31 жовтня 2013 року м. Київ К/9991/8905/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Федорова М.О.
суддів: Островича С.Е.
Степашка О.І.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.07.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2010
у справі № 2а-2146/10/1670
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3
до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області
третя особа Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_4
про визнання дій неправомірними,
Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_3 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання дій неправомірними.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.07.2010 позовні вимоги задоволено частково, визнано неправомірними та скасовано рішення відповідача від 07.04.2009 №0003162303/501, №0003172303/502 про застосування штрафних (фінансових) санкцій та №0003182303/503 від 07.04.2009 про застосування фінансових санкцій.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2010 постанову суду першої інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить суд скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.07.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2010 та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору у даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, відповідачем була проведена а планова перевірка щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу магазину "Світлячок", розташованого за адресою: м. Кременчук, вул. 60 років Жовтня, 65, та належить позивачу, за результатами якої був складений акт від 26.03.2009.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.п. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме проведення розрахункових операцій без використання реєстратора розрахункових операцій чи розрахункової книжки та невидачі розрахункових документів споживачам; ч. 6 ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" а саме здійснення торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами без придбання відповідної ліцензії; ч. 2 ст. 2, ст. 3, ч. 1 ст. 7 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", а саме здійснення торгівельної діяльності без придбання торгового патенту.
На підставі вказаного акта перевірки відповідачем були винесені рішення від 07.04.2009: №0003162303/501, №0003172303/502 та №0003182303/503 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 75708,30 грн.
Відповідно до вимог ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані, зокрема, проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.
Згідно вимог ст. 3 та ст. 7 Закону України "Про патентування деяких види підприємницької діяльності" патентуванню підлягає торговельна діяльність, яка здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів. При цьому під торговельною діяльністю у цьому Законі слід розуміти роздрібну та оптову торгівлю, діяльність у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток. Торговий патент повинен бути розміщений: на фронтальній вітрині магазину, а у разі її відсутності - біля касового апарату. Торговий патент має бути відкритим та доступним для огляду.
Відповідно до ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" роздрібна торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій. Плата за ліцензії справляється органом, що видає ліцензії, у розмірах, встановлених цим Законом, і зараховується до державного бюджету.
Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що рішенням виконавчого комітету Кременчуці міської ради Полтавської області №1291 від 20.07.2001 затверджено акт державі технічної комісії про прийняття в експлуатацію павільйону міні-магазину загальною площею 109,9 мІ , у тому числі 34,9 мІ - підвального приміщення. 01.01.2007 між позивачем та Суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_4 був укладений договір оренди нежитлового приміщення, за яким ОСОБА_4 передано в користування 60 мІ нежитлового приміщення із платою користування виходячи з розрахунку 5 грн. за 1 м . Згідно акту приймання-передачі від 02.02.2007 приміщення передано у фактичне використання.
З матеріалів справи вбачається та встановлено судами попередніх інстанцій, що Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24.04.2009 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні правопорушення за ч.1 ст. 164 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. Речові докази (алкогольні напої та тютюнові вироби), вилучені згідно протоколу огляду від 26.03.2009 повернуто ОСОБА_4
Згідно вимог ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, стосовно того, що оскільки за всі правопорушення, викладені в акті перевірки від 26.03.2010 відповідальність поніс ОСОБА_4, то у відповідача були відсутні підстави стягнення з позивача штрафних (фінансових) санкцій, і відповідно винесені відповідачем податкові рішення є неправомірними.
Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.
Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про те, що касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.07.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2010 у справі № 2а-2146/10/1670 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 220-1, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області відхилити.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.07.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2010 у справі № 2а-2146/10/1670 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239І Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий М.О. Федоров
Судді С.Е. Острович
О.І. Степашко