ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5006/32/156пн/2012 28.10.13
За позовом Відкритого акціонерного товариства "Донецькшахтобуд"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр правової та економічної допомоги"
Міністерства фінансів України
Департаменту фінансів Донецької обласної державної адміністрації
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 -
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області
Виконавчий комітет Ворошиловської районної в м. Донецьку ради
про визнання права власності та усунення перешкод в користуванні майном
Судді: Васильченко Т.В. (головуючий)
Ломака B.C.
Любченко М.О.
в присутності представників сторін:
від позивача - не з'явились,
від відповідача-1 - не з'явились,
від відповідача-2 - не з'явились,
від відповідача-3 - Гопцій В.М., довіреність № 05-06/1148 від 07.06.2013,
Безбородова В.П., довіреність № 05-06/1147 від 07.06.2013,
від третьої особи-1 - не з'явились,
від третьої особи-2 - не з'явились.
Суть спору: Відкрите акціонерне товариство "Донецькшахтобуд" звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр правової та економічної допомоги" про визнання за позивачем права власності на вбудоване приміщення площею 1266,5 кв.м в будівлі адмінкорпусу, що розташована за адресою: м. Донецьк, вул. Університетська, 19 та зобов'язання відповідача усунути перешкоди та звільнити будівлю адмінкорпусу площею 1266,5 кв.м, що розташована за адресою: м. Донецьк, вул. Університетська, 19.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі наказу Міністерства вугільної промисловості України "Про затвердження переліку нерухомого майна ВАТ "Донецькшахтобуд" № 236 від 06.06.2008 під час корпоратизації до статутного фонду ВАТ "Донецькшахтобуд" передано нерухоме майно, до якого відноситься, зокрема, будівля адмінкорпусу, яка розташована за адресою: м. Донецьк, вул. Університетська, 19, а відтак саме позивачу на праві власності належить спірне нерухоме майно, право власності на яке не визнається відповідачем.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 10.09.2012 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 19.11.2012 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Головне фінансове Управління Донецької обласної державної адміністрації, Міністерство фінансів України, Виконавчий комітет Ворошиловської районної в м. Донецьку ради.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 29.01.2013 залучено до участі у справі інших відповідачів - Міністерство фінансів України та Головне фінансове Управління Донецької обласної державної адміністрації, виключено зі складу третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство фінансів України і Головне фінансове управління Донецької обласної державної адміністрації та направлено матеріали справи №5006/32/156пн/2012 за підсудністю до господарського суду міста Києва.
Відповідно до автоматичного розподілу справ у господарському суді міста Києва, справу №5006/32/156пн/2012 передано для розгляду судді Васильченко Т.В.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.02.2013 справу №5006/32/156пн/2012 прийнято до провадження та призначено до розгляду.
28.02.2013 позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив визнати за ним право власності на вбудоване приміщення площею 223,3 кв.м в будівлі адмінкорпусу, яка розташована за адресою: м. Донецьк, вул. Університетська, 19 та зобов'язати відповідача-1 усунути перешкоди та звільнити будівлю адмінкорпусу площею 223,3 кв.м, що розташована за адресою: м. Донецьк, вул. Університетська, 19.
В заяві позивач вказав, що відповідач-1 не визнає право власності позивача на нежитлове приміщення першого поверху площею 223,3 кв.м, яке було передано останньому в орендне користування за договором оренди нежитлового приміщення № 1033/2003 від 20.03.2003 та знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Університетська, 19.
28.02.2013 відповідач-3, через відділ діловодства суду, подав заперечення по позовну заяву, в яких проти позову заперечив з підстав того, що право власності на будівлю адмінкорпусу, що розташована за адресою: м. Донецьк, вул. Університетська, 19 перебуває в оперативному управлінні Головного фінансового управління Донецької обласної державної адміністрації та зареєстровано за Державою в особі Верховної Ради України, тоді як у позивача відсутні будь-які правовстановлюючі документи на спірне майно.
В судовому засіданні 28.02.2013, на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 11.03.2013.
11.03.2013 відповідач-3 подав нові заперечення на позов, в яких наголосив на тому, що спірне майно було та є власністю Держави в особі Верховної ради України і ніколи не перебувало у власності позивача, а наказ Міністерства вугільної промисловості України від 06.06.2008 № 236, п. 3 якого визначено, що до статутного фонду ВАТ "Донецькшахтобуд" під час корпоратизації станом на 1 травня 1996 року переданий "Адмінкорпус. Місцезнаходження: м. Донецьк, 83055, вул. Університетська, 19. Вартість станом на 10.05.1996р. (тис.крб.) - 35223157,7" не відповідає вимогам законодавства.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.03.2013 провадження у справі №5006/32/156пн/2012 за клопотанням Міністерства фінансів України зупинено до вирішення адміністративної справи № 2а/0570/17797/2012 за позовом Головного фінансового управління Донецької обласної державної адміністрації до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, треті особи - Міністерство фінансів України, Фонд державного майна України, ВАТ "Донецькшахтобуд" про визнання протиправним та скасування положень пункту 3 Переліку нерухомого майна, переданого до статутного фонду ВАТ "Донецькшахтобуд" під час корпоратизації в 1996 році, який затверджено наказом Міністерства вугільної промисловості України від 06.06.2008 №236, а саме щодо приміщення за адресою: м. Донецьк, вул. Університетська, 19.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.08.2013 поновлено провадження у справі №5006/32/156пн/2012 та призначено розгляд справи.
В судовому засіданні 29.08.2013, в зв'язку зі складністю справи, суд дійшов висновку про призначення колегіального розгляду даної справи.
Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 29.08.2013 призначено колегіальний розгляд справи № 5006/32/156пн/2012 у наступному складі суду: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Бондарчук В.В., Босий В.П.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.08.2013, на підставі ст. ст. 65, 86 ГПК України, справу № 5006/32/156пн/2012 прийнято до провадження колегії суддів у складі: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Бондарчук В.В., Босий В.П. та призначено до розгляду.
23.09.2013 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, через відділ діловодства суду, подало пояснення по справі.
Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 10.10.2013 призначено колегіальний розгляд справи № 5006/32/156пн/2012 у наступному складі суду: Головуючий суддя: Ломака B.C., судді: Бондарчук В.В., Любченко М.О., у зв'язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. (Головуючий) на лікарняному та судді Босого В.П. у відрядженні.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.10.2013 справу № 5006/32/156пн/2012 прийнято до провадження колегії суддів у складі: Головуючий суддя: Ломака B.C., судді: Бондарчук В.В., Любченко М.О., та призначено розгляд справи.
Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 28.10.2013 справу №5006/32/156пн/2012 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Ломака B.C., Любченко М.О., у зв'язку з виходом судді Васильченко Т.В. (Головуючий) з лікарняного.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.10.2013 справу №5006/32/156пн/2012 прийнято до провадження колегії суддів у складі: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Ломака B.C., Любченко М.О. та призначено розгляд справи.
Розглянувши в судовому засіданні 28.10.2013 заяву позивача про уточнення позовних вимог від 28.02.2013, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема до початку розгляду господарським судом справи по суті змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Відповідно до п. 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:
- подання іншого (ще одного) позову, чи
- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи
- об'єднання позовних вимог, чи
- зміну предмета або підстав позову.
Подана позивачем заява про уточнення позовних вимог розцінюється судом, як заява про зміну предмету позову.
Абз. 4 п. 3.8 вказаної постанови встановлено, що розгляд справи починається заново в разі зміни складу суду.
Отже, оскільки відбулась зміна складу суду, з 28.10.2013 розгляд справи № 5006/32/156пн/2012 почався заново.
З огляду на вищевикладене, дослідивши подану позивачем заяву про зміну предмету позову, суд не знаходить підстав для відмови в її задоволенні, оскільки вона подана з дотримання вимог Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з чим приймає її до розгляду.
В судовому засіданні 28.10.2013 представники відповідача-2 заперечили проти задоволення вимог викладених в позовній заяві в повному обсязі.
Позивач, відповідач-1 та треті особи-1,2 в судове засідання 28.10.2013 своїх представників не направили, про причини неявки суду не повідомили, хоча про час та місце проведення судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.
Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
За таких обставин, незважаючи на те, що позивач, відповідач-1 та треті особи-1,2 не з'явилися в судове засідання, наявні в матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представників позивача, відповідача-1 та третіх осіб не перешкоджає вирішенню справи по суті.
В судовому засіданні 28.10.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, які приймали участь при розгляді справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,
На підставі Указу Президента України "Про структурну перебудову вугільної промисловості" від 7 лютого 1996 року № 116, 27.06.1996 Міністерство вугільної промисловості України видало наказ №290 «Про утворення ВАТ шляхом перетворення державних підприємств», розділом 2 якого було визначено перетворити Комбінат «Донецькшахтобуд» в ВАТ «Донецькшахтобуд» з місцезнаходженням за адресою: м. Донецьк, вул. Постишева, 117.
На виконання даного наказу Міністерства вугільної промисловості України, у відповідності до вимог діючого на той час законодавства, була здійснена корпоратизація комбінату «Донецькшахтобуд» та перетворено його у відкрите акціонерне товариство "Донецькшахтобуд" з місцезнаходженням: м. Донецьк, вул. Постишева, 117.
При цьому, наказом Міністерства вугільної промисловості України від 6 червня 2008 року №236 був затверджений Перелік нерухомого майна, переданого до статутного фонду ВАТ "Донецькшахтобуд" під час корпоратизації станом на 1 травня 1996 року у пункті 3 якого зазначено: "Адмінкорпус. Місцезнаходження: м. Донецьк, 83055, вул. Університетська, 19. Вартість станом на 10.05.1996р. (тис.крб.) - 35223157,7".
Згідно статуту ВАТ «Донецькшахтобуд» у редакції 1996 року позивач є власником майна, яке надано йому засновниками.
У зв'язку з цим та оскільки частина адмінкорпусу за адресою м. Донецьк, вул. Університетська, 19 на підставі договору оренди №1033/2003 від 20.03.2003, укладеного між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області та товариством з обмеженою відповідальністю "Центр правової та економічної допомоги", перебуває у володінні останнього, позивач 20.01.2012 звернувся до першого відповідача з вимогою звільнити будівлю, так як у зв'язку з ліквідацією позивача, на підставі наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 17.01.2012 №25, виникне необхідність у майбутньому реалізувати дану нерухомість з метою задоволення кредиторських вимог третіх осіб.
Втім, ТОВ «Центр правової та економічної допомоги» листом №23/01-2012 від 23.01.2012 відмовилось звільнити приміщення, посилаючись на те, що ним як законним користувачем цього приміщення на підставі договору оренди №1033/2003 від 20.03.2003 з урахування змін внесених додатковою угодою №2 від 10.06.2004 зроблено більш ніж 25% невід'ємних поліпшень орендованого приміщення у зв'язку з чим утворена нова річ, яка за своїми властивостями відмінна від того нерухомого майна, яке передавалось в оренду, а відтак в силу вимог ст. 778 ЦК України ТОВ «Центр правової та економічної допомоги» є власником цієї нерухомості.
З огляду на викладене, оскільки на підставі наказу Міністерства №236 від 06.06.2008 будівля адмінкорпусу за адресою м. Донецьк, вул. Університетська, 19 була передана позивачу у статутний фонд, а за умовами ст. 12 Закону України «Про господарські товариства» товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність, позивач звернувся до суду з даним позовом, так як відповідач-1 не визнає право позивача на спірне майно та відмовляється його повернути.
Оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Частиною 2 статті 41 Конституції України визначено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Відповідно до статті 144 Господарського кодексу України майнові права суб'єктів господарювання виникають, зокрема з актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у випадках, передбачених законом або внаслідок створення та придбання майна з підстав, не заборонених законом.
Статтею 316 Цивільного кодексу України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (пункт 1 статті 321 вказаного Кодексу).
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Позитивний аспект права власності означає можливість реалізації прав на річ (майно) без участі всіх інших осіб, а негативний - усунення всіх інших осіб від речі і захист її від всіх цих осіб.
Зокрема, відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Рішення суду про визнання права власності, яке прийнято за результатами розгляду позову, поданого в порядку ст. 392 ЦК України, є правозахисним актом, і спрямоване на захист наявного у позивача права власності.
Отже, особа, яка звертається з позовом про визнання права власності на майно, повинна, в першу чергу, довести належними доказами наявність у неї самого суб'єктивного матеріального права, на захист якого подано позов.
Позивач в обґрунтування наявності у нього права власності на спірні приміщення посилається на наказ Міністерства вугільної промисловості України від 6 червня 2008 року №236, яким було затверджено Перелік нерухомого майна, переданого до статутного фонду ВАТ "Донецькшахтобуд" під час корпоратизації станом на 1 травня 1996 року у пункті 3 якого зазначено: "Адмінкорпус. Місцезнаходження: м. Донецьк, 83055, вул. Університетська, 19. Вартість станом на 10.05.1996р. (тис.крб.) - 35223157,7", оскільки за умовами ст. 12 Закону України «Про господарські товариства» товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність .
Також, постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22.03.2013, яка залишена в силі ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013, у справі №2а/0570/17797/2012 за позовом Головного фінансового управління Донецької обласної державної адміністрації до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України; треті особи: Міністерство фінансів України, Фонд державного майна України, Відкрите акціонерне товариство "Донецькшахтобуд" визнано протиправним та скасовано положення пункту 3 - "3. Адмінкорпус. Місцезнаходження: м. Донецьк, 83055, вул. Університетська, 19. Вартість станом на 10.05.1996 року (тис. крб.) - 35223157,7" Переліку нерухомого майна, переданого до статутного фонду відкритого акціонерного товариства "Донецькшахтобуд" під час корпоратизації станом на 01.05.1996 року, затвердженого наказом Міністерства вугільної промисловості України від 06.06.2008 року № 236.
При цьому, під час розгляду адміністративної справи Донецьким окружним адміністративним судом встановлено, що станом на момент прийняття наказу № 236 (06.06.2008 року) вся будівля за адресою: вул. Університетська, 19, м. Донецьк, належала державі в особі Верховної Ради України та перебувала в оперативному управлінні Головного фінансового управління Донецької обласної державної адміністрації, тоді як будь-які належні докази, які б підтверджували факт перебування спірного майна на балансі підприємства, що підлягало корпоратизації, (позивач у даній справі) станом на 01.05.1996р. відсутні.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частиною 1 статті 32 ГПК України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Позаяк, позивач під час розгляду даної справи не надав суду будь-яких належних доказів на підтвердження його права власності на спірне майно, тобто наявності самого суб'єктивного матеріального права, на захист якого подано позов, а належність спірного майна позивачу на підставі наказу Міністерства вугільної промисловості України від 6 червня 2008 року №236, яким затверджено Перелік нерухомого майна, переданого до статутного фонду ВАТ "Донецькшахтобуд" під час корпоратизації станом на 1 травня 1996 року у пункті 3 якого зазначено: "Адмінкорпус. Місцезнаходження: м. Донецьк, 83055, вул. Університетська, 19. Вартість станом на 10.05.1996р. (тис.крб.) - 35223157,7", спростовується постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22.03.2013, яка залишена в силі ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013, у справі № 2а/0570/17797/2012, якою даний пункт наказу визнаний протиправним та скасований.
При цьому, судом відхиляються посилання позивача на факти, які встановлені судовим рішенням у справі № 9/409в, оскільки згідно ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Відтак, оскільки відповідачі не були сторонами у вказаній судовій справі, обставини, що були предметом судового розгляду належить підтвердити достатніми та беззаперечними доказами в загальному порядку в межах даної справи.
Втім, позивач будь-яких інших належних доказів у підтвердження наявності у нього права на спірне майно, окрім наказу Міністерства вугільної промисловості України від 06.06.2008 року № 236, п. 3 якого визнаний протиправним та скасований, суду не надав.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність права власності у позивача на спірне нерухоме майно, у зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі, оскільки в силу приписів ст. ст. 392, 391 Цивільного кодексу України лише власник може пред'явити позов про визнання його права та усунення перешкод у здійсненні такого права, яким позивач не є.
У зв'язку з відмовою в позові витрати по сплаті судового збору на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 43, 32, 33, 43, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 04.11.2013.
Головуючий суддя: Т.В.Васильченко
Судді: В.С.Ломака
М.О.Любченко