Головуючий суду 1 інстанції - Золотарьов О.Ю.
Доповідач - Назарова М.В.
Справа № 2-253/12
Провадження № 22ц/782/3808/13
05 листопада 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого судді Назарової М.В.
суддів Галан Н.М., Лісіциної А.І.
при секретарі Кушнарьовій О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань апеляційного суду Луганської області
апеляційну скаргу ОСОБА_2
на рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 18 червня 2012 року
по справі за позовом Луганської обласної організації Партії захисників Вітчизни, ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Восточно-Украинский издательский дом "Ракурс", ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди, -
У серпні 2010 року ЛОО Партії захисників Вітчизни та ОСОБА_4 звернулися до суду із вказаною позовною заявою, в якій просили стягнути з ТОВ «Восточно-Украинский издательский дом «РАКУРС» - видавця газети «РАКУРС-плюс» на користь ОСОБА_4 в рахунок компенсації заподіяної їй моральної шкоди 25000 грн.; стягнути з ТОВ «Восточно-украинский издательский дом «РАКУРС» - видавця газети «РАКУРС-плюс» на користь ЛОО Партії захисників Вітчизни в рахунок компенсації заподіяної моральної шкоди 225000 грн.; з громадянина ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 в рахунок компенсації заподіяної їй моральної шкоди 25000 грн.; з останнього на користь ЛОО Партії захисників Вітчизни в рахунок компенсації заподіяної моральної шкоди 25000 грн.; з громадянина ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 в рахунок компенсації заподіяної їй моральної шкоди 25000 грн.; з ОСОБА_5 на користь ЛОО Партії захисників Вітчизни в рахунок компенсації заподіяної моральної шкоди 25000 грн.; з громадянки ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 в рахунок компенсації заподіяної їй моральної шкоди 25000 грн.; з останньої на користь ЛОО Партії захисників Вітчизни в рахунок компенсації заподіяної моральної шкоди 25000 грн.
В обґрунтування позову позивачі посилалися на те, що відповідачі поширили про них недостовірну негативну інформацію, яка принижує політичну партію, а саме її осередок - Луганську обласну організацію Партії захисників Вітчизни та людську честь і гідність громадянки ОСОБА_4, сказали, що усі наявні наведені відомості не відповідають дійсності, так як спростовуються судовими рішеннями, які набрали чинності: постановою Господарського суду м. Києва від 12.03.2007 року по адміністративній справі № 30/593-А, яке залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2007 року. Вищезазначені рішення суду першої та апеляційної інстанції було залишено без змін 03.07.2008 року Вищим адміністративним судом України.
У статті, на думку позивачів, містяться звинувачення щодо здійснення лідером Партії захисників Вітчизни ОСОБА_7, керівником партійного осередку - Головою Луганської обласної організації Партії захисників Вітчизни ОСОБА_4 неправомірних дій. Крім того, на засіданні 49 сесії депутатів Луганської міської ради 27.03.2009 р. питання, про які йдеться в статті, не розглядалися, на засіданні 50-ої сесії Луганської міської ради відбувалося вільне голосування депутатів та підрахунок голосів здійснювала незалежна рахункова комісія із депутатів, жодних пропозицій щодо голосування за Партію захисників Вітчизни на даній сесії не звучало, прокурор м. Луганська не опротестував вищевказане рішення сесії.
Вказана вище стаття, на думку позивачів, спричинила їм моральну шкоду.
Посилаючись на те, що викладене відповідачами в статті суперечить фактичним обставинам, ОСОБА_2, є автором статті, у статті наведені висловлювання ОСОБА_5, ОСОБА_6, на положення Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресі) в Україні", Закону України "Про інформацію", ст. ст. 200, 277, 280 ЦК України позивачі просили суд визнати такими, що не відповідають дійсності та є такими, що ганьблять честь, гідність та ділову репутацію Луганської обласної організації Партії захисників Вітчизни та громадянки ОСОБА_4 відомості, опубліковані з газеті «Ракурс-Плюс» НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_2 в статті «ІНФОРМАЦІЯ_1», зобов'язати редакцію газети "Ракурс-Плюс" у найближчий час, але не більш ніж через місяць після набуття чинності рішення суду, опублікувати під заголовком "Спростування" текст спростування недостовірних відомостей зазначених в статті "ІНФОРМАЦІЯ_1", опублікованих в газеті «Ракурс-Плюс» НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_2, відносно позивачів, стягнути з ТОВ "Восточно-українский издательский дом Ракурс" - засновника і видавця газети "Ракурс-Плюс" на користь ОСОБА_4 в рахунок компенсації заподіяної їй моральної шкоди 25 тисяч грн., на користь Луганської обласної організації Партії захисників Вітчизни в рахунок компенсації заподіяної моральної шкоди 225 тисяч грн., з громадянина ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 в рахунок компенсації заподіяної їй моральної шкоди 25 тисяч грн., на користь Луганської обласної організації Партії захисників Вітчизни в рахунок компенсації заподіяної моральної шкоди 25 тисяч грн., з громадянина ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 в рахунок компенсації заподіяної моральної шкоди 25 тисяч грн., на користь Луганської обласної організації Партії захисників Вітчизни в рахунок компенсації заподіяної моральної шкоди 25 тисяч грн., з громадянки ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 в рахунок компенсації заподіяної моральної шкоди 25 тисяч грн., на користь Луганської обласної організації Партії захисників Вітчизни в рахунок компенсації заподіяної моральної шкоди 25000 грн.
Оскаржуваним рішенням суду першої інстанції позовні вимоги ЛОО Партії захисників Вітчизни, ОСОБА_4 задоволені частково: визнано такими, що не відповідають дійсності та ганьблять честь, гідність та ділову репутацію ЛОО Партії захисників Вітчизни та громадянки ОСОБА_4, відомості, опубліковані в газеті «Ракурс-плюс» НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_2 в статті «ІНФОРМАЦІЯ_1», а саме /мовою оригіналу/:
«В январе 2006 года права на аренду пустующего экс-партийного помещения заявил частный предприниматель ОСОБА_8, что и было узаконено решением сессии горсовета, с пометкой - аренда с правом выкупа».
«Помещение было убито наглухо, там были одни стены и все, - заявил ОСОБА_8. - Капремонт обошелся мне в сто тысяч гривен, или 20 тысяч долларов по старому курсу».
«Да и сам ОСОБА_8 из простого предпринимателя стал представителем регионально-партийного большинства - советником одного из депутатов Партии регионов».
«…заметил ОСОБА_8. Мытарства - это 35 возбужденных уголовных дел, судебных разбирательств на 3,5 года».
«Причем, как говорит руководитель юридической фирмы «Андреева и партнеры» ОСОБА_9, в отношении дела фирмы «Арефьев и К» это более чем наглядно прослеживается: ОСОБА_7 - глава всеукраинской партии «Защитников Отечества», региональный представитель партии, ОСОБА_4, которая одновременно еще руководитель частной фирмы, занимающейся «оценкой помещений». А ныне оценить и вновь продать реанимированное и реставрированное помещение - много ума не надо. Был бы «свой» человек в мэрии…что и было наглядно продемонстрировано 24 апреля».
«Тем не менее, ранее, на 49-й сессии, 26 марта 2009 года, депутат ОСОБА_2 выступил с предложением закрепить право собственности на помещение за предпринимателем».
«Суть его заключается в том, что ОСОБА_1 заставила голосовать за «Защитников Отчизны» целую группу находящихся в зависимости от нее депутатов».
Зобов'язано ТОВ «Восточно-Украинський издательский дом «Ракурс» у строк один місяць з дня набуття чинності рішенням суду, опублікувати під заголовком «Спростування» тексту спростування недостовірних відомостей зазначених в статті «ІНФОРМАЦІЯ_1» в газеті «Ракус-плюс» НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно позивачів; стягнуто з ТОВ «Восточно-Украинский издательский дом «Ракурс» /33472048, м. Луганськ, вул. Херсонська, буд. 5а, оф.4/ на користь ОСОБА_4 в рахунок компенсації заподіяної їй моральної шкоди 3000 грн.; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 в рахунок компенсації заподіяної їй моральної шкоди 3000 грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто з ТОВ «Восточно-Украинский издательский дом «Ракурс» на користь держави судові витрати: держмито в сумі 51 грн.; стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати: держмито в сумі 51 грн.; стягнуто з ТОВ «Восточно-Украинский издательский дом «Ракурс» та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 витрати на ІТЗ в рівних частках по 37,50 грн. з кожного.
В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду першої інстанції змінити - скасувати в частині задоволення позову і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, оскільки судом порушені норми матеріального та процесуального права. Доводами апеляційної скарги є те, що статті «ІНФОРМАЦІЯ_1» він не писав та не передав її газеті для розповсюдження. Крім того, він не давав газеті жодних коментарів на цю тему та не давав інтерв'ю. Від наведено залежить, чи є він належним відповідачем по справі. Крім того, суд в своєму рішенні не навів жодних мотивів того, що в тих семи реченнях, які суд вважав неправдивою негативною інформацією, стосується позивачки і яке відношення до цієї інформації має особисто він.
Вислухавши доповідь судді, розглянувши справу у межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України законним і обґрунтованим є рішення, коли суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України.
Як визначено в ст. 201 ЦК України, особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація. Відповідно до Конституції України, життя і здоров'я людини, її честь і гідність. недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.
Згідно ч. ч. 1-3 ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканість своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист cвoєї ділової репутації.
Відповідно до положення ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та /або/ її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Згідно з ч. 3 ст. 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу,
вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а/ поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній ocoбi у будь-який cпосіб; б/ поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в/ поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г/ поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає ocoбi повно i своєчасно здійснювати своє немайнове право.
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній ocoбi.
Обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що в газеті «РАКУРС-плюс» НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_2 опубліковано статтю «ІНФОРМАЦІЯ_1», в якій серед іншого, вказано /дослівно, мовою оригіналу/:
«В январе 2006 года права на аренду пустующего экс-партийного помещения заявил частный предприниматель ОСОБА_8, что и было узаконено решением сессии горсовета, с пометкой - аренда с правом выкупа».
«Помещение было убито наглухо, там были одни стены и все, - заявил ОСОБА_8. - Капремонт обошелся мне в сто тысяч гривен, или 20 тысяч долларов по старому курсу».
«Да и сам ОСОБА_8 из простого предпринимателя стал представителем регионально-партийного большинства - советником одного из депутатов Партии регионов».
«…заметил ОСОБА_8. Мытарства - это 35 возбужденных уголовных дел, судебных разбирательств на 3,5 года».
«Причем, как говорит руководитель юридической фирмы «ОСОБА_9 и партнеры» ОСОБА_9, в отношении дела фирмы «Арефьев и К» это более чем наглядно прослеживается: ОСОБА_7 - глава всеукраинской партии «Защитников Отечества», региональный представитель партии, ОСОБА_4, которая одновременно еще руководитель частной фирмы, занимающейся «оценкой помещений». А ныне оценить и вновь продать реанимированное и реставрированное помещение - много ума не надо. Был бы «свой» человек в мэрии…что и было наглядно продемонстрировано 24 апреля».
«Тем не менее, ранее, на 49-й сессии, 26 марта 2009 года, депутат ОСОБА_2 выступил с предложением закрепить право собственности на помещение за предпринимателем».
«Суть его заключается в том, что ОСОБА_1 заставила голосовать за «Защитников Отчизны» целую группу находящихся в зависимости от нее депутатов» /а.с. 31 том 1/.
Виходячи з роз'яснень п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року „Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної та юридичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності /неповні або перекручені/. Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного /презумпція добропорядності/. Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій /наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо/ i яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з позовом до відповідачів про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування неправдивої інформації, позивачі посилаються на те, що відомості, опубліковані у газеті «РАКУРС-плюс» НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_2, опубліковано статтю «ІНФОРМАЦІЯ_1», є недостовірною негативною інформацією, що принижує позивачів, ганьбить ix честь та гідність, а також честь, гідність ділову репутацію Луганської обласної організації Партія захисників Вітчизни.
Цi обставини надавали позивачам передбачене ч. 4 ст. 32 Конституції України право на спростування цієї інформації, яка за своїм змістом, як вважає суд, є негативною для позивачів.
Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.
Якщо позов пред'явлено про спростування інформації, опублікованої в засобах масової інформації, то належними відповідачами є автор i редакція відповідного засобу
масової інформації чи інша установа, що виконує її функції, оскільки згідно зі статтею 21 Закону України «Про друковані засоби масової інформації /пресу/ в Україні» редакція або інша установа, яка виконує її функції, здійснює підготовку та випуск у світ друкованого засобу масової інформації.
У п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27 лютого 2009 року зазначається про те, що особа, яка поширює інформацію, поширену з офіційних джерел, не зобов'язана перевіряти її достовірність та не несе відповідальність в разі її спростування. При цьому особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел, зобов'язана робити посилання на таке джерело.
У статті міститься посилання на події, що відбувалися на 49-й ceciї Луганської міськради, але відповідач ОСОБА_2 в поясненнях вказав, що він не виступав з пропозицією закріпляти право власності на об'єкт нерухомості за ОСОБА_5 Отже, вказана вище вимога автором статті виконана не була.
Позивачами було надано суду низку доказів, що беззаперечно вказують на недостовірність поширеної відповідачами інформації, а саме: рішення Виконавчого комітету Луганської міської ради від 05.12.2005 року № 366/15, відповідно до якого розірвано договір оренди нежитлового приміщення 89/03-А від 25.11.2003 р. з Луганською обласною організацією Партії захисників Вітчизни за згодою сторін та передано в оренду терміном на одинадцять місяців ПТ "Ареф'єв i К" нежитлові приміщення площею 123,7 кв м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 /а.с. 25 том 1/; рішення ceciї Луганської міськради стосовно передачі в оренду з правом викупу вищезазначеного приміщення, як зазначено відповідачами в статті, депутатами не приймалося; постановою Господарського суду м. Києва від 12.03.2007 року, згідно якої було встановлено, що поліпшення стану майна, а саме - приміщення за адресою: АДРЕСА_1, проводилось по замовленню Партії захисників Вітчизни /а.с. 26-28 том 1/; повідомленнями про розірвання договору щодо надання послуг з причин ознайомлення з інформацією, що міститься у спірній статті /а.с. 20-24 том 2/.
Суд послався на докази, що заявлені позивачами до ОСОБА_5, ОСОБА_6 вимоги є необґрунтованими та такими, що не підтверджені матеріалами справи та дійшов ґрунтовного висновку, що в їх задоволенні слід відмовити.
Суд не прийняв доводи представника ТОВ «Восточно-Украинский издательский дом «Ракурс», виходячи з наступного.
Крім ст. 32 Конституції України, яка гарантує судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї, ст. 34 Конституції України кожному гарантується також і право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Беручи до уваги зазначені конституційні положення, суд при вирішенні справи про захист честі, гідності та ділової репутації повинен забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки та слова, правом на вільне вираження своїх поглядів і переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте й сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.
Відповідно до частини другої статті 47-1 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Визнаючи поширену інформацію недостовірною, суд прийшов грунтовного висновку, що вона є твердженням, а не оціночним судженням, оскільки висловлювання, наведені в статті, містить фактичні дані /вказівка на конкретні дії, дати та ociб, крім позивача, кількість та суть прийнятих рішень та інші/.
Під час розгляду справи не доведено справжність фактичних даних - кількість порушених кримінальних справ, розгляд на 49, 50 сесіях певних питань та прийняття по ним рішень, спонукання до голосування на сесіях певним чином тощо.
Таким чином, доведено поширення інформації, адже стаття є надрукованою у газеті, поширена інформація стосується фізичної особи ОСОБА_4 та юридичної особи Луганської організації Партії захисників Вітчизни, тобто позивачів, інформація, що поширена не відповідає дійсності, що підтверджено матеріалами справи, доказів достовірності інформації суду не надано, поширення інформації порушує особисті немайнові права, тобто завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право, що підтверджено матеріалами справи.
Відповідно до п. 24, 25 постанови Пленуму за загальним правилом, інформація, що порочить особу, має бути спростована у cпосіб, найбільш подібний до способу її поширення /шляхом публікації у пресі, повідомлення по радіо, телебаченню, оголошення на зібранні громадян, зборах трудового колективу. відкликання документа тощо/.
У судовому рішенні також має бути зазначено строк, у межах якого відповідь чи спростування повинна бути оприлюднена.
Спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі, якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений /адекватний/ до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.
Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної особи.
Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Ухвалюючи рішення, суд дійшов висновку, що розмір заявленої моральної шкоди у 25000 гривень на користь кожного з позивачів є завищеним та порахував відшкодування у 3000 гривень на користь ОСОБА_4 з ТОВ «Восточно-Українский издательский дом «Ракурс» та 3000 гри. з ОСОБА_2
Розглядаючи справу за доводами апеляційної скарги ОСОБА_2, судова колегія бере до уваги наступне.
Згідно ч. 1 ст. 318 ЦПК України якщо апеляційні скарги на рішення або ухвалу суду першої інстанції були подані в установлені цим Кодексом строки, але надійшли до суду після закінчення апеляційного розгляду справи або коли строк на подання апеляційної скарги у зв'язку з пропущенням їх з поважних причин були поновлені або продовжені і особа, яка подала апеляційну скаргу, не була присутня під час розгляду справи, апеляційний суд розглядає скаргу за правилами цієї глави.
Залежно від обгрунтованості скарги, зазначеної в частині першій цієї статті, суд ухвалює рішення або постановляє ухвалу відповідно до статті 307 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано рішення або ухвалу апеляційного суду /ч. 2 вказаної норми/.
Оскаржуване рішення було предметом розгляду апеляційного суду Луганської області за апеляційними скаргами Луганської обласної організації Партії захисників Вітчизни та ОСОБА_4, ТОВ «Восточно-Український индательский дом «Ракурс», представника ОСОБА_2 - ОСОБА_6, і рішенням апеляційного суду Луганської області від 25 вересня 2012 року зазначене рішення змінено, а саме: апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Восточно-Український издательский дом «Ракуср», представника ОСОБА_2 - ОСОБА_16 відхилено; апеляційну скаргу Луганської обласної організації Партії захисників Вітчизни та ОСОБА_4 задоволено частково - збільшено стягнутий з ТОВ «Восточно-Украинский инзательский дом «Пакурс» та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 розмір заподіяної моральної шкоди з 3000 грн. до 10000 грн. з кожного; в решті рішення суду залишено без змін.
Змінюючи рішення суду, колегія суддів виходила з того, що висновок суду, викладений в рішенні стосовно підстав задоволення позовних вимог частково в частині стягнення моральної шкоди є помилковим, а тому рішення суду слід змінити та збільшити розмір стягнутої моральної шкоди з огляду на те, що розповсюдження відомостей, які не відповідають дійсності призвело, окрім встановленого судом, до порушення нормальних життєвих зв'язків, через неможливість продовження активного громадського та політичного життя, погіршення стосунків з однопартійцями та іншими членами партій та громадських об'єднань області, призвело до зниження престижу та втрати ділової репутації позивача, як директора ТОВ ФРК „БІГ" та МСП „ЕЛІТ", зниження рівня довіри та відмову контрагентів у співробітництві, про що надані письмові докази.
Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови „Про судову практику в справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди" від 31 березня 1995 року /зі змінами від 25 травня 2001 року/, роз'яснив, що розмір відшкодування моральної /немайнової/ шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань /фізичних, душевних, психічних, тощо/, яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат /їх тривалості, можливості відновлення/, та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Розповсюдженням негативних, образливих висловів, які принижують честь та гідність позивачів, їм заподіяно моральну шкоду, принижено ділову репутацію позивачів, що потребує відшкодування, стаття завдала шкоди та діловій репутації Луганської обласної організації Партії захисників Вітчизни шляхом заниження оцінки діяльності Партії, зниження престижу, репутації та підриву довіри до діяльності позивачів, але виходячи з фактичних обставин справи, а також засад розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів взяла до уваги, що посилання позивачів на вплив спірної статті на число осіб, що виявляють бажання вступити до лав Партії захисників Вітчизни, сам факт зменшення числа бажаючих вступити до Партії нічим не підтверджено.
Згідно роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди» від 31.03.1995 року № 4, при вирішенні спорів про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди за позовами органів державної влади, місцевого самоврядування, офіційних осіб /наприклад, зареєстрований кандидат у депутати/ чи посадових осіб до засобів масової інформації судам слід мати на увазі, що за змістом ч. 4 ст. 17 Закону України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" з'ясуванню підлягають наявність злого умислу журналіста або засобу масової інформації, а також наслідки використання потерпілим можливостей позасудового /досудового/ спростування неправдивих відомостей, відстоювання його честі й гідності та врегулювання конфлікту в цілому.
Під злим умислом журналіста чи засобу масової інформації необхідно розуміти такі їх дії, коли вони перед поширенням інформації усвідомлювали її неправдивість /недостовірність/ або неправомірність інших дій /поширення конфіденційної інформації щодо особи без згоди останньої тощо/.
З урахуванням того, що судом не встановлено злого умислу відповідача ОСОБА_2, журналіста чи засобу масової інформації у даному випадку в розповсюдженні недостовірної інформації відносно Луганської обласної організації Партії захисників Вітчизни як політичній партії, передбачення ними суспільно небезпечних наслідків такої інформації, а позивачем не доведено факту спроб позасудового врегулювання спірних відносин, суд дійшов обґрунтованого висновку, що підстав для задоволення позову в цій частині не має.
Відносно доводів щодо строку позовної давності, також ухвалено, що суд дійшов правильного та обґрунтованого висновку.
Розглядаючи справу за доводами апеляційної скарги ОСОБА_2, якому строк на подання апеляційної скарги у зв'язку з пропущенням ним з поважних причин було поновлено і він не був присутнім під час розгляду справи, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволенні скарги, адже судом першої інстанції ґрунтовно встановлено всі обставини по справі, у тому разі і щодо авторства вищезазначеної статті.
Апелянт не надав суду доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, а тому підстав для скасування або зміни рішення суду за доводами його апеляційної скарги немає.
Тому у відповідності до вимог ч. 1 ст. 318 ЦПК України судова колегія вважає за необхідне постановити ухвалу відповідно до статті 307, 308 цього Кодексу та відхилити апеляційну скаргу ОСОБА_2, оскільки підстави для скасування рішення апеляційного суду відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 18 червня 2012 року
по справі за позовом Луганської обласної організації Партії захисників Вітчизни, ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Восточно-Украинский издательский дом "Ракурс", ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди відхилити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.
Головуючий:
Судді: