"23" вересня 2013 р.справа № 2а-8017/2011
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Шлай А.В.
суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.
розглянувши у письмовому провадженні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Комунарському району на постанову Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29 вересня 2011 року м. Запоріжжя у адміністративній справі № 2а-8017/2011 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Комунарському району про визнання дій протиправними щодо виплати щорічної допомоги на оздоровлення не в повному обсязі, -
встановив:
У липні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Комунарському району, в якому просила визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Комунарському району щодо неповного нарахування та виплати щорічної допомоги на оздоровлення як учаснику ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи 2 категорії за 2004-2011 роки; стягнути з відповідача недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення за 2004-2011 роки.
Постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29 вересня 2011 року м. Запоріжжя у адміністративній справі № 2а-8017/2011, адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено. Визнано неправомірними дії відповідача щодо відмови в проведенні перерахунку та виплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат як особі, яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов'язано відповідача провести нарахування та виплату ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат як особі, яка є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням раніше виплаченої суми.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Позивач правом на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції не скористався.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у відповідача як постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС ІІ категорії, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією пенсійного посвідчення НОМЕР_1. (а.с.6)
Вирішуючи спірні правовідносини та приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що позивач у 2010 році має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі, встановленому ст.48 Закону України "Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя та здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Так, частиною 4 статті Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що допомога на оздоровлення постраждалим від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС інвалідам другої категорії щорічно виплачується у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. При цьому, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати (абзац 7 частини 4 статті Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Разом із тим, при нарахуванні та виплаті позивачу грошової допомоги на оздоровлення відповідач в порушення вимог законодавства керувався постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, слід зазначити, що Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має вищу юридичну силу в порівняні з постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562.
Крім того, колегія суддів зауважує, що норми підзаконних нормативних актів не можуть суперечити нормам законів, а тим більше змінювати їх при вирішенні питання щодо розміру щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Отже, відповідачем неправомірно у 2010 році нараховано грошову допомогу на оздоровлення позивачу в розмірі меншому, ніж це передбачено ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують зроблений судом першої інстанції висновок.
Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Комунарському району - залишити без задоволення.
Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29 вересня 2011 року м. Запоріжжя у адміністративній справі № 2а-8017/2011 - залишити без змін.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий: А.В. Шлай
Суддя: О.А. Проценко
Суддя: Л.П. Туркіна