"31" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/34266/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючої: суддів:Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., Усенко Є.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Військової прокуратури Болградського гарнізону в інтересах ОСОБА_4 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2012 року
у справі № 2а-9223/10/1570
за позовом: Військової прокуратури Болградського гарнізону в інтересах ОСОБА_4
до: Білгород-Дністровського прикордонного загону (військової частини 2197)
про скасування наказу,-
Військовий прокурор Болградського гарнізону звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_4 до Білгород-Дністровського прикордонного загону (Військової частини 2197) про скасування наказу «Про звільнення» від 25 травня 2010 року № 108-ос.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 1 серпня 2011 року адміністративний позов військового прокурора Болградського гарнізону в інтересах громадянина в особі ОСОБА_4 до Білгород-Дністровського прикордонного загону Військової частини 2197 про визнання протиправним та скасування наказу задоволено у повному обсязі; визнано протиправним та скасовано Наказ командира Військової частини 2197 від 25 травня 2010 року № 108-ос про звільнення з військової служби засудженого ОСОБА_4.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2012 року Апеляційну скаргу Білгород-Дністровського прикордонного загону - Військової частини 2197 -задоволено: постанову Одеського окружного адміністративного суду від 1 серпня 2011 року -скасовано; прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову Військового прокурора Болградського гарнізону в інтересах ОСОБА_4 до Білгород-Дністровського прикордонного загону - Військової частини 2197 про скасування наказу «Про звільнення» від 25 травня 2010 року № 108-ос відмовлено у повному обсязі.
Військова прокуратура Болградського гарнізону в інтересах ОСОБА_4, вказуючи на допущені судом апеляційної інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даного спору, просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2012 року та залишити в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 1 серпня 2011 року.
Білгород-Дністровським прикордонним загоном на адресу суду надіслано письмові заперечення, за змістом яких проти касаційної скарги заперечує з огляду на її необґрунтованість та безпідставність.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що вироком Військового місцевого суду Одеського гарнізону від 17 лютого 2010 року військовослужбовця ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 366 Кримінального кодексу України та призначено покарання у вигляді службового обмеження строком на два роки зі стягненням з нього грошового забезпечення до держбюджету 10 відсотків.
Наказом відповідача від 25 травня 2010 року № 108-ос ОСОБА_4 було звільнено з військової служби у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту (пункт «и» частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XI).
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Підпунктом «б» частини 2 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що звільнення військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом зі служби здійснюється на підставах, передбачених частиною 6 статті 26 цього Закону.
Так, згідно з пунктом «и» частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем.
Чинним законодавством не передбачено обмежень щодо звільнення з військової служби осіб, яким призначено покарання у виді службового обмеження.
Вищенаведена позиція щодо звільнення військовослужбовців, яким призначено покарання у виді службового обмеження висловлена також і в листі Верховного Суду України від 28 липня 2008 року №7-4 сі 08 (а.с. 56).
За таких обставин, з урахуванням наведеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про правомірність звільнення ОСОБА_4, якому призначено покарання у вигляді службового обмеження, на підставі пункту «и» частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Крім того, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що звільнення з публічної служби не є підставою для звільнення особи від відбуття покарання, яке передбачене вироком суду.
Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, ухвалене по справі судове рішення є законним і обґрунтованим, а зазначена в касаційній скарзі позиція Військової прокуратури Болградського гарнізону не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.
За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
За таких обставин, колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Касаційну Військової прокуратури Болградського гарнізону в інтересах ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2012 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуюча: Н.Є. Блажівська
Судді: М.В. Сірош
Є.А. Усенко