Справа № 464/10482/13-а
пр.№ 2-а/464/320/13
30.10.2013 року
Суддя Сихівського районного суду м.Львова Бойко О.М., розглянувши у скороченому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі м.Львова про зобов'язання вчинити дії,-
позивач звернулася до суду з позовом в якому просить зобов'язати відповідача УПФУ в Галицькому районі м.Львова встановити до її пенсії з 01 січня 2012р. підвищення як реабілітованому громадянину у розмірі 25 % мінімальної заробітної пенсії за віком відповідно до п. «г» ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що згідно з довідкою про реабілітацію №4/4-335 від 09.01.1993р. вона визнана реабілітованою на підставі ст.3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» від 17.04.1991р. та у відповідності до п. «г» ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» їй передбачена доплата до пенсії в розмірі 25% від мінімальної пенсії за віком, однак таке підвищення відповідачем у спірний період виплачувалось лише в розмірі 43,52 грн., керуючись при цьому постановою КМУ від 16 липня 2008р. за № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», яка суперечить Закону України «Про пенсійне забезпечення», який має вищу юридичну силу.
Представник відповідача подав суду письмове заперечення, в якому просить в задоволенні позову відмовити за безпідставністю, додатково зазначивши, що відповідно до ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», який втратив чинність з 01.01.2004р. було визначено підвищення до пенсій громадянам, які є членами сімей осіб, які необгрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані - на 25% мінімальної пенсії за віком. Згідно довідки про реабілітацію, виданої інформаційним бюро управління внутрішніх справ у Львівській області, позивачу було встановлено підвищення до пенсії як члену сім'ї реабілітованого у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком, виходячи із встановленої на той час розрахункової величини розміру мінімальної пенсії за віком, яка застосовувалась при обчисленні відповідних підвищень і надбавок до пенсії (19,91х25%). В період з 01.01.2002р. по 31.08.2008р. розмір мінімальної пенсії за віком (визначення розрахункової величини), яка застосовувалась для обчислення підвищення до пенсії особам, які були членами сімей осіб, які зазнали політичних репресій, не змінювався. Отже, в період з 01.01.2002р. по 31.08.2008р. розмір підвищення таким особам не змінювався і становив 4,98 грн. З 01.01.2004р. вступив в дію Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з чим положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» втратили законну силу. Відповідно ж до п.16 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до приведення законодавства у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років. Відповідно ж до постанови Кабінету Міністрів України № 654 від 16.07.2008р. «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» громадянам, які є членами сімей осіб, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, до пенсії підвищення проводиться в розмірі 43,52грн. Зазначена постанова в цій частині є чинною, ніким не скасованою, неконституційною не визнавалась, а отже саме її норми підлягають до виконання. А відтак, позовні вимоги є безпідставними і такими, що не підлягають до задоволення, а виплата позивачу підвищення до пенсії як реабілітованому здійснюється відповідно до чинного пенсійного законодавства.
Розгляд справи проведено у порядку скороченого провадження у відповідності до ст.183-2 КАС України без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а тому розгляду підлягають лише позовні вимоги, що в межах строку звернення до адміністративного суду, а саме з 15 квітня 2013 року.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є членом сім'ї осіб, які необгрунтовано зазнали політичних репресій, у зв'язку з чим була примусово переселена, та на підставі ст.3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» від 17.04.1991р. визнана реабілітованою, що стверджується довідкою №4/4-335 від 09.01.1993р. виданою Інформаційним бюро УМВСУ у Львівській області. Позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Галицькому районі м.Львова, отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та згідно постанови Кабінету Міністрів України № 654 від 16.07.2008р. «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» їй нараховується підвищення до пенсії, як реабілітованій в розмірі 43,52 грн.
Згідно ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» було визначено підвищення до пенсій громадянам, які необгрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, - на 50 відсотків, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, ? на 25 відсотків від мінімальної пенсії за віком.
Однак, з 01 січня 2004р. вступив в дію Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на підставі якого позивач отримує пенсію за віком. Відповідно до п.16 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років. (Пункт розділу XV доповнено абзацом другим згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 3108-IV від 17.11.05р.).
Таким чином, ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», на яку посилається позивач, втратила чинність, в зв'язку з тим, що не регулює права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Відповідно ж до Постанови Кабінету Міністрів № 654 від 16.07.2008 р. «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» громадянам, які необгрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,4 грн., а членам їх сімей, яких було примусово переселено - 43,52 грн.
Враховуючи наведене, вимоги позивача щодо встановлення їй підвищення до пенсії як реабілітованому громадянину у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком відповідно до п.«г» ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», виходячи з мінімального розміру пенсії за віком встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є безпідставними та до задоволення не підлягають, оскільки нарахування такої у спірний період здійснювалося у відповідності до вимог чинного законодавства.
На підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р., Постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» № 654 від 16.07.2008р., та керуючись ст.ст. 2, 6, 11, 17, 18, 70, 71, 86, 94, 99, 158-162 КАС України, с у д, -
в задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі м.Львова про зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Апеляційна скарга на постанову може бути подана протягом 10 днів з дня отримання її копії до Львівського апеляційного адміністративного суду через Сихівський районний суд м.Львова.
Суддя: Бойко О.М.