"19" лютого 2013 р. справа № 2а-5225/11
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.
суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.
за участю секретаря судового засідання: Чепурко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 листопада 2011 року у справі № 2а-5225/11 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Дніпропетровського міського голови Куліченко Івана Івановича, третя особа - ОСОБА_1 про визнання дій протиправними, скасування розпорядження,-
ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправними дії Дніпропетровського міського голови Куліченко І.І. з приводу винесення розпорядження № 178-р від 05.04.2011 року та скасувати це розпорядження. В обґрунтування позову зазначено про те, що спірним розпорядженням, прийнятим відповідно до листа гр. ОСОБА_1, присвоєна нежитловим будівлям та спорудам по АДРЕСА_1 (колишня адреса - АДРЕСА_1), визнано таким, що втратило чинність розпорядження міського голови від 18.04.2005 року № 292-р «Про присвоєння адреси нежитловим будівлям по вул. Береговій». Проте, гр. ОСОБА_1 не є власником нерухомого майна, тому присвоєння адреси за його заявою є порушенням Положення про присвоєння адрес будинкам та спорудам у м. Дніпропетровську, затвердженим розпорядженням міського голови № 872-р від 29.08.1998 року. Оскільки нерухоме майно по АДРЕСА_1 належить позивачеві на підставі договору купівлі-продажу, зміна адреси його розташування без згоди власника є порушенням його прав.
Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 листопада 2011 року позовні вимоги задоволені у повному обсязі.
Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1, який був залучений до участі у справі в якості третьої особи, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про протиправність спірного розпорядження у зв'язку з тим, що воно прийнято на підставі звернення особи, яка не є власником нерухомого майна. Так, до спірних правовідносин суд мав застосувати Положення про присвоєння адрес будинкам та спорудам у м. Дніпропетровську, затвердженим розпорядженням міського голови № 872-р від 29.08.1998 року, в якому наведено перелік документів, на підставі яких відбувається зміна адреси, і до цього переліку заява власника не включена.
У судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги.
Представник позивача просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову суду першої інстанції - без змін, як таку, що ухвалена у відповідності до норм матеріального та процесуального права.
Представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що у місті Дніпропетровську існує єдиний порядок зміни адреси, який затверджений розпорядженням міського голови № 872-р від 29.08.1998 року. На думку відповідача, спірне розпорядження про присвоєння адреси за заявою ОСОБА_1 є правильним і помилково було скасовано судом.
Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених позовних вимог, дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 05 квітня 2011 року Дніпропетровським міським головою Куліченко І.І. прийнято розпорядження № 178-р, яким присвоєна нежитловим будівлям та спорудам по АДРЕСА_1 (колишня адреса - АДРЕСА_1), визнано таким, що втратило чинність розпорядження міського голови від 18.04.2005 року № 292-р «Про присвоєння адреси нежитловим будівлям по вул. Береговій», зобов'язано власника об'єкта нерухомого майна у тримісячний термін з дня виходу розпорядження встановити таблички із зазначенням найменування проїзду та номера будівель та споруд (а.с.6).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність дій міського голови щодо винесення спірного розпорядження, у зв'язку з чим воно є незаконним та підлягає скасуванню. При цьому, суд послався на приписи п.20 ч. 2 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування».
Статтею 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначені повноваження сільського, селищного, міського голови, серед яких і видання розпоряджень у межах своїх повноважень. Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Колегія суддів вважає, що оскільки позивач звернувся до суду за захистом порушених прав внаслідок прийняття головною посадовою особою територіальної громади міста спірного розпорядження, судом повинна бути здійснена перевірка цього розпорядження як на відповідність приписам Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», так і на відповідність критеріям, визначеним частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, для відновлення порушених прав позивача достатнім і належним способом захисту є визнання протиправним та скасування спірного розпорядження міського голови, як правового акту індивідуальної дії. У даному випадку, підставою для скасування розпорядження є недотримання Положення про присвоєння адрес будинкам та спорудам у м. Дніпропетровську, затвердженого розпорядженням міського голови № 872-р від 29.08.1998 року, а не дії міського голови по прийняттю спірного розпорядження.
Помилковість висновків суду першої інстанції призвело до ухвалення неправильного рішення в частині задоволення позову про визнання протиправними дій міського голови.
Щодо решти позовних вимог, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини по справі на підставі належних та допустимих доказів, досліджених у судовому засіданні. Так, власником нерухомого майна, про зміну адреси якого ОСОБА_1 подав 23.03.2010 року лист на адресу міського голови, є позивач - ОСОБА_2 Документів, які б підтверджували право власності або інше речове право ОСОБА_1 на зазначене вище нерухоме майно ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції не надано. Крім того, при прийнятті спірного розпорядження допущено порушення Положення про присвоєння адрес будинкам та спорудам у м. Дніпропетровську, затвердженого розпорядженням міського голови № 872-р від 29.08.1998 року, відповідно до якого адреса будинків та споруд затверджується (присвоюється) згідно з розпорядчими документами виконкому Дніпропетровської міської ради з обов'язковим додатком у вигляді ситуаційного плану М 1:2000. Затвердження (присвоєння) адреси здійснюється відповідно до: розпорядчого документа про надання права будівництва (реконструкції) об'єкта та, в разі необхідності, права користування земельною ділянкою; розпорядчого документа про введення об'єкта нерухомості в експлуатацію; розпорядчого документа, що затверджує результати перереєстрації, інвентаризації, тощо; довідки про поштову адресу об'єкта відповідно до даних чергового плану міста з додатком у вигляді ситуаційного платну М 1:2000 за формою.
Відсутність законних підстав для присвоєння нової адреси нежитловим будівлям та спорудам, які належать на праві приватної власності позивачеві, є підставою для скасування спірного розпорядження. У задоволенні позову про визнання протиправними дій міського голови слід відмовити за наведених вище підстав.
Відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.
Керуючись статтями 195-196, 198, 202, 207 Кодексу адміністративного судочинства України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 листопада 2011 року у справі № 2а-5225/11 - скасувати.
Адміністративний позов ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати розпорядження Дніпропетровського міського голови № 178-р від 05 квітня 2011 року.
У задоволенні решти позову - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: А.В. Шлай
Суддя: О.А. Проценко
Суддя: Л.П. Туркіна