05 листопада 2013 року Справа № 907/453/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого суддіОвечкіна В.Е.,
суддівЧернова Є.В.,
Цвігун В.Л.,
розглянув касаційну скаргу
Заступника прокурора Львівської області
на постановувід 27.08.2013 року Львівського апеляційного господарського суду
у справі№907/453/13 господарського суду Закарпатської області
за позовомПрокурора Рахівського району в інтересах держави в особі: Закарпатської обласної державної адміністрації
до1. ТОВ "Енергія Карпат"; 2. Рахівської РДА
за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області
за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Управління Держемагенства в Рахівському районі Закарпатської області
про- визнання недійсним та скасування розпорядження голови РДА №219 від 16.06.2003 р.; -визнання недійсним договору оренди землі №68 від 20.06.2003 р., скасування його реєстрації
за участю представників:
позивача: не з'явився;
відповідачів: 1) Буртового М.В., дов. від 22.10.2013 б/н; 2) не з'явився;
третіх осіб: не з'явилися;
Генеральної прокуратури України: Гудименко Ю.В. (прокурор відділу, посв. № 014715).
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 12.07.2013 (суддя Л. Журавчак), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.08.2013 (судді О. Мирутенко, Г. Гнатюк, Н. Кравчук) в позові про визнання недійсним та скасування розпорядження голови РДА №219 від 16.06.2003 та про визнання недійсним договору оренди землі №68 від 20.06.2003, скасування його реєстрації відмовлено. Стягнуто із Закарпатської обласної державної адміністрації 2294 грн. судового збору.
Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими рішеннями, заступник прокурора Львівської області звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Закарпатської області від 12.07.2013 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.08.2013, справу направити на новий розгляд до господарського суду Закарпатської області. Вважає, що судами не застосовано до спірних правовідносин приписи ст. 17,20,21,122 ЗК України, неправильно застосовано ст. 21 ЦК України. Апеляційним судом безпідставно задоволено заяву відповідача про застосування строку позовної давності. Постанова не відповідає приписам ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" від 20.12.2011 №4176-VI. Прокурором строк позовної давності не пропущено. Судами недотримано ст.ст. 35,43 ГПК України.
До Вищого господарського суду України надійшов відзив відповідача 1, в якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
Рішенням Білинської сільської ради від 31.01.2003 року №47 та Розпорядженням голови Рахівської районної державної адміністрації №84 від 13.03.2003р. ТзОВ "Енергія Карпат" було надано дозвіл на збір матеріалів попереднього погодження для будівництва малої гідроелектростанції на струмку Ільмен (притока річки Чорна Тиса, с. Білин), потужністю 500-800 кВт, і відвід для вказаних цілей земельної ділянки загальною площею 1,0 га в довгострокову оренду за адресою: с. Білин Рахівського району.
21.03.03 Закарпатська обласна державна адміністрація надала дозвіл ТОВ "Енергія Карпат" на збір матеріалів погодження розміщення малої ГЕС у с.Білин Рахівського району на землях Рахівського ДЛГП по течії струмка Ільмен (лист №1901/06-21) та погодила розміщення малої ГЕС на потоці Ільмен біля с.Білин Рахівського району (лист №1901/06-21 від 21.04.2003р.).
Погодження розміщення малої гідроелектростанції ТОВ "Енергія Карпат" надано головним управлінням економіки, управлінням містобудування та архітектури, державним управлінням екологічної безпеки в Закарпатській області, обласним управлінням лісового господарства, обласною санепідемстанцією, управлінням житлово-комунального господарства, відділом пожежної безпеки ДДПБ МНС України, службою автомобільних доріг в Закарпатській області, управлінням енергетики, транспорту та зв'язку, Закарпатським обласним водним господарством та обласним управлінням земельних ресурсів (висновок від 27.03.03 №317 про погодження місця розташування земельної ділянки ТОВ "Енергія Карпат" для розмішення малої гідроелектростанції за рахунок земель запасу Білинської сільської ради.
Товариством виготовлено матеріали містобудівного обгрунтування, вибору та обстеження земельної ділянки для розташування об'єкта містобудування від 12.03.2003р., підготовлено проект відведення земельної ділянки в оренду строком на 25 років ТОВ "Енергія Карпат" для будівництва малої гідроелектростанції на землях запасу Білинської сільської ради с. Білин Рахівського району.
Розпорядженням голови Рахівської районної державної адміністрації №219 від 16.06.2003р. затверджено матеріали інвентаризації, проект відведення та надано ТОВ "Енергія Карпат" в оренду строком на 25 років земельну ділянку площею 0,48 га для розміщення малої гідроелектростанції за адресою: с. Білин, вздовж струмка Ільмен, за межами села та встановлено орендну плату в розмірі п'ятикратному розміру ставки земельного податку.
На підставі вказаного розпорядження 20.06.2003 року між Рахівською районною державною адміністрацією (орендодавцем) та ТзОВ "Енергія Карпат" (орендарем) було укладено договір оренди земельної ділянки, зареєстрований у Рахівському районному відділі земельних ресурсів, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 20.06.2003р. вчинено відповідний запис.
Позивач - Закарпатська ОДА, погоджуючись, що були допущені порушення процедурного порядку надання в оренду земельної ділянки, не вбачає завдання цими діями шкоди державі в особі Закарпатської облдержадміністрації, пояснивши, що у випадку надання земельної ділянки площею 0,48 га в оренду ТОВ "Енергія Карпат" згідно з розпорядженням голови облдержадміністрації сторони та інші істотні умови оскаржуваного договору оренди земельної ділянки залишилися б незмінні.
Застосовуючи до спірних правовідносин ст. 13 Конституції України, ст. 13 ЗУ "Про місцеві державні адміністрації" ст.ст. 122,124 ЗК України, п. 12 Перехідних положень ЗК України місцевий суд дійшов висновку про те, що приймаючи розпорядження №219 від 16.06.2003р. Рахівська районна державна адміністрація, діяла всупереч приписам ст.122 Земельного кодексу України, оскільки таке питання мала вирішувати обласна державна адміністрація.
Однак, судом зауважено, що Закарпатська обласна державна адміністрація погоджувала розміщення малої ГЕС та відповідно була обізнана щодо розміщення малої ГЕС поблизу с. Білин Рахівського району. Також проект відведення земельної ділянки був погоджений відповідними органами, визначеними земельним законодавством і пройшов державну землевпорядну експертизу.
Місцевий суд вирішив, що наявність порушень при передачі земельної ділянки у користування на умовах оренди з боку органу держаної влади щодо компетенції районної державної адміністрації, визначеної ст.122 ЗК України, самі по собі не можуть бути безумовною підставою для визнання недійсними розпорядження про передачу земельної ділянки та договору оренди земельної ділянки, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого ТОВ "Енергія Карпат", якому земельна ділянка була передана в користування.
Також, судом зауважено, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, однак, обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. В даному ж випадку, сам позивач - Закарпатська обласна державна адміністрація - констатує відсутність порушення її прав прийняттям Рахівською райдержадміністрацією оспорюваного розпорядження.
Спростовуючи доводи прокурора про порушення порядку зміни цільового призначення землі, судом зазначено, що постанова Кабінету Міністрів України від 11.04.2002р. №502 "Про порядок зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб" не застосовується до земель запасу, відтак, при наданні спірної земельної ділянки в оренду, не було необхідності застосовувати постанову КМ України.
Також, судами відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору оренди землі №68 від 20.06.2003 р. та скасування його реєстрації як похідних від вимоги про визнання недійсним та скасування розпорядження голови РДА №219 від 16.06.2003 р. Відмова у задоволенні первісної позовної вимоги, має наслідком відмову в задоволенні похідних позовних вимог.
Щодо заявленого відповідачами клопотання про застосування строків позовної давності, місцевим судом зазначено, що так як судом відмовлено у задоволенні позову за його необґрунтованістю, то немає підстав для застосування строку позовної давності, оскільки за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи - позивача у справі (п 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.13 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").
Висновки апеляційного суду є ідентичними висновкам місцевого за виключенням клопотання відповідачів про застосування строків позовної давності.
Так, апеляційний суд дійшов висновку про те, що прокурором пропущений термін позовної давності в даному спорі для захисту інтересів Закарпатської ОДА.
Переглядаючи у касаційному порядку рішення господарського суду Закарпатської області від 12.07.2013 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.08.2013 колегія суддів констатує, що судами порушено ст.ст. 29,43 ГПК України, а висновки викладені в оскаржуваних рішеннях суперечать нормам матеріального та процесуального права.
Статтею 21 ЦК України (в редакції, станом на час прийняття оскаржуваного розпорядження) передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він прийнятий з перевищенням повноважень, суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси позивача у справі.
Відповідно до ст. 124 ЗК України (в редакції, станом на час прийняття оскаржуваного розпорядження) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.
Водночас, ч. 3 ст. 122 ЗК України (в редакції, станом на час прийняття оскаржуваного розпорядження) визначено, що районні державні адміністрації на їх території надають земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:
а) сільськогосподарського використання;
б) ведення лісового і водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті;
в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо).
Апеляційний суд не спростував доводи ТОВ "Енергія Карпат", викладені у відзиві на апеляційну скаргу про те, що мала гідроелектростанція будувалася для обслуговування територіальної громади Рахівського району, а тому, Рахівська РДА діяла в межах своїх повноважень (т.2, арк. 194) Не дослідив обґрунтування будівництва - для чиїх потреб будується електростанція, що з цього матимуть мешканці; витяги з планів міської ради, РДА щодо необхідності будування об'єкту: розрахунки компетентних установ щодо зменшення плати за електроенергію, аналіз компетентних установ щодо того, що після будівництва знизиться кількість аварійних відключень; розрахунки щодо можливості забезпечувати електроенергією лікарні, дитячі садки, школи безкоштовно або за зниженим тарифом, використання її у водному господарстві району тощо). Суди не дослідили, чи об'єкт уже введений в експлуатацію та кому належить право власності на нього.
Без з'ясування вказаних фактів неможливо встановити перевищила РДА свої повноваження або ні.
Судами не перевірено, чи у встановленому порядку була відведена земельна ділянка товариству: з дотриманням вимог ч.2 ст. 20 та п.1 ст. 123 ЗК України (в редакції, станом на час прийняття оскаржуваного розпорядження) чи ні. Не з'ясовано, з яким цільовим призначенням землі РДА своїм розпорядження затвердила проект землеустрою.
Водночас, колегія суддів відхиляє доводи прокурора про незастосування судами Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 №502, так як дія цього порядку поширюється виключно на земельні ділянки, що перебувають у власності громадянина або юридичної особи.
Застосовуючи до спірних правовідносин ст. 122 ЗК України, місцевий суд вирішив, а апеляційний його підтримав в тому, що приймаючи розпорядження №219 від 16.06.2003р. Рахівська районна державна адміністрація, діяла всупереч приписам ст.122 Земельного кодексу України, оскільки таке питання мала вирішувати обласна державна адміністрація. При цьому, місцевий суд приймаючи до уваги те, що Закарпатська обласна державна адміністрація знала про таке порушення та погоджувала передачу спірної земельної ділянки в оренду, констатує відсутність порушень права позивача розпоряджатися спірною земельною ділянкою. В той же час, апеляційний суд зауважує, що права позивача не порушені, однак, застосовує до спірних відносин строк позовної давності, застосування якого можливе лише за наявності порушеного права позивача.
Водночас, висновки судів про те, що права ОДА не порушені не підтверджені певними доказами, як того вимагає ст. 34 ГПК України. Відповідно до ст. 41 ЗУ "Про місцеві державні адміністрації" волевиявленням ОДА є розпорядження. В матеріалах справи такий документ відсутній. Листи-погодження щодо розміщення об'єкта є неналежними доказами.
За таких обставин, колегія суддів констатує, що висновки судів про те, що права позивача у справі було чи не було порушено не ґрунтуються на нормах матеріального права та не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з доводами прокурора про те, що судами неправильно застосовано ст. 17,20,21,122 ЗК України, ст. 21 ЦК України. Ними не встановлено усіх обставин справи, необхідних для вирішення спору, що є порушенням ст. 43 ГПК України.
Колегія суддів також погоджується з тим, що апеляційним судом безпідставно задоволено заяву відповідача про застосування строку позовної давності, при тому, що порушень прав позивача ним не встановлено.
Законом України від 20.12.2011 №4176-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" виключено п.4 ч.1 ст. 268 ЦК України, яким зазначалося, що до вимог про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право не поширюється строк позовної давності. Та встановлено до таких вимог загальну позовну давність тривалістю 3 роки. При цьому, п.5 Перехідних положень вказаного Закону встановлено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.
Відтак, висновки апеляційного суду про те, що прокурором пропущено строки позовної давності є такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
Пунктом 11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 №11 "Про деякі питання застосування розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України" встановлено, що відповідно до частини першої статті 47 ГПК судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, є підставою для скасування прийнятих у справі рішення господарського суду Закарпатської області від 12.07.2013 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.08.2013 з передачею справи на новий розгляд до господарського суду Закарпатської області (пункт 3 частини першої статті 1119 ГПК), оскільки касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Під час нового розгляду справи необхідно усунути зазначені вище порушення.
Встановити, з посиланням на належні докази та відповідні норми матеріального права, до якої категорії земель, визначеної ч.1 ст. 19 ЗК України віднесено спірну земельну ділянку, з врахуванням того, що земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі, до якої форми власності вона належить (державна чи комунальна), хто мав право розпоряджатися спірною земельною ділянкою, в якому порядку мала здійснюватися передача спірної земельної ділянки в оренду, для яких цілей вона надавалася, чи є будівництво малої гідроелектростанції будівництвом об'єкту, пов'язаного з обслуговуванням жителів територіальної громади району. З'ясувати чи прийнято оскаржуване розпорядження Рахівською РДА з перевищенням повноважень, чи суперечить воно актам земельного законодавства щодо надання спірної земельної ділянки в оренду та чи порушує воно права позивача.
Керуючись ст.ст. 1115 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, - Вищий господарський суд України -
Касаційну скаргу Заступника прокурора Львівської області задовольнити.
Рішення господарського суду Закарпатської області від 12.07.2013 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.08.2013 - скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду Закарпатської області.
Головуючий, суддяВ. Овечкін
Судді:Є. Чернов
В. Цвігун