"30" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/21630/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Чумаченко Т.А., Мироненка О.В., Сороки М.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 як представника ОСОБА_5 на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Нижньогірської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим, управління праці та соціального захисту населення Нижньогірської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим, відділу освіти Нижньогірської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим про відшкодування витрат по оплаті за користування житлом з опаленням та освітленням, -
ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до Нижньогірської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим, управління праці та соціального захисту населення Нижньогірської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим, відділу освіти Нижньогірської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим про відшкодування витрат по оплаті за користування житлом з опаленням та освітленням.
Постановою Нижньогірського районного суду АР Крим від 14 січня 2009 року позов задоволено.
Стягнуто з управління праці та соціального захисту населення Нижньогірської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_5 дві тисячі триста тридцять дві гривні 24 коп.
Стягнуто з управління праці та соціального захисту населення Нижньогірської районної державної адміністрації на користь позивача судовий збір у сумі 51 грн.
Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду
від 16 вересня 2009 року постанову Нижньогірського районного суду АР Крим
від 14 січня 2009 року скасовано та постановлено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановленим у справі рішенням апеляційного суду, ОСОБА_4 як представник ОСОБА_5 звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У зв'язку з відсутністю клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд касаційної скарги проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.
Відповідно до статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України
(в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду з цим позовом) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України
(в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду з цим позовом) пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Розглядаючи зазначений позов, в якому ставились вимоги про стягнення витрат по оплаті за користування житлом з 2004 року, суди попередніх інстанцій в порушення вимог статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України не перевірили поважність причин пропуску позивачем строку звернення до суду незважаючи на те, що відповідач наполягав на цьому.
Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування рішень судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Виходячи з наведеного, постановлені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа - поверненню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 220, 222, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу ОСОБА_4 як представника ОСОБА_5 задовольнити частково.
Постанову Нижньогірського районного суду АР Крим від 14 січня 2009 року
та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду
від 16 вересня 2009 року у справі - скасувати.
Справу за позовом ОСОБА_5 до Нижньогірської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим, управління праці та соціального захисту населення Нижньогірської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим, відділу освіти Нижньогірської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим про відшкодування витрат по оплаті за користування житлом з опаленням та освітленням - повернути на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом
України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: