Чернігівської області
м. Чернігів тел./факс: 774-462
просп.Миру,20 тел.:698-166
29 жовтня 2013 року Справа № 927/1301/13
Позивач: Державне підприємство "Чернігівський експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України",
вул. Красносільського, 89, м. Чернігів, 14026
Відповідач: Військова частина А 4558,
вул. Шевченко 97, м. Ніжин, Ніжинський район, Чернігівська область, 16600
Предмет спору: про стягнення 1341,58 грн.
Суддя А.М.Селівон
Від позивача: Марченко Р.Г. - представник, дов. № 817 від 28.10.13 р.
Від відповідача: Козинець Т.В. - представник, дов. № 1209 від 28.10.13 р.
В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Державним підприємством "Чернігівський експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України" подано позов до Військової частини А 4558 про стягнення 1341,58 грн., а саме 1227,35 грн. заборгованості за надані послуги, 89,41 грн. пені та 24,82 грн. відсотків річних, а також витрат по сплаті судового збору в сумі 1720,50 грн.
Ухвалою суду від 14.10.13 р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 927/1301/13, розгляд справи призначено на 29.10.13 р.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в порушення умов укладеного між сторонами Договору № 6386 від 12.12.12 р. відповідачем не виконуються належним чином зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати вартості наданих послуг з навчання, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 1227,35 грн.
В судове засідання 29.10.13 р. з'явились уповноважені представники позивача та відповідача.
До початку судового засідання на виконання вимог ухвали суду від 14.10.13 р. через канцелярію суду позивачем подано письмове клопотання № 807 від 22.10.13 р. про долучення до матеріалів справи додаткових документів, зокрема, письмового пояснення № 805 від 22.10.13 р. Клопотання судом задоволене, документи до матеріалів справи долучені.
В письмових поясненнях позивач зазначає, що відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України та п.3.2.2 Договору № 6386 від 12.12.12 р. строк оплати виконаних робіт визначається з 01.02.13 р. по 04.02.13 р., відповідно строк нарахування пені та відсотків річних починається з 05.02.13 р.
Гарантійний лист відповідно до умов п.3.2.7 Договору № 6386 від 12.12.12 р. відповідачем не надавався, причини відмови від його надання позивачу повідомлені не були.
Представник позивача судовому засіданні 29.10.13 р. з урахуванням наданих письмових пояснень підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві.
В судовому засіданні 30.10.13 р. представником відповідача надано письмовий відзив № 1208 від 28.10.13 р. на позовну заяву про стягнення заборгованості 1341,58 грн., який долучено судом до матеріалів справи.
У відзиві Військова частина А 4558 вважає позовні вимоги позивача такими, що не відповідають дійсним обставинам справи і не підлягають задоволенню, мотивуючи тим, що відповідач є державною бюджетною установою та здійснює розрахунки відповідно до кошторису, який затверджується Міністерством оборони України, а тому виконання грошових зобов'язань Військової частини залежить від кількості та строків надходжень з Державного бюджету. Розпорядником коштів 1-го рівня є Міністерство оборони України та Департамент фінансів Міністерства оборони України, який виділяє кошти для видатків Військової частини та за необхідності вносить зміни до кошторису.
Фінансове господарство Військової частини А 4558 організоване згідно вимог наказу Міністра оборони України від 12.11.2010 р. № 590 «Про затвердження Положення про фінансове господарство військової частини Збройних Сил України». Згідно п. 5.3. даного наказу відповідачем у встановлені строки подано фінансово-планові документи до забезпечувального фінансового органу, зокрема, заявку на отримання кошторисних призначень В/ч А 4558 на 2013 рік за програмою «Забезпечення діяльності ЗС України та підготовка військ» у розмірі 3050,00 грн. для оплати навчання, проведеного ДП «Чернігівський ЕТЦ Держгірпромнагляду України».
З метою погашення вказаної у позові заборгованості по оплаті за навчання внесено зміни до кошторису Військової частини А 4558 на 2013 рік та передбачені додаткові видатки, надходження яких планувалось на червень 2013 року, проте, як зазначає відповідач, фінансування не надійшло.
Крім того, з 03.07.13 р. платежі за платіжними дорученнями військової частини А 4558 за всіма кодами програмної класифікації видатків, крім захищених, не проводяться.
Як повідомив відповідач, станом на жовтень 2013 року відновлення платежів Ніжинським УДКС України Чернігівської області не вбачається за можливе, оскільки безспірне списання коштів було відкладене згідно п.п.1. п.11 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.11 р., в зв'язку зі зверненням відповідача до суду з клопотанням про зміну порядку виконання судового рішення, що підтверджується копією листа Ніжинського УДКСУ Чернігівської області від 30.09.13 р. № 03-18/2188.
Таким чином, Військовою частиною А 4558 вжито всіх, передбачених нормативними актами, заходів для отримання кошторисних призначень та оплати навчання проведеного ДП «Чернігівський ЕТЦ Держгірпромнагляду України».
Тобто, відповідач вважає, що Військовою частиною А 4558 вжито всіх заходів для виконання господарських зобов'язань та погашення заборгованості за Договором з ДП «Чернігівський ЕТЦ Держгірпромнагляду України» від 12.12.12 р. № 6386.
З посиланням на ч. 1 ст. 614 Цивільного Кодексу України відповідач зазначає, що вина Військової частини А 4558 у виникненні заборгованості перед ДП «Чернігівський ЕТЦ Держгірпромнагляду України» в сумі 1341,58 грн. та її непогашенні відсутня в зв'язку із вжиттям відповідачем всіх належних заходів щодо виконання зобов'язання.
На думку відповідача, згідно ч. 1 ст. 617 Цивільного Кодексу України Військова частина А 4558 звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання перед ДП «Чернігівський ЕТЦ Держгірпромнагляду України», оскільки доведений факт, що порушення сталося внаслідок непереборної для відповідача сили.
В судовому засіданні представником відповідача надано для огляду оригінали документів, незасвідчені копії яких додані до відзиву № 1208 від 18.10.13 р., а саме: довідки з ЄДРПОУ № 4/13 від 16.01.13 р. щодо В/ч А 4558, довідки про зміни в кошторисі № 7 від 19.06.13 р., повідомлення № 8 від 19.06.13 р., листів № 05-14/1362 від 26.06.13 р. та № 03-18/2188 від 30.09.13 р.
Згідно п.2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (зі змінами і доповненнями) (далі - Постанова № 18) у випадку коли копії документів не засвідчені належним чином, але господарським судом при дослідженні витребуваних оригіналів документів з'ясовано відповідність копій цим оригіналам, то суд долучає копії до матеріалів справи, зазначивши про таку відповідність в описовій частині рішення або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.
Враховуючи вищевикладене, оскільки судом встановлена відповідність наданих копій їх оригіналам, вказані документи долучені до матеріалів справи.
В судовому засіданні 29.10.13 р. представник відповідача підтримав заперечення проти позову, викладені у відзиві на позовну заяву.
Подані представниками сторін письмові клопотання від 30.10.13 р. про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу судом задоволені. Засідання господарського суду по розгляду даної справи проведено без фіксації технічними засобами. Судовий процес відображено у протоколі судового засідання.
Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Представники сторін в судовому засіданні повідомили суд, що права та обов"язки сторонам зрозумілі.
Відводу судді представниками сторін не заявлено.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими сторонами доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд
Згідно з ч. 1, п. 1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає. що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
12 грудня 2012 р. між Державним підприємством «Чернігівський експертно - технічний центр Держгірпромнагляду України» (Виконавець за договором, позивач у справі) та Військовою частиною А 4558 (Замовник за договором, відповідач у справі) укладений Договір № 6386 (далі - Договір).
Згідно п.1.1 Договору Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання по наданню послуг з навчання керівників, фахівців, посадових осіб з питань охорони праці - 3 чол.
За умовами п.п.3.1.1. - 3.1.3 Договору Виконавець зобов'язується організувати навчальний процес із залученням до викладання кваліфікованих спеціалістів згідно затверджених планів - графіків і програм навчання; у випадку відсутності затверджених планів - графіків навчання - по мірі комплектації груп. Провести перевірку знань слухачів в постійно-діючій комісії теруправління Держгірпромнагляду по Чернігівській області.
Відповідно до п.2.1. Договору Вартість послуг Виконавця по цьому Договору складає 10279 грн., крім того ПДВ 204,56 грн. всього 1227,35 грн.
Згідно п.3.2.7 Договору Замовник зобов'язується надати Виконавцю до початку навчання гарантійний лист про оплату наданих послуг.
Відповідно до п.6.1. Договору термін дії Договору встановлюється з моменту підписання договору сторонами та до 31.12.2012 р., а в частині зобов'язань з оплати - до їх повного виконання.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України.
Згідно ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
На виконання умов вищезазначеного Договору за позивачем надані відповідачу послуги з навчання керівників, фахівців, посадових осіб з питань охорони праці у відповідності до НПАОП 00.0-4.12-05 (Тарасенко Ю.І., Кіріс П.О., Остапця В.М.) на суму 1227,35 грн., що підтверджується витягом із протоколу № 24 засідання комісії з перевірки знань з питань охорони праці від 31.01.13 р. та підписаним сторонами актом № 6386 приймання виконаних робіт (наданих послуг), копії яких знаходяться в матеріалах справи.
За умовами п. 3.2.2 Договору Замовник зобов'язується здійснити оплату послуг Виконавця в строк 3-х банківських днів з моменту підписання сторонами Акту надання послуг. Кошти перераховуються на розрахунковий рахунок Виконавця. Не підписання Замовником Акту наданих послуг без письмової мотивованої відмови, надісланої протягом 3 календарних днів з моменту отримання Акту від Виконавця, вважається повним прийняттям Замовником робіт Виконавця і підставою для оплати.
В матеріалах справи відсутні докази опротестування витягу із протоколу засідання комісії з перевірки знань, акту приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 31.01.13 р., або мотивованої відмови від підписання даного акту, а тому суд доходить висновку, що вказаний акт приймання виконаних робіт (наданих послуг) є таким, що підлягає оплаті.
Факт отримання та обсяг наданих позивачем послуг відповідачем не заперечувався.
За таких обставин, судом встановлено, що позивачем виконано прийняті на себе зобов'язання по наданню послуг, обумовлених Договором, а відповідачем, у свою чергу, прийнято виконання цих робіт без будь - яких зауважень.
Частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
За змістом ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.2 ст.193 ГКУ кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Проте, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено позивачем, свої зобов'язання щодо сплати позивачу грошових коштів в сумі 1227,35 грн. у встановлений строк, всупереч вимогам господарського та цивільного законодавства, а також умовам Договору, відповідач не виконав. Станом на день подання позову у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Договором на загальну суму 1227,35 грн., яку позивач просив стягнути у позовній заяві.
Згідно матеріалів справи на адресу В/ч А 4558 позивачем були надіслані претензії № 276 від 27.03.13 р., № 335 від 15.04.13 р., № 443 від 29.05.13 р., отримання яких відповідачем підтверджується підписами уповноважених осіб відповідача від 30.03.13 р., 18.04.13 р. та 31.05.13 р. на відповідних повідомленнях про вручення рекомендованих поштових відправлень, копії яких знаходяться в матеріалах справи. Зазначені претензії залишені відповідачем без задоволення.
У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України покладено на сторони та інших учасників судового процесу. При цьому відповідачем не надано суду доказів, які свідчать про проведення ним своєчасної оплати боргу, а також не надано будь-яких письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів.
Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору № 6386 від 12.12.12 р. суду не надано.
За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Отже, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за Договором № 6386 від 12.12.12 р. у встановлений строк, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 1227,35 грн. боргу за послуги з навчання з питань охорони праці, надані за вказаним договором, підлягає задоволенню.
Посилання відповідача на дії органу Державної казначейської служби України та відсутність вини у виникненні заборгованості як на підставу звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України внаслідок непереборної сили судом до уваги не приймаються з наступних підстав.
Згідно з частиною 1 статті 614 Кодексу особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (частина 2 зазначеної статті).
Згідно з частиною першою статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Чинним законодавством України встановлено, що при укладанні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, тобто мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Так, майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст.179 Цивільного кодексу України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).
Як свідчать матеріали справи, будь - які застереження щодо несвоєчасного виконання зобов'язань за договором з підстав, зазначених відповідачем у відзиві, в Договорі № 6386 відсутні, за наявності реальної можливості їх передбачення під час укладання зазначеного договору.
Також з боку відповідача відсутні будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення Договору № 6386 на час його підписання.
Згідно з частини першої ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Частина 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.
Тобто, відповідач, як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за договором № 6386 від 12.12.12 р., і така відповідальність не може ставитись у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб, у тому числі Державної казначейської служби України.
Згідно п. 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.13 р. відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.
При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (від 18.10.05) та у справі "Бакалов проти України" (від 30.11.04) зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Аналогічна позиція викладена в Постановах Верховного Суду України від 15 травня 2012 р. у справі № 3-28гс12, від 13.10.09 р. (судової палати в адміністративних справах), від 15.05.12 р. у справі № 11/446 (судової палати у господарських справах).
Таким чином, посилання відповідача щодо наявності заборгованості Військової частини А 4558 перед Державним підприємством «Чернігівський експертно - технічний центр Держгірпромнагляду України» за відсутності вини відповідача не звільняє останнього від виконання взятого на себе договірного зобов'язання щодо перерахування плати за поставлений товар.
Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, згідно ч.1 ст. 218 Господарського кодексу України, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Виходячи з положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно п.1 ст. 546, ст. 547 Цивільного кодексу виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст.548 Цивільного кодексу).
У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п.4.1 Договору за несвоєчасну оплату наданих послуг Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент фактичного проведення платежів, від вартості послуг по договору, за кожен день такої затримки.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати за надані послуги у терміни, визначені умовами Договору № 6386, та на підставі п. 4.1. Договору позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення пеню в сумі 89,41 грн. за період з 05.02.13 р. по 04.08.13 р., а також 3% річних у розмірі 24,82 грн. за період з 05.02.13 р. по 08.10.13 р., які він просить стягнути з відповідача відповідно до наданих розрахунків.
Згідно ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.05 року № 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.
За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення пені та відсотків річних судом встановлено наступне.
У відповідності до ч. 1 ст. 255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.
Граничний строк оплати наданих за Договором послуг становить 05.02.13 р., оскільки умовами п.3.2.2 Договору визначений строк оплати послуг на протязі трьох банківських днів з моменту підписання сторонами Акту наданих послуг, який згідно матеріалів справи підписано 31.01.13 р.
Згідно п. 1 Інструкції про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України 16.08.06 р. № 320, банківський день у системі електронних платежів Національного банку - позначений календарною датою проміжок часу, протягом якого виконуються технологічні операції, пов'язані з проведенням міжбанківських електронних розрахункових документів через систему електронних платежів Національного банку, за умови, що підсумки розрахунків за цими документами відображаються на кореспондентських рахунках банків (філій) у територіальному управлінні на ту саму дату.
Статтею 14.1.133. Податкового кодексу України операційний (банківський) день визначений як частина робочого дня, протягом якої приймаються документи на переказ та на їх відкликання і, за наявності технічної можливості, здійснюється їх обробка, передача та виконання.
Отже, банківський день - робочий день, визначений як такий чинним законодавством України, не включаючи неробочі дні: субота, неділя, святкові дні, визначені законодавством України.
Позивачем при розрахунку пені перебіг строку прострочки платежу визначено з 05 лютого 2013 р., граничний строк оплати - 04 лютого 2013 р., тоді як 2 та 3 лютого 2013 р. є суботою та неділею, тобто вихідними днями. Таким чином, граничний строк оплати наданих за вказаним Договором послуг визначений судом як 05 лютого 2013 р., відповідно перебіг строку прострочення платежу та нарахування пені і відсотків річних - з 06 лютого 2013 р.
Розмір пені, перерахований судом у відповідності до умов Договору, з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України за період з 06.02.13 р. по 04.08.13 р. (визначена позивачем дата закінчення нарахування пені) становить 88,91 грн., а розмір перерахованих судом відсотків річних за період з 06.02.13 р. по 08.10.13 р. складає 24,72 грн., а отже є меншими, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, тому позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 88,91 грн. та частковому задоволенню в частині стягнення відсотків річних в сумі 24,72 грн.
Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: в сумі 1227,35 грн. основного боргу, 88,91 грн. пені та 24,72 грн. відсотків річних.
Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 11, 202, 255, 525, 526, 530, 546-549, 599, 610, 612, 625, 626, 629, 641, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 193, 216-218, 230, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 4-2, 4-3, 33, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Військової частини А 4558 (вул. Шевченко 97, м. Ніжин, Ніжинський район, Чернігівська область, 16600, код ЄДРПОУ 08272152) на користь Державного підприємства "Чернігівський експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України" (вул. Красносільського, 89, м. Чернігів, 14026, код ЄДРПОУ 22825669, р/р № 26007000110792 в філії АТ «Укрексімбанк» м. Чернігів, МФО 353649) 1227,35 грн. боргу, 88,91грн. пені, 24,72 грн. відсотків річних та 1720,50 грн. витрат зі сплати судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3. В решті позовних вимог відмовити.
Повний текст рішення складений та підписаний 04 листопада 2013 року.
Суддя А.М.Селівон