31 жовтня 2013 року м. Київ К/9991/10270/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Федорова М.О.
суддів: Островича С.Е.
Степашка О.І.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2010
у справі № 2а-11689/10/2070
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус Агро"
до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова
про скасування податкових повідомлень - рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Крокус Агро" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень - рішень.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2010 позовні вимоги задоволено, скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача № 0000241505/0 від 27.04.10 № 0000241505/1 від 07.06.2010, № 0000241505/2 від 01.07.2010 та № 0000241505/3 від 15.09.2010.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2010 постанову суду першої інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить суд скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2010 та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору у даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 09.04.2010 відповідачем була проведена невиїзна документальна перевірка податкової декларації з ПДВ за грудень 2009 року позивача, за результатами якої був складений акт № 1841/15-509/32437793 від 14.04.2010.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого завищено суму податкового кредиту по декларації з податку на додану вартість за грудень 2009 року на суму 82833 грн.
На підставі вказаного акта перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000241505/0 від 27.04.2010 про визначення податкового зобов'язання податку на додану вартість в сумі 115966,20 грн., з яких за основним платежем 82833 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 33133,20 грн.
За наслідками оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення, були винесені податкові повідомлення-рішення № 0000241505/1, № 0000241505/2 та №0000241505/3 про визначення податкового зобов'язання з ПДВ та застосування штрафних санкцій на ту ж суму, що і в податковому повідомленні-рішенні №0000241505/0 від 27.04.2010.
Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 04.09.2009 між ТОВ "Старовірівський птахокомплекс" (Продавець) та позивачем (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу соняшнику. Господарська операція з купівлі-продажу соняшнику відображена, зокрема, у податковій накладній № 451 від 30.11.2009 на суму 497000 грн., в т.ч. ПДВ 82833,33 грн.
Згідно вимог пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", підставою для включення відповідних сум до складу податкового кредиту є податкова накладна.
Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього Закону).
Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що податкова накладна, на підставі якої позивач включив суми сплаченого податку до складу податкового кредиту заповнена згідно вимог, встановлених пп.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", містить усі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної, дату її виписування, скорочену назву підприємства-позивача та його контрагента, податковий номер продавця та покупця, місце їх розташування, опис та кількість товарів, ціну поставки без урахування поставки, ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні, загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, щодо того, що позивачем було правомірно включено до складу податкового кредиту кошти, сплачені згідно податкової накладної № 451 від 30.11.2009.
Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону), платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право подати уточнюючий розрахунок.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, стосовно того, що оскільки позивач скориставшись правом коригування (уточнення) податкового кредиту, подав разом з податковими деклараціями по ПДВ за грудень 2009 року "Розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з ПДВ" за відповідний період та відобразив коригування податкового кредиту на суму 82833 грн., то висновки відповідача про завищення позивачем суми податкового кредиту є необґрунтованими.
Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.
Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2010 у справі № 2а-11689/10/2070 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 220-1, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова відхилити.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2010 у справі № 2а-11689/10/2070 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239І Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий М.О. Федоров
Судді С.Е. Острович
О.І. Степашко