Категорія 66 Головуючий у 1 інстанції Пронін С.Г.
Доповідач Агєєв О.В.
30 жовтня 2013 року м.Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді: Никифоряка Л.П., суддів Безрученко Ю.О., Агєєва О.В.
при секретарі Стрижак О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку апеляційну скаргу органу опіки та піклування Ворошиловської районної в м.Донецьку ради на рішення Ленінського районного суду м.Донецька від 23 вересня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до органу опіки та піклування Ленінської районної у м.Донецьку ради, треті особи: орган опіки та піклування Ворошиловської районної в м.Донецьку ради, Донецький міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Донецькій області про скасування усиновлення, -
Оскаржуваним рішенням позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до органу опіки та піклування Ленінської районної у м.Донецьку ради, треті особи: орган опіки та піклування Ворошиловської районної в м.Донецьку ради, Донецький міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Донецькій області про скасування усиновлення задоволено.
Скасовано усиновлення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно актового запису про народження № 227 від 23.05.2000 року по Донецькому міському відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Донецькій області, яке відбулося на підставі рішення Ленінського районного суду м.Донецька від 13.10.2010 року.
Передано ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 на опікування органу опіки та піклування Ворошиловської районної у м.Донецьку ради.
Внесено відповідні зміни до актового запису про народження ОСОБА_3 № 227 від 23.05.2000 року по Донецькому міському відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Донецькій області, скасувавши відомості про усиновителів, змінивши прізвище дитини з «ОСОБА_3» на «ІНФОРМАЦІЯ_2», по батькові з «ОСОБА_3» на «ІНФОРМАЦІЯ_2».
Не погодившись з рішенням суду, третя особа - орган опіки та піклування Ворошиловської районної в м.Донецьку ради, через представника Дзізінську Т.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції в порушення ч.5 ст.19 СК України, розглянув справу за відсутністю висновку органу опіки та піклування щодо розв'язання спору про скасування усиновлення; не надав можливість усиновленій дитині бути заслуханою в ході судового розгляду, що є порушенням ст.12 Конвенції про права дитини; судом залишено поза увагою альтернативне вирішення дитиною питання щодо збереження її прізвища, імені та по батькові у зв'язку із скасуванням усиновлення та не відображено в рішенні суду бажання дитини з цього приводу. Крім викладеного, судом необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання третьої особи (апелянта) про відкладення розгляду справи через не отримання нею ухвали про залучення її у якості третьої особи, а також копії позовної заяви з додатками.
Представник апелянта в судовому засіданні апеляційного суду підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.
Позивачі в судовому засіданні заперечували проти доводів скарги, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Прокурор в судовому засіданні апеляційного суду підтримав доводи апеляційної скарги.
Інші учасники процесу не з'явились, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.ст.213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
При ухваленні рішення суд зобов'язаний визначитись, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м.Донецька від 13.10.10р. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 усиновили малолітнього - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. При усиновлені дитини його прізвище та по-батькові були змінені на ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.4).
Після усиновлення позивачі почали проживати однією сім'єю за адресою: АДРЕСА_1. Влаштували дитину навчатися у загальноосвітню школу №26 за місцем проживання.
Проте, з моменту усиновлення і до теперішнього часу відносини між дитиною та батьками були складні, між ними постійно виникали сварки та скандали, у дитини були проблеми у школі із навчанням та поведінкою, вона не стежить за собою, не виконує домашнє завдання, проявляє жорстокість до тварин.
З вересня 2012 року малолітній ОСОБА_3 перебуває у школі-інтернаті, де він влаштовує бійки, грубіянить вчителям та учням.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що сімейні відносини між усиновлювачами та дитиною не склалися незалежно від волі усиновлювачів, стосунки між ними робить неможливим їх спільне проживання і виконання усиновлювачами своїх батьківських обов'язків, тому усиновлення підлягає скасуванню з внесенням відповідних змін до актового запису про народження малолітньої дитини у прізвищі та по батькові дитини.
Колегія суддів не може повністю погодитись з висновками суду викладеними у рішенні з наступних підстав.
Так, відповідно до положення ч.1 п.п.1, 3 ст.238 СК України, усиновлення може бути скасоване за рішенням суду, якщо: воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання; між усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов'язків.
Відповідно до п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» №3 від 30 березня 2007 року, усиновлення може бути скасовано або визнано недійсним тільки за рішенням суду за позовами батьків, усиновлювача, опікуна, піклувальника, органу опіки та піклування, прокурора, а також усиновленої дитини, яка досягла чотирнадцяти років.
Усиновлення може бути скасоване, якщо: воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання; дитина страждає недоумством, на психічну чи іншу тяжку невиліковну хворобу, про що усиновлювач не знав і не міг знати на час усиновлення; між усиновлювачем і дитиною незалежно від його волі склалися стосунки, які роблять неможливим виконання ним своїх батьківських обов'язків.
Скасування усиновлення не допускається після досягнення дитиною повноліття, крім випадків, передбачених ч. 2, 3 ст. 238 СК.
З огляду на те, що ч.5 ст.237, ч.5 ст.239 СК передбачено можливість альтернативного вирішення дитиною питання щодо збереження прізвища, імені та по батькові, які вона одержала у зв'язку з усиновленням, у разі визнання його недійсним або скасування, необхідно з'ясувати її бажання і відобразити його в судовому рішенні.
Крім того, відповідно до вимог ст.19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Як вбачається з рішення суду першої інстанції, суд фактично не з'ясував які обставини передбачені ст.238 СК України стали підставою для задоволення позову. Суд не навів мотивів прийнятого рішення, зазначивши лише, що з моменту усиновлення та до часу звернення до суду відносини між позивачами та неповнолітнім усиновленим були складні, у дитини були проблеми у школі із навчанням та поведінкою, під час проживання дитина неадекватно вела себе вдома, крала гроші та цінні речі, не бажала робити домашнє завдання, не стежила за собою, проявляла жорстокість до тварин.
При цьому суд фактично керувався поясненнями позивачів про небажання виховувати дитину, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази на підтвердження зазначених вище пояснень позивачів при обґрунтуванні ними необхідності скасування усиновлення.
На порушення зазначених вище вимог закону суд, залучивши до розгляду справи відповідні органи опіки та піклування, розглянув справу за відсутності висновку даного органу. Не опитав в судовому засіданні неповнолітнього з метою більш повного з'ясування фактичних обставин справи, відносин що склались в родині, можливості її збереження, фактичних підстав скасування усиновлення. Не з'ясував у останнього питання (у разі скасування усиновлення) щодо збереження прізвища, імені та по батькові, які вона одержала у зв'язку з усиновленням (ч.5 ст.239 СК України).
За таких порушень норм матеріального та процесуального права рішення суду підлягає скасуванню.
Ухвалюючи нове рішення колегія суддів виходить з наступного.
Як вбачається з доводів викладених у позові, усиновлювачі ОСОБА_3 посилались на те, що незалежно від їх волевиявлення між ними та усиновленим склались стосунки, які роблять неможливим їх спільне проживання і виконання ними свої батьківських обов'язків, збереження усиновлення не забезпечує їй сімейного виховання. При цьому послались загалом на ст.238 СК України.
Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами по справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Як встановлено в судовому засіданні, згідно наданого висновку органу опіки та піклування Ленінської районної в м.Донецьку ради від 30.10.2013р. №01-16/3863 (проведеного на виконання ухвали апеляційного суду) усиновлений з 2008 по 2011 рік навчався в Донецькій загальноосвітній школі №26. За період навчання зарекомендував себе як здібний учень, зі всіма однокласниками підтримував дружні стосунки, конфліктних ситуацій не створював.
Згідно характеристики, наданої адміністрацією Донецької загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів №8, неповнолітній зарекомендував себе як старанний, дисциплінований учень. На уроках активний та уважний. До виконання доручень ставиться відповідально.
Відповідно до психологічного обстеження ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проведеного 24.10.2013 року психологом-методистом Ворошиловського РВО ОСОБА_11., з'ясовано, що з 12 років за проханням прийомних батьків хлопчик перестав називати їх батьками. На даний час у ОСОБА_3 простежується тривога та напруженість, занижена самооцінка та відсутність впевненості. Своєю родиною дитина вважає біологічну маму ОСОБА_9 та бабусю ОСОБА_10, які померли.
Родині ОСОБА_1 було запропоновано соціальний супровід, від якого вона відмовилась (наказ Ленінської філії ДМЦСССДМ про зняття родини ОСОБА_1 з соціального супроводу від 27.09.2013 №11-з).
На засіданні комісії з питань захисту прав дитини мати (усиновлювачка) малолітнього ОСОБА_3 - ОСОБА_1 підтвердила факт неможливості подальшого спільного мешкання разом з дитиною, мотивуючи тим, що хлопчик погано себе поводить, бере без дозволу гроші, не прислуховується до зауважень батьків.
В теперішній час усиновлення ОСОБА_3 суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання.
Враховуючи вищезазначене, думку дитини, орган опіки та піклування вважає за доцільне скасування усиновлення малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, як такого, що суперечить інтересам дитини та не забезпечує йому сімейного виховання.
Аналогічні пояснення надав допитаний в судовому засіданні апеляційного суду в присутності педагога неповнолітній ОСОБА_3, зазначивши, що він не бажає мешкати однією родиною з позивачами, відносини між ними не склались, позивачі його наказували за неслухняність. Йому краще мешкати в інтернаті разом з дітьми.
Просив при вирішенні судом питання по суті позовних вимог повернути йому анкетні данні які він мав до усиновлення.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що позивачі не довели в судовому засіданні, що незалежно від їх волевиявлення між ними та усиновленим склались стосунки, які роблять неможливим їх спільне проживання і виконання ними свої батьківських обов'язків (п.3 ч.1 ст.238 СК України). А як встановлено в суді апеляційної інстанції позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволенню на підставі п.1 ч.1 ст.238 СК України, оскільки збереження усиновлення суперечить в даному випадку інтересам дитини та не забезпечує їй сімейного виховання.
Скасовуючи усиновлення позивачами неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, необхідно врахувати думку дитини та внести зміни до актового запису №227 від 23 травня 2000 року зробленого міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану про народження ОСОБА_3, зазначивши ІНФОРМАЦІЯ_2 замість «ОСОБА_3» - «ІНФОРМАЦІЯ_2», по батькові замість «ОСОБА_3» - «ІНФОРМАЦІЯ_2». Крім того, в графах «батько» та «мати» поновити відомості про батька та матір дитини, які були до усиновлення.
Також, відповідно до вимог ч.3 ст.239 СК України, неповнолітнього слід передати на опікування органу опіки та піклування Ворошиловської районної в м.Донецьку ради.
Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу органу опіки та піклування Ворошиловської районної в м.Донецьку ради задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 23 вересня 2013 року скасувати.
Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до органу опіки та піклування Ленінської районної у м.Донецьку ради, треті особи: орган опіки та піклування Ворошиловської районної в м.Донецьку ради, Донецький міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Донецькій області про скасування усиновлення задовольнити.
Скасувати усиновлення ОСОБА_1, ОСОБА_2 неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі рішення Ленінського районного суду м.Донецька від 13 жовтня 2010 року.
Внести зміни до актового запису №227 від 23 травня 2000 року зробленого Донецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Донецькій області про народження ОСОБА_3, зазначивши прізвище дитини замість «ОСОБА_3» - «ІНФОРМАЦІЯ_2», по батькові замість «ОСОБА_3» - «ІНФОРМАЦІЯ_2». В ОСОБА_3батько» та «мати» виключити запис «ОСОБА_2», «ОСОБА_1» відповідно, поновивши відомості про батька та матір дитини, які були до усиновлення.
Передати неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, органу опіки та піклування Ворошиловської районної в м.Донецьку ради.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий:
Судді: