Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"04" листопада 2013 р.Справа № 922/1795/13
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Погорелової О.В
при секретарі судового засідання Кролівець М.О.
розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Азмол", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт", м. Харків
про стягнення 756 392,66 грн.
за участю представників сторін:
позивача - Маглиш Л.С.
відповідача - не з"явився,
Позивач звернувся до господарського суду з позовом в якому просить суд стягнути з відповідача 756392,66 грн. заборгованості, з яких: 693000,00 грн. основний борг, 10006,43 грн. 3% річних, 3359,23 грн. інфляційних, 50027,00 грн. пеня, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за контрактом № 1, укладеним між сторонами 10.05.2011 року. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.
Ухвалою господарського суду від 04.06.2013 року по справі № 922/1795/13 була призначена судова економічна експертиза та провадження у справі було зупинено.
04.07.2013 року до господарського суду Харківської області з ХНДІСЕ ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса надійшло клопотання судового експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для дачі експертного висновку.
На вимогу суду, 25.07.2013 року матеріали справи були повернуті до суду з ХНДІСЕ ім. Бокаріуса.
Ухвалою суду від 25.07.2013 року провадження у справі було поновлено та розгляд справи призначений на 12.08.2013 року об 11:30.
Ухвалою суду від 12.08.2013 року провадження у справі було зупинено та матеріали справи були повернуті до ХНДІСЕ ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса.
25.10.2013 року до господарського суду від ХНДІСЕ ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса разом з висновком судової економічної експертизи № 5576 від 14.10.2013 року надійшли матеріали справи № 922/1795/13.
Ухвалою суду від 28.10.2013 року провадження у справі було поновлено та розгляд справи був призначений на 04.11.2013 року о б 11:00 години.
Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві та повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення.
Як визначено у п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Таким чином, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
10.05.2011 року між ТОВ "Торговий дім "АЗМОЛ" (Продавець) та ТОВ "СТАНДАРТ" (Покупець) був укладений контракт №1 (надалі по тексту - Контракт), за змістом якого Продавець взяв на себе зобов'язання продати, а Покупець прийняти і оплати, в порядку і строки встановлені Контрактом, продукцію, зазначену в Специфікаціях.
Продавцем договірні зобов'язання були виконані належним чином, в повному обсязі та в строк, відповідно до вимог Контракту та закону.
Так, згідно умов Контракту, Продавцем 31.10.2012 року були відвантажені Покупцю оливи і мастила на загальну суму 894 616,99 грн., що підтверджується видатковими накладними №№ 1554, 1560, 1563 від 31.10.2012 року та товарно-транспортними накладними №№ 0000000000345, 0000000000346, 0000000000348 підписаними представником Покупця.
Додатковою угодою № 2 від 17.11.2011 року до Контакту, сторони погодили, що продукція, яка поставляється Покупцеві, зазначена в Специфікаціях (Додатках), підлягає оплаті Покупцем на протязі 14 календарних днів з моменту поставки товару. Поставка вважається виконаною з моменту передання продукції уповноваженому Покупцем Перевізнику, згідно правил ІНКОТЕРМС-2000.
Зважаючи на умови Додаткової угоди №2 від 17.11.2011 року, Покупець повинен був розрахуватися із Продавцем за отриману 31.10.2012 року продукцію у строк до 15.11.2012 року.
Однак, Покупець, в порушення п.п. 4.1. Контракту, своєчасно та у повному обсязі не розрахувався із Продавцем за отриману продукцію.
За даними бухгалтерського обліку Продавця, заборгованість ТОВ "СТАНДАРТ" за укладеним Контрактом станом на 14.04.2013 року складає 693000,00 грн.
В зв'язку із простроченням ТОВ "СТАНДАРТ" сплати вартості отриманої за Контрактом продукції, Позивачем, з метою досудового врегулювання спору, на його адресу була направлена претензія №3038 від 06.12.2012 року на суму 1255000,00 грн., яку ТОВ "СТАНДАРТ" листом №525 від 10.12.2012 року визнало у повному обсязі і просило затвердити графік погашення заборгованості.
Однак, наданий графік погашення заборгованості з терміном розрахунку грудень 2012 року - січень 2013 року, Відповідачем також не дотриманий, що змусило ТОВ "Торговий дім "АЗМОЛ" звернутися до господарського суду з даним позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи вищевикладене, Відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати постановленого товару в розмірі 693000,00 грн.
Відповідно до висновку судової економічної експертизи № 5576 від 14.10.2013 року, проведеної на виконання ухвали господарського суду, розмір заборгованості ТОВ "Стандарт" перед ТОВ "Торговий дім "Азмол" по договору № 1 від 10.05.2011 року підтверджується станом на 29.04.2013 року в розмірі 6930000,00 грн., станом на 14.05.2013 року у розмірі 691000,00 грн.
Як встановлено судом, після подачі позову до суду, платіжним дорученням № 133 від 14.05.2013 року Відповідач перерахував Позивачеві 2000,00 грн. (т. 1 а.с.76).
Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Отже, суд припиняє провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 2000,00 грн.
Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом п.7.1. Контракту передбачено, що при невиконанні, неналежному виконанні умов даного Контракту винна сторона несе відповідальність у вигляді сплати пені в розмірі 0,5% за кожен день прострочення від суми невиконаної умови, але не більше двох облікових ставок НБ України.
Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
За статтями 1 та 3 вказаного Закону, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Вказані норми є імперативними, стягнення неустойки (пені) у разі прострочення грошового зобов'язання може проводитись судом в межах розміру, визначеному законом.
Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
З наявного в матеріалах справи розрахунку пені вбачається, що позивачем розрахунок пені здійснено з урахуванням положень зазначених норм законодавства, та суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення пені у розмірі 50027,00 грн.
Відповідно до статті 625 Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З наявного в матеріалах справи розрахунку 3% річних та інфляційних вбачається, що позивачем розрахунок здійснено з урахуванням положень зазначених норм законодавства, та суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення 10006,43 грн. 3% річних та 3359,23 грн. інфляційних.
Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.
Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 691000,00 грн. основного боргу, 10006,43 грн. 3% річних, 3359,23 грн. інфляційних та 50027,00 грн. пені обґрунтовані, підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем, та є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, а також враховуючи те, що частина боргу відповідачем оплачена після подачі позову до суду, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 173, 174, 179 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт" (61057, м. Харків, вул. Римарська, 18-А, код ЄДР 24676297, р/р 26004353 у ХОД "Райфайзен банк Аваль", МФО 350589) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Азмол" (01042, м. Київ, вул. Саперне Поле, 26-А, код ЄДР 37102094, р/р 2600908242 у ПАТ "Банк "Клірінговий дім" в м. Києві, МФО 300647) - 691000,00 грн. основного боргу, 10006,43 грн. 3% річних, 3359,23 грн. інфляційних, 50027,00 грн. пені та 15127,87 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Припинити провадження у справі в частині стягнення 2000,00 грн. основного боргу.
Повне рішення складено 07 листопада 2013 року.
Суддя Погорелова О.В.