79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
06.12.06 Справа№ 5/2965-19/387
За позовом: Державного підприємства “Львівприлад» м. Львів
до Відповідача: Державної податкової інспекції у м. Львові м.Львів
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000291521/0/5117 від 27.03.2006р. про застосування штрафу.
Суддя Левицька Н.Г.
Секретар судового засідання Вахняк О.Є.
Представники:
Позивача: Босак О.Є. -предст. (дов. від 13.02.2006р.)
Відповідача: Борівець І.Б. -ст. держ. подат. інспектор (№19180/10-0 від 14.11.2006р.).
Представникам сторін роз»яснено їх права та обов»язки, що передбачені ст. 49, 51 КАС України, в тому числі право заявляти відводи.
Суть спору:
Заявлено позовні вимоги Державним підприємством “Львівприлад» до Державної податкової інспекції у м. Львові про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000291521/0/5117 від 27.03.2006р. про застосування штрафу.
Обставини справи:
Ухвалою суду від 31.10.2006р. відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання на 23.11.2006р.
Ухвалою суду від 23.11.2006р. закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Представник Позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.
Зокрема, представник Позивача в судовому засіданні стверджував, що Відповідачем не враховано норми спеціального законодавчого акту, яким являється Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а саме, норми ст. 1, 11, 14 цього Закону.
Відповідач надав суду письмові Заперечення на позовну заяву, яким позовні вимоги заперечив, мотивуючи це тим, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте у відповідності до вимог Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», зокрема норми п.п 17.1.7 п.17.1 ст. 17 цього Закону.
Розглянувши документи та інші докази, подані учасниками процесу та зібрані судом, заслухавши пояснення та заперечення представників Сторін, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтуються їх вимоги і заперечення, оцінивши подані докази в сукупності, суд встановив наступне:
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.06.2003р. було порушено провадження у справі №6/165-4/122 про банкрутство Державного підприємства “Львівприлад», м. Львів та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Ухвалою Господарського суду Львівської області від по справі №6/165-4/122 провадження у справі про банкрутство Державного підприємства “Львівприлад» припинено.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.09.2003р. було порушено провадження у справі №6/246-4/191 про банкрутство державного підприємства “Львівприлад“, м. Львів та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Оголошення про порушення справи про банкрутство державного підприємства “Львівприлад“ опубліковане 03.10.2003р. у газеті “Голос України“.
Господарський суд Львівської області ухвалою від 09.02.2004р. по справі №6/246-4/191 затвердив реєстр вимог кредиторів ДП “Львівприлад“, м. Львів.
До реєстру вимог кредиторів, згідно з вищевказаною ухвалою було включено кредиторські вимоги Відповідача: ДПІ у м. Львові в сумі 2896816,26 грн. До заяви про визнання кредиторських вимог та відповідно до реєстру вимог кредиторів, затвердженого вищевказаною ухвалою не увійшла сума штрафу в розмірі 496,00 грн., вказана у спірному податковому повідомленні-рішенні.
Ухвалою від 03.03.2004р. по справі №6/246-4/191 господарським судом Львівської області було введено судову процедуру санації державного підприємства “Львівприлад“ та призначено керуючого санацією боржника -ДП “Львівприлад», а ухвалою від 15.11.2004р. по справі №6/246-4/191 Господарським судом Львівської області затвердив план санації державного підприємства “Львівприлад».
Ухвалою від 23.12.2005р. по справі №2/246-4/191 Господарським судом Львівської області було затверджено звіт керуючого санацією ДП “Львівприлад“ та провадження у справі про банкрутство ДП “Львівприлад“ припинено.
28.02.2006р. за результатами документальної невиїзної перевірки ДПІ у м. Львові складено Акт №7/15-2/05796593 про порушення ДП “Львіприлад» термінів сплати узгоджених сум податкового зобов»язання з податку на додану вартість.
На підставі вказаного Акту, було винесено податкове повідомлення-рішення №0000291521/0/5117 від 27.03.2006р., яким ДПІ у м. Львові за порушення п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку більше 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов»язання, застосовано штраф в розмірі 496,00 грн.
При прийнятті постанови суд виходив з наступного :
Відповідно до вимог п. 1.2 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"№2181-III від 21.12.2000р.,- податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Згідно з п. 1.3 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковий борг (недоїмка) - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Відповідно до вимог п. 1.5 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" штрафна санкція (штраф) - це плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.
Пунктом 5.1 ст. 5 вищевказаного Закону встановлено податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Відповідно до вимог п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством.
Відповідно до Преамбули Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», цей Закон не регулює також питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та погашення зобов'язань зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Одночасно, згідно із вимогами частини 1 ст. 5 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
При цьому вказаний Закон слід розглядати як законодавчий акт, що містить спеціальні норми, які мають пріоритет по відношенню до загальних норм щодо регулювання порядку відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до частини 15 ст. 11 Закону Украхни “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно зі статтею 14 цього Закону.
Штраф, згідно із спірним податковим повідомленням-рішенням в сумі 496,00 грн. нарахований у період з 03.01.2003р. до 03.09.2003р.
Як встановлено судом, оголошення про порушення справи про банкрутство державного підприємства “Львівприлад“опубліковано 03.10.2003р. в газеті “Голос України“.
При цьому Позивачем не було включено до заяви про визнання кредиторських вимог та відповідно до затвердженого судом реєстру вимог кредиторів, суму штрафу в розмірі 496,00 грн., що вказана у спірному податковому повідомленні-рішенні.
Відповідно до частини 2 ст.14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є присічним і поновленню не підлягає.
Крім того, відповідно до вимог ч.5 ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», в редакції Закону від 10.01.2002р. № 2922-III встановлено наступне,- після закінчення дії мораторію на задоволення вимог кредиторів у зв'язку з закінченням або достроковим припиненням процедури санації або ліквідаційної процедури чи затвердження арбітражним судом мирової угоди неустойка (штраф, пеня), а також суми завданих збитків, які боржник зобов'язаний був сплатити кредиторам за грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), можуть бути заявлені до сплати в розмірах, які існували на дату введення мораторію, якщо інше не передбачено цим Законом.
Проте, Законом України № 3088-ІІІ від 07.03.2002р. статтю 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» викладено в новій редакції. Відповідно до п. 5 ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції Закону № 3088-ІІІ від 07.03.2002р., (що не була змінена до часу розгляду даної справи) мораторій на задоволення вимог кредиторів застосовується до вимог кредиторів щодо відшкодування збитків, які виникли, у зв'язку з відмовою боржника від виконання зобов'язань, у порядку, передбаченому частиною десятою статті 17 цього Закону.
Отже, враховуючи чинну редакцію вищевказаної статті 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», норми вказаного Закону не передбачають можливості стягнення після закінчення дії мораторію на задоволення вимог кредиторів у зв'язку з закінченням або достроковим припиненням процедури санації або ліквідаційної процедури чи затвердження арбітражним судом мирової угоди, грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які існували на дату введення мораторію.
Також, досліджуючи спірні правовідносини, судом встановлено, що відповідно до ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Як встановлено судом вище, мораторій на задоволення вимог кредиторів щодо Позивача вводився судом двічі, а саме: ухвалою господарського суду Львівської області від 02.06.2003р. у справі №6/165-4/122 та ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.09.2003р. по справі №6/246-4/191.
За вимогами ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі Господарського суду.
Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:
-забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;
-не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Частиною 7 ст. 12 вищевказаного Закону передбачено, що дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.
В свою чергу, як встановлено з матеріалів справи, розрахунок штрафу здійснено Відповідачем за період з 03.01.2003р. до 03.09.2003р., тобто в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.
При цьому Відповідачем при здійсненні розрахунку було взято до уваги ухвалу Господарського суду Львівської області від 03.09.2003р. №6/246-4/191 якою порушено було порушено провадження по справі про банкрутство та введено процедуру мораторію, однак Відповідачем не врахована ухвала Господарського суду Львівської області від 02.06. 2003р., якою було порушено провадження у справі №6/165-4/122 та введено процедуру мораторію.
Наведене, на думку суду, є додатковою підставою для визнання нечинним спірного податкового повідомлення-рішення.
Окрім того, ст. 15 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено строки давності та їх застосування.
Відповідно до п.п. 15.1.1. п.15.1 ст.15 вищевказаного Закону, за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Як зазначає Відповідач в поданих письмових запереченнях, підприємством сплачено суму податкового зобов»язання в сумі 992,00 грн. з порушенням граничних строків сплати.
Як вбачається з матеріалів справи спірне податкове повідомлення-рішення було прийняте Відповідачем 27.03.2006р., при цьому, як вказано вище, розрахунок штрафу здійснено Відповідачем за період з 03.01.2003р. до 03.09.2003р., згідно з поданою платником податку (Позивачем) податковою декларацією від 19.12.2002р. №1323032.
З наведеного судом вбачається, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято Відповідачем з порушенням строку, встановленого вимогами п.п. 15.1.1. п.15.1 ст.15 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Відповідно до вимог ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідач не надав суду доказів правомірності прийняття ним спірного податкового повідомлення-рішення. Наведене в свою чергу, є підставою для задоволення позовних вимог ДП “Львіприлад».
Судові витрати, за згодою Сторін, покласти на Позивача.
Сукупність вищенаведених встановлених обставин підтверджено документально, що дає суду підстави визнати позовні вимоги обгрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 6-12, 69-71, 86, 137, 158, 159-163, 167 та п. 6 розділу 7 Прикінцевих та перехідних положень КАС України,
суд-
1. Позовні вимоги задоволити.
2. Податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Львові №0000291521/0/5117 від 27.03.2006р. визнати нечинним та скасувати.
3. Судові витрати покласти на Позивача.
Постанову може бути оскаржено в порядку, визначеному главою 1 розділу IV КАС України.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Левицька Н.Г.