"24" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/4129/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Заїки М.М.,
суддів Стародуба О.П.,
Штульман І.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року у справі за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Дочірнього підприємства «Науково-технічний центр ЛУАЗ» Відкритого акціонерного товариства «Луцький автомобільний завод» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,
встановила:
У серпні 2009 року Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом до Дочірнього підприємства «Науково-технічний центр ЛУАЗ» Відкритого акціонерного товариства «Луцький автомобільний завод», в якому просило стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 році у розмірі 114390 грн та пеню у розмірі 5033,60 грн.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року, у задоволенні позовних вимог Волинському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів відмовлено.
У касаційній скарзі представник позивача просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а за справою ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга позивача задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України, для зміни чи скасування судових рішень.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Дочірне підприємство «Науково-технічний центр ЛУАЗ» Відкритого акціонерного товариства «Луцький автомобільний завод» має статус юридичної особи та перебуває на обліку в Волинському обласному відділенні фонду соціального захисту інвалідів як підприємство, яке у своїй діяльності використовує найману працю.
Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів відповідача за 2008 рік середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становила 40 осіб. Кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, становить 2 особи.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Частиною третьою статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною третьою статті 181 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
У частині першій статті 20 цього Закону зазначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Проте, адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом України «Про систему оподаткування», а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.
Статтею 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає, зокрема за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
В свою чергу, Дочірне підприємство «Науково-технічний центр ЛУАЗ» Відкритого акціонерного товариства «Луцький автомобільний завод» направляло до Луцького міського центру зайнятості відповідну звітність з інформацією про наявність двох вакантних місць для працевлаштування інвалідів, проте робочі місця залишились вакантним у зв'язку з ненаправленням уповноваженими органами інвалідів для працевлаштування.
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Волинському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів, оскільки на відповідача не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування або за відсутність інвалідів, які бажають працевлаштуватись.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
На підставі викладено, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає. Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року необхідно залишити без змін, оскільки вони є законними і обґрунтованими та постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року у справі за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Дочірнього підприємства «Науково-технічний центр ЛУАЗ» Відкритого акціонерного товариства «Луцький автомобільний завод» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.М. Заїка
Судді О.П. Стародуб
І.В. Штульман