"05" лютого 2013 р. справа № 2а/0470/3329/12
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.
суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.
за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Дослідне господарство «Поливанівка» Інституту сільського господарства степової зони Національної Академії Аграрних Наук України на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 червня 2012 року у справі № 2а/0470/3329/12 за адміністративним позовом Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби до Державного підприємства «Дослідне господарство «Поливанівка» Інституту сільського господарства степової зони Національної Академії Аграрних Наук України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління Державної казначейської служби України у Магдалинівському районі Дніпропетровській області про стягнення заборгованості, -
Новомосковська об'єднана державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби ( далі - Новомосковська ОДПІ) звернулась до суду з адміністративним позовом про стягнення з Державного підприємства «Дослідне господарство «Поливанівка» Інституту сільського господарства степової зони Національної Академії Аграрних Наук України ( далі - ДП «ДГ «Поливанівка») заборгованості в сумі 17154,09 грн. за договором про надання фінансової допомоги № 30 від 05.11.1997 року.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного су ду від 18 червня 2012 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись із рішенням суду, ДП «ДГ «Поливанівка» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Апелянт зазначає про помилкове застосування судом норм Бюджетного кодексу України, дія якого не розповсюджується на спірні правовідносини, оскільки вони виникли до набрання чинності цим нормативно-правовим актом. На його думку, вказана заборгованість має ознаки «безнадійної», оскільки вона пред'явлена до стягнення після спливу строку давності, встановленого Податковим кодексом України.
Письмових заперечень на апеляційну скаргу від Новомосковська ОДПІ до суду не надходило.
Управління Державної казначейської служби України у Магдалинівському районі Дніпропетровської області, яке є правонаступником Управління Державного казначейства у Магдалинівському районі, направило до суду клопотання про розгляд апеляційної скарги без участі уповноваженого представника, а також письмові пояснення, в яких зазначено про наявність заборгованості відповідача перед державою по отриманій фінансовій допомоги у розмірі 15000 грн. та нарахованої пені на суму 2154,09 грн., яка не повернута відповідачем до цього часу, що і стало підставою для направлення на адресу податкового органу, як органу стягнення, відповідного подання.
У судове засідання сторони, належним чином повідомлені про день, місце і час розгляду апеляційної скарги, доказом чого є повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення апелянту та позивачу - 30.10.2012 року, уповноважених представників не направили, про причини неприбуття не повідомили.
Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Справа розглянута у відповідності до приписів частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених позовних вимог, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції на підставі досліджених письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, Державне підприємство «Дослідне господарство «Поливанівка» Інституту сільського господарства степової зони Національної академії аграрних наук України зареєстровано Магдалинівською Райдержадміністрацією у Дніпропетровській області 29.06.2005р. та перебуває на обліку у Новомосковській об'єднаній державній податковій інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби з 21.04.1997грн. за № 89, що підтверджується копією довідки позивача про взяття на облік платника податків від 20.04.2004р. (а.с.14-17). Із наявної в матеріалах справи копії статуту відповідача, вбачається, що він є правонаступником Державного підприємства «Дослідне господарство «Поливанівка» Інституту тваринництва центральних районів УААН та Дослідного господарства «Поливанівка» Інституту розведення генетики тварин - п. 1.5 ст. 1 Статуту відповідача. (а.с. 11). Між відділенням Державного казначейства в Магдалинівському районі та Дослідним господарством «Поливанівка» був укладений договір на надання фінансової допомоги на проведення комплексу робіт в осінньо-зимовий період 1997-1998 років № 30 від 05.11.1997р. на умовах повернення до 01.10.1998р.(а.с. 23). Фактичне отримання відповідачеві фінансової допомоги підтверджується копією платіжного доручення про перерахування коштів відповідачеві в сумі 15 000грн. (а.с. 22). У встановлені вище строки Дослідним господарством «Поливанівка» сума фінансової допомоги за вказаним договором не була повернута. Управління державного казначейства у Магдалинівському районі Дніпропетровської області направило до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби подання від 07.12.2011р. №16 про здійснення заходів щодо стягнення простроченої заборгованості перед бюджетом з Дослідного господарства «Поливанівка» в сумі 15 000, 00 грн.(а.с.18). Згідно подання Управління державного казначейства у Магдалинівському районі Дніпропетровської області від 07.12.2011р. №16 відповідач має заборгованість по нарахованій пені за порушення ним зобов'язань за угодою про надання безвідсоткової фінансової допомоги в розмірі 2 154, 09грн., яка нарахована за період з 01.10.1998р. по 31.03.1999р. (а.с. 29).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про порушення відповідачем вимог чинного законодавства України щодо своєчасного повернення до бюджету бюджетної позички/фінансової допомоги з урахуванням строку повернення, встановленого вищенаведеним договором, а тому позовні вимоги позивача до відповідача про стягнення заборгованості за простроченою бюджетною позичкою/фінансовою допомогою та пенею в сумі 17 154, 09грн. є правомірними.
Колегія суддів погоджується із прийнятим рішенням і зазначає про неспроможність доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі.
Так, апелянт посилається на неможливість стягнення суми у зв'язку із її безнадійністю та пропуском позивачем строку позовної давності при зверненні до суду.
Проте, апелянтом не враховано, що 02 березня 2011 року Кабінетом Міністрів України прийнята постанова № 174, якою врегульовані питання обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками / фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993 - 1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості. Пунктом 20 цієї Постанови визначені умови, за яких прострочена заборгованість боржників за фінансовою допомогою та нарахована на її суму пеня визнається Мінфіном безнадійною. Окрім припинення юридичної особи та визнання боржника банкрутом, підставою для визначення простроченої заборгованості безнадійною є також протокол засідання та/або акт Комісії з питань простроченої заборгованості перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками / фінансовою допомогою щодо неможливості або недоцільності стягнення такої заборгованості в судовому порядку та/або щодо якої судом прийнято рішення не на користь держави, яке набрало законної сили.
Таким чином, відсутність відповідного рішення Мінфіну виключає можливість визнання отриманої відповідачем фінансової державної допомоги безнадійною.
Щодо твердження апелянта на помилкове застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин норм Бюджетного кодексу України, колегія суддів зазначає, що умови договору № 30 щодо повернення фінансової допомоги відповідачем не виконані. Статтею 17 Бюджетного кодексу України обумовлено, що прострочена заборгованість суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) стягується з такого суб'єкта господарювання органами державної податкової служби, що є органами стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому Податковим кодексом України або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб'єкта господарювання. Позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) не поширюється.
Тобто, правовідносини між відповідачем та державою, які виникли у зв'язку із наданням/отриманням фінансової допомоги, тривають до виконання відповідачем своїх зобов'язань добровільно чи у примусовому порядку на підставі судового рішення або списання цієї заборгованості виключно в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 174 від 02.03.2011 року.
Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 200 цього ж Кодексу передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
З урахуванням того, що доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскарженій постанові, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Дослідне господарство «Поливанівка» Інституту сільського господарства степової зони Національної Академії Аграрних Наук України - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 червня 2012 року у справі № 2а/0470/3329/12 - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її тексту у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: А.В. Шлай
Суддя: О.А. Проценко
Суддя: Л.П. Туркіна