Україна
Донецький окружний адміністративний суд
15 жовтня 2013 р. Справа № 805/8007/13-а
час прийняття постанови: 15 год. 05 хв.
Донецький окружний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого - судді Козаченка А. В.
суддів: Скріпніка А. І., Дмитрієва В. С.
при секретарі Широбокові І. В.
за участю:
позивача ОСОБА_1
представника відповідача 1 Руднєвої М. Ф.
представника відповідача 2 Цуканова С. А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства доходів і зборів України, Держаної податкової інспекції в м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області про зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства доходів і зборів України (далі-відповідач 1), Держаної податкової інспекції в м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі-відповідач 2) про зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог (з урахуванням змінених позовних вимог) позивач зазначив, що він є віруючим громадянином і сповідує православну релігію. На підставі своїх релігійних переконань позивач письмово звернувся до відповідача 1 та відповідача 2 з проханням у подальшому здійснювати його облік, як платника податків та інших обов'язкових платежів за раніше встановленими формами обліку, без застосування цифрового кодифікатора; виключити інформацію щодо нього з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів. У зверненні до відповідача 2 позивач додатково просив проставити у паспорті (на стор.7, 8 або 9) відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі без номера облікової картки та завірити запис відповідальної особи гербовою печаткою.
Відповідач 1 та відповідач 2 відмовили позивачу в задоволенні його прохань, чим, на думку позивача, порушили його право на раніше встановлену форму обліку, без застосування ідентифікаційного номера; право не бути включеним до державного реєстру.
На підставі вищевикладеного позивач просив зобов'язати відповідачів вести його облік, як платника податків та обов'язкових платежів за раніше встановленою формою обліку (за прізвищем, іменем та по-батькові та за місцем проживання); зобов'язати відповідачів знищити облікову картку з особистими даними позивача та інформацію про нього, що була внесена до державного реєстру; зобов'язати відповідача 2 зробити у паспорті позивача на сторінці 7 або 8 або 9 запис про наявність права здійснювати будь-які платежі без цифрового кодифікатора та завірити підпис відповідальної особи круглою гербовою печаткою.
Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив задовольнити позов у повному обсязі.
Представники відповідачів у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, вважали їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, просили відмовити у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши подані документи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є членом Української Православної Церкви, що підтверджується відповідною довідкою (а.с. 29).
Позивач звернувся до відповідачів з письмовим проханням не вносити інформацію про нього до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів; зберегти за ним форму обліку платників податків за прізвищем, іменем та по-батькові, роком народження.
Листом від 01.04.201р. №7746/В/18-313-6 (а.с. 35-36) відповідачем 2 повідомлено позивача, що Податковим кодексом України не передбачено ведення обліку фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків виключно за прізвищем, ім'ям та по-батькові.
Листом від 20.04.2013р. №205/В/99-99 (а.с. 11) Міністерство доходів і зборів України надало відповідь, у якій також повідомило позивача, що Податковим кодексом України не передбачено ведення обліку фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків виключно за прізвищем, ім'ям та по-батькові.
Також відповідачем 2 у зазначеному листі було запропоновано дотримуватись положень Податкового кодексу України та надати відповідне повідомлення за формою 1П для обліку за серією, номером паспорту та прізвищем, ім'ям, по-батькові та внесення органом державної податкової служби відповідної відмітки до паспорта.
На виконання вищенаведених рекомендацій позивач направив поштою на адресу відповідача 2 повідомлення за формою 1П, при цьому у відповідній графі ним не було зазначено номер та серію свого паспорту.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 35 Конституції України, кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Ніхто не може бути увільнений від своїх обов'язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань.
Згідно статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України.
Згідно пп. 1 п. 2 розділу XIX Прикінцевих положень Податкового кодексу України, Закон України «Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів» втратив чинність з 01.01.2011р.
Відповідно до п. 70.1 ст. 70 Податкового кодексу України, до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр) вноситься інформація про осіб, які є: громадянами України; іноземцями та особами без громадянства, які постійно проживають в Україні; іноземцями та особами без громадянства, які не мають постійного місця проживання в Україні, але відповідно до законодавства зобов'язані сплачувати податки в Україні або є засновниками юридичних осіб, створених на території України.
Облік фізичних осіб - платників податків, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби, ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім'ям, по батькові та серією і номером паспорта без використання реєстраційного номера облікової картки.
Таким чином, Податковим кодексом України передбачено внесення інформації до Державного реєстру про всіх осіб визначених п. 70.1 ст. 70 Податкового кодексу України.
Пунктом 70.17 ст. 70 Податкового кодексу України передбачено, що Державний реєстр фізичних осіб - платників податків формується на основі Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів. Обліковим карткам фізичних осіб, які на момент набрання чинності цим Кодексом зареєстровані у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів, присвоюються номери, що відповідають ідентифікаційним номерам платників податків - фізичних осіб. Документи про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів, видані органами державної податкової служби у порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Кодексом, вважаються дійсними для всіх випадків, передбачених для використання реєстраційних номерів облікових карток фізичних осіб, не підлягають обов'язковій заміні та є такими, що засвідчують реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків.
У відповідності до п. 70.5 ст. 70 Податкового кодексу України встановлено, що фізична особа - платник податків, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, зобов'язана особисто подати відповідному органу державної податкової служби повідомлення та документи для забезпечення її обліку за прізвищем, ім'ям, по батькові і серією та номером паспорта, а також пред'явити паспорт.
Фізична особа подає облікову картку фізичної особи - платника податків або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) до органу державної податкової служби за своєю податковою адресою, а фізична особа, яка не має постійного місця проживання в Україні, - органу державної податкової служби за місцем отримання доходів або за місцезнаходженням іншого об'єкта оподаткування.
Для заповнення облікової картки фізичної особи - платника податків використовуються дані документа, що посвідчує особу. Для заповнення повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) використовуються дані паспорта.
Форма облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) і порядок їх подання встановлюються центральним органом державної податкової служби.
Із наведеного вбачається, у Державному реєстрі передбачено загальний порядок реєстрації та обліку осіб із застосуванням реєстраційного номера облікової картки платника податків та окремий порядок, шляхом ведення окремого реєстру у Державному реєстрі, для фізичних осіб - платників податків, що відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, із застосуванням даних паспорта - прізвища, ім'я, по батькові і серії та номера паспорта.
Суд звертає увагу, що позивач, незважаючи на вищевикладене, надав документи до державної податкової інспекції поштою, а не особисто, чим порушив вищевикладені норми Податкового кодексу України. Вищевикладене підтверджується інформацією з журналу реєстрації вхідної кореспонденції відповідача 2.
Також суд зазначає, що надана позивачем картка за формою 1П заповнена не за встановленою законодавством формою, а саме: не зазначена серія та номер паспорту фізичної особи.
Крім того, суд звертає увагу, що п. 70.12 ст. 70 Податкового кодексу України передбачено, що реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті) використовуються органами державної влади та органами місцевого самоврядування, юридичними особами незалежно від організаційно-правових форм, включаючи установи Національного банку України, банки та інші фінансові установи, біржі, особами, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичними особами - підприємцями, а також фізичними особами в усіх документах, які містять інформацію про об'єкти оподаткування фізичних осіб або про сплату податків, зокрема у випадках, передбачених пп.70.12.1 п. 70.12 ст. 70 Податкового кодексу України.
Відповідно до п. 70.15 ст. 70 Податкового кодексу України, відомості з Державного реєстру використовуються органами державної податкової служби виключно для здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства України та є інформацією з обмеженим доступом, крім відомостей про взяття на облік фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.
Із наведеного вбачається, що для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, передбачено їх облік в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім'ям, по батькові та серією і номером паспорта без використання реєстраційного номера облікової картки.
Вказане право може бути реалізоване шляхом подання відповідному органу державної податкової служби повідомлення за формою № 1П, яке є водночас заявою для обліку в окремому реєстрі Державного реєстру, та пред'явлення паспорту громадянина України та інших документів у встановлених випадках (у разі зміни паспортних даних).
Можливість обліку фізичних осіб-платників податків без використання реєстраційного номера облікової картки платника податків або без використання серії і номера паспорта для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків - чинним законодавством не передбачено.
Отже, з урахуванням вищезазначеного, суд не вбачає законних підстав для здійснення відповідачем обліку позивача тільки за прізвищем, ім'ям та по-батькові.
Що стосується вимог позивача про зобов'язання відповідача здійснювати облік позивача, як платника податків та інших обов'язкових платежів, за раніше встановленими формами обліку по прізвищу, імені, по-батькові, суд зазначає, що такий порядок не передбачений чинним законодавством.
Виключення відомостей із Державного реєстру, у тому числі із окремого реєстру Державного реєстру, наявність яких прямо передбачена ст. 70 Податкового кодексу України та розділом V Положення «Про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків», за умови правильності цих відомостей, за вимогою фізичної особи - платника податків чинним законодавством не передбачено.
На тих саме підставах, податковий орган не може не вносити інформацію до Державного реєстру, у тому числі до окремого реєстру Державного реєстру, якщо внесення такої інформації прямо передбачене чинним законодавством.
У відповідності до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у відповідності до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У відповідності до ст.ст. 71, 86 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд зазначає, що реалізація права позивача щодо відмови від ідентифікаційного номеру повинна бути здійснена відповідно до норм чинного законодавства, а не шляхом зобов'язання судом податкового органу вчинити дії, які ним зазначені в позовних вимогах.
Таким чином, суд вважає, що відповідачами у судовому засіданні доведено правомірність своїх дій у спірних правовідносинах.
Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до Міністерства Доходів і зборів України, держаної податкової інспекції в м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області про зобов'язання вчинити певні дії.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства Доходів і зборів України, держаної податкової інспекції в м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 15.10.2013р.
Постанова виготовлена у повному обсязі 21.10.2013р.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Головуючий суддя Козаченко А.В.
Судді Дмитрієв В.С. Скріпнік А.І.