79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
24.10.06 Справа№ 2/1134-22/304а
За позовом
Державного територіально-галузевого об'єднання “Львівська залізниця», м.Львів
до відповідача
Управління Пенсійного фонду України в Виноградівському районі Закарпатської області, м.Виноградів, Закарпатська область
про
Визнання нечинним рішень Управління Пенсійного фонду в Виноградівському районі Закарпатської області №№298,299 від 26.07.2006 року
Суддя Желік М.Б.
Представники :
Від позивача
Тиндик Р.В. -представник
Від відповідача
Не з'явився
Розглядається адміністративний позов Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", м. Львів, до Управління Пенсійного фонду України в Виноградівському районі Закарпатської області, м. Виноградів, Закарпатська область, про визнання нечинними рішень Управління Пенсійного фонду в Виноградівському районі Закарпатської області №№ 298, 299, 300 від 26.07.2006 р.
Ухвалою суду від 09.08.2006 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено на 30.08.2006 року. Розгляд справи відкладався з мотивів, зазначених в ухвалі суду від 30.08.2006 р, 03.10.2006 р. У відповідності до ч. 4 ст. 11 КАС України, судом вживались заходи для встановлення всіх обставин справи. У відповідності до ст. 71 КАС України справа слухається за наявними у ній матеріалами. Представникам сторін роз'яснено їх права згідно зі ст. ст. 49, 51 КАС України.
В судове засідання представник позивача з'явився, позов підтримав, наполягав на задоволенні позовних вимог. Ствердив, зокрема, що оспорюваними рішенням відокремленому підрозділу позивача донараховано за період з 01.01.2005 р. по 01.04.2006 р.: рішенням №298 від 26.07.2006 р. -6333,12 грн. фінансових санкцій за приховування сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески; рішенням №299 від 26.07.2006 р. - 1157,28 грн. фінансових санкцій за донарахування сум своєчасно не обчислених та несплачених страхових внесків; рішенням №300 від 26.07.2006 р. -1018,90 грн. фінансових санкцій за несплату авансових платежів із страхових внесків. Відповідач вбачає порушення в несплаті внесків з вартості безоплатно виданих працівникам позивача залізничних білетів для проїзду залізничним транспортом. Посилається на постанову Кабінету міністрів України №160 від 21.02.2001 р. “Про реалізацію частин другої та третьої статті 16 Закону України “Про залізничний транспорт»», якою визначено, що ці витрати не включаються до валових витрат підприємств. Оскільки згідно із п. 5.6.1. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» витрати на оплату праці повинні включатись до валових витрат, вартість безоплатно наданих квитків не включається до валових витрат і, відповідно, не включаються до фактичних витрат на оплату праці. Отже, на ці суми внески до Пенсійного фонду України не нараховуються.
Представник відповідача не з'явився, надіслав на адресу суду клопотання про розгляд справи без участі їхнього представника, та надав відзив згідно якого відповідач проти позову заперечує та просить в позові відмовити. У відзиві на позов стверджує, зокрема, що внески до Пенсійного фонду повинні нараховуватись на основну і додаткову заробітні плати, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у т.ч. в натуральній формі, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб. Додаткові блага, яким є і безоплатний проїзд, оподатковуються у відповідності до Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб". Вважає, що сума донарахованого відповідачем внеску обчислена правильно. Посилається на інструкцію зі статистики заробітної плати, яка передбачає включення до фонду заробітної плати витрати, пов'язані із наданням працівникам безкоштовного проїзду.
Проаналізувавши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
За результатами перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відокремленого підрозділу позивача -Королівського щебеневого заводу, 20.07.2006 р. відповідачем складено акт №83. Цим актом відокремленому підрозділу позивача - Королівському щебеневому заводу Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" встановлено заниження фонду оплати праці, з якого обчислюються внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 6333,12 грн., донараховане внесків на суму 2164,47 грн.. Як вбачається з акту №83 від 20.07.2006 р., зазначена сума обчислена виходячи з вартості наданого безоплатного проїзду залізничним транспортом працівникам. Факт надання працівникам безоплатного проїзду на вказані в акті суми протягом звітного періоду позивач не заперечив.
На підставі зазначеного акту, відповідачем було прийнято оспорюванні рішення: №298 від 26.07.2006 р. “про застосування фінансових санкцій за приховування (заниження) страхувальником сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески» на суму 6333,12 грн.; №299 від 26.07.2006 р. “про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків» на суму 1157,28 грн.; №300 від 26.07.2006 р. “про застосування фінансових санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків» на суму 1018,90 грн.
Відповідач посилається як на підставу на ч. 1 ст. 19 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", згідно із якою страхові внески до солідарної системи нараховуються для роботодавця - на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.
Згідно із п. 4.4. Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", базою (об'єктом) для нарахування збору до Пенсійного фонду України чи внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян є заробітна плата платника цього податку.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оплату праці", заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Згідно із ст. 2 вказаного закону, до структури заробітної плати належать, зокрема, інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми. Враховуючи зміст п.п. "а" ст. 4.2.9. Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", надання безкоштовного проїзду працівникам залізничного транспорту визначається як додаткове благо. Враховуючи, що Закон України "Про загальнообов'язкове державного пенсійне страхування" передбачає можливість нарахування внесків лише на фактичні витрати на оплату праці, витрати на надання працівникам безкоштовного проїзду як додаткове благо не належить до витрат на оплату праці, хоча і включається до фонду оплати праці. При цьому, твердження про те, що додаткове благо також обкладається податком на прибуток фізичних осіб, не може прийматись до уваги та не стосується суті спору, оскільки норма ч. 1 ст. 19 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" згадує інші виплати, які обкладаються податком з доходів фізичних осіб, лише як складову частину фактичних витрат на оплату праці, до яких витрати на безкоштовний проїзд у даному випадку не належать.
Посилання на Інструкцію зі статистики заробітної плати, яка розроблена відповідно до Законів України "Про державну статистику" та "Про оплату праці" не може прийматись до уваги, оскільки згідно із п. 1.1. інструкції, вона містить основні методологічні положення щодо визначення показників оплати праці у формах державних статистичних спостережень з метою одержання об'єктивної статистичної інформації про розміри та структуру заробітної плати найманих працівників та не застосовується для визначення складових фонду оплати праці як бази (об'єкта) для нарахування внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Окрім того, поняття фактичних витрат на виплату заробітної плати не є тотожним поняттю фонду оплати праці. Згідно із постановою Кабінету міністрів України №160 від 21.02.2001 р. “Про реалізацію частин другої та третьої статті 16 Закону України “Про залізничний транспорт»», витрати підприємств залізничного транспорту, пов'язані з безплатним проїздом зазначених осіб, не включаються до складу валових витрат цих підприємств. Оскільки згідно із п. 5.6.1. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» витрати на оплату праці повинні включатись до валових витрат, вартість безоплатно наданих квитків не включається до валових витрат і, відповідно, не включаються до фактичних витрат на оплату праці. Отже, на ці суми внески до Пенсійного фонду України не нараховуються, оспорюванні рішення винесені безпідставно всупереч зазначеним нормам.
Згідно ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно із ч. 2 ст. 20 ГК України, ст. 21 ЦК України, права та інтереси можуть захищатись шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів місцевого самоврядування, якщо вони суперечать законодавству, порушують права або інтереси інших осіб. Згідно із ч. 2 ст. 162 КАС України, суд вправі постановою визнати протиправним і скасувати, або визнати нечинним рішення суб'єкта владних повноважень. Суд може захистити права і в інший спосіб.
Враховуючи наведене, суд, вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення. Судові витрати покладаються на відповідача. Керуючись ст.ст. 2, 11, 69-71, 86, 161-163 КАС України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати нечинними рішення Управління Пенсійного фонду України в Виноградівському районі Закарпатської області: №298 від 26.07.2006 р. “про застосування фінансових санкцій за приховування (заниження) страхувальником сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески»; №299 від 26.07.2006 р. “про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків»; №300 від 26.07.2006 р. “про застосування фінансових санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків».
3. Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Виноградівському районі Закарпатської області (м. Виноградів, вул. Миру, 43) на користь Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" (м. Львів, вул. Гоголя, 1) 3,40 грн. судового збору.
Постанова набирає законної сили у відповідності із ст.254 КАС України.
Постанова може бути оскаржена у порядку і строки, передбачені ст. 186 КАС України.
Суддя Желік М.Б.