Справа №581/591/13-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Сізов Дмитро Володимирович
Номер провадження 22-ц/788/2420/13 Суддя-доповідач - Таран С. А.
Категорія - 45
05 листопада 2013 року м. Суми
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого - Таран С. А.,
суддів - Собини О. І., Левченко Т. А.,
за участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6
на рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 09 жовтня 2013 року
у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Московської сільської ради Липоводолинського району Сумської області, третя особа: відділ Держземагентства у Липоводолинському районі Сумської області
про визнання права власності на земельну ділянку,-
Рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 09 жовтня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачів зазначено, що винесене рішення є незаконним, в зв'язку з неповним встановленням обставин, які мають значення для справи а також неправильно застосовані норми матеріального права.
Вказано, що з моменту укладання договору купівлі продажу як житлового будинку так і земельної ділянки посвідченої державним актом між громадянином ОСОБА_7 та КСП «Московське» в останнього виникло право власності як на житловий будинок так і на земельну ділянку.
Також зазначено, що оскільки факт належності спірної земельної ділянки встановлений, але у зв'язку з ліквідацією підприємства державний акт не виготовлений, і правовстановлюючі документи відсутні, то відповідно до ст. 30 ЗК України в зв'язку з переходом права власності на будівлю разом з нею переходить і право власності на земельну ділянку без зміни її цільового призначення.
Апелянт вважає, що разом з будинком перейшло право на земельну ділянку, яка виділялась для будівництва та обслуговування житлового будинку розміром 0,25 га., оскільки складовою частиною речі є все те, що не може бути відділене від неї без пошкодження і істотного знецінення речі.
На думку апелянтів, не визнаючи за ними права власності навіть частково, а саме на 0,25 га., суд першої інстанції фактично позбавив їх права володіння, користування та розпорядження майном (земельною ділянкою), чим порушив їх конституційне право, оскільки вони позбавлені права щось будувати на даній земельній ділянці, ходити по ній та розпоряджатись житловим будинком та по господарським будівлям.
Просять суд скасувати рішення суду першої інстанції від 09 жовтня 2013 року по даній справі та постановити нове рішення, по суті позовних вимог, яким визначити за ними право власності на земельні ділянки посвідчені державним актом на право приватної власності на землю серія ІІ-СМ №029120, виданого Московською сільською радою народних депутатів і зареєстрованого в книзі державних актів за №75.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, апелянта ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції правильно встановлено та з матеріалів справи вбачається, що на підставі рішення виконкому Московської сільської ради народних депутатів від 15 липня 1997 року №45 ОСОБА_7 06 березня 1998 року видано державний акт серії ІІ-СМ № 29120 на право приватної власності на земельні ділянки: площею 0,25 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку та 0,6 га. для ведення особистого підсобного господарства, яка розташована на території Московської сільської ради (а.с.23).
20 березня 2000 року між ОСОБА_7 та КСП «Московське», від імені якого за дорученням діяла Прохненко Л.М., було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений державним нотаріусом Недригайлівської райдержнотконтори Савойським П.І. 20 березня 2000 року, та зареєстрований в КП «Сумське МБТІ» 20 березня 2000 року, за яким підприємство придбало будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1. (а.с.17)
Того ж дня, між тими ж довіреними особами було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений державним нотаріусом Недригайлівської райдержнотконтори Савойським П.І., за яким підприємство придбало земельну ділянку, площею 0,85 га. (0,77 га. сільськогосподарських угідь, з яких: 0,74 га. рілля, 0,03 га. багаторічні насадження, 0,08 га. під будівлями та іншими угіддями), на яку ОСОБА_7 на той час вже мав державний акт (а.с.18).
Із довідки єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 02 липня 2013 року вбачається, що КСП «Московське» припинило свою діяльність (а.с.24).
Після ліквідації КСП «Московське» було створено ПСК «Московське», що було зареєстровано 14 березня 2000 року, та який не являвся правонаступником КСП «Московське» (а.с.27-34).
ПСК «Московське» 26 лютого 2001 року реорганізовано у ТОВ «Агрофірма Московське», яке є правонаступником кооперативу (а.с.35-40, 65).
Акт передачі житлового фонду від ТОВ «Агрофірма Московське» до Московської сільської ради Липоводолинського району Сумської області не зберігся за строком давності (а.с.66).
Будь-які передавальні або розподільчі баланси реорганізованих юридичних осіб відсутні (а.с.62, 66).
Розпорядженням органу приватизації Московської сільської ради від 08 жовтня 2001року №3, уповноваженому власнику приватного житла ОСОБА_3 було надано дозвіл на приватизацію житлового будинку по АДРЕСА_1 (а.с.19).
На підставі зазначеного розпорядження 08 жовтня 2001 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 видано свідоцтво про право спільної сумісної власності на житловий однокімнатний будинок, загальною площею 68,2 кв.м., по АДРЕСА_1 (а.с.20).
Відповідно до наданої виконкомом Московської сільської ради Липоводолинського району довідки від 20 червня 2013 року №255, спадкоємці першої черги після смерті ОСОБА_7 яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1, на території Московської сільської ради відсутні (а.с.25).
Згідно з ч.1 ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що орган приватизації Московської сільської ради Липоводолинського району не є власником або землекористувачем земельної ділянки, на якій розташований приватизований позивачем будинок. За таких обставин, при приватизації нерухомого майна (будинку) перехід права на земельну ділянку не відбувся, оскільки відповідне право у органу приватизації відсутнє.
Також відсутні записи у земельно-кадастрових документах, відсутній державний акт стосовно придбання спірної земельної ділянки КСП «Московське». Тому висновок суду першої інстанції, що за відсутності документів, що посвідчують право власності КСП «Московське» на земельну ділянку, та що належна ОСОБА_7 земельна ділянка площею 0.85 га., не була у встановленому законом порядку набута КСП, є вірним.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до статті 6 Земельного Кодексу України від 18.12.1990 року , який діяв на час виникнення правовідносин, громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок ведення селянського (фермерського) господарства;
ведення особистого підсобного господарства;
будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських
будівель (присадибна ділянка);
садівництва;
дачного і гаражного будівництва.
Громадяни набувають право власності на земельні ділянки у
разі:
одержання їх у спадщину;
одержання частки землі у спільному майні подружжя;
купівлі-продажу, дарування та обміну.
Передача земельних ділянок у власність громадян провадиться
місцевими Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції
за плату або безплатно.
Сама приватизація одноквартирного будинку позивачами не створює для них підстав надбання права власності на земельну ділянку , на якій знаходиться даний будинок.
Відповідно до статті 81 ЗЗК України , який діє з 01. 01. 2002 року громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:
а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;
б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;
в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;
г) прийняття спадщини;
ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Позивачами не надано доказів на підтвердження доказів на набуття ними права власності на землю відповідно до ст. 6 ЗК України , 1990 року , ст. 81 ЗК України, 2001 року.
Посилання позивачів на те, що відповідно до статті 30 ЗК України , 1990 року при переході права власності на будівлю разом з нею переходить право власності на земельну ділянку без зміни цільового призначення , на думку колегії суддів , не може бути взято судом до уваги.
Відповідно до статті 30 ЗК України , 1990 року при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу , і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни цільового призначення і , якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі та споруди.
З аналізу даної статті слід зробити висновок , що перехід права власності чи право користування на земельну ділянку можливий у разі укладення договору відчуження будівлі, споруди. Позивачами такого договору не укладалося. Будівля їм була передана у власність внаслідок приватизації, згідно рішення відділу приватизації , а не на підставі укладення цивільно - правової угоди.
Крім того , на спірну земельну ділянку вже виданий державний акт на ім'я померлого ОСОБА_7 ( а.с. 23) . Даний акт ніким не скасований та не визнаний недійсним. Таких вимог позивачі не заявляли і в даній справі.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції також не спростовують.
За таких обставин, коли суд ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст. 308, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.315, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 09 жовтня 2013 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий -
Судді -