Справа № 1227/7796/2012
Провадження № 22ц/782/3955/13
23 жовтня 2013 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області у складі:
Головуючого - Сергєєвої С.В.
Суддів: Кострицького В.В., Стахової Н.В.,
при секретарі: Щуровій О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську апеляційну скаргу комунального підприємства «Сєвєродонецьке тролейбусне управління» на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 08 липня 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Сєвєродонецьке тролейбусне управління» про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної події, витрат для відновлення порушеного права (реальних збитків), третя особа зі сторони позивача, що не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_2, третя особа зі сторони відповідача, що не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_3,-
Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 08 липня 2013 року стягнуто з комунального підприємства "Сєвєродонецьке тролейбусне управління" на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану внаслідок пошкодження автомобіля Daewoo Lanos TF 69Y ЗНГ, реєстраційний номер НОМЕР_1 у розмірі 38 581 грн. 58 коп., а також судові витрати у розмірі 885 грн. 80 коп.
У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач КП «Сєвєродонецьке тролейбусне управління» в апеляційній скарзі, посилаючись на неповне встановлення судом обставин справи невідповідність висновків суду дійсним обставинам по справі та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
В судовому засіданні при розгляді апеляційної скарги представник апелянта , враховуючи попереднє часткове визнання позову при розгляді справи в суді першої інстанції, уточнивши свої апеляційні вимоги, зазначила, що підприємство відповідача частково згодне з рішенням суду та погоджується на відшкодування вартості деталей, необхідних для здійснення ремонтних робіт автомобіля, визначених в експертному дослідженні, у зв"язку з чим просила рішення змінити, та відмовити у задоволенні стягнення вартості ремонтних робіт враховуючи НДС.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, та переглянувши рішення суду, виходячи з положень ст.. 303 ЦПК України в межа доводів апеляції та позовних вимог, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
В ст. 303 ЦПК України зазначено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 02 березня 2012 року ОСОБА_3 визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286, ч. 1 ст. 309. Даний вирок набрав чинності. Вироком суду встановлено, що в результаті порушення ОСОБА_3 п. 8.7.3. Правил дорожнього руху України сталося зіткнення автомобілю Daewoo Lanos TF 69Y ЗНГ, р/н НОМЕР_1, який належить на праві власності позивачу, під керуванням ОСОБА_2, який керував автотранспортним засобом на підставі довіреності від від 06.01.2011 року, та тролейбуса «ЗИУ-9» № 131, під керуванням ОСОБА_3 Відповідно до автотехнічної експертизи № 29/6 від 13 серпня 2011 року водій автомобілю Daewoo Lanos TF 69Y ЗНГ, р/н НОМЕР_1, ОСОБА_2 не мав технічної можливості уникнути зіткнення. ОСОБА_4 мав технічну можливість уникнути зіткнення вказаних транспортних засобів та його дії знаходяться в причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди.
На момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 працював водієм КП «Сєвєродонецьке тролейбусне управління».
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд виходив з того, що розмір матеріальної шкоди, спричиненої позивачу внаслідок пошкодження транспортного засобу Daewoo Lanos TF 69Y ЗНГ, р/н НОМЕР_1, і визначений висновком № 197 експертного автотоварознавчого дослідження від 15 серпня 2011 року, у сумі 38 581,58 грн. є таким, що підлягає стягненню з відповідача, оскільки вищезазначеним вироком суду встановлено, що дорожньо-транспортна пригода, а отже і спричинення матеріальної шкоди позивачу сталася з вини ОСОБА_3, який на момент дорожньо-транспортної пригоди знаходився у трудових відносинах з КП «Сєвєродонецьке тролейбусне управління» та виконував покладені на нього трудові обов'язки, а на підставі ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична особа має відшкодовувати шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків.
Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що судові витрати позивача щодо сплати судового збору у розмірі 401,87 грн. та з оплати послуги щодо проведення висновку № 197 експертного автотоварознавчого дослідження від 15 серпня 2011 року у розмірі 500,00 грн., на підставі п. 1 ст. 79 ЦПК України, документально підтверджені та підлягають стягненню з відповідача.
Однак з вказаними висновками суду першої інстанції, а саме щодо розміру матеріальної шкоди, що підлягає відшкодуванню позивачці відповідачем по справі, та щодо розміру відшкодування судових витрат позивачки, колегія суддів в повному обсязі погодитися не може, виходячи з наступного.
Так судом першої інстанції на підставі правильно встановлених обставин по справі та правильного застосування норм матеріального права вірно було здійснено висновки на підставі положень ст.. 1172 ЦК України щодо необхідності відшкодування позивачці завданої матеріальної шкоди саме КП «Сєвєродонецьке тролейбусне управління», робітником якого є ОСОБА_3, винний у вчинені ДТП та завданні вказаної матеріальної шкоди, тим більш що вказаний факт в ході розгляду справи в суді першої інстанції не заперечувався і самим відповідачем по справі, представник якого частково визнавав позовні вимог та погоджувався на їх задоволення в частині вартості запчастин, необхідних для здійснення ремонту пошкодженого автомобіля позивачки, визначеної експертним дослідженням в розмірі 20824,60 грн. без врахування ПДВ.
Однак вірно встановивши обов"язок відповідача відшкодувати таку шкоду, судом першої інстанції помилково було визначено її розмір саме в сумі 38 581,58 грн., тобто у розмірі її ринкової вартості на час ДТП, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ст.. 1166 ЦК України, яка є загальною щодо відповідальності за завдану матеріальну шкоду, майнова шкода, завдана ... майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.
А згідно ст.22 даного Кодексу, що регулює загальні засади відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, збитками крім іншого є втрати, яких особа зазнала у зв"язку з знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки)...
Так дійсно відповідно до висновку № 197 експертного автотоварознавчого дослідження спеціаліста з оцінки шкоди, завданої володільцю транспортного засобу від 15.08.2011 року, здійсненого спеціалістом ТОВ „Ленкор" вартість матеріальної шкоди, завданої позивачці ОСОБА_1, дорівнює ринковій вартості її автомобіля на час ДТП та складає 38581,58 грн., оскільки вартість відновлювального ремонту, що за вказаним висновком дорівнює 40197,12 грн., перевищую ринкову вартість даного автомобіля та є фінансово недоцільним.
Однак при цьому слід зазначити, що метою даного дослідження, як зазначено у наведеному висновку, є вартість матеріальної шкоди, завданої володільцю автомобіля, тобто з технічної точки зору вартісного значення реальних витрат, які понесе володілець при пошкодженні або розу комплектації транспортного засобу. Тобто зазначеним експертним дослідженням встановлено можливий вірогідний, а не фактичний розмір збитків позивачки, які вона може понести в майбутньому при здійсненні відновлювального ремонту пошкодженого майна. І дійсно в такому разі у зв"язку з недоцільністю здійснення ремонтних робіт, вартість яких за припущеннями експерта перевищує в даному випадку ринкову вартість пошкодженого автомобіля на час ДТП, цілком обґрунтованим вбачається висновок щодо стягнення такої ринкової вартості автомобіля замість вартості ремонтних робіт саме у визначеній експертом сумі 38 581,58 грн.
Але з матеріалів справи, а саме з позовної заяви та безпосередньо з пояснень позивачки та третьої особи по справі ОСОБА_2 в ході судового розгляду справи по суті, вбачається, що не дивлячись на вищезазначений висновок експерта про недоцільність здійснення з фінансової точки зору ремонту пошкодженого автомобіля, позивачкою такий ремонт було здійснено. Таким чином на думку судової колегії у відповідності до положень ст.. 22 ЦК України, наведених вище, в даному випадку підлягає доказуванню та відшкодуванню не розмір ймовірних збитків, які б могла понести позивачка в разі ремонтних робіт, визначений експертним дослідженням, а саме розмір фактичних реальних збитків, дійсно понесених позивачкою при здійсненні ремонту автомобіля.
Однак при цьому позивачкою не надано жодного доказу в підтвердження таких витрат, а її посилання на те, що вартість такого ремонту була значно вищою за вартість, визначену експертом, є тільки припущенням та не може бути підставою для задоволення її позовних вимог саме у визначеній вище сумі.
Так в даному випадку на думку колегії суддів доведеним та не оспореним відповідачем по справі є розмір витрат, які повинна була в будь-якому випадку понести позивачка при здійсненні нею ремонту автомобіля, що полягають у вартості деталей, що підлягають заміні, та у вартості матеріалів, які підлягають застосуванню, у відповідності до вищенаведеного експертного висновку, що є єдиним наданим позивачкою доказом її позовних вимог, оскільки перелік та вартість деталей та необхідних матеріалів є чітко визначеним на час проведення експертного дослідження та не оспорений відповідачем по справі.
Таким чином доводи апеляційної скарги щодо недоведеності позивачкою суми матеріальної шкоди, стягнутої судом першої інстанції, та ненадання в порушення вимог ст..ст. 11, 60 ЦПК України належних та допустимих доказів розміру збитків , понесених при фактично проведених нею ремонтних роботах у відповідності до положень ст. 22 ЦК України, знайшли своє підтвердження в ході апеляційного перегляду оскарженого рішення, та є підставою для його зміни та зменшення розміру матеріальної шкоди, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 з КП «Сєвєродонецьке тролейбусне управління» до 28467,12 грн., яка полягає в вартості запчастин - 24989,52 грн. (з врахуванням ПДВ) та у вартості матеріалів - 3477,60 грн. (з врахуванням ПДВ). При цьому колегією суддів не може бути взято до уваги посилання апелянта про стягнення вартості деталей та матеріалів без врахування ПДВ, оскільки зазначені суми даного податку підлягають обов"язковій сплаті позивачкою при придбанні відповідних товарів, можливе звільнення підприємства - продавця від сплати зазначеного податку не має відношення до вказаних дій позивачки як фізичної особи при здійсненні відновлювального ремонту свого майна.
Крім того, також рішення суду першої інстанції підлягає зміні і в частині відшкодування позивачці понесених нею судових витрат на експертне дослідження в розмірі 500 грн., оскільки вказане експертне дослідження, висновок якого наявний в матеріалах справи, було здійснено за межами судового розгляду за ініціативою сторони позивача, а не проводилося за призначенням суду в межах розгляду даного позову, тому витрати на його проведення врозмірі 500 грн. відповідно до положень ст.79 ЦПК України не можуть бути розцінені як судові витрати позивачки та не можуть бути стягнуті з відповідача відповідно до положень ст.. 88 ЦПК України. А вимоги про їх відшкодування в іншому порядку ОСОБА_1 не заявлялися та судом не розглядалися.
Інших доводів, що б спростовували висновки суду першої інстанції, апелянтом не наведено, в судовому засіданні апеляційного суду представником апелянта - відповідача по справі підтверджено часткове визнання позовних вимог і на даній стадії судового розгляду справи, у зв"язку з чим фактично змінено вимтги апеляційної скарги..
Таким чином доводи апелянта знайшли своє часткове підтвердження, є в наведеному вище обсязі обґрунтованими, та є підставою для відповідної зміни рішення суду згідно положень ст.. 309 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України судова колегія ,
Апеляційну скаргу комунального підприємства «Сєвєродонецьке тролейбусне управління» задовольнити частково.
Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 08 липня 2013 року змінити, зменшивши розмір матеріальної шкоди, стягнутої на користь ОСОБА_1 з комунального підприємства «Сєвєродонецьке тролейбусне управління», з 38581,58 грн. до 28467,12 грн. та розмір судових витрат з 885,80 до 385,80 грн.
В решті рішення залишити без зін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили негайно, може бути оскаржена до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: