Головуючий суду 1 інстанції - Карасьова Н.П.
Доповідач - Коротенко Є.В.
Справа № 406/1790/13
Провадження № 22ц/782/4089/13
05 листопада 2013 року
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:
головуючого судді - Коротенка Є.В.,
суддів - Туренка С.І., Гаврилюка В.К.,
при секретарі - Дьяковській О.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі апеляційного суду Луганської області в м.Луганську апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_3, на рішення Алчевського міського суду Луганської області від 02 вересня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2, яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_3, до виконавчого комітету Алчевської міської ради Луганської області та відділу у справах дітей Алчевської міської ради Луганської області про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Алчевської міської ради Луганської області № 1113 від 18 грудня 2012 року та про визнання незаконним та скасування висновку відділу у справах дітей Алчевської міської ради Луганської області № 1525 від 04 грудня 2012 року,
Рішенням Алчевського міського суду Луганської області від 02 вересня 2013 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_3, до виконавчого комітету Алчевської міської ради Луганської області та відділу у справах дітей Алчевської міської ради Луганської області про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Алчевської міської ради Луганської області № 1113 від 18 грудня 2012 року та про визнання незаконним та скасування висновку відділу у справах дітей Алчевської міської ради Луганської області № 1525 від 04 грудня 2012 року відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_2, яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_3, звернулася до апеляційного суду Луганської області з апеляційною скаргою на нього, вважає його незаконним, необґрунтованим, ухваленим із порушенням норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованність рішення суду, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Згідно із ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом першої інстанції у відповідності до вимог ст.ст.212, 213 ЦПК України були повно і всебічно дослідженні обставини справи та дана належна оцінка доказам, на які сторони посилалися в суді першої інстанції. Суд правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, статтею 157 Сімейного кодексу України встановлено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Відповідно до ст.158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.
Згідно із п.73 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 (далі - Порядок), у разі виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини один з батьків, що проживає окремо від дитини, подає службі у справах дітей за місцем проживання дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини.
Працівник служби у справах дітей проводить бесіду з батьками, а у разі потреби, також з родичами дитини. До уваги береться ставлення батьків до виконання батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров'я дитини та інші обставини, що мають істотне значення.
Після з'ясування обставин, що призвели до виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини, служба у справах дітей складає висновок.
Участь у вихованні дитини та у разі потреби порядок побачення з дитиною того з батьків, який проживає окремо від неї, встановлюються рішенням районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради з урахуванням висновку служби у справах дітей.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 перебувала у шлюбі з ОСОБА_4, який був розірваний 05.09.2006 року (а.с.40). Від шлюбу ОСОБА_2 має малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.39), який проживає з нею.
31 жовтня 2012 року до відділу у справах дітей звернувся громадянин ОСОБА_4 із заявою про встановлення порядку його спілкування із малолітнім сином ОСОБА_3, у зв'язку з тим, що мати дитини - ОСОБА_2, чинить йому перешкоди у спілкуванні та вихованні дитини (а.с. 67).
На думку колегії суддів апеляційного суду Луганської області висновок відділу у справах дітей Алчевської міської ради щодо визначення способу участі у вихованні малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та спілкування з ним його батька було складено у повній відповідності до вимог п.73 Порядку з урахуванням ставлення батьків до виконання батьківських обов'язків, особистої прихильності дитини до кожного з них, стану здоров'я дитини, інших обставини, що мають істотне значення, а також після з'ясування обставин, що призвели до виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини (а.с.61-64, 66).
При цьому колегія суддів зауважує, що зазначений висновок суттєво відрізняється від прохання ОСОБА_4 щодо визначення способу його участі у вихованні дитини, викладенного ним у заяві від 31 жовтня 2012 року, що свідчить, крім іншого і про прийняття до уваги думки самої дитини, викладеної ним у заяві від 12 листопада 2012 року (а.с.65).
Участь ОСОБА_4 у вихованні дитини та порядок його побачення з дитиною було встановлено рішенням виконавчого комітету Алчевської міської ради Луганської області від 18 грудня 2012 року № 1113 з урахуванням висновку служби у справах дітей, виходячи з інтересів малолітньої дитини, у повній відповідності з положеннями ст.ст.157, 158 СК України, ст.15 Закону України „Про охорону дитинства", п.73 Порядку та на підставі п.п.4 п. „б" ч.1 ст.34, ч.6 ст.59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні".
Достатніх належних та допустимих доказів того, що спілкування ОСОБА_4 з дитиною може перешкодити нормальному розвиткові останньої позивачкою суду не надано.
Зазначене Алчевський міський суд Луганської області правильно прийняв до уваги та дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_3, до виконавчого комітету Алчевської міської ради Луганської області та відділу у справах дітей Алчевської міської ради Луганської області про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Алчевської міської ради Луганської області № 1113 від 18 грудня 2012 року та про визнання незаконним та скасування висновку відділу у справах дітей Алчевської міської ради Луганської області № 1525 від 04 грудня 2012 року.
Крім того, колегія суддів зауважує, що, у відповідності до положень ч.1 ст.159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
Із пояснень апелянта вбачається, що на цей час у провадженні суду першої інстанції знаходиться цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні і про визначення способу участі батька у вихованні дитини, місця та часу їхнього спілкування.
При цьому, згідно із ч.2 ст.159 СК України, саме під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, будь-яких належних доказів на підтвердження своїх доводів апелянт суду не надав, тому судом першої інстанції постановлене правильне по суті і справедливе рішення.
Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст.ст.304, п.1 ст.307, 308, 314-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_3, відхилити.
Рішення Алчевського міського суду Луганської області від 02 вересня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, однак її може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції: Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: