03 червня 2013 р.Справа № 816/956/13-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Подобайло З.Г.
Суддів: Мельнікової Л.В. , Григорова А.М.
за участю секретаря судового засідання Співак О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.03.2013р. по справі № 816/956/13-а
за позовом ОСОБА_1
до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області , Підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області третя особа Шевченківський відділ соціального захисту населення департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради
про визнання дій неправомірними, скасування постанови, зобов'язання вчинити дії, визнання бездіяльності протиправною, стягнення матеріальної та моральної шкоди,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання дій щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 21 лютого 2013 року ВП №36042490 неправомірними, скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 21 лютого 2013 року ВП №36042490, зобов'язання відповідача подати до суду заяву про зміну способу і порядку виконання рішення по виконавчому листу, виданому Полтавським окружним адміністративним судом 25 жовтня 2010 року № 2а-11019/09, визнання бездіяльності щодо виконання виконавчого листа Полтавського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2010 року № 2а-11019/09 протиправною, стягнення матеріальної та моральної шкоди в розмірі 7 994,80 грн. та 6 000,00 грн., відповідно.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 19 березня 2013 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області від 21.02.2013 року про закінчення виконавчого провадження ВП № 36042490. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі, ОСОБА_1, посилаючись на неповне з'ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими, на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19 березня 2013 року та прийняти нове рішення.
Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що 24.01.2013 року державним виконавцем на підставі заяви стягувача від 10.01.2013 року, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2-а-11019/09, виданого Полтавським окружним адміністративним судом 25.10.2010 року, про зобов'язання Шевченківського відділу соціального захисту населення департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради провести перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченої ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат виходячи із розрахунку мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та провести виплату недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік та здійснити нарахування та вчинити дії щодо виплати ОСОБА_1 недоплаченої суми одноразової грошової допомоги на оздоровлення за період з 1999 р. по 2005 р. відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням виплачених сум.
Вищевказаною постановою про відкриття виконавчого провадження боржнику надано строк до 31.01.2013 року для добровільного виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду.
Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради своїм листом № 2605-157 від 04.02.2013 року (а.с. 23-25) повідомило Підрозділ примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції у Львівській області про неможливість виконати судове рішення в частині нарахування допомоги у зв'язку з відсутністю коштів державного бюджету, необхідних для виконання судового рішення, тобто через наявність поважних та незалежних від боржника причин.
Разом з тим, з цього ж листа вбачається що рішення Полтавського окружного адміністративного суду у справі № 2-а-11019/09 виконано лише в частині проведення перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення, на підтвердження чого надані копії розрахунків щорічної допомоги на оздоровлення.
21.02.2013 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження (ВП № 36042490) з виконання виконавчого листа №2-а-11019/09, виданого 25.10.2010 року Полтавським окружним адміністративним судом.
Відповідно до ст. 1 Закону виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Статтею 5 цього Закону передбачений обов'язок державного виконавця здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Як вбачається з матеріалів справи постанова про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом № 2а-1539, виданим Полтавським окружним адміністративним судом 07.01.2011 року, винесена на підставі п. 11 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно до п. 11 ч.1 ст. 37 Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у випадку повернення виконавчого документу до суду, який видав виконавчий документ, на підставах, передбачених ст. 76 ч. 3 цього ж Закону.
Відповідно до ч. 3 ст. 76 Закону України "Про виконавче провадження", якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець застосовує до нього штрафні санкції та інші заходи, передбачені ст. 87 Закону України "Про виконавче провадження", після чого виконавчий документ постановою державного виконавця повертається до суду, що його видав.
Колегія суддів зазначає, що ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" містить вичерпний перелік підстав для закінчення виконавчого провадження, а саме: визнання відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником про закінчення виконавчого провадження; смерть або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; письмова відмова стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника при виконанні рішення про передачу їх стягувачеві, або знищення речі, яка мала бути передана стягувачеві в натурі; закінчення передбаченого законом строку для даного виду стягнення; передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії у разі ліквідації боржника - юридичної особи або арбітражному керуючому у разі визнання боржника банкрутом; фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом; повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, або на письмову вимогу стягувача; направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 76 цього Закону; якщо рішення фактично виконане, відповідно до частини першої цієї статті, під час виконання рішення Європейського суду з прав людини.
Частина 3 ст. 76 Закону передбачає, якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції та інші заходи, передбачені статтею 87 цього Закону, після чого, виконавчий документ постановою державного виконавця, затвердженою начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, повертається до суду чи іншого органу, що видав виконавчий документ.
З матеріалів справи вбачається , що відповідачем у зв'язку з невиконанням у встановлені строки судового рішення до боржника штраф не застосовувався, подання до правоохоронних органів про притягнення посадових осіб боржника до кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду е вносилось, а одразу винесено постанову про закінчення виконавчого провадження та повернуто виконавчий документ до суду, який його видав.
Крім того, виконавчий орган не довів, що ним вжиті всі можливі заходи, передбачені Законом України "Про виконавче провадження ", спрямовані на виконання рішення суду.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області від 21.02.2013 року про закінчення виконавчого провадження ВП № 36042490 винесена з порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження", а тому є незаконною, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що позовні вимоги про визнання дій державного виконавця щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження неправомірними, визнання бездіяльності, некомпетентності Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області та його посадових осіб задоволенню не підлягають, оскільки правові наслідки для позивача створює саме постанова про закінчення виконавчого провадження як рішення суб'єкта владних повноважень, окремих дій (бездіяльності), крім винесення постанови, які б порушували права позивача, при розгляді справи не встановлено.
Також, суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача подати до суду заяву про зміну способу і порядку виконання рішення по виконавчому листу, виданому Полтавським окружним адміністративним судом 25.10.2010 року № 2а-11019/09, оскільки суд не може перебрати на себе функції державного виконавця, який законодавчо наділений правами й повноваженнями, пов'язаними з вибором способів забезпечення виконання рішення.
Вимоги позивача про стягнення збитків (матеріальної шкоди) в розмірі 7994 грн. 80 коп. та моральної шкоди в розмірі 6000 грн., що на думку позивача, завдані відповідачем внаслідок бездіяльності, некомпетентності та винесення протиправної постанови про закінчення виконавчого провадження, задоволенню не підлягають , виходячи з наступного.
Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини; шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом; шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом (стаття 1166 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.
Відповідно до загальних підстав цивільно - правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди підлягають : наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.
Колегія суддів зазначає, що позивачем не надано суду жодних доказів щодо заподіяння йому моральної шкоди , не зазначено з яких міркувань позивач виходив, визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується , наявність причинного зв'язку між моральною шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань, оскільки розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань ( фізичних, душевних, психічних тощо) з врахуванням стану здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках, необхідні для відновлення попереднього стану.
Разом з тим, позивачем не доведено перед судом належними доказами завдання вказаними діями відповідача збитків (матеріальної шкоди) в розумінні статей 22, 1166 ЦК України, а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.
Доводи апеляційної скарги є помилковими та не спростовують правомірність висновків суду першої інстанції.
Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується повністю із висновком суду першої інстанції, так як обставини справи встановлені правильно, докази досліджені вірно, відповідно рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому судове рішення не підлягає скасуванню, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.03.2013р. по справі № 816/956/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.
Судді(підпис) (підпис) Мельнікова Л.В. Григоров А.М.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Подобайло З.Г.
Повний текст ухвали виготовлений 10.06.2013 р.