Справа №591/6006/13-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Міліціанов Роман Валерійович
Номер провадження 22-ц/788/2367/13 Суддя-доповідач - Сибільова Л. О.
Категорія - 27
31 жовтня 2013 року м. Суми
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого - Сибільової Л. О.,
суддів - Лузан Л. В., Гагіна М. В.,
за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою приватного підприємства «Грандфінресурс»
на заочне рішення Зарічного районного суду м.Суми від 08 серпня 2013 року
у справі за позовом ОСОБА_3 до приватного підприємства «Грандфінресурс» про визнання недійсним договору та відшкодування збитків,
Заочним рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 08 серпня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.
Стягнуто з ПП «Грандфінресурс» на користь ОСОБА_3 кошти в сумі 3263,90 грн., сплачені за договором №215603 від 05 квітня 2013 року.
В задоволенні позову в іншій частині відмовлено за необґрунтованістю вимог.
Стягнуто з ПП «Грандфінресурс» на користь держави судовий збір у розмірі 229 грн. 40 коп.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 20 вересня 2013 року заява відповідача про перегляд заочного рішення залишена без задоволення.
В апеляційній скарзі ПП «Грандфінресурс», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Зазначає, зокрема, що позивач консультувався щодо умов договору з представниками ПП "Грандфінресурс", і відповідно до ст. 13 Додатку №2 до договору своєю заявою підтвердив, що він уважно прочитав та зрозумів умови договору та правові наслідки, що засвідчено його підписом. Позивач розумів, що укладає не договір позики, а договір з адміністрування грошових коштів учасників соціальної групи «Альянс Україна», не довів, що договір було укладено під впливом обману.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, який заперечує проти скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а заочне рішення суду - залишенню без змін, виходячи з наступного.
12 липня 2013 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що на початку квітня 2013 року, дізнавшись із реклами у газеті «Ваш шанс» про можливість отримання у ПП «Грандфінресурс» позики на вигідних умовах - під 3-12% річних, він, вкрай потребуючи коштів на повернення боргу та перебуваючи у тяжкому матеріальному стані, вирішив звернутися до цього приватного підприємства з метою отримання позики 25 000 гр. під низький процент - 6%. 05 квітня 2013 року він уклав договір №215603, згідно якого, як його запевнили, він отримає кошти у сумі 25 000 грн. після сплати первісного внеску як підтвердження його платежеспроможності. В той же день він сплатив перший внесок 1625 грн., як було зазначено в наданій йому квитанції. Договір він не читав, підписуючи його, вважав, що підписує типовий договір позики з фінансовою установою, яка у встановленому законом порядку має право на залучення коштів фізичних осіб та видачу позики. Він є людиною не обізнаною в юриспруденції, а запропоновані до підпису документи були набрані на семи аркушах дуже дрібним шрифтом.
Після цього його запевнили, що протягом п'яти днів він отримає на наданий йому рахунок кошти в розмірі 25000 грн., але до вказаної дати кошти він не отримав. В телефонному режимі йому запропонували сплатити черговий місячний платіж в сумі 819,45 грн., як це передбачено договором та його проінформовано, та надали квитанцію. Такі нагадування проводились постійно, після чергової сплати його попросили ще почекати, оскільки його черга ще не настала.
Після того, як відповідач не надав йому позики до вказаної дати, а саме - 10 липня 2013 року, як йому повідомили при підписанні договору, він звернувся до фахівців права і дізнався, що він став учасником програми діяльності «Альянс Україна», і зможе отримати згідно договору не кошти у вигляді позики, а лише товар, зазначений в додатку № 1 до договору, про що він не вів мову з відповідачем, і йому обіцяли видати позику до певної дати як тільки його офіційно зареєструють учасником програми діяльності «Альянс Україна» та в накопичувальному фонді з'явиться необхідна сума коштів. Дата надання йому позики в договорі та в додатках до нього відсутня. Кошти в сумі 3263,9 гр., сплачені ним відповідачеві, - це не первісний внесок в рахунок майбутніх платежів за позикою, а одноразовий комісійний платіж, який нікуди не враховується.
10 липня 2013 року він намагався розірвати договір відповідно до п. 8.1 додатку № 2 до договору, але його заяву з цього приводу представник відповідача в м. Суми відмовилась отримувати.
Посилався на те, що він вважав з самого початку, що з ним повинні були укласти договір позики, а не якісь незрозумілі договори з додатками, більшими за самі договори за об'ємом у два рази, а тому з його боку присутня помилка щодо природи правочину при укладенні договору.
Зазначав також, що відповідач не має ліцензії на право здійснення діяльності у сфері надання фінансових послуг, а тому взагалі не мав права укладати з ним договір, за яким може залучати його кошти, а він повинен сплачувати кошти за послуги. При цьому посилався на п. 6 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг», згідно якого діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, які передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, може здійснюватися лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії, та на роз'яснення Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 24 квітня 2012 року про те, що надання послуг при придбанні товарів у групах містить ознаки фінансової послуги, пов'язаної з прямим залученням фінансових активів та фізичних осіб.
Посилався також на ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо заборони нечесної підприємницької практики, яку вбачав в діях відповідача при укладенні правочину, оскільки останній вчинив його з використанням обману, замовчавши існування обставин, які могли перешкодити укладанню договору - про відсутність ліцензії на укладення подібних договорів, та навмисно повідомив, що з ним укладають договір позики, хоча знав про те, що укладає з ним інший за своєю юридичною природою договір. Вважає, що відповідач ввів його як споживача в оману щодо обставин, які мають істотне значення, уклав з ним договір з використанням нечесної підприємницької практики.
Просив визнати договір від 5 квітня 2013 року та додатки до нього недійсними та стягнути з відповідача завдані матеріальні збитки у вигляді сплаченої ним відповідачу винагороди за фактично невиконану роботу у подвійному розмірі в сумі 6527 грн. 80 коп. та 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Вирішуючи спір та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що діяльність відповідача вводить споживача в оману, оскільки програма «Альянс Україна» формується виключно на коштах учасників, без залучення коштів відповідача. Отримання коштів здійснюється за кошти, внесені учасниками програми, в подальшому учасник, який отримав кошти, сплачує внески, які фактично компенсують кошти іншим учасникам програми, тобто один учасник програми за свої власні кошти, без інвестування коштів відповідача оплачує кошти іншому учаснику програми. При цьому позивач сплачував відповідачу не за одержання товару чи послуги, а фактично за можливість одержання права на отримання позики, яке надавалось не за рахунок відповідача, а за рахунок залучення інших споживачів і їх коштів до такої ж схеми, право отримати кошти позивачем залежить від розміру фонду і внесення коштів іншими учасниками програми, що, відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», є пірамідальною схемою.
Такий висновок суду узгоджується з вірно встановленими обставинами справи та відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 05 квітня 2013 року між ПП "Грандфінресурс" та позивачем був укладений договір № 215603 з додатками №1 та №2 до нього.
Додаток №1 містить анкетні дані учасника системи та перелік платежів з зазначенням їх кількості та розміру, які позивач повинен здійснити. Статтею 2 договору та додатком №1 передбачені обов'язки учасника, а саме: сплатити одноразовий комісійний внесок, що становить 1625 грн., адміністративний платіж в сумі 1625 грн.; щомісячно сплачувати загальний платіж в сумі 819,45 грн., який включає чистий внесок в сумі 694,45 грн., за рахунок якого надається відповідна сума, та адміністративні витрати в сумі 125 грн. - плата за послуги з організації діяльності програми.
У названому додатку також зазначається, що розмір заявленої грошової суми, яку бажає отримати учасник, становить 25000 грн. на придбання автомобіля, адміністративні витрати - 6% річних, мінімальний платіж 472, 23 гр.
Додаток №2 містить умови програми «Альянс Україна». Предметом даного договору є послуги, що надаються шляхом формування реєстрів учасників програми «Альянс Україна», метою яких є придбання відповідної грошової суми, зазначеної у додатку № 1 до договору (п. 1.3 додатку № 2) (а.с.6-11).
На виконання умов договору № 215603 позивачем на рахунок відповідача було сплачено 05 квітня 2013 року одноразовий комісійний внесок в розмірі 1625 грн., а також 14 травня 2013 року - 125 грн. та 694,45 грн., 11 червня 2013 року - 694,45 грн. та 125 грн. (а.с.14-15).
Умовами укладеного сторонами договору передбачається, зокрема, наступне:
1.1. 3а цим Договором Адміністратор, за згодою Учасника, зобов'язується вчинити від імені та за рахунок Учасника певні юридичні дії, спрямовані на придбання учасником грошової суми, зазначеної у Додатку № 1 до даного Договору на умовах діяльності Програми "Альянс Україна", надалі за текстом «Програма», що міститься в Додатку №2, який є невід'ємною частиною цього Договору, в тому числі:
а) сформувати Реєстр Учасників, забезпечити його адміністрування;
б) організовувати та проводити Захід по розподілу грошового фонду, надати учаснику відповідну суму, заявлену для придбання на умовах діяльності програми;
в) надавати інші послуги і здійснювати інші правочини, погоджені Сторонами, у порядку та в строки, передбачені цим Договором та Додатками до нього.
1.3. Учасник доручив Адміністратору використовувати суми Чистих внесків для формування Фонду Реєстру та його розподілу, а також надавати заявлені грошові суми. Адміністратор не має права використовувати сплачені Учасником Чисті внески для власних потреб.
2.1 У відповідності до положень даного Договору та Додатків до нього Учасник зобов'язується:
2.1.1 сплатити Одноразовий комісійний внесок у день підписання Сторонами даного Договору та Адміністративний платіж, який сплачується не пізніше 15 календарних днів з моменту отримання Дозволу (за договором - 1625 грн.);
2.1.2 своєчасно, не пізніше 15 числа кожного місяця, сплачувати загальний платіж (за договором - 819,45 грн.), який включає Чистий внесок (за договором - 694,45 грн.), за рахунок якого Адміністратор надає заявлені для придбання грошові суми, та адміністративні витрати - 125 гр., що є платою за послуги адміністратора з організації діяльності програми.
Додаток № 2 передбачає:
2.3 Кошти, необхідні для отримання відповідної грошової суми (Чисті внески), вносяться Учасником на розрахунковий рахунок Адміністратора щомісячно. Чисті внески є власністю Учасника.
3.1 Учасник зобов'язується щомісяця сплачувати Загальний або Мінімальний платіж на зазначений Адміністратором поточний рахунок. Зобов'язання по сплаті Загальних або Мінімальних платежів виникає в Учасника з наступного місяця, який іде за тим, у якому був укладений Договір.
3.2. Учасник повинен сплачувати Загальний або Мінімальний платіж не пізніше 15 числа кожного поточного місяця.
4.1 У відповідності до ст.1. Договору Адміністратор організовує комітет по розподілу грошового фонду (надалі Захід). Після вчасної сплати чергового Загального платежу Учасник Програми набуває право брати участь у найближчому Заході, коли Фонд Реєстру є достатнім.
4.2 Учасники, що не виконують своїх зобов'язань, передбачених Договором та відповідними додатками до нього, не допускаються до участі у Заході.
4.3. Захід по розподілу грошового фонду проводиться комітетом по розподілу грошового фонду (надалі комітет), який утворено наказом Адміністратора.
4.5 Дозволи на отримання відповідних грошових сум, заявлених для придбання на умовах діяльності програми «Альянс Україна» надаються у кількості, встановленій Адміністратором, із врахуванням фонду реєстру, сформованого не пізніше двох днів до дати проведення Заходу.
4.9 У заході беруть тільки ті заяви, що надійшли до центрального офісу Адміністратора не пізніше 2 днів перед запланованою датою проведення Заходу, викладені на спеціальному бланку Адміністратора. Заяви відсилаються Учасником у закритих конвертах поштою, або передаються представнику Адміністратора в будь-якому офісі Адміністратора.
4.10 Учасник який не надіслав заяву або не передав представнику Адміністратора в будь-якому офісі Адміністратора, не бере участі у Заході.
4.11 Перший та наступні Дозволи, якщо дозволяє Фонд Реєстру, надаються в такому порядку: перевагу має той Учасник, що надіслав Заяву, яка містить найбільшу кількість сплачених Загальних платежів. У випадку, коли декілька Учасників надіслали Заяви з однаковою найбільшою кількістю сплачених Загальних платежів, перевагу має той Учасник, який раніше уклав Договір.
4.12 Процедура проведення заходу:
а) комітет по розподілу грошового фонду визначає Фонд Реєстру;
б) члени Комітету відкривають конверти із Заявами, розглядають їх на предмет відповідності вимогам, встановленим цим Додатком, з обов'язковим занесенням встановлених даних до Протоколу Заходу по розподілу грошового фонду;
в) Комітет визначає Учасників, що вказали максимальну сплачену кількість Загальних платежів, з урахуванням дотримання усіх вимог Договору та Додатків до нього, після чого, якщо Фонд Реєстру є достатнім для надання Дозволу одному або декільком Учасникам, приймається рішення про видачу таким Учасникам Дозволу, що фіксується у Протоколі Заходу по розподілу грошового фонду.
4.15 Дозвіл, отриманий Учасником за результатами Заходу, є підставою для надання відповідної грошової суми Учаснику за рахунок Фонду Реєстру.
5.2 Для отримання відповідної грошової суми Учасник зобов'язується:
а) сплатити Адміністративний платіж, передбачений п. п. 2.1.1. п.2.1 ст. 2. Договору, в строк не пізніше 15 банківських днів з моменту отримання Дозволу. Сплачений Учасником Адміністративний платіж не повертається. У випадку невиконання цього платіжного зобов'язання в передбачений строк, Дозвіл анулюється і Учасник позбавляється права на участь у наступному найближчому Заході.
Таким чином з укладеного сторонами договору, зокрема, п. 1.1 ст. 1, вбачається, що адміністратор, за згодою учасника, зобов'язується вчинити від імені та за рахунок учасника певні юридичні дії, спрямовані на придбання учасником грошової суми, зазначеної у додатку № 1 до договору, на умовах діяльності програми «Альянс Україна», що міститься в додатку № 2 до договору, які є невід'ємними частинами цього договору, в тому числі: сформувати реєстр учасників, забезпечити його адміністрування, організовувати та проводити захід по розподілу грошового фонду, надати учаснику відповідну суму, заявлену для придбання на умовах діяльності програми, надавати інші послуги і здійснювати інші правочини, погоджені сторонами, у порядку та строки, передбачені цим договором та додатками до нього, тобто відповідач зобов'язався вчинити певні юридичні дії, спрямовані на отримання грошових коштів.
З умов договору також вбачається, що виконання послуг відповідачем полягає в тому, що учасник сплачує передбачені договором кошти, а ПП „Грандфінресурс" формує групу осіб, за рахунок чистих внесків яких здійснюється захід по розподілу фонду групи, за результатами якого надається дозвіл, тобто право на отримання грошових коштів.
Фактично учасник одержує відповідну суму у позику відповідно до методів визнання права на отримання ним коштів, передбачених договором (ст. ст. 4, 5 - порядок проведення заходу по розподілу грошового фонду та отримання заявленої для придбання грошової суми), і таке визнання права здійснює ПП „Грандфінресурс" на власний розсуд.
Право на отримання коштів мають не всі учасники системи, а тільки ті, які, згідно умов договору, зробили найбільшу кількість внесків, проте саме в протоколах відсутні порівняння кількості внесків учасників, які подали заяви на участь у заході по розподілу коштів. Договором не визначено, коли вважається достатнім фонд реєстру, з протоколів заходів по розподілу грошового фонду, підписаних лише головою комітету по розподілу грошового фонду Чекаленко О.Є., як єдиною присутньою на засіданні комітету, вбачається, що суми переносяться з одного заходу на інший без зазначення, чому їх недостатньо для видачі іншим учасникам фонду реєстру з відповідним номером, які подали заяви на участь в цьому заході, і скільки таких учасників. Відповідач не надав доказів і щодо доступності для споживачів інформації про розподіл коштів учасників між фондами реєстрів з різними номерами.
Укладений між сторонами договір не містить строків та (або) термінів отримання учасником коштів, не передбачає будь-якої відповідальності ПП „Грандфінресурс" за невиконання умов договору та будь-яких гарантій отримання учасником коштів, не містить критеріїв формування відповідних реєстрів, що давало б можливість учасникам на паритетних з відповідачем засадах перевірити дотримання відповідачем умов договору, в тому числі дотримання процедури розподілу грошових коштів, та давало б підстави вважати діяльність відповідача такою, що відповідає вимогам закону з точки зору ведення чесної підприємницької практики.
Натомість договором передбачено, що у випадку неналежного виконання умов договору або не сплати запропонованих адміністратором платежів, учасник позбавляється права на отримання коштів, втрачає сплачений адміністративний платіж і позбавляється права на участь у наступному найближчому заході. У разі виявлення учасником бажання розірвати договір протягом 3 календарних днів з моменту його підписання та виконання ним умов ст. 8 Договору, відповідач повертає учаснику 70% внесеного ним вступного платежу, в інших випадках розірвання договору - вступний платіж та адміністративні витрати учаснику не повертаються, повернення коштів відбувається після закриття реєстру.
Згідно п. 4.1 Умов Програми "Альянс Україна", коли реєстр є достатнім, Адміністратор організує комітет по розподілу грошового фонду. Після вчасної сплати чергового Загального платежу Учасник Програми набуває право брати участь у найближчому заході. Захід по розподілу грошового фонду проводиться комітетом по розподілу грошового фонду, який утворюється наказом Адміністратора.
З наведеного випливає, що рішення про передачу товару залежить лише від волі відповідача, який на власний розсуд приймає таке рішення і позивач позбавлений можливості вплинути на це рішення, оскільки не має можливості отримати інформацію про фінансовий стан інших учасників групи.
Умовами оспорюваного договору на позивача покладено обов'язок суворо дотримуватися умов договору, в той час як у договорі відсутні умови, які б передбачали настання негативних наслідків для відповідача за невиконання умов Договору, що свідчить про істотний дисбаланс договірних прав та є порушенням прав позивача.
У спірному договорі умова про надання коштів залежить від певних обставин, яка може взагалі не настати, а тому така умова є несправедливою відносно позивача та вказує, що правочин не направлений на реальне настання правових наслідків.
Крім того, оспорюваний Договір та Додатки до нього укладені в рамках створеної відповідачем системи, яка полягає у створені груп учасників, які бажають отримати кошти з розстроченням платежу на досить тривалий час в порядку та на умовах, передбачених Договором та Додатками до нього. Така система вводить в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми, що, в свою чергу, здійснюється за кошти, внесені учасниками програми, і відповідач без інвестування власних коштів надає кошти іншому Учаснику Програми. Також є несправедливою умова про надання коштів за умови сплати позивачем найбільшої кількості платежів без зазначення такої кількості, проте позивач не володіє інформацією щодо необхідності сплати конкретного числа платежів, яке повинне перевищувати кількість платежів інших учасників для отримання бажаних коштів.
Крім того, як вбачається з протоколів заходів по розподілу грошового фонду, за відсутності прозорої системи формування фондів реєстрів учасників, деяким учасникам, наприклад, згідно протоколів розподілу грошових фондів реєстру № 000216 і № 000217 (позивач включений до реєстру № 000215), надавались кошти в значно більших сумах - від 100 000 гр. до 300 000 гр., при чому рішення про надання дозволу на отримання, наприклад, останньої суми було прийняте 27 червня 2013 року щодо учасника, який уклав договір лише 13 червня 2013 року (а.с.87).
Вказані обставини також є підтвердженням того, що відповідач здійснює нечесну підприємницьку діяльність, яка заборонена законом та дає підстави вважати укладений між сторонами договір нікчемним.
Таким чином, умови оспорюваного договору є несправедливими та непрозорими, унаслідок чого утворюється істотний дисбаланс договірних прав і обов'язків на шкоду споживачеві, фонди групи з отримання коштів формуються виключно за рахунок внесків інших клієнтів системи, без залучення коштів товариства, а тому є підстави вважати, що ПП „Грандфінресурс" здійснює нечесну підприємницьку практику, а розподіл коштів фонду групи між клієнтами являє собою реалізацію діяльності пірамідальної схеми.
За положеннями ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
Отже, указаний Закон установив недійсність правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.
Така правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 23 травня 2012 року по справі N 6-35цс12, яка, відповідно до вимог ч.1 ст. 360-7 ЦПК України, є обов'язковою для всіх судів України.
З огляду на зазначене суд прийшов до вірного висновку про те, що за умовами договору позивач мав сплачувати кошти за можливість одержання права на їх отримання за рахунок сплачених іншими особами коштів, ПП „Грандфінресурс" без залучення власних коштів формувало групи клієнтів, за рахунок коштів яких здійснювалась видача грошових сум одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності програми «Альянс Україна», а тому укладений між сторонами договір здійснений з використанням відповідачем нечесної підприємницької діяльності, є нікчемним, оскільки його недійсність установлена ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», і укладений між сторонами договір не відповідає вимогам закону та порушує права позивача.
Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Керуючись вказаними нормами права та дійшовши висновку, що укладений між сторонами договір є нікчемним (недійсність якого встановлена законом) і встановивши, що позивач на виконання умов цього договору сплатив відповідачу 3263,9 гр., суд першої інстанції правильно стягнув з відповідача на користь позивача зазначені грошові кошти.
Рішення суду узгоджується з роз'ясненнями, які містяться в п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06 листопада2009 року, згідно яких правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.
Твердження відповідача про те, що позивач ознайомився з умовами договору, погодився із ними та при укладенні договору його волевиявлення було вільним, не спростовує факту нікчемності угоди через використання відповідачем нечесної підприємницької практики.
Не спростовані відповідачем і доводи позивача про те, що відповідач рекламує свою діяльність саме як надання позики на вигідних умовах.
Посилання відповідача в скарзі на те, що він не пропонує послуги по наданню позики, а лише надає послугу по організації діяльності програми «Альянс Україна», а тому його діяльність і з цих підстав не може вважатись нечесною підприємницькою практикою, спростовуються і наданим позивачем в засіданні апеляційного суду листом, якого позивач отримав від відповідача і в якому відповідач пропонує позивачеві відновити дію свого договору та участь в програмі «Альянс Україна» шляхом участі в акції «Віднови договір» і пропонує для цього сплатити один загальнообов'язковий платіж за місяць, посилаючись на зміцнення грошових фондів та характеризує себе як компанію, яка завжди виконує свої зобов'язання перед кожним клієнтом, посилаючись на те, що грошовий фонд розподіляється строго за договором і усі учасники, які дотримуються умов договору, обов'язково отримують гроші у позику, та закликає, що сплата загальних платежів авансом прискорює отримання дозволу.
Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що кінцевим результатом укладеної угоди з учасником програми є отримання права на кошти, учасник сплачує ПП «Грандфінресурс» за послуги, пов'язані з отриманням грошових коштів, тобто програма отримання грошових коштів «Альянс Україна» не має ознак пірамідальної схеми, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки ці доводи не відповідають фактичним обставинам справи та нормам закону, які регулюють спірні правовідносини.
З огляду на зазначене є безпідставними посилання в апеляційній скарзі на те, що отримання споживачем грошових коштів здійснюється виключно відповідно до платежів, здійснених самим учасником, і незалежно від платежів інших клієнтів підприємства.
Крім того, колегія суддів враховує, що діяльність ПП «Грандфінресурс» фактично є діяльністю з надання фінансових послуг, яка здійснюється відповідачем без відповідної ліцензії.
Заперечуючи проти позову, ПП «Грандфінресурс» зазначав, що є адміністратором соціальної програми для населення, тобто адмініструє грошові кошти учасників.
Пунктом 3 частини 1 ст. 9 Закону «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» унормовано, що відповідно до спеціальних законів ліцензуванню підлягає господарська діяльність, зокрема, із надання фінансових послуг.
Згідно з пунктами 1, 5 ч. 1 ст. 1 Закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» під фінансовою установою слід розуміти юридичну особу, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку.
Фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
Такими фінансовими послугами, як зазначено у пунктах 2, 6, 11 ч. 1 ст. 4 цього ж Закону, вважаються довірче управління фінансовими активами, надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту та адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.
Водночас п. 4 ч. 1 ст. 34 даного Закону передбачено, що національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції видає ліцензії для здійснення фінансовими установами діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб.
Здійснення такої діяльності дозволяється тільки після отримання відповідної ліценції (ч. 2 ст. 34 вказаного Закону).
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що для укладення договору з позивачем відповідач повинен був отримати у встановленому законом порядку відповідну ліцензію.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції врахував всі факти, що входять до предмета доказування. Обставини, якими мотивоване рішення, підтверджуються належними й допустимими доказами, яким суд дав оцінку з дотриманням вимог ст. 212 ЦПК України, тому підстав для їх переоцінки колегія суддів не вбачає.
У відповідності до ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу приватного підприємства «Грандфінресурс» відхилити.
Заочне рішення Зарічного районного суду м. Суми від 08 серпня 2013 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий -
Судді -