Справа: № 826/10948/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Санін Б.В. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.
Іменем України
29 жовтня 2013 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Степанюка А.Г.,
суддів - Кузьменка В.В, Шурка О.І.,
при секретарі - Ліневській В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Інспекції з питань захисту прав споживачів у Закарпатській області на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування припису і постанов, -
У липні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» (далі - Позивач, ТОВ «Епіцентр К») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Закарпатській області (далі - Відповідач, Інспекція) про: визнання протиправними дій із складання припису до акту перевірки дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів від 07.06.2013 року №0000365, а також постановляння постанов від 20.06.2013 року №283 та від 27.06.2013 року №286 про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів»; визнання протиправною та скасування постанови від 20.06.2013 року №283, визнання протиправним та скасування припису від 07.06.2013 року №0000365, визнання протиправною та скасування постанови від 27.06.2013 року №286.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.08.2013 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Відповідачем помилково ототожнено договір купівлі-продажу з договором про надання послуг, що спричинило прийняття необґрунтованих рішень про застосування штрафних санкцій.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Вказує на неповне дослідження судом всіх фактичних обставин справи та перевірку їх доказами, що призвело до прийняття необґрунтованого рішення.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, а тому справа розглядалася за наявними у ній матеріалами у відповідності до ст. 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що у червні 2013 року працівниками Інспекції на підставі скарги ОСОБА_3 та у відповідності до наказу від 03.06.2013 року №70 і направлення від 03.06.2013 року №463 було проведено позапланову перевірку ТОВ «Епіцентр К» - гіпермаркету «Епіцентр К» по вул. Баб'яка, 7/1 у м. Ужгороді з питань дотримання законодавства про захист прав споживачів. У ході перевірки Відповідачем було встановлено порушення Позивачем умов договору про виконання робіт, надання послуг №КЗК/Uz-0000295 від 22.05.2013 року в частині несвоєчасної поставки товару, а саме до 10.04.2013 року, що передбачено умовами договору. Крім того, встановлено, що ТОВ «Епіцентр К» не виконало вимогу споживача ОСОБА_3, викладену в листі від 23.04.2013 року та передбачену п. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» про сплату пені в розмірі 3% за кожен день прострочення виконання роботи (надання послуги) згідно договору. Зазначені висновки зафіксовані в акті перевірки від 07.06.2013 року №0000365. Крім того, у вказаному акті міститься припис, яким Позивача зобов'язано за кожен день прострочення виконання роботи (надання послуги) згідно з договором №КЗК/Uz-0000295 від 22.05.2013 року сплатити пеню у розмірі 3% вартості роботи (послуги). На підставі встановлених у ході перевірки порушень чинного законодавства про захист прав споживачів Інспекцією 20.06.2013 року винесено постанову №283 про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» (далі - постанова №283), якою на Позивача накладено штраф у розмірі 6 669,00 грн.
Крім того, Інспекція, встановивши невиконання Позивачем вимог припису, який містився в акті перевірки, 27.06.2013 року винесла постанову №286 про накладення стягнень (далі - постанова №286), передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів», якою до Позивача застосовано штраф у розмірі 340,00 грн.
Оцінюючи висновки суду першої інстанції щодо неправомірності дій Відповідача щодо винесення припису та протиправного характеру оскаржуваних постанов №283 та №286, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Закон України «Про захист прав споживачів» (далі - Закон) регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону захист прав споживачів здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші державні органи, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди.
Приписи ч. 1 ст. 26 Закону визначають, що спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право, зокрема, давати суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів; перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів; накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, таким органом у відповідності до затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 року №465/2011 Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів є Державна інспекція у справах захисту прав споживачів та її територіальні органи.
Згідно ст.1 Закону договір - це усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами.
Частиною 5 ст.10 Закону передбачено, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.
Разом з тим, суд першої інстанції обґрунтовано наголосив на тому, що укладений між Позивачем та громадянином ОСОБА_3 договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, а не договором про надання послуг у розумінні системного співставлення положень ст. ст. 655 та 901 ЦК України.
При цьому колегією суддів враховується, що законодавець розрізняє поняття виконавець і продавець в Законі України «Про захист прав споживачів».
Так, згідно ст. 1 Закону виконавець - суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги, у той час як продавець - суб'єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації;
Відповідно до п. 19 ч. 1 ст.1 Закону продукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб. Отже, як вірно зазначив Окружний адміністративний суд м. Києва, у розумінні положень Закону товар є одним із самостійних видів продукції.
Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що права споживача, які визначені в ст. 10 Закону щодо надання послуг не можуть поширюватись на правовідносини, які виникли за договором купівлі-продажу товару.
При цьому Закон окремо регламентує права споживача у випадку придбання товару ненажерної якості (стаття 8), придбання товару належної якості (стаття 9) та порушення умов договору про надання послуг (стаття 10). Водночас норми ст. 10 Закону не містять приписів щодо можливості поширення відповідальності за порушення умов договору про надання послуг (виконання робіт) на договір купівлі-продажу товару.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про необхідність скасування припису, що міститься в акті перевірки як такого, що винесений протиправно.
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність запорушення умов договору між споживачем і виконавцем про виконання роботи, надання послуги - у розмірі ста відсотків вартості виконаної роботи (наданої послуги), а за ті самі дії, вчинені щодо групи споживачів, - у розмірі від одного до десяти відсотків вартості виконаних робіт (наданих послуг) за попередній календарний місяць, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Наведена санкція застосовується, на думку колегії суддів, виключно за наявності факту порушення виконавцем договору про виконання робіт (надання послуг), у той час як між Позивачем та громадянином ОСОБА_3 такого договору укладено не було.
За таких обставин суд апеляційної інстанції приходить до висновку про обґрунтованість позиції суду першої інстанції про необхідність скасування постанов №823 та №826.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Інспекції з питань захисту прав споживачів у Закарпатській області - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування припису і постанов - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається в порядку та строки, визначені ст. ст. 211, 212 КАС України.
Головуючий суддя А.Г. Степанюк
Судді В.В. Кузьменко
О.І. Шурко
Головуючий суддя Степанюк А.Г.
Судді: Кузьменко В. В.
Шурко О.І.