"24" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/6432/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Заїки М.М.,
суддів Стародуба О.П.,
Штульман І.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 червня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2011 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова до відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про скасування постанови про накладення штрафу,
встановила:
У квітні 2010 року управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова звернулось до суду з позовом до Головного управління юстиції у Львівській області, в якому просило скасувати постанову підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області від 18 березня 2010 року ВП № 16835340 про накладення штрафу в розмірі 510 грн.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22 червня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2011 року, у задоволенні позовних вимог управлінню Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова відмовлено.
У касаційній скарзі представник позивача просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а за справою ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України, для зміни чи скасування судових рішень.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 25 січня 2010 року постановою державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Германчуком Р.В. відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа №2а-3607/08/1370 від 08 грудня 2009 року, виданого Львівським окружним адміністративним судом, та надано боржнику строк для добровільного виконання рішення суду до 01 лютого 2010 року. Проте, у вказаний строк судове рішення не виконано, заходів щодо його виконання не вжито.
03 березня 2010 року управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова надіслало відповідачу повідомлення про неможливість виконання рішення суду в зв'язку з відсутністю бюджетних асигнувань на виплату сум пенсій у розмірах, визначених судовим рішенням.
В свою чергу, державний виконавець визнав наведені в повідомленні обставини такими, що свідчать про невиконання боржником рішення суду без поважних причин, а тому 18 березня 2010 року ним було винесено постанову про накладення на управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова штрафу в розмірі 510 грн.
Згідно з положеннями статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документу за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного статті 3 цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 87 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу.
Оскільки позивачем не надано доказів поважності невиконання судового рішення у встановлений державним виконавцем строк, то суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про законність винесення постанови про накладення на боржника штрафу у розмірі 510 грн.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
На підставі викладено, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 червня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2011 року необхідно залишити без змін, оскільки вони є законними і обґрунтованими та постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 червня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2011 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова до відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про скасування постанови про накладення штрафу - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.М. Заїка
Судді О.П. Стародуб
І.В. Штульман