереч тому, що позивач ПАТ "Родовід Банк" свої зобов'язання за вказаним кредитним договором виконав належним чином, надавши відповідачу ОСОБА_1 споживчий кредит, та всупереч умовам цього кредитного договору, відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання щодо повернення кредитних коштів не виконує протягом тривалого часу, у зв'язку з чим станом на 22 серпня 2013 року виникла заборгованість в загальній сумі 401 971 грн. 01 коп., яка складається з: суми простроченої заборгованості за кредитом - 12 512 грн. 16 коп., суми простроченої заборгованості за процентами - 1 514 грн. 78 коп., суми простроченої заборгованості плати за кредитом - 3 007 грн. 05 коп., загальної суми пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості 382 971 грн. 11 коп., загальної суми трьох процентів річних від суми простроченої кредитної заборгованості - 1 965 грн. 92 коп.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просить суд стягнути із ОСОБА_1 401 971 грн. 01 коп. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором та сплачені судові витрати по справі.
Після відкриття провадження у справі позивач подав до суду заяву про уточнення своїх позовних вимог та змінив позовні вимоги ПАТ "Родовід Банк" в частині визначення суми пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості, зменшивши її суму з 382 971 грн. 11 коп. до 239 356 грн. 94 коп., оскільки при розрахунку суми пені в первісному позові була допущена помилка, в частині визначення суми 3 % річних, зменшивши їх суму з 1 965 грн. 92 коп. на 1 409 грн. 34 коп., та відповідно - в частині визначення загальної суми заборгованості відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № Ск-195-000660/8-2008 від 27 серпня 2008 року з 401 971 грн. 01 коп. до 258 356 грн. 85 коп.
У своїй заяві про уточнення своїх позовних вимог позивач ПАТ "Родовід Банк" просив суд стягнути із ОСОБА_1 на користь банку суму простроченої заборгованості за кредитом - 12 512 грн. 16 коп., суму простроченої заборгованості за процентами - 1 514 грн. 78 коп., суму простроченої заборгованості плати за обслуговування кредиту - 3 007 грн. 05 коп., загальну суму пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості 239 356 грн. 94 коп., загальну суму трьох процентів річних від суми простроченої кредитної заборгованості - 1 409 грн. 34 коп, а загалом - 258 356 грн. 85 коп. в рахунок погашення заборгованості за кредитом та сплачені позивачем судові витрати по справі.
Представник позивача - ПАТ "Родовід Банк", - в судове засідання не з'явився, на адресу суду надійшла письмова заява, в якій представник позивача вказав на те, що позивач свої змінені та уточнені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просив їх задоволити з викладених у позовній заяві, заяві про уточнення позовних вимог обставин, а також просив розглянути справу по суті у відсутність представника ПАТ "Родовід Банк".
Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 в судовому засіданні проти змінених і уточнених позовних вимог ПАТ "Родовід Банк" заперечували, та просили суд відмовити у їх задоволенні. При цьому відповідач та його представник посилалися на те, що ПАТ "Родовід Банк" згідно умов кредитного договору мав зупинити нарахування процентів за кредитом ще в день закінчення дії договору - 27 серпня 2010 року, позивач нарахував пеню за кредитом, проте передбачений чинним законодавством строк позовної давності пред'явлення вимоги про стягнення пені минув, що вони просили суд застосувати. Крім того, відповідач ОСОБА_1 та його представник вказалаи на те, що строк позовної давності пред'явлення інших позовних вимог про стягнення із ОСОБА_1 прямих збитків та 3 % річних за кредитним договором також минув, оскільки його слід обраховувати з часу, коли відповідач ОСОБА_1 вперше не вніс передбачену додатком №1 до кредитного договору суму коштів в рахунок погашення заборгованості - з лютого 2009 року, оскільки позивач вже тоді дізнався про порушення відповідачем ОСОБА_1 умов кредитного договору, а тому просили суд застосувати до позовних вимог ПАТ "Родовід Банк" строк позовної давності, у зв'язку з чим відмовити ПАТ "Родовід Банк" у задоволенні позову.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши усі наявні докази по справі, письмове клопотання відповідача про застосування до позовних вимог строку позовної давності, вислухавши пояснення відповідача та його представника, суд приходить до висновку, що змінені та уточнені позовні вимоги ПАТ "Родовід Банк" підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлено, що 27 серпня 2008 року відповідач ОСОБА_1 на підставі укладеного з позивачем кредитного договору " Ск-195-000660/8-2008 від 27 серпня 2008 року отримав від ПАТ "Родовід Банк" споживчий кредит в сумі 14 945 грн. 33 коп. з процентною ставкою за користування кредитом 7 % річних з кінцевим терміном повернення 27 серпня 2010 року. Вказаним кредитним договором були визначені усі умови надання такого споживчого кредиту відповідачу ОСОБА_1, в тому числі порядок внесення щомісячної плати за обслуговування споживчого кредиту.
Додатком № 1 до укладеного між позивачем та відповідачем кредитного договору № Ск-195-000660/8-2008 від 27 серпня 2008 року був визначений порядок розрахунку - повернення кредитних коштів, згідно з яким відповідач по справі ОСОБА_1 у період часу з 27 серпня 2008 року по 31 липня 2010 року мав вносити платежі в рахунок погашення заборгованості за кредитом, процентів за користування кредитом, плати за обслуговування кредиту в загальній сумі 1 065 грн. 19 коп. щомісячно, і сума плати в останній день погашення заборгованості - 27 серпня 2010 року - 1 464 грн. 56 коп. /а.с. 13/.
З наявних у справі документів вбачається, що відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання по кредитному договору належним чином не виконував і внаслідок цього позивачем станом на 22 серпня 2013 року згідно змінених та уточнених позовних вимог йому була нарахована загальна сума заборгованості за вказаним кредитним договором у розмірі 258 356 грн. 85 коп., з яких: 12 512 грн. 16 коп. - сума простроченої заборгованості за кредитом, 1 514 грн. 78 коп. - сума простроченої заборгованості за процентами, 3 007 грн. 05 коп. - сума простроченої заборгованості по платі за обслуговування кредиту, 239 356 грн. 94 коп. - сума пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості, 1 409 грн. 34 коп. - сума трьох процентів річних від суми простроченої кредитної заборгованості.
З приводу заявленого клопотання відповідача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_3 про застосування до позовних вимог позивача строку позовної давності в три роки шляхом обрахування такого строку з часу, коли позивач дізнався про порушення відповідачем ОСОБА_1 умов кредитного договору № Ск-195-000660/8-2008 від 27 серпня 2008 року, а саме - з лютого 2009 року, коли відповідач по справі ОСОБА_1 почав вносити в рахунок погашення заборгованості за кредитом кошти, менші, ніж це було передбачено додатком № 1 до кредитного договору, суд вважає таке клопотання безпідставним з наступних обставин.
Згідно із ст.ст. 257, 261 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Як вбачається із матеріалів справи строк дії кредитного договору № Ск-195-000660/8-2008 від 27 серпня 2008 року між позивачем та відповідачем був встановлений до 27 серпня 2010 року включно, а тому строк позовної давності до позовних вимог про стягнення із відповідача ОСОБА_1 заборгованості за вказаним кредитним договором слід обраховувати саме із 28 серпня 2010 року, тобто з наступного дня, коли закінчився термін дії договору і позивач напевно дізнався про те, що відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання по поверненню кредитних коштів не виконав належним чином, чим самим порушив умови кредитного договору.
Відповідно до ч. 6 ст. 70 ЦПК України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
Позивач ПАТ "Родовід Банк" направив позовну заяву до суду про стягнення із відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором поштовим відправленням 27 серпня 2013 року, тобто у останній день спливу строку позовної давності, а тому позивачем строк позовної давності при подачі вказаного позову до суду не був пропущеним.
Враховуючи викладене, суд приходить до твердого переконання, що у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 в частині застосування до позовних вимог позивача ПАТ "Родовід Банк" строку позовної давності, у зв'язку з чим відмовити у їх задоволенні в повному обсязі, слід відмовити у зв'язку з його безпідставністю та невідповідністю вимогам чинного законодавства України.
Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який прострочив заборгованість, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Визначаючи розмір завданих позивачу діями відповідача по неповерненню кредитних коштів збитків, суд виходить із наступного .
Так, із наданої позивачем виписки з особового рахунку ОСОБА_1 в ПАТ "Родовід Банк" вбачається, що до лютого 2009 року відповідач ОСОБА_1 в повному обсязі виконував зобов'язання за кредитним договором, а з лютого 2009 року став сплачувати в рахунок погашення заборгованості за кредитом кошти, менші за обов'язкову щомісячну плату, передбачену Додатком № 1 до кредитного договору № Ск-195-000660/8-2008 від 27 серпня 2008 року, внаслідок чого банком нараховувалися прострочені суми платежів. Крім того, з лютого 2011 року відповідач по справі ОСОБА_1 взагалі не вносив ніяких платежів, спрямованих на погашення кредиту. Останній платіж в рахунок погашення кредиту відповідачем ОСОБА_1 був внесений 10 лютого 2011 року /а.с. 19-38/.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це не встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок виплати яких встановлюється договором.
Пунктом 1.1.5 кредитного договору від 27 серпня 2008 року було передбачено, що банк надає держателю споживчий кредит у розмірі 14 945 грн. 33 коп. строком дії до 27 серпня 2010 року (включно) зі сплатою 7 (семи) процентів річних. Держатель зобов'язується повністю погасити споживчий кредит, сплатити проценти за користування грошовими коштами споживчого кредиту та плату за обслуговування споживчого кредиту у строки та на умовах цього договору.
Твердження відповідача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_3 про те, що позивач ПАТ "Родовід" повинен був припинити нараховувати проценти за кредитним договором від 27 серпня 2008 року у день закінчення строку дії такого договору - 27 серпня 2010 року, суд не приймає до уваги як таке, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки відповідач ОСОБА_1 на час закінчення дії кредитного договору кошти, отримані ним в користування від ПАТ "Родовід Банк", не повернув, а у відповідності до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до п. 2.14 споживчого кредиту № Ск-195-000660/8-2008 від 27 серпня 2008 року щомісячна плата за обслуговування споживчого кредиту становить 2,65 % від суми наданого споживчого кредиту, нараховується банком в останній робочий день місяця, а також 27 серпня 2010 року в день повного погашення споживчого кредиту, але не пізніше строку, вказаного в п. 1.1.5 цього Договору, та сплачується щомісячно, не пізніше останнього дня місяця, наступного за звітним, а також 27 серпня 2010 року або в день повного дострокового погашення споживчого кредиту. Плата за обслуговування споживчого кредиту за перший та останній місяці користування грошовими коштами споживчого кредиту нараховується банком та сплачується держателем в розмірі, встановленому цим пунктом договору, незалежно від кількості днів фактичного користування грошовими коштами споживчого кредиту у звітному місяці.
Тому суд приходить до висновку, що прямими збитками за прострочення сплати коштів за кредитним договором є заборгованість за тілом кредиту, за процентами за користування кредитом, за платою за обслуговування споживчого кредиту, які підлягають обов'язковому стягненнню з боржника.
Таким чином, заборгованість за кредитом в розмірі 12 512 грн. 16 коп., заборгованість за процентами за користування кредитними коштами в розмірі 1 514 грн. 78 коп., заборгованість по платі за обслуговування кредиту в розмірі 3 007 грн. 05 коп. є прямими збитками та підлягають стягненню із відповідача ОСОБА_1 в повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо стягнення із відповідача пені за несвоєчасне погашенння кредитної заборгованості в сумі 239 356 грн. 94 коп. згідно змінених і уточнених позовних вимог позивача, суд не вбачає підстав для задоволення цієї вимоги за наступних підстав. Водночас суд приходить до висновку, що заявлене клопотання відповідача ОСОБА_1 в частині застосування спеціальної позовної давності до позовної вимоги ПАТ "Родовід Банк" про стягнення із відповідача пені за прострочення погашення кредитної заборгованості в сумі 239 356 грн. 94 коп. підлягає задоволенню за наступних підстав.
Пунктом 4.1.23 кредитного договору № Ск-195-000660/8-2008 від 27 серпня 2008 року передбачено, що держатель зобов'язується за порушення строків погашення заборгованості за споживчим кредитом, сплати процентів, внесення плати за обслуговування споживчого кредиту, сплачувати пеню за кожен день прострочки у розмірі 1 % від суми простроченого платежу. Позивачем ПАТ "Родовід Банк" була нарахована пеня за відповідачем ОСОБА_1 за прострочення погашення кредитної заборгованості станом на 22 серпня 2013 року включно в загальній сумі 239 356 грн. 94 коп.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, і є не чим іншим як пенею.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням чи неналежним виконанням зобов'язання. Проценти на неустойку не нараховуються.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальні позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Як вбачається із матеріалів справи, строк звернення позивача ПАТ "Родовід Банк" до суду із позовною вимогою про стягнення із відповідача ОСОБА_1 пені за прострочення повернення кредитних коштів розпочався після дня закінчення строку дії кредитного договору № Ск-195-000660/8-2008 від 27 серпня 2008 року, а саме 28 серпня 2010 року та тривав один рік, тобто до 27 серпня 2011 року. Всупереч цьому позивач ПАТ "Родовід Банк" з метою нарахування якнайбільшої суми пені звернувся до суду із вказаною вимогою лише пілся спливу 3 років після закінчення строку дії кредитного договору, про що свідчить запис на першій сторінці позовної заяви, тобто з пропуском строку спеціальної позовної давності.
Згідно із ч. 1 ст. 72 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії встрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення судом рішення.
Відповідачем ОСОБА_1 у відповідності до вимог ст. 267 ЦК України була подана письмова заява до суду про застосування до позовної вимоги ПАТ "Родовід Банк" про стягнення із відповідача пені в сумі 239 356 грн. 94 коп. спеціального строку позовної давності в один рік.
Враховуючи викладене, суд приходить до твердого переконання, що у задоволенні уточнених і змінених позовних вимог ПАТ "Родовід Банк" в частині стягнення із відповідача ОСОБА_1 пені за прострочення погашення кредитної заборгованості в сумі 239 356 грн. 94 коп. слід відмовити у зв'язку з пропущенням позивачем строку позовної давності для подачі такої позовної вимоги до суду.
Вирішуючи питання щодо стягнення із відповідача ОСОБА_1 на користь позивача суми трьох процентів річних від суми простроченої кредитної заборгованості в сумі 1 409 грн. 34 коп. згідно змінених та уточнених позовних вимог ПАТ "Родовід Банк", суд вважає відсутніми будь-яких підстав для задоволення вимог позивача в цій частині з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст. 536, 625 ЦК України за користуавння чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не передбачено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається із наявної в матеріалах справи копії кредитного договору № Ск-195-000660/8-2008 року від 27 серпня 2008 року сторонами був узгоджений чіткий порядок стягнення та розмір процентів за користування кредитом, а саме п. 1.1.5 вказаного договору було визначено, що банк надає держателю споживчий кредит у розмірі 14 945 грн. 33 коп. строком дії до 27 серпня 2010 року зі сплатою 7 % річних. Інші розміри відсотків за користування кредитом вказаним договором не передбачалися. З умовами цього договору були ознайомлені позивач та відповідач, підписали його і розраховували виконувати саме ті умови, які були визначені підписаним кредитним договором.
Виходячи з вище викладеного, враховуючи те, що кредитним договором № Ск-195-000660/8-2008 від 27 серпня 2008 року була визначена певна процентна ставка за користування кредитом - 7 %, тому суд не вбачає ніяких підстав для стягнення із відповідача, крім заборгованості за процентами за користування кредитом, що було передбачено договором, ще й додатково 3 % річних. Тому суд суд вважає, що у цій частині позовні вимоги ПАТ "Родовід Банк" задоволенню не підлягають за їх безпідставністю.
Таким чином, із відповідача підлягають стягненню такі суми:
- 12 512 грн. 16 коп. - сума простроченої заборгованості за кредитом;
- 1 514 грн. 78 коп. - сума простроченої заборгованості за процентами;
- 3 007 грн. 05 грн. - сума простроченої заборгованості по платі за обслуговування кредиту.
Виходячи з вище викладеного, суд приходить до висновку, що загальна сума заборгованості ОСОБА_1, що підлягає стягненню з нього на користь ПАТ "Родовід Банк" складає 17 033 грн. 99 коп.
Приймаючи до уваги те, що змінені та уточнені позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, судові витрати відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України також повинні бути стягнуті з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог.
Так, виходячи з того, що з відповідача підлягає стягненню загальна сума заборгованості в розмірі 17 033 грн. 99 коп., а сума судового збору по цій сумі згідно чинного законодавства повинна бути не менше 229 грн. 40 коп., то саме зазначена сума в розмірі 229 грн.40 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до пропорційності задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 258, 267, 525, 526, 527, 536, 549-551, 610-612, 623, 625, 1048 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 72, 88, 169, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011 року, суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" заборгованість за кредитним договором № Ск-195-000660/8-2008 від 27 серпня 2008 року в сумі 17 033 /сімнадцять тисяч тридцять три/ грн. 99 коп.
Стянути із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" витрати по справі сплаченого судового збору пропорційно задоволеній частині позовних вимог в сумі 229 /двісті двадцять дев'ять/ грн. 40 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю, а стосовно стягнення пені - у зв'язку із пропуском річного строку позовної давності стосовно позовних вимог про стягнення сум пені.
Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області шляхом подачі через Диканський районний суд апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий: