"30" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/18653/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Чумаченко Т.А., Мироненка О.В., Сороки М.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2012 року у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області про скасування вимоги та зобов'язання вчинити певні дії,-
Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області про скасування вимоги та зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 04 січня 2012 року позов задоволено.
Визнано протиправною та скасовано вимогу управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області за № 441-У від 30 грудня 2010 року.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 судові витрати у розмірі 3 грн. 40 коп.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2012 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 січня 2012 року скасовано та постановлено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановленим у справі рішенням апеляційного суду, фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У зв'язку з відсутністю клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд касаційної скарги проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Судами встановлено, що фізична особа - підприємець ОСОБА_4 є платником єдиного податку і як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування зареєстрована в управлінні Пенсійного фонду України у місті Краматорську Донецької області.
Територіальним органом Пенсійного фонду України на підставі направлення
від 22 грудня 2010 року № 470 проведено планову перевірку позивача з питань дотримання вимог законодавства щодо нарахування, обчислення, обчислення та сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів за період з 18 червня 2003 року по 30 листопада 2010 року та надання достовірних відомостей до органів Пенсійного фонду за період з 18 квітня 2003 року по 30 листопада 2010 року, за результатами якої
30 грудня 2010 року складено акт № 101/04-34/2.
На підставі вищезазначеного акту 30 грудня 2010 року управлінням Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області прийнято вимогу № Ф-441 про сплату фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 боргу зі сплати страхових внесків в розмірі 57153,38 грн., яка оскаржена до суду.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2011 року визнано частково протиправною вимогу № Ф-441 від 30 грудня 2010 року в частині сплати боргу у сумі 16506 грн.
З урахуванням вимоги № Ф-441 від 30 грудня 2010 року та постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2011 року відповідачем прийнята вимога № Ф-441-У, датована 30 грудня 2010 року, в якій зазначено, що станом
на 26 вересня 2011 року сума боргу по страховим внескам позивача становить
40463,41 грн.
Вважаючи вимогу управління Пенсійного фонду України у місті Краматорську Донецької області № Ф-441-У від 30 грудня 2010 року протиправною, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що оскаржувана вимога прийнята відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З таким висновком апеляційного суду погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду України з огляду на наступне.
Відповідно до частини 3 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ( в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій. Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.
Згідно з пунктом 8.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1 (далі - Інструкція) органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках:
а) якщо дані документальних перевірок результатів діяльності страхувальника свідчать про донарахування сум страхових внесків;
б) якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків;
в) якщо страхувальник має на кінець звітного періоду борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені.
У випадку а) вимога надсилається одночасно з актом документальної перевірки.
У випадку б) вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу.
Положеннями пункту 8.3 Інструкції визначено, що вимога формується на підставі актів документальних перевірок та облікових даних з карток особових рахунків страхувальників за формою згідно з додатком 9 цієї Інструкції (для страхувальника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 10 цієї Інструкції (для страхувальника - фізичної особи). Відділ надходження доходів органу Пенсійного фонду України веде реєстр виданих вимог за формою згідно з додатком 11. Відповідальними за збереження інформації у реєстрах вимог є спеціалісти відділу надходження доходів.
При формуванні вимоги їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: 1-ша частина - літери «Ю» (вимога до юридичної особи) або «Ф» (вимога до фізичної особи), 2-га частина - порядковий номер, 3-тя частина - літера «У» (узгоджена вимога). Вимога формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.
Згідно з підпунктом «в» пункту 8.6 Інструкції вимога вважається відкликаною, якщо вимога органу Пенсійного фонду України про сплату боргу скасовується чи замінюється судом.
Крім того, відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
З огляду на викладене, вірним є висновок апеляційного суду щодо правомірності винесення відповідачем оскаржуваної вимоги, оскільки попередня вимога № Ф-441 частково змінена судом, та з огляду на приписи Інструкції вважається відкликаною, з огляду на що відповідачем було присвоєно другій вимозі той самий порядковий номер 441, оскільки саме цей номер зберігається до повного погашення боргу та додано літеру «У», що означає визнання її узгодженою за наслідками судового розгляду.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи даний спір, суд апеляційної інстанції дав правильну правову оцінку обставинам у справі.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що апеляційним судом при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.
Постановлене у справі рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, і підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Керуючись статтями 220, 222, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2012 року у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області про скасування вимоги та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом
України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: