06 листопада 2013 року Справа № 905/2898/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіГончарука П.А.,
суддіКондратової І.Д. (доповідач),
суддіСтратієнко Л.В.,
за участю представників сторін
від позивачаОСОБА_4;
від відповідача не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5
на рішення Господарського суду Донецької області від 22.07.2013 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.09.2013 року
у справі№ 905/2898/13 Господарського суду Донецької області
за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_4
доФізичної особи-підприємця ОСОБА_5
простягнення заборгованості з орендної плати в сумі 18200,00 грн та заборгованості з оплати електроенергії в сумі 8 486,07 грн
У квітні 2013 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (надалі - ФОП ОСОБА_4, позивач) звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом, у якому посилаючись на порушення Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (надалі - ФОП ОСОБА_5, відповідач) своїх зобов'язань за договором оренди від 24.10.2012 року щодо сплати орендної плати та відшкодування вартості спожитої електричної енергії, просив суд стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати в сумі 18200,00 грн за період з 01 листопада 2012 року по 01 березня 2013 року та заборгованість зі сплати електроенергії в сумі 8486,07 грн.
Відповідач позов визнав частково в сумі 3466,00 грн боргу з орендної плати за період з 01.11.2012 року по 15.11.2012 року, за січень 2013 року та за період з 01.02.2013 року по 10.02.2013 року, просив суд відмовити в стягненні решти боргу з орендної плати та стягненні заборгованості за електричну енергію в сумі 8486,07 грн, посилаючись на те, що згідно ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу (надалі - ЦК) України він звільняється від орендної плати, оскільки з 16.11.2012 року з вини орендодавця, який не оплачував вартість електричної енергії та не виставляв рахунки на оплату, орендар не міг використовувати орендоване майна за призначенням внаслідок відключення енергопостачальною компанією ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" орендованого приміщення від електропостачання.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 22.07.2013 року у справі № 905/2898/13 (головуючий суддя: Сгара Е.В., судді: Бокова Ю.В., Попков Д.О.) позовні вимоги ФОП ОСОБА_4 задоволено частково, стягнуто з ФОП ОСОБА_5 заборгованість з орендної плати в сумі 18200,00 грн, заборгованість за електроенергію в сумі 4762,23 грн, витрати на послуги адвоката в сумі 2000,00 грн та судовий збір; в стягненні 3723,84 грн заборгованості за електроенергію за лютий 2013 року відмовлено.
Приймаючи рішення про задоволення позову в частині стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 18200,00 грн та за електроенергію в сумі 4762,23 грн, місцевий господарський суд виходив з доведеності існування у відповідача заборгованості в спірній сумі. Відмовляючи в частині задоволення позову щодо стягнення заборгованості за поставлену електроенергію в сумі 3723,84 грн, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав жодного доказу на підтвердження факту споживання відповідачем в лютому 2013 року електроенергії.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.09.2013 року (судді: Марченко О.А., Зубченко І.В., Склярук О.І.), рішення Господарського суду Донецької області від 22.07.2013 року скасовано в частині стягнення заборгованості з оплати електроенергії в сумі 4762,23 грн та витрат по оплаті послуг адвоката в сумі 1000,00 грн. В цій частині в задоволені позову відмовлено. Абзац другий резолютивної частини рішення викладено у наступній редакції: "Стягнути з ФОП ОСОБА_5 на користь відповідача заборгованість з орендної плати в сумі 18200,00 грн., витрати на послуги адвоката в сумі 1000,00 грн та судовий збір в сумі 1173,38 грн.".
Частково скасовуючи рішення місцевого господарського суду і відмовляючи в стягненні плати за електроенергію в сумі 4762,23 грн, апеляційний господарський суд виходив з того, що у позивача відсутні підстави для стягнення з відповідача в межах договору оренди від 24.10.2012 року заборгованості за спожиту орендарем електроенергію, оскільки за умовами договору не передбачено, що орендар повинен вносити відповідну плату саме на рахунок орендодавця, не встановлений такий обов'язок і у акті повернення орендованого майна від 01.03.2013 року.
Відповідач, не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями в частині стягнення заборгованості з орендної плати, подав касаційну скаргу. В поданій касаційній скарзі заявник, посилаючись на порушення судами норм ч. 6 ст. 762 ЦК України, просить скасувати оскаржувані судові акти в частині стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 18200,00 грн та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути заборгованість з орендної плати в сумі 5916,00 грн.
Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.09.2013 року залишити без змін.
Вищий господарський суд України, перевіривши в межах вимог касаційної скарги (в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 18200,00 грн) фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку, що у задоволенні касаційної скарги слід відмовити, а судові рішення - залишити без змін з таких підстав.
Вирішуючи спір у справі, суди попередніх інстанцій встановили, що між ФОП ОСОБА_4 (орендодавець) та ФОП ОСОБА_5 (орендар) укладено договір оренди № б/н від 24.10.2012 року (надалі - договір оренди), відповідно до умов якого, орендодавець передав орендарю у тимчасове платне користування нежитлове приміщення площею 116 кв.м з прилеглою територією 2000 кв.м, що розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. 9-го січня, 1д, (надалі - об'єкт оренди), на строк з 01.11.2012 року до 31.12.2013 року (а.с. 19-20 т. 1).
01.11.2012 року об'єкт оренди був переданий відповідачу за актом приймання - передачі (а.с. 21 т. 1).
Суди встановили, що 01.03.2013 року сторони дійшли згоди щодо розірвання договору оренди та підписали відповідну угоду (а.с. 34 т. 1).
В той же день об'єкт оренди був повернутий орендодавцю за актом приймання - передачі (а.с. 35 т. 1).
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з п. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до п. 4.2 договору в редакції додатку №1 до договору, підписаного обома сторонами, з 01.11.2012 року орендна плата складає 6 800,00 грн в місяць. Орендна плата вноситься до 15 числа кожного місяця.
Суди встановили, що в порушення взятих на себе зобов'язань за договором оренди відповідач оплату за надане в оренду майно не здійснив, внаслідок чого утворилась заборгованість з орендної плати за період з листопада 2012 року по лютий 2013 року включно в розмірі 18200,00 грн.
Доводи відповідача щодо невикористання орендованого приміщення за призначенням в спірний період внаслідок відсутності електропостачання, суди попередніх інстанцій відхилили, зазначивши, що факт користування відповідачем орендованим приміщенням та сума орендної плати підтверджуються наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт № 1 від 30.11.2012 року (а.с. 25 т. 1), № 2 від 31.12.2012 року (а.с. 25 т. 1), № 3 від 31.01.2013 року (а.с. 26 т. 1), № 4 від 28.02.2013 року (а.с. 27 т. 1), які підписані обома сторонами без зауважень та заперечень. Суд апеляційної інстанції також дійшов висновку, що відключення електроенергії в період дії договору оренди не є підставою для звільнення від здійснення орендної плати, оскільки таке відбулось через несплату таких послуг з вини відповідача, який за умовами договору оренди зобов'язаний нести відповідні витрати та сплачувати вартість спожитої електроенергії.
Враховуючи встановлені обставини справи, господарські суди дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості з орендних виплат за період з листопада 2012 року по лютий 2013 року в сумі 18200,00 грн.
Вищий господарський суд України вважає, що вказаний висновок судів відповідає чинному законодавству та матеріалам справи.
Посилання відповідача на порушення судами норми ст. 762 ЦК України касаційна інстанція відхиляє, оскільки згідно пункту 6 зазначеної статті передбачено звільнення наймача від сплати орендної плати через обставини, за які він не відповідає. Суди дійшли правильного висновку, що обставини, на які посилається відповідач, а саме: невикористання орендованого приміщення за призначенням в спірний період внаслідок відсутності електропостачання не є такими обставинами, оскільки постачання електричної енергії було припинено з вини орендаря, який не здійснив оплату таких послуг.
Інші доводи касаційної скарги, які зводяться до необхідності здійснити додаткову перевірку доказів у справі (актів виконаних робіт) та встановити обставини, що були відхилені судами (зокрема, відсутність вини орендаря у відключенні електропостачання), не приймаються судом касаційної інстанції до уваги, оскільки згідно ч. 2 ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
При цьому, судовий акт підлягає скасуванню лише за умови, якщо таке порушення призвело до прийняття неправильного судового рішення.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення в оскаржуваній частині, Вищий господарський суд України не встановив порушення чи неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, які б призвели до прийняття неправильного судового рішення у справі.
З урахуванням наведеного, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення в частині стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 18200,00 грн - без змін.
Рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційної інстанції в частині вимог щодо стягнення вартості спожитої елктричної енергії не оскаржується в касаційному порядку жодною із сторін, а тому судом касаційної інстанції не перевіряються.
Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 49, 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Донецької області від 22.07.2013 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.09.2013 року у справі № 905/2898/13 в частині стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 18200,00 грн - без змін.
Головуючий суддя Гончарук П.А.
Суддя Кондратова І.Д.
СуддяСтратієнко Л.В.