"01" жовтня 2013 р.справа № 2а/0470/8421/12
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді: Ясенової Т.І.
суддів: Головко О.В. Суховарова А.В.
секретар судового засідання: Троянов А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2012 року у справі № 2а/0470/8421/12 за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Міського комунального підприємства „Автопідприємство санітарного транспорту" про стягнення адміністративного - господарських санкцій та пені,-
В липні 2012 року Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось з адміністративним позовом до суду в якому просило стягнути з Міського комунального підприємства „Автопідприємство санітарного транспорту" адміністративно - господарські санкції у розмірі 107122,53 гривні. Стягнути з Міського комунального підприємства „Автопідприємство санітарного транспорту" пеню за порушення термінів сплати адміністративно - господарських санкцій у розмірі 21,42 гривні.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2012 року в задоволені адміністративного позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи та просить оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що МКП „Автопідприємство санітарного транспорту" є суб'єктом підприємницької діяльності який використовує найману працю.
Відповідачем до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів поданий звіт за формою 10-ПІ № 03-07/8783 від 22 лютого 2012 року про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік відповідно до якого: середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 493 особа; кількість інвалідів -штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 ЗУ „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" становить 20 особи; середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до законодавства встановлено інвалідність 17 осіб; сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів 107122,53 гривні.
На підприємстві відповідача протягом 2011 року не було працевлаштовано 3 особи з 20, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність.
Відповідно до преамбули Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", встановлено, що основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, гарантії їм рівної з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами.
Частинами 1, 2 статті 19 Закону передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Відповідно частин 1-3 статті 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом міністрів України.
Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань. Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", підприємства, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком самостійно підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця.
На виконання вимог статей 18, 19 Закону відповідачем здійснено заходи для забезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, підприємство щомісяця протягом 2011 року звітувало перед Ленінським районним центром зайнятості м. Дніпропетровська про наявність вакантних місць на підприємстві для працевлаштування осіб-інвалідів, про що свідчать копії звітів за формою № 3-ПН.
На підставі звітів відповідача протягом 2011 року центром зайнятості було направлено на підприємство 1 особа, якій призначена інвалідність відповідно до закону, проте, їй було відмовлено у прийнятті на роботу, оскільки вона не відповідала вимогам.
Отже, відповідачем здійснено всі необхідні та залежні від нього заходи для виконання нормативу щодо працевлаштування осіб, яким відповідно до закону призначена інвалідність, та які передбачені ЗУ „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, є законною та обґрунтованою. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2012 року у справі № 2а/0470/8421/12 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвала у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: Т.І. Ясенова
Суддя: О.В. Головко
Суддя: А.В. Суховаров