"26" березня 2013 р. справа № 0870/5783/12
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.
суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.
за участю секретаря судового засідання: Кязимовій Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2012 року у справі № 0870/5783/12 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції у м. Києві про скасування наказу, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила скасувати наказ Міністерства юстиції України № 730/5 від 15.05.2012 року в частині анулювання ліцензії НОМЕР_1 від 19.04.2010 року, виданої їй на право провадження господарської діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). В обґрунтування позову зазначено про протиправність спірного наказу, який прийнятий за результатами позапланової перевірки дотримання ОСОБА_1 ліцензійних умов, проведеною комісією Головного управління юстиції у м. Києві, висновки якої, що викладені в акті перевірки, не відповідають дійсності.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2012 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. На думку апелянта, суд дійшов помилкових висновків щодо правомірності спірного наказу, оскільки наявність порушень ліцензійних умов та Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» при здійсненні позивачем повноважень арбітражного керуючого ВАТ «Сумський хлібокомбінат», не підтверджено доказами.
У судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та пояснив суду, що позивач в період з 27.01.2011 року по 26.03.2012 року виконувала обов'язки ліквідатора ВАТ «Сумський хлібокомбінат» на підставі відповідної ухвали господарського суду Дніпропетровської області. За результатами перевірки, яка проводилась Головним управлінням юстиції у м. Києві, був складений акт, який містить висновки щодо порушень позивачем ліцензійних вимог та вимог «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що не відповідають дійсності. Так, в акті перевірки зазначено, що ОСОБА_1 умисно не вживала заходів щодо сплати кредиторської заборгованості у тому числі, шляхом реалізації майна підприємства, стягнення дебіторської заборгованості. Проте, на усе майно ВАТ «Сумський хлібокомбінат» був накладений арешт в межах розслідування кримінальної справи, що є об'єктивною причиною неможливості реалізації цього майна. Крім того, позивач постійно звітувала перед комітетом кредиторів боржника про проведену роботу щомісячно і ніяких зауважень від комітету або від господарського суду щодо якості виконаної роботи не надходило. Напроти, ОСОБА_1 вживала заходи щодо забезпечення охорони об'єктів нерухомого майна, уклавши відповідні договори, звернулась до суду із позовами про стягнення дебіторської заборгованості, що залишено відповідачами та судом першої інстанції поза увагою. Крім того, до цього часу ВАТ «Сумський хлібокомбінат» не ліквідовано, що свідчить про наявність інших причин, внаслідок яких процедура ліквідації триває і без участі ОСОБА_1 На думку представника апелянта, перевірка була проведена поверхнево, необ'єктивно, тому висновки, що викладені в акті не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на здійснення діяльності арбітражного керуючого, оскільки впродовж своєї роботи на інших підприємствах порушень вимог діючого законодавства ОСОБА_1 не допускала, підтвердженням чого є попередні акти перевірок.
Міністерство юстиції України направило до суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких зазначило про те, що перевірка ОСОБА_1 була проведена у зв'язку із отриманою скаргою від гр. ОСОБА_2, який є кредитором ВАТ «Сумський хлібокомбінат». Під час перевірки було встановлено, що позивачем допущені порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих в частині незабезпечення подачі необхідних документів і відомостей на першу вимогу комісії з перевірки.
У судовому засіданні представники відповідачів пояснили суду, що окрім порушення ліцензійних умов, позивач неналежним чином виконувала обов'язки ліквідатора ВАТ «Сумський хлібокомбінат», передбачені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Усі порушення, що викладені в акті, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи у суді першої інстанції. При прийнятті оскарженої постанови, суд правильно встановив обставини справи, застосував матеріальний закон і не допустив порушень норм процесуального права, тому підстав для скасування його рішення не має.
Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених позовних вимог, дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції на підставі досліджених письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа - підприємець рішенням Василівської районної ради Запорізької області від 02.09.2009, що підтверджується свідоцтвом НОМЕР_2 (а.с.33). 19 квітня 2010 року вона отримала ліцензію арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) НОМЕР_1 від 19.04.2010, виданою Державним департаментом з питань банкрутства (а.с.32). З 27 січня 2011 року по 26.03.2012 року ОСОБА_1 виконувала обов'язки ліквідатора Відкритого акціонерного товариства «Сумський хлібокомбінат» відповідно до ухвали господарського суду Дніпропетровської області (а.с.65-68). В період 26-27 квітня 2012 року комісією Головного управління юстиції у м. Києві проведена перевірка додержання арбітражним керуючим ОСОБА_1 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) при виконанні повноважень ліквідатора ВАТ «Сумський хлібокомбінат», за наслідками якої складений Акт № 35/13/01-43 (а.с.18-26). На підставі Акту перевірки, 25 травня 2012 року Міністерством юстиції України видано наказ № 730/5, пунктом 1 якого анульовано ліцензію НОМЕР_1, видану ОСОБА_1 (а.с.16).
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив із правомірності спірного наказу, який прийнятий на підставі акту перевірки про неможливість ліцензіата забезпечити виконання ліцензійних умов, встановлених для даного виду господарської діяльності (а.с.263).
Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду з огляду на наступне.
Закон України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (далі - Закон) визначає види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлює державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування. Відповідно до ст. 21 Закону підставами для анулювання ліцензії, крім іншого, є акт про неможливість ліцензіата забезпечити виконання ліцензійних умов, встановлених для певного виду господарської діяльності.
Пунктом 5.11 Порядку контролю за дотриманням Ліцензійних умов здійснення господарської діяльності арбітражних керівників (розпорядників майна, що управляють санацією, ліквідаторів), затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 3177/5 від 14.10.2011, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що неможливістю ліцензіата забезпечити виконання Ліцензійних умов, зокрема, вважаються: установлення фактів злісного систематичного невиконання арбітражним керуючим своїх повноважень; установлення фактів неналежного виконання арбітражним керуючим своїх повноважень, що спричинили завдання значної матеріальної шкоди боржнику (банкруту), кредиторам боржника (банкрута); набрання законної сили обвинувальним вироком щодо арбітражного керуючого за вчинення корисливого злочину або яким арбітражному керуючому заборонено здійснювати цей вид господарської діяльності чи займати керівні посади.
Як вбачається з Акту перевірки, ОСОБА_1 допущені порушення абзацу 15 статті 1, абзаців 2, 3 частини 5, абзацу 2 частини 1 статті 23, абзаців 2, 5, 8, 12, 13 частини 1 статті 25, частин 1, 2, 3 статті 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», абзаців 2, 3 пункту 4.2, абзаців 2, 7 пункту 4.9 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затверджених наказом Міністерства юстиції України від 14.10.2011 № 3176/5 ( а.с. 25).
Саме ці порушення, на думку відповідачів, з чим погодився і суд першої інстанції, свідчать про злісне систематичне невиконання позивачем своїх повноважень.
Проте, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до повноважень, визначених п. 3.1 Порядку № N 3177/5 Міністерство юстиції України як орган ліцензування та за його дорученням головні управління юстиції в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі як територіальні органи з питань банкрутства здійснюють контроль за додержанням арбітражними керуючими (розпорядниками майна, керуючими санацією, ліквідаторами) Ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів).
Дотримання арбітражним керуючим положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» належить до компетенції господарського суду, в провадження якого перебуває справа про банкрутство, який має право прийняти рішення про звільнення ліквідатора та призначення нового.
Таким чином, перевірці мають бути піддані висновки відповідачів щодо наявності порушень ліцензійних умов, допущених позивачем в період виконання повноважень ліквідатора ВАТ «Сумський хлібокомбінат» з 27 січня 2011 року по 26.03.2012 року.
Так, Ліцензійними умовами передбачено, що при здійсненні своїх повноважень арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов'язаний діяти відповідно до чинного законодавства та враховувати інтереси боржника та його кредиторів (п.4.1); здійснювати заходи щодо захисту майна боржника; аналізувати фінансову, господарську та інвестиційну діяльність боржника, його становище на ринках (п.4.2 абз. 2,3); прийняти до свого відання майно боржника, вжити заходів для забезпечення його збереження ( п.4.9 абз.2); вживати заходів, спрямованих на пошук та повернення майна банкрута, яке перебуває у володінні третіх осіб (п.4.9 абз.7).
Висновок щодо порушення позивачем п. 4.2. абз. 2 (нездійснення заходів щодо збереження майна боржника) ґрунтується на обставинах, викладених у скарзі ОСОБА_3, який стверджував, що ТОВ «Сумиторг-партнер» користується майном ВАТ «Сумський хлібокомбінат» понад обсяги, визначені умовами договору оренди нежитлових приміщень № 5 від 17.06.2009 року ( а.с. 21).
Як пояснив представник апелянта у судовому засіданні, постановами слідчого відділу прокуратури Сумської області від 10 вересня 2010 року та 10 листопада 2010 року в межах розслідування кримінальної справи № 08840056, на усе рухоме майно та об'єкти нерухомості, які належать на праві власності ВАТ «Сумський хлібокомбінат» накладено арешт. Ця обставина унеможливлює вжиття ліквідатором передбачених законом заходів, спрямованих на продаж майна банкрута, погашення вимог кредиторів та завершення ліквідаційної процедури, що не враховано ні відповідачами, ні судом першої інстанції. Розірвання договору оренди з ТОВ «Сумиторг-партнер» до зняття арешту з майна банкрута потягло би за собою необхідність забезпечення схоронності майна та утримання його в належному стані при відсутності на це як грошових коштів, так і трудових ресурсів, оскільки працівники підприємства були звільнені ще 26.02.2010 року. Такі дії позивача, як ліквідатора, навпаки погіршили би становище боржника. Крім того, рішення про доцільність дії договору оренди до зняття арешту з майна боржника було погоджено з комітетом кредиторів, а відтак права та законні інтереси кредиторів не порушує.
В Акті перевірки зазначено про порушення позивачем п. 4.2 абз. 3 Ліцензійних умов. Цими умовами передбачений обов'язок арбітражного керуючого здійснювати аналіз фінансової, господарської та інвестиційної діяльності боржника, його становище на ринках (а.с.21). Тобто, нездійснення аналізу фінансової та іншої діяльності боржника є порушенням Ліцензійних умов. Проте, в Акті перевірки вказано, що ОСОБА_1 наданий «висновок щодо фінансового стану та про наявність ознак неплатоспроможності ВАТ «Сумський хлібокомбінат» від 10.03.2011 аналізу договорів, зазначених у скарзі ОСОБА_2 б/н від 26.01.2012, всупереч абзацу 6 пункту 2.2.5, пунктів 3.2,3.3 Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 № 14, не містить».
Зі змісту наведеного витягу з Акту перевірки вбачається, що позивачем неналежним чином виконані Ліцензійні умови, зважаючи на неповноту проведеного аналізу, проте підстави вважати про порушення ним п.4.2 абз. 3 Ліцензійних умов, на думку колегії суддів, відсутні.
Спростовуються також належними та допустими доказами - рішеннями постійно діючого третейського суду «Південно-східний Міжрегіональний» від 09.03.2012 року висновки відповідачів щодо не вчинення ОСОБА_1 заходів щодо виявлення та стягнення дебіторської заборгованості ВАТ «Сумський хлібокомбінат» (а.с. 69-78).
Щодо установлення фактів злісного систематичного невиконання арбітражним керуючим своїх повноважень, як підстави для висновків про неможливість ліцензіата забезпечити виконання Ліцензійних умов, то вважати неналежне проведення аналізу фінансової, господарської та інвестиційної діяльності боржника злісним систематичним невиконанням Ліцензійних умов є, на думку колегії суддів, помилковим. Так, в матеріалах справи є Акт планової перевірки дотримання ліцензійних умов арбітражним керуючим ОСОБА_1 від 29.07.2011 року, проведеної Управлінням з питань банкрутства в Автономній Республіці Крим та м. Севастополь, за висновками якого жодних порушень Ліцензійних умов позивачем, як ліквідатором по справам про банкрутство відносно 13 боржників - не виявлено (а.с.228-237).
Таким чином, для анулювання ліцензії позивача на провадження господарської діяльності арбітражного керуючого на підставі Акту перевірки від 27.04.2012 року № 35/13/01-43 відсутня обов'язкова ознака порушення - систематичність. Крім того, матеріалами справи не підтверджений факт злісного (тобто умисного, з метою заподіяння шкоди правам та інтересам боржника, кредиторів або інших зацікавлених осіб) невиконання позивачем своїх обов'язків. Не містять вони і доказів заподіяння боржникові та /або кредиторам шкоди, оскільки за даними відповідачів до цього часу процедура ліквідації ВАТ «Сумський хлібокомбінат» не завершена.
На підставі аналізу досліджених доказів, колегія суддів дійшла висновку, що спірний наказ прийнятий з недотриманням критеріїв, визначених для рішень суб'єктів владних повноважень частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України в частині обґрунтованості (тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття) та розсудливості. У зв'язку із зазначеним, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову в частині визнання протиправним та скасування пункт 1 наказу Міністерства юстиції України № 730/5 від 15 травня 2012 року.
У задоволенні решти позову має бути відмовлено, оскільки визначивши Головне управління юстиції України в м. Києві в якості другого відповідача, ОСОБА_1 не пред'явила до нього жодної вимоги. Проте, колегія суддів зазначає, що докази протиправності в діях відповідачів при призначенні та проведенні перевірки - відсутні. Так, Міністерство юстиції України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної правової політики, у тому числі, з питань банкрутства, і є державним органом з питань банкрутства. Мін'юст України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, а також районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні управління юстиції (п. 7 Положення). Контроль за додержанням арбітражними керуючими Ліцензійних умов здійснюється шляхом проведення планових і позапланових перевірок. Позапланові перевірки здійснюються органами державного контролю на підставах, визначених Законами України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" та "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", зокрема, звернення фізичних та юридичних осіб (письмові повідомлення, заяви, скарги, звернення, листи тощо) про порушення ліцензіатом Ліцензійних умов (п. 2.3 Порядку). За результатами перевірки орган державного контролю в останній її день складає та підписує акт планової (позапланової) перевірки додержання арбітражним керуючим Ліцензійних умов у двох примірниках (п. 5.1 Порядку).
Перевірка позивача була проведена у межах повноважень та у спосіб, що передбачені зазначеними вище нормативно-правовими актами, тому підстави для визнання протиправними дій Головного управління юстиції у м. Києві при проведенні перевірки та Міністерства юстиції України при призначенні перевірки - відсутні.
Проте, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про наявність підстав для анулювання ліцензії позивача шляхом видання спірного наказу.
Відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.
Керуючись статтями 195-196, 198, 202, 207 Кодексу адміністративного судочинства України,
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2012 року - скасувати.
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу Міністерства юстиції України № 730/5 від 15 травня 2012 року.
У задоволенні решти позову - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: А.В. Шлай
Суддя: О.А. Проценко
Суддя: Л.П. Туркіна