Ухвала від 05.02.2013 по справі 9101/139753/2012

УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2013 р. справа № 1170/2а-1419/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 червня 2012 року у справі № 1170/2а-1419/12 за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Креатив» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Креатив» звернулось до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області про скасування податкового повідомлення-рішення від 05 квітня 2012 року № 0000582310, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 207044 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції на 1 грн. Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновків, викладених в акті перевірки, щодо нікчемності угод, укладених позивачем з ТОВ «Гарант Транс Авто» та ПП «Белвас», щодо безпідставності віднесення до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 1149598 грн. у зв'язку із неналежно оформленими податковими накладними та видатковими накладними.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 червня 2012 року позов задоволений, спірне повідомлення-рішення визнано протиправним та скасовано. Суд дійшов висновку про те, що позивачем було сформовано податковий кредит у відповідності до приписів податкового законодавства, а висновки, зроблені відповідачем в Акті перевірки щодо нікчемності угод, є необґрунтованими.

Не погодившись із судовим рішенням, Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція Кіровоградської області Державної податкової служби, яка є правонаступником Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржену постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову. Апелянт зазначає, що судом не прийняті до уваги обставини, які свідчать про укладення договорів між позивачем та ТОВ «Гарант Транс Авто» та ПП «Белвас» без мети настання реальних наслідків.

У поданих до суду письмових запереченнях на апеляційну скаргу, позивач зазначив, що висновки відповідача щодо нікчемності угод, укладених з ТОВ «Гарант Транс Авто» ґрунтуються на акті ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва про неможливість проведення зустрічної перевірки, що, на його думку, не є належним доказом нездійснення останнім господарської діяльності. Виконання сторонами укладених угод, про нікчемність яких заявляє відповідач, підтверджується первинними бухгалтерськими документами - актами приймання-передачі виконаних робіт з перевезення соняшника, платіжними документами, податковими накладними та інш., дійсність яких під сумнів ніким не поставлена. Висновки щодо безтоварності угод, укладених позивачем з ТОВ «Белваз» взагалі ґрунтуються на акті перевірки його контрагента - ТОВ «Євросвіт». Проте, Європейський суд з прав людини висловив свою позицію щодо застосування негативних наслідків до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки при наявності сумнівів щодо контрагентів по ланцюгу постачання ( рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії), тому податковий орган не мав права не враховувати позицію міжнародної судової установи. Виконання умов договору, укладеного між позивачем та ТОВ «Белваз» на поставку будівельних матеріалів підтверджується належними первинними бухгалтерськими документами, тому висновки, викладені в акті перевірки, ґрунтуються на припущеннях відповідача, у зв'язку з чим спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним.

У судовому засіданні представник позивача просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін як таку, що ухвалено у відповідності до норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.

У судове засідання апелянт, належним чином повідомлений про день, місце і час розгляду апеляційної скарги, доказом чого є повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення - 24.10.2012 року, уповноваженого представника не направив, про причини неприбуття не повідомив.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених позовних вимог, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі досліджених письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, 15 грудня 2011 року Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Кіровоградської області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПАТ «Креатив» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість в деклараціях з податку на додану вартість та правомірності декларування валових витрат в деклараціях з податку на прибуток по взаємовідносинах із ПП «Белваз» за квітень 2011 року, ТОВ «Гарант Транс Авто» за березень, червень 2011 року, ТОВ «Компанія Тегра» за липень 2011 року, за результатами якої 22.12.2011 року складений Акт № 193/23-1/31146251 (а.с. 28-49). Згідно Акту перевіркою встановлені порушення ч. 1, ч. 3, 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст.216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПАТ «Креатив» з ПП «Белвас» за квітень 2011 року, ТОВ «Гарант Транс Авто» за березень, червень 2011 року, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту ПДВ по контрагенту ТОВ «Гарант Транс Сервіс» за березень 2011 року на суму 206549 грн., по контрагенту ПП «Белвас» за квітень 2011 року на суму 495 грн. На підставі Акту перевірки 06.01.2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000582310, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 207044 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції на 1 грн., (а.с.50).

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив із правомірності формування позивачем податкового кредиту на підставі первинних документів. Суд першої інстанції також дійшов висновку про необґрунтованість доводів відповідача щодо недійсності угод, укладених з ПП «Белваз», ТОВ «Гарант Транс Авто», які, нібито, не спричинили настання реальних наслідків.

Колегія суддів погоджується з такими висновками та зазначає, що статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Так, нікчемними законом визначені правочини щодо яких недодержаний сторонами вимоги закону про його нотаріальне посвідчення (ст. 220 ЦК України), правочини, вчинені малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без подальшого його схвалення батьками (усиновлювачами) - ст. 221 ЦК України, правочини, вчинені без дозволу органу опіки та піклування (ст. 224 ЦК України), правочини, які вчинені недієздатною фізичною особою при відсутності схвалення опікуном (ст. 226 ЦК України), правочини, які порушують публічний порядок (ч. 2 ст. 228 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Частиною 3 цієї ж статті передбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Крім того, відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до статті 9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про не доведення податковим органом нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, а також не доведено фіктивність первинних документів, що містяться у матеріалах справи, тому не має підстав вважати, що умови договорів сторонами не виконувались.

Щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту, колегія суддів зазначає наступне.

За приписами п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що право платника податку на податковий кредит виникає, якщо ним у звітному періоді сплачені суми податку на додану вартість у ціні товару (робіт, послуг), який придбавається у продавця, та наявності належним чином складеної податкової накладної, а відтак - позивач правомірно сформував податковий кредит по даті отримання податкової накладної, що засвідчує факт отримання послуг за договором.

Судом першої інстанції досліджені договори, на нікчемності яких наполягав відповідач, документи, які підтверджують виконання цих угод ( товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, податкові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт та інш.). При цьому, податковим органом не доведено, яким саме вимогам щодо форми та змісту не відповідають зазначені вище первинні бухгалтерські документи. Посилання відповідача на акти, складені іншими податковими органами щодо неможливості здійснення перевірки контрагентів, не є, на думку колегії суддів, беззаперечними доказами неможливості виконання укладених угод. Погоджується суд також і доводами позивача, який посилається на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії». У справі «Булвес» АД проти Болгарії (п. 71 рішення) Європейський суд з прав людини визнав, що платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати. У справі Бізнес Супорт Центр проти Болгарії Європейський суд з прав людини ще раз підтвердив свої висновки, викладені у справі «Булвес» АД проти Болгарії.

Практику Європейського суду з прав людини стверджує, що платник податку на додану вартість не втрачає права на податковий кредит та бюджетне відшкодування у випадку вчинення зловживань його контрагентами за ланцюгом постачання товару. Виняток складають лише ситуації, де платника податку на додану вартість було залучено до таких зловживань або йому було відомо чи могло бути відомо про них.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, вірно застосований матеріальний закон та не допущено порушень процесуального права, оскаржене судове рішення має бути залишено без змін.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження у суді апеляційної інстанції, у зв'язку з чим вона підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 червня 2012 року у справі № 1170/2а-1419/12 за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Креатив» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її тексту у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна

Попередній документ
34588516
Наступний документ
34588518
Інформація про рішення:
№ рішення: 34588517
№ справи: 9101/139753/2012
Дата рішення: 05.02.2013
Дата публікації: 07.11.2013
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі: