"01" жовтня 2013 р.справа № 2а/0470/7174/12
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Ясенової Т.І.
суддів: Головко О.В. Суховарова А.В.
секретар судового засідання: Троянов А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2012 року у справі №2а/0470/7174/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Солді плюс" до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю „Солді плюс" (далі за текстом - ТОВ „Солді плюс") звернулось до суду з позовом до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі за текстом - Дніпродзержинська ОДПІ), яка є правонаступником Державної податкової інспекції у м.Дніпродзержинську, в якому просило визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.06.2012 року № 0000220220 та №0000210220.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2012 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Дніпродзержинської ОДПІ від 15.06.2012 року № 0000210220 та № 0000220220.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом встановлено, що Дніпродзержинською ОДПІ проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ „Солді плюс" з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.03.2012 року.
За результатами перевірки відповідачем складено акт №1681/93/22-507/3698-789 від 15.06.2012 року, відповідно до висновків якого позивачем порушено: пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.9, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. №334/97-ВР (далі - Закон №334); пп.14.1.191, п. 14.1 ст.191, п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 та п.137.1 ст.137, п.138.1 ст.138 та п.138.4 ст.138, п.7. п.р.4 р. ХХ ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 50087 грн., у тому числі: 1 квартал 2011 року - 16780грн.; II квартал 2011 року - 3 611 грн.; п.44.1, п.44.3, п.44.5, п.44.6 ст.44, п.187.1 ст.187, п.198.6 ст.198 розд.5 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1308377 грн., у тому числі.: березень 2011р. - 1032180 грн.; квітень 2011 р. - 276196,67 грн.; визнано „нікчемними" правочини за період з 01.01.2011 року по 31.03.2012 року по встановлених порушеннях: ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ „Солді плюс" при придбанні товарів: - ПДВ - 1509630 грн., в тому числі: лютий 2011 р. - 83333,33 грн. (ТОВ „Ньою стар" - 83333,33 грн.); березень 2011 р. - 1066796,7 грн. (ТОВ „Імпульс плюс 2010" - 490000 грн., ТОВ „Доміно 2010" - 576796,7 грн.); квітень 2011р. - 359500 грн. (ТОВ „Доміно 2010" -359500 грн.); - валових витрат та витрат, що враховують при визначені об'єкта оподаткування - 548150 грн., у тому числі: 1 квартал 2011 року - 5750650 грн. (ТОВ „Доміно 2010" - 2883983,35 грн., ТОВ „Ньою стар" - 416666,65 грн., ТОВ „Імпульс плюс 2010" - 2450000 грн.), II квартал 2011 року - 1797500 грн. (ТОВ „Доміно 2010" - 1797500 грн.) та наступному продажу товарів. Товар по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.662, 655 та 656 ЦК України - правочин визнано „нікчемними" по ланцюгу реалізації. Враховуючи порушення ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216, ЦК України, підлягають рівнозначному зменшенню суми податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 1509630 грн., в тому числі: лютий 2011р. - 83333,33 грн.; березень 2011р. - 1066796,7 грн.; квітень 2011р. - 359500 грн. та валових доходів, доходів, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування та валових витрат та витрат, що враховують при визначені об'єкта оподаткування у сумі 7548150 грн., у тому числі: 1 квартал 2011 року у сумі - 5750650 грн.; II квартал 2011 року - 1797500 грн.
На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 15.06.2012 року № 0000210220, яким згідно п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України та відповідно до п.123.1 ст.123 ПК України за порушення пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 334; пп.14.1.191, п. 14.1 ст.191, п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 та п.137.1 ст.137, п.138.1, п.138.4 ст.138, п.7. п.р.4 р. ХХ ПК України збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем - податок на прибуток приватних підприємств: за основним платежем на 20391 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.; № 0000220220, яким згідно п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України та відповідно до п.123.1 ст.123 ПК України за порушення п.44.1, п.44.3, п.44.5, п.44.6 ст.44, п.187.1 ст.187, п.198.6 ст.198 розд.5 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем - ПДВ: за основним платежем на 1308377 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.
Висновки акта перевірки ґрунтуються на твердженні відповідача про порушення позивачем та його контрагентами вимог статей 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, проте такі висновки працівниками податкового органу зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки Податковий кодекс України та Закон України „Про державну податкову службу в Україні" не визначають за податковими органами компетенції на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.
Порядок дій органів державної податкової служби під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань, визначався Законом України „Про державну податкову службу в Україні" та Податковим кодексом України, які не містили і не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства, повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України.
Відповідно до статті 228 ЦК України (в редакції, що діяла з 01.01.2011р.) правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним; правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним; у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Тобто, законодавець з 01.01.2011 року виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних. Таким чином, повноваження на встановлення законності правочинів, вчинених позивачем за тими критеріями ознак, що містяться в складеному відповідачем акті, належать виключно до компетенції судових органів.
При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте відповідачем під час судового розгляду справи не надано допустимих та належних доказів того, що фактична господарська діяльність позивача та вчинювані ним правочини містять прояви обставин, що передбачені ч. 1 ст. 228 ЦК України. Крім того, відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Відповідач в акті перевірки вказує на те, що правочини, вчинені позивачем і його контрагентами, кваліфікуються як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків, а отже визнає їх нікчемними. Проте згідно приписів ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Відповідач не навів посилання на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, відповідач невірно застосовує норми права в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів. За відсутності фактів, що відповідно до законодавства свідчили б про нікчемність укладених угод, інших доказів та обґрунтувань недійсності укладених позивачем правочинів, а тим більш, їх нікчемності відповідачем не надано, що додатково свідчить про недоведеність висновків перевірки.
Судом досліджено надані представником позивача та долучені до матеріалів справи копії первинних документів (договорів поставки з додатками, видаткових накладних, актів виконаних робіт (наданих послуг), товарно-транспортних накладних, податкових накладних та банківських виписок про проведення розрахунків) по взаємовідносинам між ТОВ „Солді плюс" та його контрагентами: ТОВ „Імпульс плюс 2010", ТОВ „ВКФ „Плутон Трейд", ТОВ „Доміно 2010", ТОВ „Нью стар". Відповідно до досліджених документів позивач отримував від контрагентів товари, послуги по зберіганню, сортуванню, упаковці в контейнери, навантаження на транспортні засоби, доставки та експедирування.
Судом встановлено, що послуги по зберіганню, сортуванню, упаковці в контейнери надавались конрагентами позивача не лише щодо товару, які вони безпосередньо поставляли позивачу а також щодо інших товарів, отриманих ТОВ „Солді плюс" у межах зовнішньоекономічної діяльності. Так, позивач здійснював придбання від іноземного контрагента недорогоцінних металів (марганець пресований), феросплавів (феросілікомарганець, ферохром, ферохром високовугільцевий, феромарганець), лужноземельні метали (кальцій металевий) у значних обсягах, про що свідчать долучені до матеріалів справи копії вантажних митних декларацій.
Враховуючи наведене, оцінивши всі докази у справі в їх сукупності, судом першої інстанції було досліджено співвідношення між документальним підтвердженням права позивача на податковий кредит та формування валових витрат та обставинами реального здійснення господарських операцій, за наслідками аналізу якого суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про реальність господарських операцій та протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2012 року у справі №2а/0470/7174/12 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: Т.І. Ясенова
Суддя: О.В. Головко
Суддя: А.В. Суховаров