79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
27.12.06 Справа№ 4/687-22/75
Суддя Н.Березяк при секретарі І. Сеник розглянула матеріали справи
За позовом : ТзОВ «Львівська парфумерно-косметична фабрика» «Едельвейс", м.Львів
До відповідача : Приватний підприємець Павлів Віктор Богданович, м.Львів
Про стягнення 33077,73 грн..
За участю представників:
Від позивача: Кордонець М.Г. -пред-к
Від відповідача: Когут І.В.-пред-к
Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки , передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.
Суть спору: Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівська парфумерно-косметична фабрика» подано позов до приватного підприємця Павліва Віктора Богдановича про стягнення 32831,49 грн. основного боргу , 246,24 грн. пені та судові витрати.
Ухвалою суду від 04.07.2003 року провадження у справі № 4/687-22/75 було зупинено, а матеріали справи направлено в прокуратуру Львівської області для проведення перевірки на наявність в діях відповідальних осіб ознак злочину.
20.04.2006 року ТзОВ «Львівська парфумерно-косметична фабрика» «Едельвейс» звернулася з листом про поновлення провадження у справі в зв'язку із закінченням прокуратурою Львівської області перевірки.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 27.10.2006 року провадження у справі № 4/687-22/75 поновлено.
В судовому засіданні 20.11.2006 року представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, просить стягнути з відповідача 7097,64 грн. основного боргу. В основу своїх вимог позивачем покладено акт перевірки КРУ у Львівській області від 05.03.2004 року.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на ту обставину, що позивачем не враховані і не були внесені в касову книгу чотири квитанції прибуткових касових ордерів на загальну суму 10000 грн., в зв'язку з чим заборгованість перед позивачем відсутня.
Для надання сторонам можливості додатково обґрунтувати свої позиції в судовому засіданні оголошувалась перерва до 27.12.2006 року.
Повний текст рішення виготовлений і підписаний 02.01.2007 року.
Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності , встановив наступне:
На підставі усної домовленості між ТзОВ «Львівська парфумерно-косметична фабрика» ( правонаступником якого є ТзОВ «Львівська парфумерно-косметична фабрика» «Едельвейс» ) та ПП Павлівим Віктором Богдановичем позивач відпускав відповідачу продукцію під реалізацію, а відповідач зобов'язувався оплатити отриману продукцію в обумовлений термін.
Протягом 2002-2003 року позивач відпустив відповідачу зі складу готову продукцію на суму 33234,47 грн., за яку відповідач розрахувався частково.
Станом на день звернення до суду, на думку позивача, заборгованість приватного підприємця Павліва В.Б. складала 32831,49 грн.
На підставі ст.214 ЦК України за прострочення оплати поставленого товару позивачем нараховано три відсотки річних в сумі 246,24 грн.
Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд прийшов до висновку, що позов необґрунтований і не підлягає до задоволення.
При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :
Згідно ст.ст. 526,530 Цивільного Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Під час розгляду справи по суті позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 7097,64 грн. В основу уточнених позовних вимог позивачем покладено акт перевірки КРУ у Львівській області від 05.03.2004 р. та рішення судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області від 02.10.2006 року, яким з присуджено до стягнення з відповідача 32310,45 грн. заборгованості, яка виникла під час його роботи завідувачем складу готової продукції ТзОВ «Львівська парфумерно-косметична фабрика». Позивач стверджує, що залишок боргу відповідача, як приватного підприємця, не охоплений рішенням суду в цивільній справі, складає 7097,64 грн., що відображено в акті перевірки КРУ від 05.03.2004 року.
Як вбачається із матеріалів справи, за період з 01.04.2002 року по 31.12.2002 року відповідач отримав зі складу готової продукції ТзОВ «Львівська парфумерно-косметична фабрика» матеріальні цінності на загальну суму 171612,93 грн.
Відповідно до акту №3 від 17.05.2003 року відповідачем було повернуто позивачу продукцію на суму 2142,13 грн.
При огляді (за участю представників позивача, відповідача та головного бухгалтера) касових книг ТзОВ «Львівська парфумерно-косметична фабрика» за періоди з 38.03.2002 р. по 12.06.2002 р., 13.06.2002 р. -22.08.2002 р., 23.08.2002-01.11.2002 р. та 02.11.2002 р. по 14.01.2003 р. господарським судом Львівської області встановлено, що ПП Павлів В.Б. в період з квітня 2002 року по грудень 2002 року вніс в касу позивача готівкові кошти в сумі 162 471,00 грн. ( протокол огляду письмових доказів -касових книг а.с.95).
При огляді касових книг судом було встановлено, що в них не відображено оприбуткування касою готівки, внесеної ПП Павлівим В.Б. згідно прихідних касових ордерів № 459 від 30.09.2002 року на суму 1750,00 грн., № б/н від 03.10.2002 року на суму 2595,00 грн., № б/н від 04.10.2002 р. на суму 3650,00 грн., № б/н від 08.10.2002 р. на суму 2005,00 грн. (а.с.103) .
Оригінали квитанцій до прибуткових касових ордерів були оглянуті в судовому засіданні.
Слід звернути увагу на той факт, що вже після огляду господарським судом касових книг і встановлення обставин відсутності в них записів про оприходування готівкових коштів на суму 10000,00 грн. позивач в продовженому судовому засіданні повторно представив суду касові книги, в яких відповідні записи вже були внесені. Саме цей факт став підставою для направлення матеріалів господарської справи в прокуратуру Львівської області для проведення перевірки на наявність в діях відповідальних осіб ознак злочину.
17.07.2003 року Шевченківським РВ ЛМУ УМВСУ у Львівській області було порушено кримінальну справу № 143-2879 по факту крадіжки майна ТзОВ «Львівська парфумерно-косметична фабрика».
26.12.2003 року по справі винесено постанову про порушення кримінальної справи відносно Павліва В.Б. та притягнення його, як обвинуваченого.
04.05.2004 року СЧ СУ ЛМУ УМВСУ у Львівській області винесено постанову про закриття кримінальної справи відносно Павліва В.Б. та порушення кримінальної справи по факту таємного викрадення майна товариства . В основу постанови про закриття кримінальної справи слідчим покладено ту обставину, що в ході розслідування не здобуто переконливих доказів про причетність Павліва В.Б. до таємного викрадення майна. Крім того, в зазначеній постанові зафіксовано факт порушення ведення бухгалтерського обліку на підприємстві позивача.
При повторному огляді в судовому засіданні касових книг за період з березня 2002 року по січень 2003 року , судом встановлено невідповідність записів в касовій книзі за період 23.08.2002 року по 01.11.2002 року. Під час розгляду справи позивачем було подано комп»ютерну роздруківку картки звірки з ПП Павлівим В.Б. станом на 27.05.2003 року за період з 01.01.2002 року по 31.01.2003 року (а.с. 67-71) з якої вбачається, що в період з квітня 2002 року по 13.09.2002 року дані внесені в касові книги відповідають даним комп»ютерного обліку. Однак, згідно даним комп»ютерного обліку (а.с.69-70) за 19.09.2002 року відповідачем було сплачено позивачу 14424,15 грн. , що відповідало сумі по прибутковим касовим ордерам № 439 від 19.09.02 р. та № 440 від 19.09.02 р. оглянутим в судовому засіданні 24.06.2003 року. При повторному огляді касових книг дані комп»ютерного обліку, надані позивачем, вже не відповідали даним, внесеним в касові книги, оскільки в них зафіксовано суму сплачену відповідачем 19.09.2002 р. вже не 14424,15 грн. , а лише 4830 грн. ( касова книга за серпень-листопад 2002 р. аркуш 19). Аналогічні розбіжності виявлено при аналізі комп»ютерного обліку з касовими книгами 25.09.2002 року. Як вбачається з картки звірки з ПП Павлівим В.Б. (а.с.70) відповідачем сплачено 25.09.2002 року 3705,85 грн., а в касовій книзі зафіксовано лише 3300,00 грн. (касова книга за серпень-листопад 2002 р. аркуш 23). Таким чином, згідно комп»ютерної роздруківки картки звірки розрахунків з ПП Павлівим В.Б., зробленої позивачем станом на 27.05.2003 року на виконання вимог ухвали суду від 24.04.2003 року, в період 19 та 25 вересня 2002 року відповідач сплатив позивачу кошти в сумі 18130,00 грн., а в касовій книзі відображено лише 8130,00 грн. Різниця між даними комп»ютерного обліку і даними, внесеними в касову книгу за 19-25.09.2002 року складає 10000,00 грн.
Слід звернути увагу на ту обставину, що при проведенні перевірки КРУ у Львівській області використовували лише ті матеріали і документи бухгалтерського обліку, які були надані йому позивачем. В матеріалах господарської справи є документи та докази, надані самим позивачем, які не відповідають даним бухгалтерського обліку і не знайшли свого відображення в акті перевірки КРУ від 05.03.2004 року.
Посилання позивача на акт перевірки КРУ у Львівській області від 05.03.2004 року, як на доказ наявності заборгованості ПП Павліва В.Б. перед товариством в сумі 7097,64 грн. необґрунтоване і не заслуговує на увагу суду.
Згідно із ст.34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказами у справі, відповідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, при цьому, як передбачено статтею 34 цього Кодексу, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як вбачається з матеріалів справи, чого не заперечує сам позивач, що відображено в комп»ютерній картці звірки станом на 27.05.2003 року (а.с.67-71) в період з квітня 2002 року по грудень 2002 року відповідач отримав від позивача продукцію на загальну вартість 171612,93 грн. Станом на 27.05.2003 року, згідно даних позивача (а.с.71) відповідачем сплачено 162273,93 грн. Заборгованість відповідача за даними бухгалтерського обліку позивача складала 9339,00 грн., що підтверджується розрахунком , доданим позивачем до матеріалів справи (а.с.84). Крім того, відповідно до акту №3 від 17.05.2003 року відповідачем повернуто товару на суму 1866,91 грн., чого не заперечує позивач, та оплачено прихідним касовим ордером №1426 від 13.02.2003 року 300,00 грн.
Станом на 03.06.2003 року , за даними позивача, заборгованість відповідача складала 7172,09 грн. (а.с.84).
Враховуючи надані відповідачем в судовому засіданні квитанції до прибуткових касових ордерів № 459 від 30.09.2002 року на суму 1750,00 грн., №б/н від 03.10.2002 року на суму 2595,00 грн., №б/н від 04.10.2002 року на суму 3650,00 грн., № б/н від 08.10.2002 р. на суму 2005,00 грн . на загальну суму 1000,00 грн., які не знайшли свого відображення в комп»ютерному обліку та в касових книгах , оглянутих судом 24.06.2003 року, заборгованість відповідача перед позивачем за отриману в спірному періоді продукцію відсутня.
Заявлена до стягнення сума боргу 7097,64 грн. виникла внаслідок порушення позивачем правил ведення бухгалтерського обліку. Факт порушення ведення бухгалтерського обліку на підприємстві позивача засвідчений і в акті перевірки КРУ від 05.03.2004 року, і в постанові від 04.05.2004 року про закриття кримінальної справи стосовно Павліва В.Б., і в листі прокурора Львівської області від 12.08.2005 р.
Згідно статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивач не подав належних доказів, які б свідчили про наявність боргу відповідача станом на день розгляду справи.
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані і не підлягають до задоволення.
Керуючись ст.ст. 6, 7, 12, 32,33,34, 82-85,87 ГПК України, суд, -
1.В задоволенні позову відмовити .
Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду .
Суддя Березяк Н.Є.