1-108/11
Центральний районний суд м. Миколаєва Справа № 1 - 108/11
04 листопада 2013 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючої - судді Шеремети Ю.С.
при секретарі Хижко І.О.
за участю прокурора Синеглазової Н.В.
підсудного ОСОБА_1
та його захисника - ОСОБА_2
під час розгляду кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, -
Досудовим слідством ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що в липні 2005 року, точної дати та часу під час досудового слідства не вдалось встановити, знаходячись на території м. Миколаєва, у невстановленої в процесі досудового слідства особи, з метою подальшого збуту незаконно придбав наркотичний засіб - макову соломку, об'єм якої досудовим слідством не вдалось встановити, незаконно зберігаючи наркотичний засіб при собі, громадським транспортом перевіз його за місцем свого проживання в квартиру № 68 житлового будинку № 124 - А на пр. Леніна в м. Миколаєві, де незаконно виготовив наркотичний засіб опій, збуваючи його і отримуючи при цьому вигоду.
16.07.2005 р., близько 12 год. 00 хв., ОСОБА_1 по місцю свого проживання в квартирі № 68 житлового будинку № 124 - А на пр. Леніна в м. Миколаєві, незаконно збув ОСОБА_3 3, 5 мл. (вага сухої речовини 0, 0525 г.) особливо небезпечного наркотичного засобу - ацетильованого опію, отримавши при цьому грошові кошти в сумі 63 грн.
22.07.2005 р., близько 17 год. 00 хв., ОСОБА_1, знаходячись на перехресті вул. Дзержинського та пр. Леніна в м. Миколаєві, незаконно збув ОСОБА_4 9,0 мл. особливо небезпечного наркотичного засобу - опію ацетильованого, отримавши за це грошові кошти в сумі 90 грн.
Під час судового розгляду справи підсудний ОСОБА_1 вину у пред'явленому йому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, не визнав та дав показання про те, що ніколи не зберігав ніяких наркотичних засобів, їх не збував, допитаного судом під час судового слідства свідка ОСОБА_3, якому начебто він збував наркотичні засоби, бачить вперше, обшук у його квартирі був проведений з порушенням вимог закону, протокол обшуку є сфабрикованим.
Під час судового розгляду справи захисник заявив клопотання, підтримане підсудним , про повернення справи для додаткового розслідування та зміну ОСОБА_1 запобіжного заходу, мотивуючи тим, що під час розгляду справи судом виявлено грубі порушення положень КПК України 1960 р., допущені органами досудового слідства під час досудового розслідування справи, свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні 01.11.2013 р. заявив, що вперше бачить підсудного, ніколи раніше його не бачив та не зустрічався з ним, не був понятим під час проведення обшуку,
протокол обшуку та протокол допиту підписаний не ним. Аналогічними по суті є показання допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_3, який також заперечив придбання ним наркотичних засобів у підсудного, показав, що протокол допиту підписаний ним, однак підписував його під тиском працівників міліції. Для перевірки зазначених вище показань підсудного та свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_3, є необхідність встановлення додаткових обставин, які неможливо встановити у ході судового слідства. Вважає, що за таких обставин суд не може постановити законне судове рішення.
Прокурор заперечив щодо задоволення клопотання, мотивуючи тим, що на думку сторони обвинувачення, у справі зібрано достатньо доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Вивчивши матеріали кримінальної справи, заслухавши думку учасників процесу, суд вважає клопотання захисника про скерування справи для додаткового розслідування підставним, таким, що підлягає задоволенню з врахуванням наступного.
П. 8.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.02.2005 р. № 2 «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» передбачено, що відповідно до ч. 1 ст. 281 КПК України 1960 р., повернення справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду допускається лише тоді, коли неповнота або неправильність досудового слідства не може бути усунута в судовому засіданні. Досудове слідство визнається неповним, якщо під час його провадження всупереч вимогам ст. ст. 22 і 64 КПК України 1960 р. не були досліджені або були поверхово чи однобічно досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи (не були допитані певні особи; не витребувані й не досліджені документи, речові та інші докази для підтвердження чи спростування таких обставин; не досліджені обставини, зазначені в ухвалі суду, який повернув справу на додаткове розслідування, коли необхідність дослідження тієї чи іншої з них випливала з нових даних, установлених при судовому розгляді; не були з'ясовані з достатньою повнотою дані про особу обвинуваченого; тощо).
Неправильним досудове слідство визнається в разі, коли органами досудового слідства при вчиненні процесуальних дій і прийнятті процесуальних рішень були неправильно застосовані або безпідставно не застосовані норми кримінально-процесуального чи кримінального закону і без усунення цих порушень справа не може бути розглянута в суді.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 64 КПК України 1960 р. передбачено, що при провадженні досудового слідства, дізнання і розгляді кримінальної справи в суді підлягають доказуванню:
1) подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину);
2) винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину;
3) обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, а також обставини, що характеризують особу обвинуваченого, пом'якшують та обтяжують покарання;
4) характер і розмір шкоди, завданої злочином, а також розмір витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння.
Суд вважає, що органами досудового слідства при розслідуванні даного злочину допущено неповноту досудового слідства, під час якого не були досліджені, поверхово та однобічно досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, ця неповнота досудового слідства не може бути усунута в судовому засіданні, при прийнятті процесуальних рішень були неправильно застосовані норми кримінально-процесуального кодексу України і без усунення цих порушень справа не може бути розглянута в суді, а тому дану кримінальну справу слід повернути прокурору для проведення додаткового слідства.
З матеріалів справи, з обвинувального висновку, вбачається, що досудове слідство свій висновок про скоєння ОСОБА_1 інкримінованого йому злочину мотивує доказами, зокрема, показаннями свідків, протоколом обшуку, протоколами очних ставок та висновками експерта.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, з показань підсудного під час судового розгляду справи, ОСОБА_1, як під час досудового слідства, так і під час судового розгляду справи повністю заперечував свою вину у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, посилався на фальсифікацію органами досудового слідства матеріалів справи з метою заволодіння його квартирою, яка на цей час не була приватизована, ствердив, що обшук у його квартирі було проведено з грубим порушенням норм закону, оскільки ще до початку проведення обшуку
працівники міліції занесли господарську сумку, у якій і знайшли наркотичні засоби.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3, від показань, даних ним на досудовому слідстві, відмовився, посилаючись на те, що працівники міліції застосовували до нього заходи психологічного та фізичного впливу, погрожуючи порушенням щодо нього кримінальної справи, чим змусили його давати покази проти ОСОБА_1 Ствердив про те, що насправді ніколи раніше не бачив ОСОБА_1І і наркотичних засобів у нього ніколи не придбавав.
Що стосується показань свідка ОСОБА_4, то суд не може такі перевірити у зв'язку із її смертю.
Крім цього, як вбачається з протоколу обшуку квартири (т. 1 а.с. 31) під час проведення працівниками міліції обшуку у квартирі ОСОБА_1, були присутні двоє понятих ОСОБА_7 та ОСОБА_6 Допитаний в суді свідок ОСОБА_6 ствердив, що не був понятим під час обшуку квартири підсудного, якого бачить вперше, ніколи раніше з ним не зустрічався, протокол обшуку від 27.07.2005 р. та протокол допиту від 29.07.2005 р. (т. 1 а.с. 17) не підписував. Допитаний в суді свідок ОСОБА_7 показав, що під час проведення обшуку квартири підсудного, знаходився в коридорі, в кімнату та кухню не заходив, а тому не міг бачити, що там відбувається.
Зазначені обставини вказують на те, що обшук у квартирі ОСОБА_1 досудовим слідством проведені з порушенням вимог ст. 127 КПК України 1960 р., докази, одержані у ході проведення обшуку є недопустимими, потребують додаткової перевірки.
Слід зазначити, що ОСОБА_1 на досудовому слідстві повністю заперечував свою вину у скоєнні інкримінованого йому злочину, однак його покази досудовим слідством взагалі не перевірялись, особи, які могли б підтвердити чи заперечити вказані підсудним обставини, не допитувались і такі досудовим слідством не встановлювались.
В матеріалах справи відсутній відеозапис такої слідчої дії, як обшук квартири ОСОБА_1, який, як ствердили підсудний та свідок ОСОБА_7, проводився на досудовому слідстві.
Наведене вказує на те, що органами досудового слідства не зібрано доказів на підтвердження чи спростування показань підсудного, свідків, усунення протиріч та розбіжностей у їх показаннях, розслідування справи та дослідження обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, проведено поверхово та однобічно, що на думку суду вказує на неповноту досудового слідства.
Вищезазначене вказує на те, що досудове слідство у даній справі проведено неповно, оскільки всупереч вимогам ст. ст. 22, 64 КПК України 1960 р. органами досудового слідства не були досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи Зокрема, як вбачається з постанови про пред'явлення обвинувачення, ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що в липні 2005 року точної дати та часу в ході досудового слідства встановити не вдалось, знаходячись на території м. Миколаєва у невстановленої в процесі досудового слідства особи, незаконно придбав з метою подальшого збуту наркотичний засіб - макову соломку, об'єм якої досудовим слідством встановити не вдалось, в подальшому ОСОБА_1, незаконно зберігаючи наркотичний засіб при собі, громадським транспортом перевіз за місцем свого проживання в квартиру № 68 житлового будинку № 124 - А на пр. Леніна в м. Миколаєві, де незаконно виготовив наркотичний засіб опій, збуваючи його і отримуючи при цьому вигоду. Тобто, досудовим слідством не вдалось з'ясувати всіх обставин справи, а саме, придбання, перевезення, зберігання наркотичних засобів, які відповідно до ч. 1 ст. 64 КПК України 1960 р. підлягають доказуванню, а саме, подія злочину (час, місце, інші обставини вчинення злочину), винність обвинуваченого у вчиненні злочину.
Досудовим слідством не вжито заходів для встановлення особи, у якої ОСОБА_1 придбав макову соломку в липні 2005 року, місце її придбання, її кількість. Докази перевезення ОСОБА_1 наркотичного засобу саме громадським транспортом в матеріалах справи відсутні. Твердження досудового слідства про перевезення ОСОБА_1І громадським транспортом наркотичних засобів є голослівними, нічим не підтверджені.
Вищезазначене свідчить про те що, органами досудового слідства не дотримано вимог ч. 1 ст. 22 КПК України 1960 р., відповідно до якої органи досудового слідства зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин
справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдують обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність.
Суд вважає, що під час провадження досудового слідства всупереч вимогам ст. ст. 22, 64 КПК України 1960 р., були поверхово досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, досудове слідство у даній кримінальній справі проведено неповно, під час його проведення не були встановлені та допитані інші особи, допит яких має важливе значення для встановлення чи спростування певних обставин; органами досудового слідства при проведенні слідчих дій допущено однобічність, неповноту та неправильність, які не можуть бути усунуті в судовому засіданні, докази зібрані з істотним порушенням встановленого кримінально-процесуальним законом порядку, що і є підставою для направлення справи на додаткове розслідування, де необхідно усунути вищезазначені недоліки.
Під час додаткового досудового слідства, з метою усунення його неправильності та неповноти, необхідно провести зазначені в описовій частині постанови дії, а також за необхідності - інші слідчі дії, зокрема, слід виконати в повній мірі вимоги ч. 1 ст. 64 КПК України 1960 р., уточнити місце вчинення злочину, час, спосіб, встановити інші обставини вчинення злочину та місцезнаходження відеозапису обшуку в АДРЕСА_1 - А в м. Миколаєві від 27.07.2005 р.
Окрім вказаного, захисник підсудного ОСОБА_2 заявив клопотання про зміну запобіжного заходу підсудному ОСОБА_1 з взяття під варту на підписку про невиїзд.
Дане клопотання захисник обґрунтовував тим, що підсудний ОСОБА_1 інвалід І та ІІ групи, важко хвора людина, йому необхідна належна медична допомога.
Крім того, захисник звернув увагу суду на те, що підсудний має постійне місце проживання за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 - А, кв. 68, в місті Миколаєві у нього є сім'я.
Підсудний ОСОБА_1 підтримав вказане клопотання захисника, та пояснив, що знаходився на лікуванні, а не ухилявся від суду та слідства.
Відповідно до ч. 4 ст. 165 КПК України 1960 р. запобіжний захід скасовується або змінюється, коли відпаде необхідність у запобіжному заході або в раніше застосованому запобіжному заході.
Посилання захисника на те, що ОСОБА_1 має постійне місце проживання спростовується рапортом начальника СБНОН Центрального РО НГУ УМВД України в Миколаївській області майора міліції від 30.08.2012 р. в ході опитування сусідів, зокрема гр. ОСОБА_8 з АДРЕСА_2 - А, встановлено, що за адресою м. Миколаїв, пр. Леніна, буд. 124 - А, кв. 68 проживає Галина із своєю дочкою ОСОБА_9. Де проживає (знаходиться) ОСОБА_1 вона не знає. Будь-яких доказів того, що ОСОБА_1 має постійне місце проживання за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 - А, кв. 68 стороною захисту суду не надано.
Посилання захисника на те, що ОСОБА_1 має сім'ю спростовуються протоколом допиту обвинуваченого від 07.08.2009 р., де при встановленні анкетних даних в графі сімейний стан він вказав, що розлучений.
Вказані обставини були враховані судом при обранні по відношенню до підсудного ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді взяття під варту і до даного часу не перестали існувати.
Підсудний ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, як слідує з матеріалів кримінальної справи, ухилявся від суду у зв'язку з чим знаходився в розшуку. Так, відповідно до довідки Одеської обласної протитуберкульозної клінічної лікарні з відділенням для ІВВВ від 06.10.2011 р. № 683 ОСОБА_1 15.09.2011 р. виписаний із 4 відділення Облтублікарні з відділенням для ІВВВ, де перебував на стаціонарному лікуванні у зв'язку з порушенням режиму. Відповідно до листа Управління охорони здоров'я МОДА від 28.02.2012 р. № 04-0864-18 гр. ОСОБА_1 в підпорядковані управлінню лікувальні заклади з 15.11.2011 р. по 28.02.2012 р. за медичною допомогою не звертався. Доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 в час, коли був оголошений в розшук, справді знаходився на лікуванні і не міг з'являтись в судові засідання сторона захисту суду не надала.
Крім того, п. 7.6. порядку направлення хворих засуджених на лікування в лікарні, затвердженого спільним наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань та Міністерства охорони здоров'я від 18.01.2000 р. № 3/6, передбачено, що особи, які взяті під варту і утримуються у слідчих ізоляторах, для подання їм термінової медичної допомоги
направляються до найближчого лікувального закладу, де така медична допомога може бути надана.У разі госпіталізації підслідного до лікарні органів охорони здоров'я про це повідомляється особа або орган, у провадженні яких перебуває кримінальна справа.
Таким чином, надання необхідної медичної допомоги особам, взятим під варту, передбачено відповідними нормативно-правовими актами України, повинно забезпечуватись закладами в яких тримаються такі особи, а тому стан здоров'я підсудного не перешкоджає його триманню під вартою.
Враховуючи вказане, підстав для зміни міри запобіжного заходу, обраної щодо підсудного ОСОБА_1 суд не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 273, 281 КПК України 1960 р., -
Клопотання захисника ОСОБА_2 задовольнити частково.
Кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, - повернути на додаткове розслідування.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний щодо підсудного ОСОБА_1 - залишити попереднім.
На постанову протягом семи діб може бути подано апеляцію до Апеляційного суду Миколаївської області через Центральний районний суд м. Миколаєва.
Головуюча Ю.С.Шеремета