Справа № 368/228/13- ц
провадження № 2/368/144/13
Рішення
іменем України
"26" лютого 2013 р. Кагарлицький районний суд Київської області в складі:
головуючого - судді Шевченко І.І.
при секретарі Губенко А.П.
з участю представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кагарлик справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні належним на праві власності майном та стягнення заподіяної моральної шкоди, -
позивач просить суд усунути перешкоди у користуванні належним їй житловим будинком АДРЕСА_1 зобов'язавши відповідачів, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, звільнити його від особистих речей надавши їй можливість цілодобового доступу до нього та розпоряджатися ним на власний розсуд, стягнути солідарно з відповідачів, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, на її користь у відшкодування моральної шкоди 10000,00 гривень, стягнути з відповідачів по даній справі понесені нею судові витрати, посилаючись на те, що згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 3181721 виданого 15 березня 2012 року Кагарлицьким БТІ на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 28 лютого 2012 року виданого Кагарлицькою державною нотаріальною конторою та зареєстрованого в реєстрі за № 1-486 вона являється власником житлового будинку АДРЕСА_1
На даний час, без належного на те її дозволу та згоди, вказаним житловим будинком, прибудинковими спорудами та земельною ділянкою закріпленою за житловим будинком користуються відповідачі, які безпідставно вважаючи, що вказане юридично належне імені майно повинно належати їм, незаконно обмежили її доступ до нього, а відтак фактично позбавили її права користування ним.
Відповідачі зверталися до суду з позовом про скасування належного їй права власності на вказаний будинок та визнання за ними права власності в порядку спадкування, але рішенням Апеляційного суду Київської області в справі № 22ц-5785/2012 ( № 2-364/12 в Кагарлицькому райсуді) їх право на будинок визнано не було, в задоволені їх позову було відмовлено.
Рішення суду набрало законної сили у відповідності до вимог ст. 223 ЦГІК України з дня його проголошення 01 листопада 2012 року.
В зв'язку з цим, 08 листопада 2012 року вона звернулася до них з письмовою вимогою про надання їй права в повній мірі користуватися належним їй майном шляхом звільнення житлового приміщення та прибудинкових споруд від особистих речей та інших належних їм предметів та протязі 30 днів з дня отримання вказаного повідомлення.
Повідомлення відповідачами отримано відповідно 15 та 17 листопада 2012 року, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, що додаються.
Згідно частини 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до вимог статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, а відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
У відповідності до частини 1 статті 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності і у відповідності до частини 2 даної статті власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Довести протиправність дій відповідачів вона може свідоцтвом про право на спадщину за законом, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, копіями рішень судів, копією вимоги до відповідачів, рекомендованими повідомленнями про вручення поштової кореспонденції, актом обстеження.
Згідно частини 3 статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Враховуючи такий стан, що до того що відповідачами всілякими шляхами чиняться їй перешкоди у володінні належною їй майном, безпідставно претендуючи на нього та перешкоджаючи їй використовувати та розпоряджатися ним на власний розсуд, їй приходиться звертатися до відповідних органів, юриста, суду, витрачати особистий час та нести матеріальні збитки за рахунок коштів сімейного бюджету, які не заплановані для цього, що в значній мірі шкодить її здоров'ю, спричиняє їй незручності та підриває її авторитет серед сусідів, тобто їй спричиняється моральна шкода в безмежному розмірі.
Незважаючи на те, що розмір заподіяної їй моральної шкоди є безмежним та таким, що не піддається грошовій оцінці, виходячи з об'єктивності, виваженості та розумності, вона все ж оцінює дану шкоду в суму не меншу 10000,00 гривень, які повинні бути стягнутими з відповідачів солідарно.
Відповідно до п. 2 ст.386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутись в вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Положеннями ст. 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги позивача не визнає в повному обсязі з наступних підстав. Вона не заперечує проти того, щоб звільнити житловий будинок, який належить позивачу. Проте, у неї там дуже багато речей, які вона не має змоги зараз забрати, оскільки важко добратися до будинку із - за дороги. Щодо моральної шкоди, то вона не вбачає , що неї заподіяна позивачу вказана шкода, оскільки вважає, що якби вона із сестрою прийняли спадщину після смерті батька, а не дозволили жити мачусі там, до не виникало б такого питання.
Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася та подала до суду заяву, в якій просить суд вказану цивільну справу слухати у її відсутність. Позовні вимоги позивача визнає частково, не перешкоджає користуванні майном, щодо моральної шкоди не визнає повністю, оскільки ніяких збитків матеріального чи морального вона їм не спричинила.
Вислухавши сторони та вивчивши матеріали справи, суд вважає за необхідне заявлений позов задовольнити частково.
В судовому засіданні суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Позивач - ОСОБА_2 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 28 лютого 2012 року виданого Кагарлицькою державною нотаріальною конторою та зареєстрованого в реєстрі за № 1-486, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 3181721 виданого 15 березня 2012 року Комунальним підприємством Київської обласної ради «Кагарлицьким БТІ».
На даний час, без належного на те дозволу та згоди позивача, вказаним житловим будинком, прибудинковими спорудами та земельною ділянкою закріпленою за житловим будинком користуються відповідачі, які безпідставно вважають, що вказане юридично належне їй майно повинно належати їм, незаконно обмежили її доступ до нього, а відтак фактично позбавили її права користування ним.
Позивач в будинку не проживає, доступу до нього через вищевикладені обставини не має і не може вільно, безперешкодно попасти в середину цього будинку, до його приміщень, які їй належать на правах власності.
Дії відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, якими вони перешкоджає позивачу, як законному власнику будинку, користуватись його житловими приміщеннями, являються неправомірними і суперечать вимогам чинного законодавства.
Так, статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власність і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, яке є непорушним.
Згідно зі статтею 155 ЖК України, забороняється позбавляти власника житлового будинку права користуватися житловим будинком.
Вимоги викладені у вищевказаних статтях Конституції України і Житлового Кодексу кореспондуються з диспозицією ст.321 ЦК України, в якій також зазначається про непорушність права власності та заборону його обмеження.
Порядок володіння та користування спільною частковою власністю її співвласниками визначається, відповідно до ст.358 ЦК України, за їх домовленістю і ніхто крім самих співвласників не може вливати на обсяг їх прав по володінню, користуванню і розпорядженню спільним майном.
Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які не являються власником цього будинку, не допускаючи позивача, як законного власника, до житлових приміщень будинку, порушує права власності позивача, який згідно зі ст.361 ЦК України в праві самостійно розпоряджатися своєю власністю.
У відповідності до ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном у визначений законом спосіб.
Позивач обрав для себе спосіб захисту порушених прав власності через звернення до суду з позовом про усунення перешкоди у користуванні належним ОСОБА_2 житловим будинком АДРЕСА_1 зобов'язавши ОСОБА_3 та ОСОБА_4, звільнити його від особистих речей, надавши ОСОБА_2 можливість цілодобового доступу до нього та розпоряджатися ним на власний розсуд.
Суд зазначає, що з урахуванням вищевикладеного і встановлених в судовому засіданні фактичних обставин справи, вимоги позивача в частині вимог, у відповідності до ст.16 ЦК України, підлягають захисту, а тому суд задовольняє вимоги позивача в цій частині, тому необхідно усунути перешкоди у користуванні належним ОСОБА_2 житловим будинком АДРЕСА_1 зобов'язавши ОСОБА_3 та ОСОБА_4, звільнити його від особистих речей, надавши ОСОБА_2 можливість цілодобового доступу до нього та розпоряджатися ним на власний розсуд.
Що ж стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідачів на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 10000,00 гривень, то в цій частині позов задоволенню не підлягає, так як в ці його вимоги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, являються безпідставними і не доведеними.
Згідно ст. 10 ЦПК, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Згідно з вимогами ст.ст. 57 - 60 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Так, позивач, в судовому засіданні, як те вимагається чинним законодавством, нічого не зміг пояснити з приводу заявлених ним вимог щодо відшкодування завданої йому моральної шкоди, а саме: в чому саме полягає ця завдана їй моральна шкода, який її характер і які критерії оцінки були враховані нею при визначені її розміру в 10000 гривень.
Не було наведено позивачем в судовому засіданні доказів в підтвердження заподіяння їй цієї моральної шкоди відповідачами.
Позивач не навів в судовому засіданні ніяких обставин і доказів своїх душевних страждань чи нервових переживань того, що вона не могла певний час користуватись житловим будинком.
З викладених позивачем та із встановлених судовому засіданні фактичних обставин справи не вбачається факту заподіяння їй такої моральної шкоди з боку відповідачів.
Тому, суд робить висновок про безпідставність позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, в зв'язку з чим приймає рішення про відмову в задоволені цієї частини позову.
Також, не підлягає задоволенню позовна вимога про стягнення з відповіда чів на користь позивача витрат на правову допомогу в сумі 500,00 грн. та 200 грн. за підготовку та виготовлення позовної заяви, виходячи з наступного.
Стосовно витрат на правову допомогу, то відповідно до ст.. 84 ЦК України - це витрати сторони, що вона понесла у зв'язку із оплатою допомоги адвоката. Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю сторін. На підтвердження цієї обставини суду слід надати договір про надання правової допомоги та документ, що свідчить про оплату гонорару. Це можуть бути квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ.
До складу витрат включаються лише фактично сплачені стороною витрати. У постанові від 01 жовтня 2002 року у справі № 30/63 Верховний Суд України звертає увагу на те, що судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Стосовно представництва в судових засіданнях, то відповідно до п. 2 ст. 84 ЦПК України розмір такої компенсації з урахуванням справи визначається судом. Відповідно до ст.. 12 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» в редакції від 05.07.2012 року, ця оплата здійснюється на підставі угоди між громадянином та адвокатом.
Адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені вищевказаним Законом.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу надано договір від 26.02.2013 року про надання юридичних послуг, який укладено з Приватним підприємцем без створення юридичної допомоги ОСОБА_1 та квитанції від 26.02.2013 року на суму 500 грн. і від 28.01.2013 року на суму 200 грн., що не є мотивованим розрахунком відповідно до вищевказаної Постанови №590 від 27.04.2006 року.
Крім того, відсутній розрахунок витрат із посиланням на відповідні норми права.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за доцільне відмовити у частині стягнення витрат на правову допомогу. Та стягненні витрат на підготовку та виготовлення позовної заяви.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено, а тому суд стягує з відповідача ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 57 грн. 35 коп. та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний код, на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 57 грн. 35 коп.
На підставі вищевикладеного та керуючись ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, постановою Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» № 20 від 22.12.95 року, Конституцією України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України суд, -
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні належним на праві власності майном та стягнення заподіяної моральної шкоди - задовольнити частково.
Усунути перешкоди у користуванні належним ОСОБА_2 житловим будинком АДРЕСА_1 зобов'язавши ОСОБА_3 та ОСОБА_4, звільнити його від особистих речей, надавши ОСОБА_2 можливість цілодобового доступу до нього та розпоряджатися ним на власний розсуд.
Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 57 (п'ятдесят сім) грн. 35 коп.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1, на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 57 (п'ятдесят сім) грн. 35 коп.
В задоволенні решти позовних вимогах ОСОБА_2 відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Кагарлицький районний суд протягом десяти днів з дня проголошення, а особами , які брали участь у справі і не були присутніми в судовому засіданні протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.
Суддя: І. І. Шевченко